Вдосконалення аналізу діяльності комерційного банку

    Аналіз ефективності банківської діяльності зводиться до оцінки рентабельності комерційного банку, включає до себе кількісний та якісний аналіз. Кількісний аналіз засновано на застосуванні фінансових коефіцієнтів, аналізі динаміки показників, виявленню загальних трендів, а також порівнювальному аналізі значення показників (коефіцієнтів) даного банку в порівнянні з іншими банками. Якісний аналіз засновано на аналізі структурі доходів та видатків банка, оцінці тенденцій їх зміни.

При визначенні ефективності роботи банку за якийсь термін часу поперед всього акцент робиться на аналізу рентабельності банку, який здійснюється із застосуванням показників, для розрахунку яких треба знати об^’єм прибутку, отриманого банком в відліковому терміні. Розрахування прибутку західного банку здійснюється по наступній схемі:

 

Чистий прибуток = Чистий процентний дохід + Інші доходи – Непроцентні видатки – Податки                                           (2.25)

 

    Чистий прибуток використовується банком для виплати дивідендів акціонерам та забезпечує зростання капіталу, який є невід^’ємною частиною для зростання банку. Чистий процентний доход розраховується так:

 

Чистий процентний доход = Процентні доходи – Процентні видатки – Збитки по ссудам                                                                         (2.26)

 

Інші доходи банки тримають у вигляді комісійних по банківським послугам.

Непроцентні видатки – це заробітна платні та премії робітників, витрати на придбавання та утримання споруд, устаткування та ін.

    В сучасній закордонній банківській практиці виділяють три основних способи розрахунку рентабельності банку:

1. Аналізують дохідність капіталу банка (ROE) виходячи з балансових даних банку.

          ROE =   Чистий прибуток                                        (2.27)

                         Акціонерний капітал

 

    Оптимальне значення ROE, на думку західних аналітиків, повинні знаходитися в мережах 10 – 20%. Значенню ROE є підстава показників ринку. Дана формула прибутковості капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно 30 років назад використовувалися для розрахунку рівня рентабельності банку, а в наші часи її використовують для виявлення поточного доходу.

2. При оцінці ефективності роботи найвищого менеджменту аналізується рентабельність активів (ROA); цей показник показує на скільки банк ефективно розміщував банківські ресурси та як широко використовується рейтинговими організаціями при ранжуванні банків. В міжнародній банківській практиці прийнято враховувати нормальним значення ROA не нижче 1. Цей показник розраховується наступним шляхом:

 

     ROA = Чистий прибуток                                         (2.28)

                Акціонерний капітал

 

3. Використовують дані про рівень ставки дохідності, потребуємої інвестором. Можна сказати, що це ринкова ціна, так як усі інвестори вимагають дохід одного рівня.

 

Загальна рентабельність банку = Дивідендний дохід + Приріст капіталу  

 

                                                                                             (2.29)

    Отже, загальну рентабельність банку можна показати у вигляді відношення (Модель Гордона):

Загальна рентабельність =  D₁ + P₁ – P₀                                (2.30)

                                           Р₀      Р₀

де D₁ – дивіденди на кінець року;

P₀ – ціна купівлі цінного паперу;

P₁ – ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо D₁ = $5, P₀ = $100, P₁ = $110, тоді підставивши ці дані в формулу Гордона, отримаємо загальну рентабельність банку, яка дорівнює 15% ((5: 100 + (110 - 100)): 100 = 15%. Взагалі ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. ЇЇ застосовують також для визначення поточної рентабельності. Банк може досягти мети зростання фінансових результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він виконує жорсткий контроль за своїми видатками.

Висновки

    Центральну функцію комплексного аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошук резервів підвищення ефективності функціонування на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики. Це дозволяє оптимізувати структуру активів та пасивів з метою максимізації прибутку банку.

    Проведення комплексного аналізу банківської діяльності є запорукою успіху для будь-якого комерційного банку. Результати аналізу служать необхідним інформаційним джерелом для керівництва банку; за їх допомогою приймаються управлінські рішення по регулюванню банківської діяльності.

    При проведенні аналізу діяльності комерційного банку необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили отримати дійсну та повну інформацію про банк: його фінансовий стан, результати діяльності. Такою інформацією можуть бути: баланс банку, звіти про прибутки та видатки, данні про рахунки аналітичного обліку тощо.

    Аналіз активів комерційного банку припускає аналіз структури його активних операцій і оцінку економічної діяльності і ризикованості окремих операцій. Це найбільш важлива стадія аналізу діяльності комерційного банку, тому що структура і якість активів в значній мірі обумовлюють ліквідність та платоспроможність банку і в кінцевому рахунку – його надійність та прибутковість.

Аналізуючи напрямки використання засобів, порівнюють отриману інформацію з аналогічними даними інших банків, а також відзначають зміни протягом досліджуваного інтервалу часу. Кількісний аналіз на підставі даних балансу комерційного банку й аналітичного обліку є одним з основних етапів аналізу структури активів. При цьому визначають питому вагу різних статей активу балансу і їхню значимість для банку.

    Ліквідність та платоспроможність – найважливіші якісні характеристики діяльності банку, які свідчать про його надійність та стабільність. Для оцінки ліквідності використовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності. Вони розраховуються як відношення короткострокових або середньострокових ліквідних активів до відповідних за строками пасивів. Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, залежать від спеціалізації і розміру банків, впроваджуваної політики в галузі кредиту. Показники мають неоднакові методики обрахування.

    Аналіз доходів, видатків та прибутковості комерційного банку дає змогу вивчити результати його діяльності. Кількісний та якісний аналізи прибутковості проводяться з метою вивчення фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за певний звітний період.

Аналіз класифікації ризиків, зроблений різними авторами, дає змогу віднести банківську діяльність до класу динамічних задач і виділити три загальних блока формування банківських ризиків: технології та послуги; зовнішня та внутрішня середа банку.

Ризики суб^’єктів господарської діяльності, як правило, відображаються на зміні їх балансу. Якщо одним із вимог до балансу є його грошовий вираз, тоді любий ризик в кінцевому рахунку відображає зміну фінансового стану будь-якого суб^’єкту господарської діяльності.

Аналіз досліджень показує, що для створення економіко-математичної моделі ризиків необхідно:

* відокремити ризики від факторів, що їх викликають;

* розглянути поняття та визначення відомі в літературі й банківській практиці ризиків та дати із загалом прийнятих класичних позицій їх визначення.

    Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи (і чим більший банк, тим більше значення має правильна організація його роботи в цілому та на кожній ділянці) і повинен вирішувати такі завдання:

1. Дати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного.

2. Розкрити можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний.

3. Підготувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

При розробці методики рейтингового оцінювання необхідно враховувати специфічні потреби користувачів, до яких належать: керівництво, працівники банку та його акціонери (внутрішні користувачі); органи банківського нагляду, банки кореспонденти, клієнти, конкуренти, рейтингові агентства, засоби масової інформації (зовнішні користувачі). На нашу думку, незалежно від специфічних вимог користувачів доцільно розробити універсальний методологічний підхід до побудови рейтингової системи оцінювання комерційних банків. При цьому необхідно мінімізувати вплив суб’єктивного чинника на оцінювання діяльності комерційних банків.

    При проведенні аналізу банківської діяльності дуже важливо оцінювати вплив різноманітних ризиків на діяльність банку, а тобто, на його роботу. Тому на скільки добре банк визначить для себе ризики, які діють на його діяльність, залежить не тільки прибутковість, але й фінансова стійкість банку.

   

Література

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність».–1999.–№25.

2. Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»: Затв. Постановою Правління НБУ 14.04.98 №141.–К.,1998.–69с.

3. Ачкасов А. И. Активные операции коммерческих банков/ Под ред. А. П. Носко.–М.: АО «Консалтбанкир»,1994.–80с.

4. Банківські операції: Підручник/ Під ред. А. М. Мороза, М. І. Савлука та ін.–К.,2000.–472с.

5. Банковский портфель–2: Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста/ Промстройбанк России, Ассоциация экон. Вузов Моск. Междунар ун-т бизнеса и информ. технологий; Отв. ред. Ю. И. Коробков, Ю. Б. Рубин, В. И. Солдаткин.–М.: СОМИНТЭК,1994.–752с.–(Портфель делового человека).

6. Банковское дело: Учебник/ Под ред. проф. В. И. Колесникова, проф. Л. П. Кроливецкой.–М.: Финансы и статистика,1995.–480с.

7. Батракова Л. Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учеб. для вузов.–М.: Изд. Корп. «Логос»,1999.–344с.

8. Бор М. З., Пятенко В. В. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование.–М.: ИКЦ «ДИС»,1997.–288с.

9. Валравен М. Управление рисками коммерческого банка.–М.: Ин-т экономического развития,1992.–180с.

10. Введение в банковское дело: Учебное пособие/ Под ред. Т. Амели, Г. Асхауэра и т.д.–М.:1997.–628с.

11. Вісник НБУ.–1999.–№№ 2,3,9,10.

12. Волынский Г. Современная банковская система // Бизнес Информ.–1997.–с.53-60.

13. Гамидов Г. М. Банковское и кредитное дело.–М.: Банки и биржи,1994.–94с.

14. Калина А. В., Кощеев А. А. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. Пособие.–К.: МАУП,1997.–224с.

15. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент.–К.: Основи,1999.–672с.

16. Ковальчук Т. Т., Коваль М. М. Ліквідність комерційних банків.–К.–64с.

17. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я.–СПб.: Изд-во «Питер»,1999.–496с.

18. Кочетков В. Н. Основы управления современным коммерческим банком: Учебное пособие.–К.: МАУП,1998.–72с.

19. Кочетков В. Н., Омельченко А. В. Основы экономического анализа банковской деятельности.–К.: УФИМБ,1998.–168с.

20. Миловидов В. Д. Современное банковское дело: Опыт США.–М.: Изд-во МГУ,1992.

21. Нидеккер Г. Л. Анализ ефективности валютно-обменных операцый банка.–М.: Финансы и статистика.–1996.

22. Новые пластиковые деньги/ Под ред. А. В. Спесивцева.–М.: Издательский дом «Банковское дело»,1994.–72с.

23. Панова Г. С. Банковское обслуживание частных лиц.–М.: АО «ДИС»,1994.–352с.

24. Панова Г. С. Анализ финансового сстояния коммерческого банка.–М.: Финансы и статистика, 1996.–272с.

25. Приходько В. Риски и неопределенность в банковской деятельности // Бизнес Информ.–1997.–№7.–с.60-64.

26. Приходько В. Риски и неопределенность в банковской деятельности // Бизнес Информ.–1997.–№8.–с.42-45.

27. Приходько В. Риски и неопределенность в банковской деятельности // Бизнес Информ.–1997.–№9.–с.40-43.

28. Приходько В. Риски в банковской деятельности // Бизнес Информ.–1997.–№5.–с.40-45.

29. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э., Смит Р. Коммерческие банки: Перевод с англ./ Под ред. д.э.н. В. М. Усоскина.–М.: Прогресс,1993.

30. Садвокасов К. Коммерческие банки. Управленческий анализ. Планирование и контроль.–М.: 1998.

31. Севрук В. Т. Банковские риски.–М.: «Дело ЛТД»,1994.–72с.

32. Усоскин В. М. Банковские пластиковые карточки.–М.: ИПЦ «Вазар-Ферро»,1995.–144с.

33. Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции.–М.: ИПЦ «Вазар-Ферро»,1994.–320с.

34. Усоскин В. М. Финансовая и денежно-кредитная система США.–М.: Финансы,–1976.

35. Черкасов В. Е. Финансовый анализ в коммерческом банке.–М.: Инфра-М,1995.–272с.

36. Шіллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення.–К.: Наук. Думка,1998.–159с.

37. Ширинская Е. Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт.–2-е изд, перераб. и доп.–М.: Финансы и статистика,1995.–160с.

38. Щибиволок З. І. Вступ до економічного аналізу комерційного банку: Навч. Посібник.–Тернопіль: вид. «Економічна думка», ТАНГ,1998.–115с.