Поняття та ознаки монопольного становища

 

Згідно з статею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” [1]:

1. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою статті 12 [1].

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої статті 12 [1].

Монопольне (домінуюче) становище визначається відповідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:

    - суб'єкти господарювання

- групи суб'єктів господарювання

- обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

- Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

- Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

- Визначення товарних меж ринку.

- Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

- Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку – визначення часових меж ринку.

- Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

- Складання переліку продавців продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп) – потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

В табл. 1 наведений перелік суб'єктiв господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку за висновками Антимонопольного комітету України в галузі “Зв’язок” станом на 01.01.2007 року [11].

Як видно з даних табл.1 оператори мобільного телефонного зв’язку в Україні не класифіковані Антимонопольним комітетом як такі, що займають монопольне становище.

 

Таблиця 1.1

Перелік суб'єктiв господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку за висновками Антимонопольного комітету України в галузі “Зв’язок” станом на 01.01.2007 року [11]

Вид економiчної дiяльностi	Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi	Мiсцезнаходження	Товарна група
I. Суб'єкти природних монополiй