Аналіз використання основних виробничих фондів

Реферат

 

Обсяг роботи: 46 стор., 7 таблиць, 27 літературних джерел

На пояснювальну записку до курсової роботи на тему „Аналіз використання основних виробничих фондів”

Мета роботи – вивчення основних фондів виробництва, їх економія, а також виявлення резервів та залучення їх до виробництва.

У першому розділі розглянуто теоретичний матеріал, а саме: забезпеченість підприємства основними фондами, їх технічний рівень і стан, ефективність використання основних фондів, використання обладнання та виробничих потужностей.

У другому розділі розглянуто та розраховано методику аналізу динаміки фондовіддачі на прикладі підприємства ЗАТ „Промстройсервіс”.

У третьому розділі розкрито резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.

основні фонди, показники фондовіддачі, показники фондоозброєності, коефіцієнти оновлення та вибуття, фондомісткість, виробнича потужність

 

Зміст

 

Вступ

1. Аналіз використання основних виробничих фондів

1.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їх технічного рівня і стану

1.2 Аналіз ефективності використання основних фондів

1.3 Аналіз використання обладнання та виробничих потужностей

2. Аналіз використання основних фондів на ЗАТ „Промстройсервіс”

2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

2.2 Аналіз технічного рівня розвитку підприємства

2.3 Аналіз ефективності використання основних фондів

2.4 Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

3. Резерви підвищення ефективності використання основних фондів

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Термін «аналіз» кожен студент вищого навчального закладу, незалежно від спеціальності, чув практично па кожному занятті. Навіть учні середньої школи у старших класах використовують його досить часто. Однак слід зауважити, що не слово можна розуміти по-різному і вживати у багатьох значеннях та з різними відтінками.

Як і більшість основоположних наукових термінів, термін «аналіз» запозичений з грецької мови. Грецьке «analysis» у перекладі означає «розподіляю», «відділяю». Тобто, у вузькому розумінні «аналіз» означає розподіл чогось слиною на складові. Саме в такому значенні цей термін використовується цілим рядом наук, починаючи з природничих. Ще зі школи кожному відомо, що зрозуміти, пізнати явища природи чи походження певних предметів неможливо без їхнього умовного чи прямого поділу па складові. Вивчення окремих складових дає в результаті комплексне уявлення про ціле. Адже саме поділ дозволяє «зазирнути» всередину предмета, явища чи процесу.

Отже, аналіз с загальнонауковим методом дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів. Оточуючу пас об'єктивну реальність можна пізнати тільки завдяки «розподілу» па складові. Однак задля отримання певного уявлення про об'єкти дослідження та їх осмислення одного тільки аналізу замало. Необхідне поєднання результатів вивчення, на основі чого виявляються взаємозв'язки та взаємозалежність між окремими частинами предмета. Тобто, як загальнонауковий метод пізнання аналіз використовується завжди разом із синтезом. Оскільки під аналіз підпадає все, що нас оточує, і навіть те, що ми лише подумки уявляємо, то в загальнонауковому та практичному розумінні аналіз можна поділити набагато видів залежно від об'єктів: хімічний, фізичний, біологічний, математичний, економічний і т. д.

Потреба аналізувати виникла у людини разом із потребою осмислено діяти та оцінювати свої дії. Розвиток людської діяльності призвів до розвитку аналітичних здібностей людини та до поділу аналізу залежно від сфер діяльності. У результаті сьогодні можна констатувати факт, що без аналізу неможлива осмислена діяльність людини.

Історія розвитку науки доводить, що нові галузі знань виділяються в самостійні науки тоді, коли визначене коло питань практичної діяльності набуває важливого самостійного значення і потребує поглибленої наукової розробки. Це прямо стосується і економічної науки, яка досліджує та відображає економічну діяльність людини. Розвиток продуктивних сил суспільства та виробничих відносин, невпинне збільшення обсягів виробництва та розширення обміну призводять до виділення в економічній науці окремої галузі — економічного аналізу.

Сьогодні можна розрізняти макроекономічний або загальнотеоретичний економічний аналіз, і мікроекономічний, або конкретно-економічний аналіз. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища і процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях. Початок його розвитку припадає на XIX століття, хоча деякі його елементи можна прослідкувати навіть у працях економістів XVI11 століття.

Мікроекономічний аналіз (або аналіз господарської діяльності) застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Як окрема галузь знань він виділився лише в XX столітті завдяки двом обставинам: новим потребам практики та результатам розвитку загальноекономічної науки. XX століття знаменується небаченими темпами розвитку продуктивних сил суспільства. Разом із ними вдосконалюються і виробничі відносини. Загальні масштаби виробництва набагато перевищують можливості природної людської уяви. У зв'язку з ним інтуїтивні рішення, засновані в кращому вішалку на приблизному розрахунку, більше не задовольняли управлінських потреб. Виникла необхідність в оптимальних рішеннях, прийнятих на основі комплексного аналізу складних економічних процесів.

Крім того, будь-яка наука у результаті свого розвитку поділяється на галузі. Такий поділ здійснюється з двох причин: накопичення широкого обсягу знань та необхідності задоволення нових потреб практики на основі розширення наукового апарату. Саме в XX столітті з'являється необхідність прогнозувати та планувати діяльність підприємств. Існуючі галузі економічної науки вже не могли забезпечувати задоволення нових потреб практики. З'являється нова галузь знань, покликана створити наукове підґрунтя вирішення нових питань економічної діяльності.

У подальшому викладі під терміном «економічний аналіз» буде розумітися в основному мікроекономічний аналіз.

Що ж є конкретним об'єктом цієї науки?

Як зазначалося вище, потреба в аналізі виникла через потребу прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз с функцією системи управління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємствах приймаються за результатами і задля продовження господарської діяльності, то об'єктом аналізу є саме господарська діяльність підприємства.

Господарська діяльність підприємств — це складна сукупність виробничих відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами. Вона складається з багатьох процесів, які умовно можна об'єднати у такі групи:

- матеріально-технічні;

- економічні (ринкові);

- соціальні;

- природоохоронні та ін.

Матеріально-технічні процеси — не технічна і технологічна підготовка виробництва, забезпечення його виробничими ресурсами, функціонування основного та допоміжного виробництва.

Економічні (ринкові) процеси можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять затрати праці, витрачання інших ресурсів, формування собівартості, розподіл та формування прибутку і т. ін. До зовнішніх — формування ринкових цін на продукцію, деякі види розрахунків (щодо податків і кредитів) і т. д. Ці процеси протікають одночасно з матеріально-технічними, але мають зовсім іншу природу, зміст і форму прояву.

Соціальні процеси пов'язані зі створенням відповідних умов праці робітників, їх побуту та відпочинку. Саме ця група обумовлює дію так званого людського (особистісного) чинника виробництва.

Природоохоронні процеси пов'язані зі збереженням та покращенням навколишнього природного середовища, очищення ґрунтів, води, повітря, збереження рослинного і тваринного світу.

Усі названі процеси господарської діяльності підприємств відбуваються, як правило, одночасно. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня природа, зміст, закономірності здійснення різні. Вони є результатом дії функцій об'єкта управління, в основу яких покладено об'єктивні закони природи та суспільства.

Господарська діяльність вивчається як в цілому, так і за окремими названими частинами (процесами), які також можуть виступати у ролі самостійних об'єктів аналізу. Адже щоб ефективно управляти нею, необхідно знати її зміст і закономірності функціонування як цілого, так і складових. Останнє, в свою чергу, дає можливість глибоко і взаємопов'язано вивчати зміст та розвивати елементи системи управління.

Вищесказане дозволяє зробити деякі висновки щодо ролі економічного аналізу в сучасних умовах. Управління виробництвом вимагає детальної інформації про тенденції та характер змін в економіці підприємства, її джерелом та методом осмислення є саме економічний аналіз.

Первинна інформація, що отримується управлінцями з бухгалтерських та інших джерел, є, як правило, голими цифрами, що самі по собі ні про що не свідчать. У процесі аналізу вона проходить спеціальну обробку: проводиться порівняння результатів діяльності підприємства за ряд періодів з показниками інших підприємств галузі; визначається вплив різних чинників на величину результативних показників; виявляються недоліки, невикористані можливості; намічаються перспективи. Після такої обробки розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення.

Таким чином, економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх. Він є основою наукового управління виробництвом та забезпечує його ефективність. Тобто, економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує наукове обґрунтування рішень.

Аналіз є засобом не тільки обґрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже у ході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюють дотримання всіх вихідних умов.

Особлива роль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва. За його результатами розробляються шляхи більш економного використання ресурсів, попереджуються надлишкові витрати та інші недоліки в роботі підприємства. Це набуває надзвичайної актуальності в сьогоднішніх умовах, які відрізняються зростанням дефіциту сировини та її постійним подорожчанням. Аналіз слугує підвищенню ефекти в пості виробництва.

 

Висновки

 

В роботі були розглянуті такі питання, як сутність, класифікація і напрямки використання основних фондів. Також приведені теоретичні і методичні аспекти аналізу й оцінки складу, структури і використання основних фондів.

Основні фонди підприємств формуються шляхом технічного переозброєння, реконструкції, створення нових і капітального ремонту діючих основних фондів. Підприємства отримують ці фонди за платню і безкоштовно.

У процесі створення матеріально-технічної бази виробництва зростає роль інтенсифікації виробництва, що передбачає підвищення ефективності використання основних виробничих фондів. Це зумовлено рядом причин. По-перше, покращення використання основних фондів означає зменшення витрат праці на одиницю продукції. По-друге, інтенсифікація виробництва приводить до економії засобів на нові капіталовкладення, покращенню співвідношення між фондом споживання і фондом накопичення, забезпечує тривалість темпів економічного зростання.

Підвищення ефективності основних виробничих фондів може бути досягнуто в першу чергу за рахунок кращого використання виробничих потужностей, більш раціонального здійснення капітальних вкладень у будівництво і реконструкцію.

Можна виділити такі основні напрямки покращення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей:

- екстенсивне покращення - збільшення часу роботи обладнання в календарному періоді, збільшення питомої ваги обладнання у складі всього обладнання, що є на підприємстві;

- інтенсивне покращення - підвищення ступню загрузки обладнання в одиницю часу шляхом модернізації діючих машин і обладнання, встановлення оптимального режиму роботи активної частини основних фондів;

- удосконалення структури ОВФ - поряд з ведучими цехами пропорційний розвиток допоміжного виробництва;

- швидке засвоєння знов вводимих потужностей.

Ефективність використання основних виробничих фондів значною мірою залежить від їх відтворення.

Аналіз процесу відтворення виробничого апарату України показує, що в період економічної кризи саме ця сфера виявилася найбільш вразливою. Становлення ринкових відносин суттєво вплинуло на структуру джерел фінансування капітальних вкладень, підвищивши в останні роки частину власних коштів підприємств майже на 70 %. Однак слід враховувати, що в умовах високих темпів інфляції, платіжної кризи, зниження обсягів виробництва і необгрунтованого зростання цін внаслідок монопольного становища товаровиробників реальні можливості реалізації коштів на інвестиційні цілі дуже обмежені.

Як наслідок, інвестиційні можливості більшості суб’єктів господарювання зменшуються, скорочуються, скорочуються об’єми централізованого і децентралізованого фінансування, а також освоєння капітальних вкладень. Основні фонди старіють, фінансові ресурси для їх відтворення відсутні.

Вихід із становища, яке склалося, полягає в такому:

1. При кризовому стані економіки закономірним є здійснення її структурної перебудови, яка супроводжується, з одного боку, знеціненням основного капіталу в галузях, що не відповідають потребам національної економіки та її місцю у світовому поділі праці, а з другого - розвитком прогресивних галузей, які всебічно забезпечуються державною підтримкою. Тому немає рації створювати однакові умови відтворення і функціонування для всіх галузей, незалежно від їх відповідності потребам суспільства. Однак при цьому необхідно створювати сприятливі умови для інвестування прогресивного технічного оновлення виробництва, розвитку прогресивних галузей і виробництв шляхом:

- пільгових кредитів, оподаткування;

- розширення масштабів застосування прискореної амортизації;

- розширення сфер використання амортизаційного фонду;

- введення механізму відшкодування різниці між фактично нарахованою амортизацією і відновною вартістю ОФ за рахунок прибутку (з відповідним зниженням обсягу оподаткування);

- цільового державного фінансування;

- стимулювання підприємницької діяльності;

- пільг стратегічним інвесторам при приватизації.

2.Враховуючи особливості оцінки вартості основного капіталу (передусім можливість його знецінення), доцільно більш гнучко визначити вартість майна, що приватизується, а також передбачити пільги для стратегічних інвесторів - у тому числі і в особі трудових колективів, які беруть на себе зобов’язання здійснити технічне переозброєння виробництва.

Таким чином, здійснення комплексу заходів щодо об’єктивної оцінки основних фондів та підвищення фінансових можливостей підприємств для цілей технічного оновлення створить умови для активізації інвестиційної та виробничої діяльності і сприятиме подоланню кризових явищ в економіці.

 

 

Реферат

 

Обсяг роботи: 46 стор., 7 таблиць, 27 літературних джерел

На пояснювальну записку до курсової роботи на тему „Аналіз використання основних виробничих фондів”

Мета роботи – вивчення основних фондів виробництва, їх економія, а також виявлення резервів та залучення їх до виробництва.

У першому розділі розглянуто теоретичний матеріал, а саме: забезпеченість підприємства основними фондами, їх технічний рівень і стан, ефективність використання основних фондів, використання обладнання та виробничих потужностей.

У другому розділі розглянуто та розраховано методику аналізу динаміки фондовіддачі на прикладі підприємства ЗАТ „Промстройсервіс”.

У третьому розділі розкрито резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.

основні фонди, показники фондовіддачі, показники фондоозброєності, коефіцієнти оновлення та вибуття, фондомісткість, виробнича потужність

 

Зміст

 

Вступ

1. Аналіз використання основних виробничих фондів

1.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їх технічного рівня і стану

1.2 Аналіз ефективності використання основних фондів

1.3 Аналіз використання обладнання та виробничих потужностей

2. Аналіз використання основних фондів на ЗАТ „Промстройсервіс”

2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

2.2 Аналіз технічного рівня розвитку підприємства

2.3 Аналіз ефективності використання основних фондів

2.4 Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

3. Резерви підвищення ефективності використання основних фондів

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Термін «аналіз» кожен студент вищого навчального закладу, незалежно від спеціальності, чув практично па кожному занятті. Навіть учні середньої школи у старших класах використовують його досить часто. Однак слід зауважити, що не слово можна розуміти по-різному і вживати у багатьох значеннях та з різними відтінками.

Як і більшість основоположних наукових термінів, термін «аналіз» запозичений з грецької мови. Грецьке «analysis» у перекладі означає «розподіляю», «відділяю». Тобто, у вузькому розумінні «аналіз» означає розподіл чогось слиною на складові. Саме в такому значенні цей термін використовується цілим рядом наук, починаючи з природничих. Ще зі школи кожному відомо, що зрозуміти, пізнати явища природи чи походження певних предметів неможливо без їхнього умовного чи прямого поділу па складові. Вивчення окремих складових дає в результаті комплексне уявлення про ціле. Адже саме поділ дозволяє «зазирнути» всередину предмета, явища чи процесу.

Отже, аналіз с загальнонауковим методом дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів. Оточуючу пас об'єктивну реальність можна пізнати тільки завдяки «розподілу» па складові. Однак задля отримання певного уявлення про об'єкти дослідження та їх осмислення одного тільки аналізу замало. Необхідне поєднання результатів вивчення, на основі чого виявляються взаємозв'язки та взаємозалежність між окремими частинами предмета. Тобто, як загальнонауковий метод пізнання аналіз використовується завжди разом із синтезом. Оскільки під аналіз підпадає все, що нас оточує, і навіть те, що ми лише подумки уявляємо, то в загальнонауковому та практичному розумінні аналіз можна поділити набагато видів залежно від об'єктів: хімічний, фізичний, біологічний, математичний, економічний і т. д.

Потреба аналізувати виникла у людини разом із потребою осмислено діяти та оцінювати свої дії. Розвиток людської діяльності призвів до розвитку аналітичних здібностей людини та до поділу аналізу залежно від сфер діяльності. У результаті сьогодні можна констатувати факт, що без аналізу неможлива осмислена діяльність людини.

Історія розвитку науки доводить, що нові галузі знань виділяються в самостійні науки тоді, коли визначене коло питань практичної діяльності набуває важливого самостійного значення і потребує поглибленої наукової розробки. Це прямо стосується і економічної науки, яка досліджує та відображає економічну діяльність людини. Розвиток продуктивних сил суспільства та виробничих відносин, невпинне збільшення обсягів виробництва та розширення обміну призводять до виділення в економічній науці окремої галузі — економічного аналізу.

Сьогодні можна розрізняти макроекономічний або загальнотеоретичний економічний аналіз, і мікроекономічний, або конкретно-економічний аналіз. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища і процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях. Початок його розвитку припадає на XIX століття, хоча деякі його елементи можна прослідкувати навіть у працях економістів XVI11 століття.

Мікроекономічний аналіз (або аналіз господарської діяльності) застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Як окрема галузь знань він виділився лише в XX столітті завдяки двом обставинам: новим потребам практики та результатам розвитку загальноекономічної науки. XX століття знаменується небаченими темпами розвитку продуктивних сил суспільства. Разом із ними вдосконалюються і виробничі відносини. Загальні масштаби виробництва набагато перевищують можливості природної людської уяви. У зв'язку з ним інтуїтивні рішення, засновані в кращому вішалку на приблизному розрахунку, більше не задовольняли управлінських потреб. Виникла необхідність в оптимальних рішеннях, прийнятих на основі комплексного аналізу складних економічних процесів.

Крім того, будь-яка наука у результаті свого розвитку поділяється на галузі. Такий поділ здійснюється з двох причин: накопичення широкого обсягу знань та необхідності задоволення нових потреб практики на основі розширення наукового апарату. Саме в XX столітті з'являється необхідність прогнозувати та планувати діяльність підприємств. Існуючі галузі економічної науки вже не могли забезпечувати задоволення нових потреб практики. З'являється нова галузь знань, покликана створити наукове підґрунтя вирішення нових питань економічної діяльності.

У подальшому викладі під терміном «економічний аналіз» буде розумітися в основному мікроекономічний аналіз.

Що ж є конкретним об'єктом цієї науки?

Як зазначалося вище, потреба в аналізі виникла через потребу прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз с функцією системи управління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємствах приймаються за результатами і задля продовження господарської діяльності, то об'єктом аналізу є саме господарська діяльність підприємства.

Господарська діяльність підприємств — це складна сукупність виробничих відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами. Вона складається з багатьох процесів, які умовно можна об'єднати у такі групи:

- матеріально-технічні;

- економічні (ринкові);

- соціальні;

- природоохоронні та ін.

Матеріально-технічні процеси — не технічна і технологічна підготовка виробництва, забезпечення його виробничими ресурсами, функціонування основного та допоміжного виробництва.

Економічні (ринкові) процеси можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять затрати праці, витрачання інших ресурсів, формування собівартості, розподіл та формування прибутку і т. ін. До зовнішніх — формування ринкових цін на продукцію, деякі види розрахунків (щодо податків і кредитів) і т. д. Ці процеси протікають одночасно з матеріально-технічними, але мають зовсім іншу природу, зміст і форму прояву.

Соціальні процеси пов'язані зі створенням відповідних умов праці робітників, їх побуту та відпочинку. Саме ця група обумовлює дію так званого людського (особистісного) чинника виробництва.

Природоохоронні процеси пов'язані зі збереженням та покращенням навколишнього природного середовища, очищення ґрунтів, води, повітря, збереження рослинного і тваринного світу.

Усі названі процеси господарської діяльності підприємств відбуваються, як правило, одночасно. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня природа, зміст, закономірності здійснення різні. Вони є результатом дії функцій об'єкта управління, в основу яких покладено об'єктивні закони природи та суспільства.

Господарська діяльність вивчається як в цілому, так і за окремими названими частинами (процесами), які також можуть виступати у ролі самостійних об'єктів аналізу. Адже щоб ефективно управляти нею, необхідно знати її зміст і закономірності функціонування як цілого, так і складових. Останнє, в свою чергу, дає можливість глибоко і взаємопов'язано вивчати зміст та розвивати елементи системи управління.

Вищесказане дозволяє зробити деякі висновки щодо ролі економічного аналізу в сучасних умовах. Управління виробництвом вимагає детальної інформації про тенденції та характер змін в економіці підприємства, її джерелом та методом осмислення є саме економічний аналіз.

Первинна інформація, що отримується управлінцями з бухгалтерських та інших джерел, є, як правило, голими цифрами, що самі по собі ні про що не свідчать. У процесі аналізу вона проходить спеціальну обробку: проводиться порівняння результатів діяльності підприємства за ряд періодів з показниками інших підприємств галузі; визначається вплив різних чинників на величину результативних показників; виявляються недоліки, невикористані можливості; намічаються перспективи. Після такої обробки розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення.

Таким чином, економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх. Він є основою наукового управління виробництвом та забезпечує його ефективність. Тобто, економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує наукове обґрунтування рішень.

Аналіз є засобом не тільки обґрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже у ході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюють дотримання всіх вихідних умов.

Особлива роль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва. За його результатами розробляються шляхи більш економного використання ресурсів, попереджуються надлишкові витрати та інші недоліки в роботі підприємства. Це набуває надзвичайної актуальності в сьогоднішніх умовах, які відрізняються зростанням дефіциту сировини та її постійним подорожчанням. Аналіз слугує підвищенню ефекти в пості виробництва.

 

Аналіз використання основних виробничих фондів