Основні характеристики грошово-кредитної політики НБУ

ЗМІСТ

Вступ

. Основні характеристики грошово-кредитної політики НБУ

. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ

Визначення та регулювання норм обов'язкових резервів

Операції на відкритому ринку

Процентна політика

Рефінансування комерційних банків

Золотовалютні резерви

Регулювання експорту та імпорту капіталу

Емісія власних боргових зобов’язань і операції з ними

Висновки

Список використаних джерел

 

 

ВСТУП

 

Процес ринкової трансформації національної економічної системи потребує пошуку методів та інструментів грошово-кредитного регулювання, адекватним реаліям сьогодення. Країни зі сталим економічним розвитком та сформованими економічними системами можуть використовувати вже апробований арсенал методів грошово-кредитного регулювання. Особливість ринкових реформ в Україні пов'язана з постійною зміною характеру функціонування її економіки, що позбавляє можливості однозначного використання апробованих у ринкових країнах методів. Особливість кожного періоду трансформації вітчизняної економіки потребує використання таких методів та інструментів грошово-кредитного регулювання, які спроможні досягнути поставленої мети на цьому етапі розвитку. У процесі ринкових реформ окремі методи грошово-кредитного регулювання змінюються разом з трансформацією економічного середовища. У кожен період трансформації економіка України найбільш чутливо реагує на певний набір інструментів грошово-кредитного регулювання.

Здійснення ефективного грошово-кредитного регулювання вимагає використання всіх можливостей інструментів, шляхом їх адаптації та створення ринкових механізмів, які забезпечують їх використання.

У сучасних умовах для проведення грошово-кредитної політики, НБУ використовує певний інструментарій, зокрема:

· визначення та регулювання норм обов'язкових резервів;

·   операції на відкритому ринку;

·   процентну політику;

·   рефінансування комерційних банків;

·   управління золотовалютними резервами;

·   емісія власних боргових зобов’язань і операції з ними

·   регулювання імпорту та експорту капіталу [5].

Інструменти грошово-кредитної політики НБУ

Процентна політика

 

Важливим інструментом грошово-кредитного регулювання є відсоткова політика. Найбільш дієвим напрямом відсоткової політики є зміна облікової ставки, відповідно до якої змінюється попит комерційних банків на кредитні ресурси. Зниження облікової ставки підвищує мотивацію комерційних банків з отримання позик у центрального банку і розширення операцій з надання кредитів. Відповідно у разі підняття облікових ставок обсяги кредитів скорочуються.

Дисконтна, або облікова, ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, що відповідають вимогам центрального банку, називається офіційною обліковою ставкою. [5]

Офіційна дисконтна ставка є орієнтиром для ринкових ставок по кредитах. За допомогою маніпуляцій з офіційною дисконтною ставкою центральні банки впливають на стан не тільки грошового, але і фінансового ринку в цілому. Як правило, у законах про центральний банк передбачено лише саму можливість установлення нижніх і верхніх меж офіційної облікової ставки і не зазначені конкретні кількісні обмеження. У зв'язку з цим центральний банк цілком автономний у своїх діях і може виходити зі сформованої на даний момент обстановки в економіці і грошово-кредитній сфері. [4]

Якщо НБУ проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (цінні папери держави, місцевих органів влади) або осідають на депозитах комерційних банків у НБУ, як наслідок - відбувається зменшення грошей в обігу.

У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички, а отже, й кредитну діяльність комерційних банків. Вони змушені перетворювати свої вторинні резерви (кошти, вкладені в цінні папери або розміщені на депозитах у НБУ) в первинні, внаслідок цього збільшуються залишки грошей на їхніх кореспондентських рахунках у НБУ й загальна маса грошей в обігу.[6]

Облікова ставка Національного банку України в липні 2013 року залишалася на рівні 7.0% річних. [2]

грошовий кредитний ринок капітал

Золотовалютні резерви

 

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави - здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні [3].

Кошти золотовалютного резерву за джерелом формування поділяються на:

· власні кошти, одержані від

o купівлі іноземної валюти на валютних ринках

o купівлі вільно конвертованої валюти в органів державної влади й управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює Національний банк

o купівлі монетарного золота у зливках або брухту золота з його подальшим доведенням (афінажем) до якості монетарного металу

o доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом.

· залучені кошти

o кредити міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн, фінансово-кредитних установ, інших кредиторів

o депозити фінансово-кредитних установ

o залишки коштів у вільно конвертованій валюті на рахунках органів державної влади й управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює Національний банк.

Головною метою валютно-курсової політики є встановлення порядку розрахунків та особливостей регулювання валютного курсу на території України. Основним завданням є - забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються рівні коливань курсу національної грошової одиниці.

Необхідність проведення інтервенцій Національним банком України на міжбанківському валютному ринку зумовлена тиском на курс національної валюти, спричинений невідповідністю між попитом і пропозицією на внутрішньому валютному ринку. Одним із чинників зростання попиту на національну валюту є значні надходження в Україну іноземного капіталу, які здійснюють тиск на гривню у напрямі її ревальвації. В умовах значного перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом операції Національного банку України, головним чином, спрямовуються на упередження надмірного зміцнення курсу гривні шляхом купівлі іноземної валюти до золотовалютних резервів. [7]

Причиною зниження резервів в серпні 2013 <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8C_2013> - погашення кредитів МВФ <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4>. Національний банк України віддав кредиторам <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80> ту складову валютного резерву, яка була раніше позичена <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0>. Таким чином валові резерви НБУ за 8 місяців 2013 <http://uk.wikipedia.org/wiki/2013> року скоротилися на <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%80_%D0%A1%D0%A8%D0%90> 2,9 млрд., але чисті резерви НБУ (без урахування позичених у МВФ коштів) за цей період зросли на $ 1,4-1,8 млрд. (їх обсяг на кінець серпня 2013 оцінюється в $ 14,4-14,8 млрд. порівняно з $ 13 млрд. на початок 2013 року).[10]

Висновки

 

Грошово-кредитна політика - це комплекс взаємопов’язаних заходів щодо регулювання грошового ринку направлених на досягнення визначених цілей, які здійснює держава через центральний банк. Основи і принципи якої повинні забезпечити: низьку інфляцію; ефективне функціонування фінансової системи; ефективне функціонування фінансових ринків, зокрема кредитного та депозитного.

Методи грошово-кредитного регулювання вітчизняної економіки поступово еволюціонують у межах, які визначає стан трансформаційних перетворень та зумовлені станом економічного середовища. Використання адекватних інструментів дає змогу НБУ активно втручатись у монетарну сферу. В умовах гіперінфляції гальмувати зростання грошової маси давало змогу встановлення норми обов'язкових резервів. Після переходу до помірної інфляції почали застосовувати точніше регулювання та коригування монетарної сфери. У сучасних умовах трансформації економіки сформовані засади для використання всіх грошово-кредитних інструментів, властивих сучасним ринковим економікам. Закономірним є збільшення можливостей застосування методів грошово-кредитного регулювання і поступового наближення до рівня сучасних ринкових економік, що можливо лише після переходу до режиму вільно плаваючого валютного курсу. [4]

При аналізі системи макроекономічних індикаторів необхідно звертати особливу увагу на параметр часу. Ця обставина пов’язана з тим, що на різних тимчасових інтервалах один і той же індикатор може надавати різну дію на змінний курс національної валюти, на процентну ставку, на попит та пропозицію грошей тощо. Завдання центрального банку полягає в тому, щоб створити умови для здорової банківської конкуренції. Всі інструменти розглядаються не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими монетарними інструментами.

Список використаних джерел

 

1. Бартош О.М., Люзняк М.Е. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ та їх вплив на депозитний і кредитний ринки / О.М. Бартош, М.Е. Люзняк [Електронний ресурс]

. Бюлетень Національного банку України (липень 2013 року) // [Електронний ресурс]

3. Закон України “Про Національний банк України” вiд 20.05.1999 №679-XIV - [Електронний ресурс]

. Косова Т.Д. Центральний банк і грошово-кредитна політика: підручник / Т.Д. Косова [Електронний ресурс]

5. Лазур С.П., Лапчук Я.С. Методи та інструменти грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України / С.П. Лазур, Я.С. Лапчук /Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.2 [Електронний ресурс]

. Мороз Національний банк і грошово-кредитна політика: підручник / Мороз [Електронний ресурс]

7. Міджак О.М. Валютно-курсова політика в Україні / О.М. Міджак /

[Електронний ресурс]

. НБУ посилив нормативи обов'язкового резервування за валютними вкладами [Електронний ресурс]

9. Положення про порядок формування та зберігання обов’язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні від 16.03.2006 р. №91 - [Електронний ресурс]

. Система рефінансування НБУ комерційних банків: сучасний стан,шляхи вдосконалення - [Електронний ресурс]

11. Україна повернула МВФ більше половини позики 2008-2010 років [Електронний ресурс]

ЗМІСТ

Вступ

. Основні характеристики грошово-кредитної політики НБУ

. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ

Визначення та регулювання норм обов'язкових резервів

Операції на відкритому ринку

Процентна політика

Рефінансування комерційних банків

Золотовалютні резерви

Регулювання експорту та імпорту капіталу

Емісія власних боргових зобов’язань і операції з ними

Висновки

Список використаних джерел

 

 

ВСТУП

 

Процес ринкової трансформації національної економічної системи потребує пошуку методів та інструментів грошово-кредитного регулювання, адекватним реаліям сьогодення. Країни зі сталим економічним розвитком та сформованими економічними системами можуть використовувати вже апробований арсенал методів грошово-кредитного регулювання. Особливість ринкових реформ в Україні пов'язана з постійною зміною характеру функціонування її економіки, що позбавляє можливості однозначного використання апробованих у ринкових країнах методів. Особливість кожного періоду трансформації вітчизняної економіки потребує використання таких методів та інструментів грошово-кредитного регулювання, які спроможні досягнути поставленої мети на цьому етапі розвитку. У процесі ринкових реформ окремі методи грошово-кредитного регулювання змінюються разом з трансформацією економічного середовища. У кожен період трансформації економіка України найбільш чутливо реагує на певний набір інструментів грошово-кредитного регулювання.

Здійснення ефективного грошово-кредитного регулювання вимагає використання всіх можливостей інструментів, шляхом їх адаптації та створення ринкових механізмів, які забезпечують їх використання.

У сучасних умовах для проведення грошово-кредитної політики, НБУ використовує певний інструментарій, зокрема:

· визначення та регулювання норм обов'язкових резервів;

·   операції на відкритому ринку;

·   процентну політику;

·   рефінансування комерційних банків;

·   управління золотовалютними резервами;

·   емісія власних боргових зобов’язань і операції з ними

·   регулювання імпорту та експорту капіталу [5].

Основні характеристики грошово-кредитної політики НБУ

 

Монетарна політика - один із видів макроекономічної політики, що є сукупністю заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан грошового обігу і кредитної сфери з метою контролю і регулювання пропозиції грошей, відсоткових ставок, ринків капіталу тощо. Монетарну політику називають також грошово-кредитною. Грошово-кредитна політика є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу. Грошова маса змінюється в результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень суб’єктів фізичного (виробничого) сектору економіки.

Як бачимо, стратегія грошово-кредитної політики виражається в двох категоріях кількісних цілей: кількості грошей в обігу та обсягах кредитів. У зв’язку з цим в залежності від стану господарської кон’юнктури центральний банк може реалізовувати два основних типи грошово-кредитної політики, які взаємно протилежно впливають на динаміку грошової маси.

Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава, і хоча визначальну роль в здійсненні грошово-кредитного регулювання належить центральному банку, але його політика не є автономною, і кінцева мета повинна співпадати з основними цілями макроекономічної політики держави.

Об’єктами, на які частіше всього направляються регулятивні заходи, є: грошова маса, відсоткова ставка, валютний курс, індекс інфляції. Вибір об’єктів грошово-кредитного регулювання залежить від економічної ситуації в державі й означає, що центральний банк повинен здійснювати орієнтацію на один або декілька об’єктів одночасно (таблиця 1).

Грошово-кредитна політика НБУ передбачає системні та скоординовані заходи всіх інститутів з метою:

· здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;

· забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інтереси держави та інших суб’єктів господарської діяльності;

·   розвитку системи інституційних інвесторів і фінансових ринків;

·   стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему;

·   збільшення обсягів кредитування через інтенсифікацію кредитної активності банків;

·   забезпечення стійкості банківського сектору через підтримання ліквідності банків через систему рефінансування;

· забезпечення зовнішньої платоспроможності держави.

Таблиця 1

Грошово-кредитна політика НБУ [1]

мета	Економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, стійкість платіжного балансу
Об’єкти регулювання	Грошові агрегати Рівень інфляції Процентна ставка Валютний курс
Методи	Регулювання грошової бази Регулювання валютного курсу Регулювання облікової ставки
Інструменти	визначення та регулювання норм обов'язкових резервів; операції на відкритому ринку; процентна політика; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; емісія власних боргових зобов’язань і операції з ними регулювання імпорту та експорту капіталу

 

Враховуючи такі завдання, грошово-кредитна політика повинна сприяти ліквідності фінансового ринку, добиватися росту ефективності своєї процентної політики, удосконалювати управління ліквідністю банків, розвивати систему макроекономічного моделювання та прогнозування.

У загальному виді завдання грошово-кредитної політики НБУ направлені на забезпечення фінансової та макроекономічної стабільності, створення умов для досягнення установами банків економічної політики держави, що потребує розширення інструментарію грошово-кредитної політики, а також його повноважень. Виходячи з цього та враховуючи кількісні параметри: інфляція, прогнозна динаміка ВВП, валютний курс, платіжний баланс, можна визначити основні напрямки розвитку грошово-кредитної політики, що включають основні орієнтири, виконання яких забезпечує цінову стабільність

Важливу роль у реалізації грошово-кредитної політики відіграє систематичний контроль за виконанням визначених показників та індикаторів.

У післякризовий період завданнями грошово-кредитної політики центрального банку, що регулюють кредитний та депозитний ринок, можна визначити:

· підтримка стійкості фінансової системи до стресових ситуацій;

·   обмеження фінансових ризиків;

· згладжування циклів фінансових коливань.

Завдання між собою взаємопов’язані. [1]