Читання оповідань, віршів, казок, байок.

Художня література відтворює життя в живих образах, картинах.

Письменник охоплює суттєві, типові факти, риси, властиві багатьом явищам, людям, і показує їх в художніх образах.

Художні твори впливають На почуття й розум дітей, викликають певні емоції, переживання. Читання художніх творів допомагає учням краще пізнати, навколишній світ, розширює їх кругозір. Українська література виховує любов до Батьківщини, до нашого народу, виховує у дітей повагу до праці, розвиває уяву, збагачує мову, формує художній смак, виховує риси хоробрості, мужності, чесність, правдивість; вона є важливим чинником виховання дітей.

Як же організувати уроки читання художніх творів, щоб домогтися найбільшого виховного впливу на учнів?

Учитель повинен твердо усвідомити, що лише цілісне сприймання художніх образів твору дасть можливість зрозуміти їх, а разом з тим і відчути до дійових осіб прихильність, симпатію, чи, навпаки, ненависть, гнів. Тому перше знайомство учнів з художнім твором повинно бути проведено в суцільному вигляді, а не по частинах, як це слід робити при читанні ділової статті. Важливе значення при читанні художнього твору має підготовча робота до читання. Основне завдання підготовчої роботи (бесіди, розповіді) полягає в тому, щоб створити у дітей певний настрій, викликати інтерес до описуваної в художньому творі події, підготувати учнів до емоційного сприймання образів твору. Вступна бесіда не повинна бути тривалою. Не треба перед читанням художнього твору переказувати його зміст. Попередній переказ знижує інтерес учнів до читання твору, підмінює читання художнього твору, послаблює його безпосередній вплив на учнів.

У короткій вступній бесіді чи розповіді вчитель повинен стис­ло ввести в курс тих обставин, при яких відбувається описувана в творі подія, створити певний настрій, почуття до сприймання. твору. Так, наприклад, проводячи вступну бесіду до читання вір­ша Шевченка «Сон» (IV клас), не слід вдаватись в докладну біографію Шевченка (про це діти знають з читання статей, з по­передніх розповідей учителя). Учитель повинен тільки підкреслити, що дитячі роки Шевченка проходили в часи кріпацтва, зга­дати про неймовірно тяжке життя селян, а тим більше дітей за часів кріпацтва, що діти виростали без догляду, в злиднях, пра­цюючи все життя на панів, що селянин був безправний, його пан міг віддати в солдати, продати як якусь річ.

Можна в бесіді використати і деякі картини про тяжкі умови життя кріпаків. Якщо тема твору добре знайома дітям, то вступної бесіди можна й не проводити.

Після підготовчої роботи проводиться читання художнього твору вчителем чи учнями.

Читання вчителем художнього твору має дуже важливе значення. Від якості читання залежить і сприймання його учнями. Коли вчитель закінчив читати художній твір, то не слід зараз же порушувати переживання учнів запитаннями. Треба дати можливість дітям кілька секунд переживати враження від прочитаного. Готуючись до виразного читання художнього твору, учитель повинен сам добре навчитись читати твір. Вірші й байки обов’язково перший раз читає сам учитель, а оповідання в III–IV класах можна давати читати учням. У І–II класах, майже як правило, перший раз повинен читати вчитель. Після першого читання можна провести коротку бесіду по прочитаному твору, поставити учням кілька запитань за змістом. Наприклад: 1) При читанні яких місць вам було радісно, смішно? 2) Що ви не зрозуміли в творі? При потребі вчитель пояснює деякі слова і вирази з твору.

Після загальної бесіди проводиться повторне читання тексту. Воно проводиться переважно по частинах. Читання по частинах необхідне тоді, коли твір великий розміром або такий, що його не можна опрацювати за один урок.

Після повторного читання всього твору проводиться робота над текстом.

Головним при розборі художнього твору є з’ясування основних образів, картин твору, щоб допомогти учням розібратися, якими художніми рисами наділено окремі образи, якими мовними засобами користується письменник для зображення в творі героїв, картин. Тому треба зосередити увагу учнів на яскравих вира­зах, на образних словах, на деяких окремих фактах, що мають значення в розвитку дії твору.

Розбір треба проводити так, щоб внаслідок усвідомлення окремих виразів, частин твору, значення описів, характеристик учні уяснили головні образи, їх соціальну приналежність і в кінці змогли за допомогою вчителя визначити ідею твору. З цією метою вчитель ставить завдання знайти місця в творі, де автор від себе характеризує героя, зайти й зачитати чи переказати своїми словами характерні вирази героїв, знайти опис зовнішніх рис героїв, описи природи місцевості і т. д.

Треба звертати увагу учнів на те, які мовні засоби використовує автор для відтворення настроїв, почуттів; слід розібрати ви­рази в творі в переносному значенні (метафори), порівняння, значення образних слів (епітетів), антоніми, синоніми, ніжні, пестливі вирази чи грубі, зневажливі.

Так, наприклад, при розборі в IV класі оповідання А. Головка «Пилипко» поряд з логічним розбором можна поставити такі запитання і завдання:

1) Як письменник змальовує зовнішній вигляд Пилипка?

2) Знайти ті місця в творі, з яких видно, що батьки Пилипка були бідняками?

3) Пояснити такі вирази: «Ми ось язика тобі розв’яжемо», «Хочеш, щоб і тобі всипали?», «Злидота така, нічого й потягти».

4) Які приклади поведінки Пи­липка підтверджують сміливість, відважність хлопця?

5) Знайти в оповіданні народні вирази й слова: «семірка», «вдивленіє», «наша бере».

6) Дібрати слова, близькі за значеннями до таких слів: шмаття, зашамкала.

7) Пояснити вираз: «А Пилипко зляканим звірятком дивився з полу».

При розборі змісту прочитаного твору вчитель може давати завдання перечитати окремі уривки тексту чи вирази, вимагати від учнів підтвердження відповідей словами тексту.

До деяких оповідань і віршів можна поставити завдання знайти в творі місця, що відповідають малюнкові в читанці, наприклад, в оповіданні А. Тесленка «Миколка» (ІІ клас) (до малюнка: коло порога старець сивий стоїть з хлопчиком).

А при розборі в І класі казки «Ріпка» можна дати завдання знайти рядки, де говориться, що всі разом взялися рвати ріпку.

Після розбору оповідання до нього можна скласти план (про те, як складати план, говорилося раніше), а потім переказувати оповідання. Переказувати оповідання, казку можуть кілька уч­нів по частинах, якщо твір чималий своїм розміром і складається з кількох частин; невеличкі твори можна переказувати кілька разів.

Підкреслюємо, що при переказі твору особливу увагу необ­хідно звертати на правильність мови учнів, привчати учнів сте­жити при переказі за своєю мовою, невдалі слова й вирази зразу ж виправляти. Учитель ставить вимогу до учнів, щоб вони уважно стежили при переказуванні не лише за змістом, а й за своєю мовою. Треба привчати учнів використовувати в переказі образні вирази, слова оповідання,

У зв’язку з читанням оповідань, нарисів, казок, байок треба запроваджувати творчі вправи на зв’язку читання та інших предметів. Ці роботи можуть бути різноманітні. Одні з них мають виявити, як діти розуміють прочитане, інші показати, як діти ставляться до прочитаного.

Творчі роботи мають також за мету розвивати логічні здібності дітей. Види цих робіт можуть бути різними.