Поняття конкуренції й економічна ефективність

Зміст

Вступ

Поняття конкуренції й економічна ефективність

Конкурентоспроможність на всіх етапах життєвого циклу товару

Оцінка конкурентоспроможності

Вибір параметрів, бази й методів використовуваних при оцінці конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність підприємства на ринку товарів і послуг

Аналіз діяльності компанії «Стофф» на ринку споживачів одягу для дітей

Товарна стратегія фірми

2.3 Ціна товару й планований прибуток

Просування й реклама

Заходи щодо поліпшення конкурентних позицій

Інвестування

Удосконалювання системи збуту

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

 

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, взаємодіючих на тлі розгалуженої системи правових норм бізнесу, і поєднуваних єдиним поняттям - ринок.

По визначенню ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники й споживачі, продавці й покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, що споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товаруу, що виробники продають за певною ціною) установлюються й ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на який-небудь товар. Це кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту та пропозиції.

Ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція - це центр ваги всієї системи ринкового господарства, тип взаємин між виробниками із приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Це конкуренція між виробниками. Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємини із приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукує людини до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. У суперництві на ринках мова йде про висновок угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний (прискорювальний рух) процес. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.

Як кошти в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використають, наприклад, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортименти, умови поставок і платежів, інформацію через рекламу.

Конкурентна боротьба - суперництво суб'єктів ринкової економіки із приводу кращих умов виробництва й реалізації товарів.

Об'єктивні умови для ринкової конкурентної боротьби:

Ø всі суб'єкти відособлені друг від друга на основі певної форми власності;

Ø залежність суб'єктів ринкової економіки від ринкової кон'юнктури (попит, пропозиція й динаміка цін);

Ø непогодженість інтересів покупців і продавців.

Конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару - конкурента по ступені задоволення конкурентної суспільної потреби.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

Ø якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння по найважливіших параметрах;

Ø якщо метою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використатися інформація, що включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації.

Товарна стратегія фірми

Товар являє собою одяг для дітей у віці десь від двох до десяти-одинадцяти років, виконану в декількох розмірах. Матеріали: вовна й синтетика для зимових моделей; ситець, бавовняні тканини, бавовна + синтетика для літніх. Кольори: чисті як яскраві, так і не дуже (щоб бруд відразу не впадав в око), можна робити аплікації у вигляді популярних героїв. Переваги товару фірми по якості: склад тканин робить одяг дуже практичної в носку, вона легко стирається (не розповзаючись по швах) і добре гладиться. Розцвічення досить веселенькі, Обов'язково міняється асортименти по сезонах. Розмаїтість моделей і розмірів як для дівчинок, так і для хлопчиків дозволяє підібрати саме те, що необхідно даній дитині. Отже, позиціюватися треба насамперед за ціною і якістю (тому що в цьому основні переваги перед конкурентами). Тобто, у фірми найнижчі ціни, відмінна якість (натуральні тканини, практично в носку, легко доглядати) і дуже великий вибір (по розмірах, розцвіченням і т.д.).

При сегментуванні ринку застосований підхід цільового маркетингу. Ринок розбивається на групи споживачів, кожній групі пропонується свій товар, а потім фірма вибирає для себе найбільш перспективні сегменти, на яких і зосереджує всі свої зусилля.

Цей вибір обґрунтований наступними критеріями:

Ø Фірма має обмежені можливості, яких не вистачає для того, щоб забезпечити витрати маркетингових досліджень.

Ø Товар, пропонованою фірмою, досить однорідний для всіх сегментів ринку, тобто немає окремих товарів для кожної групи споживачів.

Ø Також ми знаємо, що товар фірми «Стофф» буде купуватися чаші людьми із середнім доходами й рідше людьми з низьким доходом, і це показує, що буде існувати переважний з першу чергу.

У зв'язку з використанням цієї стратегії знижуються витрати на маркетингові дослідження, рух товарів, рекламу для кожного сегмента, знижуються витрати на зміст маркетингового апарата керування. Кінцевим результатом вибору стратегії буде найбільш ефективне використання ресурсів фірми й одержання найвищого відсотка прибутку з найменшим ступенем ризику.

Як стратегія охоплення ринку ми оберемо концентрований маркетинг (тому що фірма невелика й, кошти обмежені). Необхідно буде вибрати один, найбільш сприятливий для сегмент ринку й зосередити на ньому всі зусилля. При сегментуванні буде розглядатися населення Запоріжжя (1 000 000 чоловік). Для простоти розрахунків можна надійти в такий спосіб. Діти 2-11 років становлять 5% населення, що в абсолютних величинах складе:

1 000 000 чіл.* 0.05 = 50 000 дітей 2-11 років.

Основними ознаками сегментування вибирають демографічні:

Ø рівень доходів батьків цих дітей;

Ø потреба дітей 2-11 років в одязі.

Найбільш сприятливим сегментом буде група споживачів, незадоволених існуючими асортиментами (не задоволені товарами конкурентів або взагалі не можуть знайти підходящий їм товар) і з порівняно низьким рівнем доходів (але з достатньою купівельною спроможністю в плані одягу для дитини). Керівництво фірми вибрали його, з огляду на наступні критерії:

Ø потенційна місткість ринку;

Ø незадоволеність покупців існуючою пропозицією;

Ø відносна слабість конкуренції;

Ø досвід роботи з даним сегментом

V (потенц.) = 50 000 * 0.4 * 0.6 = 12 000 споживачів

Природно, що фактична місткість ринку буде менше, тому що в реальній ситуації на поводження покупця впливає маса психолого-поведінкових факторів, розрахувати вплив яких не представляється можливим у цей момент часу.

При плануванні обсягу випуску (на 2009р.) звичайно враховують наступне:

Ø потенційну місткість ринку, наведену вище;

Ø наявність конкурентів, який необхідно витиснути;

Ø місткість ринку досить постійна, але частка в ньому може збільшуватися. Тоді, відповідно до вищевикладеного виробничими можливостями, одержимо наступне:

V (рік.)=3 швачки *5 (шт.у день)* 365днів = 5 475шт. у рік;

V (міс.)=3 швачки * 5шт.* 30днів = 450шт. на місяць у середньому.

Беручи до уваги потенційну місткість ринку й наявність у конкурентів, а також маркетингову політикові необхідно збільшувати обсяг випуску продукції, що (поряд з інтенсифікацією зусиль по просуванню й поширенню товару). Потенційно можна збільшувати випуск мінімум в 2 рази щороку.

 

Таблиця 2.2 - Фактори що впливають на збут

Фактори макросередовища, що впливають на збут
Негативно	Позитивно
1. Спад народжуваності	Ріст народжуваності
2. Зниження загального рівня купівельної спроможності	Стабільний або небагато зростаючий рівень
З. Ріст інфляції	Зниження інфляції
4. Прийняття законів, що ущемляють права виробників	Введення пільг для виробників
Фактори мікросередовища, що впливають на збут
Негативно	Позитивно
1. Нестабільність поставок сировини	Стабільність поставок
2. Пасивність продавців у магазинах	Їхня активність
3. Активізація конкурентів	Самоусунення їх
4. Негативне відношення контактної аудиторії (нашого банку, ЗМІ)	Позитивне відношення контактної аудиторії (нашого банку, ЗМІ)
5.Незадоволеність клієнтів	Навпаки
6. Страйк наших робітниць	Безперебійність їхньої роботи

 

Тут ми практично не можемо зменшити негативний ефект впливу якого-небудь фактору, хіба що в другому потрібно максимально знизити ціни. У випадку постійної дії якихось негативних факторів, можна перемінити вид діяльності.

Як можна мінімізувати негативний вплив:

1. Перемінити постачальника; мати виробничі запаси.

2. Якщо це можливо, застосовувати коштів стимулювання торгівлі (премії продавцям, сезонні розпродажі й т.д.).

3. Коректування методів просування й збуту, проведення маркетингових досліджень, концентрація зусиль.

4. Дії залежать від конкретного випадку.

5. Проведення маркетингових досліджень, створення нового товару або вдосконалення старого, зміна комплексу маркетингу.

6. Вести переговори з ними.

2.3 Ціна товару й планований прибуток

Звичайно ж, в умовах швидко мінливої економіко-політичної ситуації в Україні важко однозначно визначити тип ринку, на який виходить фірма «Стофф», але найбільш близький він до олігополії. Як найбільше оптимальний метод ціноутворення був обраний, виходячи з вартих перед фірмою завдань, метод, заснований на аналізі беззбитковості й одержанні цільового прибутку.

При розрахунку собівартості використовують наступна формула:

S = S(yп) / N + S(пep),

 

де S - собівартість;

S(yп) - умовно-постійні витрати;

N - планований річний обсяг випуску продукції;

S(пер) - змінні витрати.

В умовно-постійні витрати включили: зарплата директори й бухгалтера (в одній особі); маркетингові витрати:

 

S(уп) = (1 000 + 6 000/ 12міс.)грн. * 12 місяців = 18 000 грн.

 

Планований річний (2008рік) обсяг випуску продукції обчислюють так:

Ø працюють три швачки вдома;

Ø кожна шиє по 5 одиниць продукції в день (без вихідних);

 

N = 3 * 5 * 365днів = 5 475 одиниць продукції в рік

 

У змінні витрати включають: вартість матеріалів на одиницю виробу (матеріали закуповують на текстильній фабриці в Іванові); зарплата швачки.

 

S(пep) = 15 + 5 = 20 грн.

 

Отже:

 

S = 18 000 / 5 475 + 20 = 23.287 грн.

 

Це була розрахована собівартість на 2008 рік. З урахуванням інфляції в розмірі 24% у рік (індексуємо зарплату директора й вартість матеріалів, маркетингові витрати не індексуємо, тому що в них уже закладена інфляція), собівартість одиниці нашого товару в наступні роки буде;

1)2009р.:

 

S(упр) =(1 240 + 17 000 / 12міс.)грн. * 12міс. = 31 880 грн.

 

Обсяг випуску відповідно до плану збільшимо в 2 рази:

 

N = 5 475шт. * 2= 10 950 шт.

S(пep) = 20 грн. + 20 грн. * 0.24 = 24.8грн.

S = 31 880грн. / 10 950шт. + 24.8 грн. = 27.711грн.

2) 2010р.:

S(уп) = (1 240 + 1 240 * 0.24 + 36 000 / 12міс.)грн.*12міс. = 54 451.2грн.

 

Обсяг випуску відповідно до плану збільшимо в 2 рази:

 

N = 10 950шт. * 2 = 21 900 шт.

S(пер) = 24.8грн. + 24.8грн. * 0.24 = 30.752грн.

S = 54 451.2грн. / 21 900шт. + 30.752грн. = 33.238грн.

 

При розрахунку ціни прийнято керуватися наступним планом:

Ø постановка завдання;

Ø визначення попиту;

Ø прогноз витрат;

Ø аналіз цін і товарів конкурентів;

Ø вибір методики ціноутворення;

Ø установлення остаточної ціни.

Тому що фірма виходить із уже існуючим товаром на вже існуючий ринок, то необхідно поставити перед собою наступне завдання: забезпечити виживаність фірми в початковий період і одночасно більше глибоке проникнення на ринок шляхом мінімізації цін.

Проведені дослідження показали, що попит на дитячий одяг еластичний.

Дослідивши прейскурант цін конкурентів і провівши порівняльні закупівлі, ми з'ясовується наступне:

Ø у середньому ціна одного виробу 50-60 грн.;

Ø тканини на 80% із синтетики;

Ø виробу переважно однотонні, темних квітів;

Ø через їхній склад речі не можна гладити.

Щоб довідатися, чому ціни конкурентів на такому рівні, яку прибуток вони одержують і немає чи в них потенціалу зниження ціни, необхідно зв’язатися з їхніми постачальниками й обслуговуючою їхньою транспортною компанією. Виявилося, що собівартість товарів у принципі невисока, але витрати по доставці великі (35% від остаточної ціни) і відсоток прибутку становить 15%. Тому дійдемо висновку, що значно знизити ціну вони навряд чи зможуть, особливо якщо врахувати, що працюють лише з дитячим одягом. Також було проведене опитування покупців дитячого одягу із приводу їхньої думки щодо якості й ціни товарів конкурентів. Думка більшості таке:

Ø ціна занадто висока;

Ø тканини повинні бути більше натуральними;

Ø кольори нудні;

Ø доводитися купувати те, що в наявності.

B якості методики розрахунку ціни найбільше доцільно буде взяти методику розрахунку ціни на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку.

Розрахунок ціни:

У перший рік покладемо прибуток, рівну 10% (виходячи з поставленого завдання). Тоді остаточна ціна з урахуванням собівартості буде:

 

P = S + S * 0.1 = 23.287грн. + 23.287грн. * 0.1 = 25.616 грн.

 

У перспективі на найближчі роки ціна повинна збільшуватися:

1)2009р. - прибуток 18%:

 

Р = 27.711 грн. + 27.711грн.* 0.18 = 32.699 гривень.

 

2) 2010р. - прибуток 20%:

 

Р = 33.238грн. + 33.238грн.* 0.20 = 39.887 гривень.

 

У перший рік (2008р.) покладається включити в ціну прибуток у розмірі 10%, що складе

 

23.287грн. * 0.10 = 2.329 грн. на одиницю продукції.

 

В 2009р.-18%, що складе:

 

27.711грн. * 0.18 = 4.988 грн. на одиницю продукції.

 

В 2010р.-20%, що складе:

 

33.238грн. * 0.20 = 6.648грн. на одиницю продукції.

 

Валовий прибуток становитиме:

 

2008р.- П = 23.29грн. * 5 475шт. = 127 512 гривень;

2009р.- П = 49.88грн. * 10 950шт. = 546 186 гривень;

2010р.- П = 66.48грн. * 21 900шт. = 1 455 912гривень.

Просування й реклама

Фірма бере до уваги наступне:

Ø необхідно зосередити зусилля на одному сегменті ринку;

Ø товар не новий, але має певні переваги перед конкурентами;

Ø розповсюджувачі й місця поширення постійні для споживачів;

Ø немає більших коштів для забезпечення просування товару.

Отже, як основний метод просування товару використають рекламу (тому що широкого вжитку). Покупці приходять у магазин, сподіваючись купити щось конкретне або просто подивитися, що є. Тому необхідно проінформувати їх на цьому етапі про свій товар і де його можна купити. Щонайкраще підійдуть для цієї мети рекламні щити (інформація на які подається з урахуванням позиціювання товару) місцях продажу. Інформація на щитах повинна залучати в собі увага, бути короткої, читає легко на ході й зрозумілої. Далі можна буде використати радіо-оголошення у великих магазинах. Також можна застосовувати деякі кошти стимулювання збуту, як то: сезонні розпродажі зі знижками, преміювання покупців якими-небудь іграшками (саме собою треба буде й це прорекламувати). У цілому витрати на просування товару розраховуємо цілі і витрати на їхню реалізацію. Вони будуть представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Просування й реклама

Показники	2008р	2009	2010
1.Реклама	3 000	5000	15000
2.Кошти стимулювання збуту
2.1. Премії	---	3000	6000
Разом:	3000	8000	21000

 

Тому що «Стофф» невелика фірма (обмежені кошти й виробничі можливості) і виходить на ринок із уже існуючим товаром, те немає необхідності створювати мережу магазинів для продажу товару. Найбільше доцільно буде поширювати товар через уже існуючі магазини (уже проведені переговори з магазинами мережі "Дитячий Мир" і різними більшими й не дуже магазинами, що спеціалізуються на дитячому одягу, і вони, подивившись зразки, coгласились брати їх на реалізацію з мінімальним обсягом партії 10-50шт. і націнкою в 10%). Таким чином, буде однорівневий канал поширення товару - через роздрібну торгівлю. У майбутньому планується поширювати товар не тільки в місті Запоріжжя, але й у прилеглих областях, розширюючи канал поширення.

Оскільки обсяг виробництва невеликий швидко його збільшити немає можливості, необхідний максимально швидкий оборот грошей. Для цього треба буде спочатку провести пробні продажі (невеликими партіями в як можна більша кількість магазинів), щоб з'ясувати де швидше розходитися, можливо одержати якісь м'які дані про купівельні переваги, скорегувати свою політику по поширенню. Що стосується магазинів, беручи до уваги цінову політику, вибирати краще як універсальні, так і спеціалізовані, із середнім або низьким рівнем цін.

Обсяг виробничих запасів повинен бути на рівні, необхідному для забезпечення безперебійної роботи. Що стосується місць складування (як готової продукції, так і виробничих запасів), те в цій якості можна на початку використати дачу директора, а далі, у випадку істотного збільшення обсягів виробництва необхідно буде орендувати складські приміщення. Щодо транспортування товару: у фірми є два мікроавтобуси, які можна використати як кошти доставки.

У принципі, одяг ставиться до товарів, що розходиться не дуже швидко. І якщо дитячий одяг буде розпродаватися занадто повільно, те надалі можна використати іншу схему поширення товару. Суть цієї схеми в наступному: частина товарів реалізується через торговельну мережу, щоб мати гроші на поточні витрати, а інше пускаємо "по колу", щоб забезпечити виробництво. Тобто, по бартері обмінювати одяг на сировину для неї (наприклад, бавовна в Узбекистані), потім віддавати його на прядильну (далі на ткацьку) фабрику для переробки (нічого не платив за це, тому що сировина буде для них давальницьким просто вони залишають собі як оплата частина сировини). Потім забирав у них тканина пускати її на виробництво дитячого одягу. На користь цієї схеми говорить наступне: у виробників сировини сировину не купують (у переробних підприємств немає грошей), воно дешевше готової продукції, виробники готові на бартерні поставки з одягом, тобто є реальна домовитися; не буде затримок із сировиною, виробництво буде стабільно і його можна розширити, виключається проблема неплатежів; вирішується проблема збуту певної частини товару; оборотні кошти у вигляді товарів не знецінюються, як гроші.

Основні недоліки: потрібно час для того, щоб укласти договори з усіма учасниками схеми; треба буде контролювати весь ланцюжок самому.

Основним напрямком маркетингових досліджень є виявлення купівельних переваг і їхньої думки про наш товар (а також про товар конкурентів) з метою вдосконалювання нашої продукції й оцінки методів її збуту. Як джерела інформації можна використати звітність фірми, товари конкурентів, різну спеціальну й періодичну літературу й т.д. Як методи збору інформації використається спостереження (переважно в місцях продажу) і опитування (як покупців так і продавців). От зразковий план одного з передбачуваних маркетингових досліджень. Ціль: з'ясувати як розкуповується пробна партія нашого товару в магазині "Дитячий Мир" і що не влаштовує покупців. Метод: спостереження. Кількість задіяних спостерігачів: 2. Час спостереження: 4 дні по 5 годин. Місце спостереження: відділ Дитячого одягу на 2 поверсі.

Надалі планується проводити експерименти (із ціною, наприклад) у різних магазинах і більш активно використати опитування. Приблизно витрати на маркетингові дослідження ми плануємо такі: 2008р. - 3000 гривень; 2009р. - 5 000 гривень; 2010р. - 8 000 гривень.

НДОКР будуть являти собою дизайнерсько-конструкторські роботи зі створення й удосконалювання товару, а також дослідження в області організації виробництва з метою зниження собівартості товару. Витрати на НДОКР повинні із часом збільшуватися. Витрати можна закласти наступними:

 

Показники	2008р	2009р	2010р
НДОКР	0	4000	7000

 

Таблиця 2.5 - Таблиця маркетингових витрат

Показники	2008р	2009р	2010р
1. Просування	3 000	8000	21 000
2. Поширення	0	0	0
3. Маркетингові дослідження	3 000	5000	8000
4.НДОКР	0	4000	7 000
Разом:	6000	17000	36 000

 

Інвестування

 

Недостача коштів також відображаються й на недостачі сучасного встаткування. Зараз частка застарілого обладнання, яких необхідно замінити становить 25 % по галузі. Основне джерело фінансування розвитку виробничої бази - власні кошти підприємств, високопроцентні кредити або кошти інвесторів, за які необхідно розраховуватися майном. Однак, як свідчить досвід, випускати конкурентоспроможну продукцію без технічної модернізації практично неможливо. Тому позитивно вплине реалізація програми на рівні уряду про створення вітчизняного встаткування. Інвестиції можуть бути отримані шляхом створення спільних підприємств, лізингу використання інвестиційних і кредитних ресурсів розвинених країн.

Досвід показує, що поліпшення інвестиційного клімату має дуже важливе значення для подальшого розвитку не тільки текстильної промисловості, а всієї економіки України, тому, що збільшується кількість робочих місць, а також надходження в бюджет. Збільшується також і заробітна плата на підприємствах, у яких вкладені інвестиції, до того ж вона регулярно виплачується. Таким чином, поліпшується життєвий рівень українців. Що в остаточному підсумку збільшить сукупний купівельний попит. Виходячи із цього, оборотна увага на всі етапи інвестування.

Для того щоб, почати інвестиційну діяльність, потенційний інвестор, а нерідко й інвестуєме підприємство повинні прийняти певні організаційні дії, передбачені законодавством. У більшості випадків це такі дії, незважаючи на їхню простоту, супроводжуються інвестиційними витратами, збільшенням строку реалізації проектів, виникненням більших ризиків дострокового припинення інвестування або занадто великого зниження прибутку. Зрозуміло, що ці фактори можуть негативно впливати на оцінку інвестором інвестиційного клімату, обмежити обсяги інвестиційних вкладень, а можуть і взагалі перешкодити початку інвестування.

Якими б небилиці види внесків і обраний спосіб інвестування, інвестора очікують процедури реєстрації, узгодження та інші, що є прерогативою різних органів державної влади й керування або уповноважених ними підприємств. При цьому існують деякі негативні моменти:

Ø деякі процедури можна провести тільки після фактичного внесення інвестицій;

Ø існує можливість прийняття державним органному негативного рішення по тій або іншій процедурі після вивчення попередніх;

Ø необхідність деяких процедур явно перебільшена;

Ø частина процедур зорієнтована на обмеження можливості інвестора без повного позитивного економічного й соціального ефекту.

Всі ці фактори збільшує ймовірність того, що інвестор, що прийняв стратегічне рішення про доцільність вкладення коштів, ризикує спочатку понести значні інвестиційні витрати, а потім стати перед фактором одержання відмови вповноважених органів. Ця ситуація вказує на те, що інтереси інвестора не мають пріоритету, а останнє слово залишається за державою. Тому, при характеристики інвестиційного клімату на Україні іноземні дослідники, представники міжнародних фінансових організацій і бізнесу згадують негативну роль корупції.

Ще інвестор зацікавлений у довгостроковому стратегічному інвестуванні, зокрема в створенні нових потужностей у кондитерської галузі, а також у харчовій промисловості в цілому, з наступним керуванням і контролем за раціональністю їхнього використання, перед ним виникає проблема вибору одного з можливих шляхів: створення нового підприємства, придбання існуючого підприємства, участь своїм капіталом в існуючому підприємстві.

Відповідно до Закону України «Про підприємства на Україні» можуть бути створені підприємства таких видів: частки підприємства, засновані на власності фізичної особи; колективні підприємство засноване на власності трудового колективу підприємства; господарче товариство, засноване на власності осіб, що беруть участь, комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади, державне підприємство, засноване на державній власності.

Інвестор - юридична особа, не має права створити своє унітарне дочірнє підприємство, тобто, він змушений для реалізації своїх планів задіяти одну або кілька сторін, довірити повноваження іншій особі. При цьому дана норма використається як при створенні нового, так і при придбанні вже існуючого підприємства з одним власником: у результаті з'являється підприємство не передбачене законом.

Особливо актуальна ця проблема для малих і середніх об'єктів галузі. Для їхнього технічного переустаткування або навіть будівництва не завжди потрібно консолідувати фінансові можливості декількох інвесторів, тим більше іноземних. От тому для стимулювання інвесторів, які не хочуть ні з ким ділити свій прибуток і ризики й навмисні прискорити початок своєї діяльності, доцільно розширити список підприємств, тобто зафіксувати в ньому можливість створення унітарних дочірніх підприємств зі стовідсотковою участю інвесторів - юридичних осіб.

Висновки та пропозиції

 

Таким чином, у даному дослідженні ми розглянули теоретичні й практичні аспекти процесу керування конкурентоспроможністю підприємства в умовах адаптації до ринку споживача.

У теоретичній частині велика увага приділяється конкуренції й оцінці конкурентоспроможності підприємства.

У практичній частині був зроблений аналіз діяльності компанії «Стофф» дитячого одягу, що займається виробництвом. Були зроблені висновки, що в галузі виробництва дитячого одягу існує ще дуже багато недоліків. Усунути їх можна, застосувавши в керуванні фабрик, грамотний підхід з боку маркетингу й менеджменту. Вивчивши дану галузь, я прийшла до наступних висновків:

Ø у цей момент текстильна промисловість ставитися до числа деяких галузей вітчизняної промисловості, що намагається вистояти в конкурентній боротьбі з іноземними товаровиробниками. Про це свідчить той факт, що частка імпорту за останні роки помітно скоротилася. Імпорт займає нішу дорогою дитячій одягу. Тому в регіонах з високим рівнем середнього доходу на душу населення, іноземні товаровиробники захопили значно більшу частку ринку, чим в інших регіонах. Проходить також процес їхньої адоптації до умов роботи на українському ринку, що в майбутньому приведе до значного посилення конкуренції на даному сегменті ринку;

Ø в умовах посилення конкуренції з боку іноземних товаровиробників збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками можливо лише при відповідній підтримці їх з боку уряду, а також при виробленні правильної стратегії збутової діяльності, пристосування її до необхідності збуту своїх товарів значній кількості різноманітних суб'єктів ринку з використанням різноманітних стимулів реалізації продукції;

Ø велике значення для збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками має розвиток мережі фірмових магазинів. Розширення асортиментів у них разом з високою якістю продукції дозволяє прискорити її реалізацію, а також кращому задоволенню попиту населення.

Що стосується пропозицій по поліпшенню ефективності діяльності даної фірми й подібних їй, то хочеться сказати наступне. Незважаючи на те, що обсяги виробництва дитячого одягу збільшуються, все-таки виробничі потужності завантажені. Таким чином, у галузі ще є виробничий потенціал. Щоб його повністю використати для цього недостатньо лише збільшити обсяги виробництва. Тут потрібний комплексний підхід. Для цього необхідно здійснювати маркетинговий підхід у керуванні в тому числі: постійно працювати над удосконаленням асортименту продукції домагатися оптимального співвідношення ціни і якості продукції, удосконалювати систему збуту.

 

Список використаних джерел

 

1. Беличенко А.Г, Останова Г.М, Фролов В.Ф. Управление трудовыми коллективами. – Запорожье: ЗИИ, 1998. – 122с.

2. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 344с.

3. Вагин А.П., Митирко В.И., Модин А.В., Управление персоналом в условиях рыночной экономики (опыт ФРГ). – М.: Дело, 1998. – 255с.

4. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика. – М.: Дело ЛТД, 2000. – 320с.

5. Джен Ягер. Деловой этикет: Как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М.:Джон Уайли энд Санз, 2000. – 288с.

6. Дон Фуллер. Управляй или подчиняйся – М., 1998. – 184с.

7. Ипатов М.И., Туровец О.Г. Экономика, организация и планирование технической подготовки производства. – М.: Высшая школа, 2001. – 319с.

8. Карлоф Б. Деловая стратегия концепция, содержание, символы. – М.: Экономика, 1998. – 293с.

9. Кохно П. и др. Менеджмент. - М: Финансы и статистика, 2003. – 511с.

10. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. - М: Ника, 1998. – 199с.

11. Литвицкий В.Ф., Гарбер Б.Г., Горелов В.Е. Повышение эффективности производства и его резервы: Учебное пособие. – М.: Машиностроение, 2001. – 392с.

12. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. – Санкт-Петербург, ГМП "Формика", 1998. – 292с.

13. Мескон М.Х. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1998. – 274с.

14. Мескон А., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1999. – 388с.

15. Осипов М.А. Основы предпринимательского дела. – М., 1998. – 255с.

16. Пеникус Ю.В., Мисько О.Н. Введение в бизнес. – Северо-Запад, 1998. – 241с.

17. Потрубач Н.Н. Социально-экономические проблемы совершенствования системы управления предприятием в условиях экономической реформы. – М., 1998. – 133с.

18. Потрубач Н.Н. Формирование и развитие механизма управления производством в условиях перехода к рынку. – Сарат.Ун-т, 2002. –241с.

19. Хейс Р. Динамичное производство. – М.: Дело ЛТД, 1999. –217с.

20. Ховард К., Коротков Э. Принципы менеджмента: Управление в системе цивилизованного предпринимательства. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 224с.

21. Шепель В.М. Настольная книга бизнесмена и менеджера. – М.: Финансы статистика, 1998. – 310с.

22. Юзов О.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности предприятий. – М.: Металлургия, 2000. – 368с.

23. Менеджмент персонала: функции и методы. – М.: МАИ, 2000. – 311с.

24. Управление развитием производства в промышленных концернах США. – М.: Мысль, 2001. – 177с.

25. Бадулин В.С. Условия формирования потребительского рынка Украины. // Финансовая консультация. – 2004. – № 52. – С. 36-37.

26. Грабельский В.М. Потребительский рынок Украины: Оценка региональных отличий. // Украинский географический журнал. – 2003. - №1. - С.15

 

Зміст

Вступ

Поняття конкуренції й економічна ефективність