Кримінально-правове значення суспільно-небезпечних наслідків

Значення суспільно-небезпечних наслідків. Наслідки, тобто шкода (збитки), заподіяні злочинним діянням, їх характер і розмір багато в чому визначають матеріальну ознаку злочину – суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину в інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі злочини названі як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначені в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в тому разі обов’язково для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

б)правильної класифікації злочину і його відмежування злочину від інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі наслідки названа як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки названі в диспозиції КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі обов’язково для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

б) правильної класифікації злочину і його відмежування від суміжних злочинів.

У разі, коли наслідки (у злочинах з матеріальним складом) відсутні, питання про кримінальну відповідальність може вирішуватись таким чином:

а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно кваліфікується як замах на злочин;

б) якщо ж у законі не передбачена кримінальна відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.

Як обов’язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні КК класифікуючи чи особливо класифікуючих складів до спеціальних норм[34].

    Причинний зв’язок – обов’язкова ознака злочину із матеріальним складом. Від правильного вирішення цього питання залежить прав осудність вироку. У кримінально – правовому розумінні причинний зв’язок означає, що злочинний наслідок породжує суспільно-небезпечним і протиправним діянням суб’єкта. Спрощено це виглядає так: одне явище (суспільно-небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок).[35] Звідси випливає: не було б діяння – не було б і наслідки. Якщо ж, навпаки, суспільно-небезпечні наслідки настали незалежно від того, чи було вчинене діяння, причинний зв’язок відсутній. Але вирішення цього питання ускладнюється тим, що у ланцюгу взаємопов’язаних явищ може бути дуже багато обставин, тому дуже важливо встановити, які саме з них є юридично значимими причинами наслідку. Кримінальна правова наука має три основні теорії (концепції) що проблеми причинного зв’язку:

1) “condition sine gua non” („умова, без якої немає”): той чи інший фактор, без якого не було б наслідку, є необхідною умовою злочинного результату і підставою для висновку про наявність причинного зв’язку;

2) адекватні причини: визнає такими, що мають кримінально-правове значення, тільки „типові” причини;

3) необхідного спричинення: діяння передує наслідку за часом, діянню внутрішнє властива неминучість або реальна можливість настання наслідку, діяння породжує наслідок, наслідок породжується саме цим діянням, а не діям інших осіб або інших зовнішніх сил. Причинний зв‘язок можливий не тільки між діями і наслідками. Суспільно небезпечні наслідки може породжувати і бездіяльність, але такий зв‘язок має певні особливості. Вона може, наприклад, являти собою невиконання певних дій, спрямованих на створення певних благ в інтересах суспільства. Так, при халатності бездіяльність може потягти невиконання поставки сировини підприємством-виробником, внаслідок чого підприємство-одержувач сировини не зможе випустити продукцію, в кінцевому підсумку, буде завдано шкоди суспільству. У таких випадках бездіяльність є єдиною причиною настання випадку. Якщо має місце невтручання, бездіяльність стає однією з причин настання наслідку (другою причиною є небезпечна дія іншої особи або шкідливий вплив сил природи). Напр., ст.147-3 – невтручання у певні фізичні процеси, що призводять до псування зерна та насіння олійних культур.

 

 

Висновок

Проведене дослідження наочно продемонструвало, що увага, яка приділяється проблемам злочинних наслідків з боку законодавця, правозастосовчих органів та науковців, все ж залишає за собою багато питань. На всі із них вирішуються законодавцем, розуміються і обґрунтовуються при застосуванні норм кримінального закону. У свою чергу аналіз проблем злочинних наслідків у кримінальному праві дає підстави для формування наступних шляхів її вирішення.

Розходження у підходах щодо характеристики змісту понять, які мають позначати певні зміни в об’єкті кримінально-правової охорони, об’єкті посягання або об’єкті злочину як результат відповідного діяння, пояснюється відсутністю розв’язання низки питань або недостатньою увагою до них. Оптимальне вирішення цих питань можливе лише з урахуванням послідовного дослідження: соціальної, психологічною та юридичної сутності, змісту і структури суспільної небезпечності вчиненого діяння; функціонального значення „взаємодії” суспільно-небезпечного діяння та об’єкта кримінально-правової охорони, об’єкта посягання та об’єкта злочину; та ін. Сказане вище обумовило порядок проведення дослідження злочинних наслідків в кримінальному праві.

Як результат компонентів об’єктивної діяльності суспільну небезпечність діяння можна вважати одним із засобів відтворення змісту, структури і системи його властивостей, що проявляється у: а) спрямованість такого діяння на охоронювані законом соціальні цінності;б) об'єктивізованому назовні психічному ставленні особи до цих цінностей та визнається посяганням на них; в) „негативні зміни” змісту цих цінностей; г) вираженому в певних характеристиках взаємозв’язку об’єктивних і суб’єктивних такого діяння та ґ) відображення ними рівня, досягнення якого обумовлює визнання суспільно небезпечного діянню злочином певного виду. З огляду на це необхідно встановити наявність: а) тих соціальних цінностей, на які посягає певне діяння; б) місце таких цінностей у ієрархії тих із них, що охороняються кримінальним законом; в) своєрідною залежністю суспільної небезпечності вчиненого діяння від властивостей цінностей, на які воно спрямовуються. Поєднання у змісті суспільно небезпечного діяння об¢єктивізованого назовні психічного ставлення особи та соціальних цінностей, що охороняються кримінальним законом, дозволяє визначити утворене „явище” як суспільно небезпечне посягання на зазначений об’єкт, а його результат розцінювати як певні зміни у змісті відповідних цінностей, взятих під кримінально-правову охорону. З урахуванням цього правильним є осмислення взаємозв’язку вичиненого суспільно-небезпечного діяння та його наслідків виходячи із змісту об’єкта кримінально-правової охорони, поняття та співвідношення його основних різновидів. Така специфіка має впливати на розуміння змісту тих соціальних цінностей, що зазнали певних змін в результаті суспільно небезпечного посягання на них.

Підбиваючи підсумок сказаному, зазначено, що сформульовані висновки і рекомендації сприятимуть цілісному уявленню про сутність, різновиди та значення в кримінальному праві злочинних наслідків. Це, у свою чергую, надасть змогу по-новому підійти до формування єдиних і, головне, однозначних засад у вирішенні проблем злочинних наслідків на законодавчому та правозастосовчому рівнях. Наслідки ж вдалими, значущими і обґрунтованими є сформульовані в цій парці підходи і положення, свідчи муть подальші наукові досягнення, а також їх врахування при вдосконаленні чинного КК та практики його застосування.