Тема 26. Закладка плодового саду і догляд за ним.

                                                 ПЛАН

1.Вибір місця під сад.

2.Обробіток грунту для закладки плодового саду.

3.Розміщення садивних місць в саду.

                                             ЛІТЕРАТУРА: РОДІН А.Р.

                                             ДЕБРИНЮК Ю.М. ст. 285-291

1.Перш ніж закладати сад, розробляють спеціальні проекти, де передбачені всі організаційні та виробничі заходи.

Оптимальні розміри промислових садів на Поліссі 400-500га, Лісостепу 

500-700га. Затрати на створення 1 га плодового саду окуплюються лише через 6-8 років.

   При виборі місця під сад звертають увагу на такі основні фактори:

а) рельєф;

б) грунт і підгрунтя;

в) підгрунтові води; 

г) захищеність ділянки від панівних вітрів;

 д) наявність водоймищ.

а) Рельєф. Південні, пд-сх.і пд-зх.схили завжди тепліші, ніж північні, тому вони кращі для закладки садів. В гірській місцевості тепловий режим залежить від висоти над рівнем моря: на кожні 100м висоти температура повітря знижується на 0,5 ⁰С, а тривалість вегетативного періоду скорочуєтся на 5 днів. Пд. Схили сухіші від північних, верхні частини схилів сухіші від нижніх. Найбільш освітлені є верхні частини пд. схилів. Найбільш придатними до закладання садів є рівні добре провітрювані схили крутістю 2-10⁰, а також більшої крутизни при умові влаштування терас.

б) Грунти. Найкращі є сірі і темно-сірі, каштанові, чорноземи легкого і середнього механічного складу. Недоцільно закладати сади на ділянках з коренепроникним підгрунтям (камінь, крейда, глей).

в) Підгрунтові води. Найбільш шкідливі є застійні води, бідні на кисень Рівень залягання грунтових вод не менше 2-2,5 м при садінні яблуні, груші, черешні та 1,5-2,0 м сливи, айви. Рівень грунтових вод може бути вищий на схилах.

г) Вітри. Чим вище розміщена ділянка для саду, тим сильніші вітри. Холодні вітри пошкоджують зав’язі, квіти, приводять до підмерзання дерев внизу. Небезпечним також є застій повітря (морозобійні ями).

д) Водоймища. Зладжують температурні коливання, підвищують вологість повітря.

2). Видаляють пні (Д- 513А, ДП-8А і т.д.), вирівнюють, розгортають родючий шар грунту, площу окультурують (2-3 роки висів багаторічних і однорічних бобових).На староорних землях обробляють ділянку протягом року. В грунт вносять добрива: органічні (20-60т/га) та мінеральні (40-80 кг/га діючої речовини). Гній вносять на глибину 25-30 см при плантажній оранці. На кислих грунтах – вапнування, засолених - гіпсування. Орють на різну глибину в залежності від типу грунту (сірі лісові 30-35 см з поглибленням дна борозни на 15-20 см, темно сірі 40-45 см, чорнозем 60 см. Використовують плуги ППН-40,ППН-50, ППУ-50А.

На ділянках крутістю 10-12⁰ грунт обробляють поперек схилу, а якщо є небезпека ерозії – то смуговий обробіток грунту, коли зорані і незорані смуги чергуються.

Плантажна оранка проводиться за 2-3 місяці до висаджування дерев, щоб грунт до цього часу ущільнився. Після оранки – вирівнюють БДНТ-2,2; БДТ-3.

Ділянки крутістю від 10-12⁰ до 40-45⁰ терасують.

ІІІ. Існує декілька систем розміщення плодових дерев в саду: квадратна, прямокутна, шахова, контурна, загущенорядкова, стрічкова.

КВАДРАТНА СИСТЕМА – схема розміщення дерев 6х6м, 8х8 м, Використовується в пальметних садах.

ПРЯМОКУТНА СИСТЕМА 6х4, 7х5, 8х6 м/ - найбільше використовується.

ШАХОВА СИСТЕМА – дерева в шахматному порядку / там, де ерозійні процеси і в невеликих садах з ручним доглядом за деревами/.

КОНТУРНА СИСТЕМА - на схилах, де ряди дерев розміщують по горизонталях і тому відстань між рядами не завжди одинакова.

ЗАГУЩЕНО-РЯДОВА. / 4х1; 4х1,25; 4х1,5; 4х1,75 м / при закладці саджанців слабкорослими сортами на карликових підщепах.

СТРІЧКОВА СИСТЕМА – коли декілька рядів (2-4) зближують на відстань до 1 м. Між стрічками міжряддя 3-4 м для проходу агрегатів. При закладці на карликових підщепах.

 

 

Продовження теми 26.

                                                 ПЛАН

1.Підбір порід і сортів для закладки саду.

2.Посадка саджанців при закладанні саду.

3.Догляд за грунтом в саду.

 

                                            ЛІТЕРАТУРА: Родін А.Р. ст. 306-315

                                                                        Гордієнко М.І. ст. 303-311

                                                                   Дебринюк Ю.М. ст. 201-315.

1.В саду повинні бути літні, осінні та зимові сорти яблуні і груші; ранні середні і пізні сорти кісточкових порід. У промислових садах рекомендується висаджувати по 2-3 літні, 3-4 осінні, 4-5 зимових сортів яблунь, по 2-3 сорти груші та по 3-4 сорти кісточкових порід. Крім того, 10% площі саду доцільно засаджувати перспективними сортами, рекомендованими науково-дослідними лабораторіями. В одному кварталі доцільно вирощувати одну породу, рідше дві споріднені.

Для кращого запилення в межах одного кварталу висаджують 3-4 сорти з однаковим терміном цвітіння і плодоношення, іноді для кращого запилення висаджують другорядні сорти. Спочатку збирають урожай з дерев сортів запилювачів, а відтак основного сорту.

2. Після розмітки ділянок у кварталах викопують посадкові ями. Використовують ямокопачі КПЯШ-60 (готує ями до 60см глибиною), КЯУ- 100А (ями глиб. до 70 см). При ручному викопуванні ям родючий шар грунту складають окремо і засипають лише родючою землею.

Ями краще готувати восени (грунт осідає). Садок краще закладати весною, лише в теплих районах осінню. Використовують стандартні одно-або двірічні саджанці. Кореневу систему змочують в розчині глини з перегноєм, додавши стимулятори росту: індолілмасляну кислоту (10мг на 10 л води), гетероауксин (100 мг на 10 л води).

Садіння вручну малопродуктивне, але забезпечує високу якість робіт. В яму вносять 8-10 кг перегною, 1 кг суперфосфату, та 0,2-0,3 кг калійної солі.

 

3.В садку використовують такі системи догляду за грунтом: чорний пар, сидеральний пар, культурне задерніння, мульчування та удобрення. Система чорного пару включає зяблеву оранку, боронування та культивацію. Глибина оранки при цьому складає 15-20 см. При системі сидерального пару сидератами є люпин, гірчиця, вика, які висівають в міжряддях на відстані 1,0-1,5 м від ряду дерев. Літні сидерати приорюють восени, а озимі – навесні. Культурне задерніння передбачає вирощування багаторічних трав, які скошують 5-6 разів протягом вегетаційного періоду, залишаючи її як мульчу (райграс, тимофіївка, вівсяниця, польовиця, конюшина та інш.) Це роблять через 4-5 років після садіння дерев.

Мульчування роблять з метою зберігання вологи в грунті. Для цього його покривають шаром перегною, торфу, соломи, листя, тирси, та інших матеріалів товщиною 5-6 см.. Якщо ширина міжрядь 6-8 м, то інколи вирощують міжрядні культури (помідори, баклажани, цибулю, капусту, однорічні трави на сіно та інш.) Це роблять через 2-3 роки після садіння саду і до 6-8 річного віку.

Позитивно впливає на грунт і його удобрення мінеральними та органічними добривами.

 

Продовження теми 26

План

1 Догляд за молодим плодовим садом, формування та обрізування крони, догляд за штамбом.

2.Захист молодого саду від гризунів та пошкоджень дерев морозом.

 

                                                      Література:Гордієнко М.І. "Лісові                       культури" ст.307313.Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.295-297. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.294-308,

Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.311-313.

 

1.В залежності від процесу формування крони поділяють на природні та штучні. До природніх крон належить без’ярусна, розріджено-ярусна, чашоподібна, кущоподібна. Формування таких крон просте і вимагає незначних затрат праці. Штучні крони створити набагато важче. Сюди відносять такі види крон як пальмети, сланці, шпіндельбуш, піллер, грузбек, лопатева крона та інші. Найбільш розповсюджена для плодових дерев розріджено- ярусна крона. ЇЇ формують з гілок першого порядку, розміщених ярусами і поодиноко. Після висаджування двохрічних саджанців найдовшу бічну гілку зрізують до 30-35см і до її висоти рівняють всі інші бічні. Центральний провідник повинен бути на 20 -25 см довший. Слідкують за нормальним кутом відхилення гілок (не меньше 45º). Зайві гілки також вирізають.

 

 

2.Для захисту плодових дерев від гризунів штамби і основи скелетних гілок перед наступанням осінніх заморозків обв’язують ялиновими і ялівцевими гілками хвоєю донизу, рубероїдом, пергаментом, сухими стеблами малини, соняшника. Солому та інші обв’язувальні матеріали, які притягують мишей, використовувати не потрібно. При обв’язуванні рубероїдом і толем, які мають смолисті речовини, штамб спочатку необхідно обгорнути мішковиною, або двома- трьома шарами газетної бумаги. Закінчивши обв’язку, отвір зверху закривають тряпкою або бумагою. Для боротьби з гризунами використовують отравлені приманки та отрутохімікати.

Для захисту від заморозків перед замерзанням грунту штамбики рослин окучують землею на висоту 30-40 см для захисту від морозів коренів і нижньої частини штамбу. Зимою штамб окучують снігом. По мірі накопичення снігу його підгортають до штамбу і утрамбовують. Для боротьби з весняними приморозками використовують димлення, полив, обігрів, тощо. Найбільш поширений спосіб – це задимлення. Для цього в саду попередньо заготовляють купи з різних органічних решток. На дно купи ставлять матеріал, який добре горить, а згори той, який добре тліє і дає багато диму. На 1 га потрібно таких

80 -100 куп. Значно меньших затрат праці вимагає використання димових шашок з нешкідливими речовинами (20 – 30 шт/га). Димові завіси можна створювати із допомогою аерозольних генераторів та літаків.

          Ефективним способом захисту саду від приморозків є зрошення насаджень. Вода нагріває повітря при поливі. Крім того підвищується теплопровідність зволоженого грунту.

 

 

Продовження теми 26

План

1.Догляд за садом, що плодоносить: проріджування крони, перещеплення дерев, лікування ран та дупел.

                                          Література:Гордієнко М.І. "Лісові культури"                                                                                                                              ст.313-320.Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.309-311. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.299-31

 

1.Одним із важливих прийомів по догляду за садом є обрізка  з метою одержання високих врожаїв плодів. Розрізняють два види обрізування: вкорочування і проріджування. При вкорочуванні пагони обрізують на певну довжину, при прорідженні пагони видаляють. Після формування крони в молодому саду спочатку кілька років проводять головним чином її проріджування для кращого освітлення і посилення діяльності плодових гілок. В першу чергу видаляють сухі, поламані, хворі, пошкоджені, переплітаючі гілки, а також гілки, направлені всередину крони. Слабке вкорочування проводять лише на периферійних гілках для надання їм потрібного напрямку, а також з метою попередження розвилок. Дерева, в яких в період повного плодоношення річний приріст однорічних гілок знизився до 15-18 см, а всередині крони починають відмирати плодові і напівскелетні гілочки підлягають вкорочуванню(таке спостерігається в старшому саду). Це посилює ріст. При обрізці вкорочують закінчення всіх скелетних розгалужень. На старих деревах, в яких припиняється верхівковий ріст цілі скелетні гілки вкорочують більше. При цьому краще видалити одну – дві гілки, які загущують крону, чим обрізувати велику кількість мілких розгалужень. Товсті гілки вирізують пилкою, а зріз загладжують гострим ножем. Зрізи, діаметром більше 1см замащують садовим варом, або масляною краскою на натуральній оліфі. При утворенні дупла його зачищають до здорової деревини, дезинфікують 5% розчином залізного купоросу, заповнюють мілким щебенем або битою цеглою і заливають цементним розчином в суміші з піском (1 частина цементу і 6 частин піску). Дупла глибокі, але вузькі забивають дерев’яними пробками, а зверху замазують садовим варом.

 Під час росту верхні шари кори на штамбах і нижніх частинах скелетних гілок тріскаються і і відмирають. На відмерлій корі оселяються мохи і лишайники, які прямо не шкодять плодовим деревам, але під ними знаходять притулок різні шкідники. Тому штамб і нижні частини скелетних гілок необхідно очищати від відмерлої кори. Очищають в осінній період, рідше весною. Це слід робити в хмарний день, або після дощу, коли кора ще не обсохла, бо волога кора краще відстає. Для цього використовують дерев’яні та металеві скребла і щітки. Після очищення кора повинна бути гладкою, але непошкодженою. Всі очистки з штамба необхідно зібрати і спалити. Після цього з метою повної дезинфекції штамби обмазують вапняним молоком (на 10-15 кг гашеного вапна беруть 100л води). Щоб посилити прилипання, до вапняного молока додають глину або коров’як з розрахунку 3-5 кг. Інколи ще додають 3-5 кг мідного купоросу для кращої дезинфікуючої дії. Мідний купорос спочатку треба розвести в теплій воді. Розчин потрібно використовувати в свіжому вигляді, бо він швидко псується.

Інколи необхідно молоді дерева перещеплювати, якщо вони пошкодилися морозом, гризунами і т.д. Для цього використовують такі способи як щеплення місточком та аблактування.

Щеплення місточком використовують для дерев, яких пошкодили гризуни.

Рани на деревах замазують садовим варом

Основними складовими частинами більшості рецептів садового вару є живиця, віск, свіжий несолений жир. Живиця надає вару липкості, віск — стійкості до атмосферного впливу, а також запобігає стіканню вару під дією високої температури повітря влітку. Жир придає м'якої консистенції вару при низькій температурі, запобігає розтріскуванню замазки. Для еластичності садового вару в холодну погоду до нього додають спирт (денатурат, гідролізний, ректифікат). При промисловому виготовленні садового вару часто користуються замінниками вищеназваних компонентів, додають до нього також ростові речовини (гетероауксин, альфанафтилоцтову кислоту, її солі та ін.) для кращого заживлення ран. Правильно виготовлений садовий вар повинен зберігати пластичність у будь-яку погоду, не стікати по корі в жарку погоду, мати дезинфікуючі властивості, не повинен містити шкідливих речовин. Найбільш поширені рецепти садового вару такі.

1. По одній частині живиці, воску бджолиного, соняшникової олії. Перші два компоненти, кожний окремо, розтоплюють на слабкому вогні, потім їх змішують і додають до них олію. Усю суміш старанно перемішують, дають охолонути і ще теплою перекладають у жерстяну чи скляну банку для зберігання. У теплу погоду таким варом користуються без підігрівання.

2. У холодну погоду краще користуватися більш пластичним варом із таких компонентів: баранячий жир (400 г), бджолиний віск (200), живиця (100 г). Розтоплені на слабкому вогні компоненти змішують, трохи охолоджують і ще до теплих додають 50 г спирту. Якщо додавати спирт до гарячого вару, він швидко випаровується. Не можна розігрівати компоненти садового вару на великому вогні, тому що розтоплена маса може загорітись.

3. Просту й надійну садову замазку одержують із нігролу, додаючи до нього подрібнений попіл у пропорції 3 до 1 (для холодної погоди) і 1 до 3 (для жаркої). На 1 кг такої замазки корисно додавати 1 г альфанафтилоцтової кислоти або гетероауксину.

Нігролову замазку готують також із таких компонентів: нігрол, парафін, живиця у співвідношенні 1:1:1 або 3:1:1, для зимового періоду— 1:0,5:0,5.

4. Беруть по 2 частини живиці та воску, додають одну частину несоленого топленого сала. Після з'єднання розтоплених компонентів і старанного перемішування дають вару охолонути і ще в рідкому стані на чотири його частини додають одну частину спирту. Такий вар м'який і в холодну погоду. Щоб спирт не випаровувався, банку із садовим варом щільно закривають кришкою або обв'язують пергаментним папером чи плівкою. Якщо немає спирту, до гарячого вару додають 1 частину рослинної олії і кип'ятять

2—3 хв. Потім, коли вар охолоне, його виливають у посудину з водою і добре розминають руками.

5. Парафіновий вар: 20 частин парафіну, 4 — живиці, 1 — оліфи натуральної або живиця, парафін, рослинна олія у співвідношенні за масою 1:1:1.

6. Дуже добрий садовий вар петролатум: 90 г петролатуму +10 г парафіну. Такий вар випускається підприємствами легкої промисловості

7. Для використання в холодну погоду вар готують ще із таких компонентів: живиця — 10 частин, скипидар — 5, сало несолене топлене—1, спирт — 2, подрібнений попіл—1. Слід пам'ятати, що скипидар додають до теплого вару осторонь від вогню.

8. 70% бджолиного воску, 10% каніфолі, інше — риб'ячий жир. Віск і каніфоль розтоплюють, змішують, до них додають риб'ячий жир.