Проблеми агропромислового комплексу

 

Разом з тим, в аграрній галузі існують і проблеми. Основною проблемою агропромислового сектора економіки можна вважати низький рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва. Наприклад, за підсумками роботи за 9 міс. 2009 р. рентабельність від реалізації продукції в цілому по сільськогосподарським організаціям району склала (-0,5%).

Причини економічних труднощів в аграрній сфері багатобічні, частина з них мають об'єктивний характер, наприклад, постійне подорожчання матеріальних та енергетичних ресурсів, що імпортуються в республіку або виготовляються вітчизняною промисловістю з імпортної сировини і комплектуючих виробів.

Азотні і фосфорні добрива в республіці виробляються з імпортної сировини. Практично немає власного виробництва діючої речовини для пестицидів. Близько 90% паливно-мастильних матеріалів в країні виробляється з нафти, що імпортується. Немає власного газу. Тому ціновий механізм на ввезену в республіку продукцію складно піддається регулюванню на національному рівні. Проте неефективна робота деяких підприємств аграрного сектора країни пояснюється і недостатнім професіоналізмом частини керівників і фахівців, вибором у ряді сільськогосподарських організацій неправильних стратегічних підходів, недосконалістю застосовуваних технічних рішень і технологій як у рослинництві, так і в тваринництві.

Виходячи з нинішнього стану внутрішнього і зовнішніх продовольчих ринків і необхідності суттєвого підвищення конкурентоспроможності білоруської продукції слід невідкладно удосконалити спеціалізацію галузі з урахуванням ефективного і раціонального використання природних і трудових ресурсів, накопиченого і створюваного в перспективі виробничого потенціалу [9, c. 26]. Проведений аналіз свідчить, що до теперішнього часу направляються в АПК бюджетні кошти часто використовується недостатньо ефективно, тому що більша їх частина використовується не на створення інноваційної інфраструктури, а на вирішення поточних завдань: обслуговування кредитів, здешевлення сільськогосподарської техніки, компенсації зростання цін на основні матеріальні ресурси (нафтопродукти, добрива, засоби захисту), а також на придбання матеріальних ресурсів, які безоплатно або за зниженими цінами передаються сільгосп організацій. На прямі інвестиції спрямовується не більше чверті виділених коштів.

Існуючий порядок державної підтримки породив утриманство кадрів. Сьогодні певна частина керівників і фахівців у матеріальному та фінансовому забезпеченні сподіваються на державу, ігноруючи заходи щодо підвищення ефективності власного виробництва. Тому пріоритетне використання консолідованого бюджетного фонду підтримки сільгоспвиробників - фінансування великих окупаємих об'єктів на основі бізнес-планів, що пройшли сувору державну експертизу.

З державної точки зору, було б доцільним Національному банку Республіки Білорусь диференціювати відсоткові ставки за кредито отримувача, знизивши їх для агропромислового комплексу та підвищивши для галузей, що мають короткий за часом оборот капіталу [4, c. 17].

Сьогодні АПК представлений розрізненими суб'єктами господарювання, не зв'язаними єдиною ідеологією в ланцюзі виробництво - переробка - реалізація. У більшій мірі в їх діяльності передбачаються вузько корпоративні цілі. Взаємовідносини між партнерами частіше будуються на принципах отримання вигоди за рахунок інших, що завдає шкоди аграрної галузі в цілому.

Для реального надання пріоритету економіці в АПК основним показником варто встановити прибуток з урахуванням умов господарювання. Він буде найбільш об'єктивно характеризувати рівень господарювання на землі і ділові якості керівників і фахівців.

 

Висновок

 

Агропромисловий комплекс - найважливіший міжгалузевий комплекс сфери матеріального виробництва, сформований на базі агропромислової інтеграції. Результати роботи агропромислового комплексу країни за останні роки свідчать про стійку тенденцію подальшого підвищення продуктивності як землеробства, так і тваринництва, що говорить про ефективність напрямів державної аграрної політики.

Система державного регулювання в республіці складається з урахуванням того, що на сьогоднішній день ще не створено умов для регулювання діяльності аграрного сектору за допомогою ринкового механізму. Його формування повинно бути еволюційним і, отже, охопить тривалий проміжок часу. Необхідність підтримки структурних пропорцій, міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків вимагає дієвого втручання держави, при цьому розширює сферу застосування адміністративних методів регулювання [2, c. 530].

Для впровадження в Білорусі досягнень науково-технічного прогресу вкрай важливо надати сільськогосподарським товаровиробникам можливість вести прибутковий бізнес. Це означає необхідність вдосконалення механізму ціноутворення. Закупівельні ціни повинні покривати середньогалузеві або нормативні витрати на виробництво продукції. При цьому, розробляючи регламенти, важливо враховувати рівень самостійності господарюючих суб'єктів [4, c. 16].

Разом з тим в роботі АПК спостерігається ряд проблем, для вирішення яких необхідно консолідувати зусилля фахівців на місцях, вчених, державних структур. Безініціативність деяких виробників призводить до низької ефективності сільгоспвиробництва.

Для вирішення цієї проблеми голова держави дав доручення продовжити формування агропромислових холдингів, включивши до них сільгосп організацій молочної, м'ясної та пивоварної галузей. Приклад таких гігантів, як агрокомбінат «Дзержинський» і «Снів», кожне з яких об'єднало понад 5 сільгосп організацій, показав: агропромисловий холдинг адаптований до ринкової економіки і працює з рентабельністю мінімум 30%.

Потрібно також удосконалити практику кредитування аграрної галузі з урахуванням тривалості її виробничих циклів.

З урахуванням світової практики необхідно удосконалити організаційну структуру агропромислового комплексу республіки.

Необхідно продовжити спільну роботу з пошуку нових рішень по еволюційному реформування АПК з метою підвищення рентабельності виробництва, що гарантує продовольчу безпеку країни і суттєвий внесок в експортний потенціал Білорусі.

 

Список використаних джерел

 

1. Абрамова І.Є. Пошук моделі співвідношення державного та регіонального рівнів у розвитку аграрного сектора Росії в сучасних умовах / / Вісник аграрної науки Дону. 2008. № 3. - 0,4 д.а.

2. Антонова Н.Б. Державне регулювання економіки. - Мн.: АУП, 2002. - 775 с.

3. Білорусь в цифрах: статистичний збірник. - Мн.: Нац. стат. комітет, 2009. - 96 с.

4. Гусаков В.Г. Основні концептуальні підходи перспективної організації сільського господарства / / Вісті НАН Білорусі. Серія аграрних наук. - 2008. - № 4. - С.12-19.

5. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Інновації та підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в Республіці Білорусь та за кодоном» / За ред. І.В. Войтова. - Мінськ: ДУ «Беліса», 2008. - 316 с.

6. Сушко В. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку сільськогосподарських виробників Білорусі / / Директор. - 2008. - № 8. - С.75-81.

7. Рилько Д., Дем'яненко В. Проблеми і протиріччя розвитку світової агропродовольчої сісіеми / / Світова економіки та міжнародні відносини. 2000. № 8. С. 47.

8. Чешков М.А. Про бачення світу, що глобалізується. / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1999. № 6. С. 46 (54).

9. Шапіро С.Б. Актуальні проблеми агропромислового комплексу Білорусі / / Вісті НАН Білорусі. Серія аграрних наук. - 2008. - № 4. - С.20-27.