Кафедра менеджменту та військового господарства

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту та військового господарства

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ: «СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕТИКА В МЕНЕДЖМЕНТІ»

Виконала: студентка групи 567 Величко А.А.

Перевірила: доцент, Черкашина М.В.

ПЛАН

Вступ

1. Соціальна відповідальність

1.1 Поняття соціальної відповідальності

1.2 Види соціальної відповідальності

1.3 Переваги та недоліки соціальної відповідальності

2. Соціальні зобов’язання

3. Соціальний контракт

3.1 Поняття соціального контракту

3.2 Формування соціального контракту

4. Сутність етики менеджменту

4.1 Визначення етики менеджменту та види етичних підходів

4.2 Фактори, що визначають етичний вибір

5. Механізм формування етичної поведінки

6. Стандарти етики менеджменту

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

 

Сучасна організація є складовою частиною оточення, що включає багато складових (місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби масової інформації, робітників, акціонерів), від яких залежить саме існування організації. Вона пов’язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції(послуг), рівнем прибутку підприємства.

Важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов’язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

 

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

СОЦІАЛЬНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

 

Серйозною проблемою теорії і практики менеджеризму є суперечності між комерційною ефективністю корпорацій і рівнем соціального добробуту суспільства. Мова йде про те, що високим економічним показникам господарської активності фірм далеко не завжди відповідають зміни в соціальному становищі населення. Відомі приклади, коли діяльність корпорацій веде до погіршення якості життя людей. Проте саме добробут людей, а не корпоративні переваги здавна розглядалися як пріоритетна мета, основоположний принцип справедливого керування в суспільстві.

У повсякденній роботі менеджерів все більше місце посідають громадські справи і питання соціальних змін. Експерти менеджменту підкреслюють, що соціальні проблеми сьогодні такі ж важливі, як і питання прибутку, хоча в недалекому минулому бізнесмена цікавив лише прибуток.

Американські спеціалісти в галузі менеджменту говорять, що в нинішній період менеджмент буде формуватися під дією соціальних пріоритетів над метою бізнесу. Вже є менеджери, які в своїй діяльності орієнтуються на суспільну мету і беруть на себе більшу відповідальність перед суспільством за результати приватно - підприємницької практики, ніж це було властиво попереднім професійним управлінцям або власникам.

Поступово в очах суспільної думки видозмінюється і сам статус менеджменту. Раніше вважали, що менеджмент — це певна система влади, а нині він виступає як важливий ресурс суспільства.

Сучасний менеджмент не може ігнорувати справедливі вимоги трудящих щодо поліпшення свого соціального становища.

Прийшло усвідомлення того факту, що конструктивна соціальна політика фірм і корпорацій - не вид благодійної діяльності, а інвестиція в персонал, в соціальний потенціал виробництва, значимість якої для майбутнього важко переоцінити.

Суперечки про роль бізнесу в суспільстві породили чисельні аргументи за і проти соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

1. Сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи.

Підприємства, соціальні дії яких поліпшують життя місцевого населення і ліквідують необхідність державного регулювання, можуть мати власний інтерес через вигоди, що забезпечуються участю в житті суспільства.

2. Зміна потреб і надій широкої публіки.

Наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем.

Моральні зобов'язання бути соціально відповідальними. Аргументи проти соціальної відповідальності:

1. Порушення принципу максимуму прибутку.

2. Витрати на соціальні потреби.

3. Недостатній рівень звітності широкій публіці.

4. Нестача вміння вирішувати соціальні проблеми, тобто невміння задовольнити соціальні потреби, непрофесіоналізм.

5. Застосування соціальної відповідальності тільки з рекламною метою.

Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечував би переваги та сприяв усуненню чи послабленню недоліків.

Найбільшою перешкодою в розробці програм в рамках соціальної відповідальності керівники називають вимоги рядових працівників і менеджерів із збільшення доходів на акцію в поквартальному обчисленні. Намагання підвищити прибуток і доходи змушує керуючих відмовитися від передачі частини своїх ресурсів на програми, зумовлені соціальною відповідальністю.

Організації повинні спрямувати частину своїх ресурсів і зусиль на користь місцевих товариств, в яких функціонує підприємство, його підрозділи та суспільство в цілому.

Для успішного управління організація повинна вміти пристосовуватися і відгукуватися на проблеми, які виникають в соціальному середовищі, щоб зробити це середовище більш сприятливим для організації. Витрати на соціальну відповідальність виправдані кращим відношенням суспільства до фірми. Це повинно вести до підвищення лояльності споживачів до виробників продукції, зниження рівня регулюючого втручання держави та загального покращання стану суспільства.

Важливо також підкреслити, що не слід думати, нібито на соціально відповідальну поведінку здатні тільки великі організації. Організація по прибиранню сміття або підприємство, яке торгує піцою і яке стало спонсором спортивної команди, і маленьке оброблювальне підприємство, яке дозволяє школярам екскурсії для ознайомлення з його роботою, — всі вони є соціально відповідальними.

Не викликає сумніву, що прибуток важливий для виживання підприємств. Якщо підприємство нездатне вести справу прибутково, то питання соціальної відповідальності стає академічним. Але організації завжди повинні вести свої справи у відповідності до суспільних очікувань

Одже як би там не було, організації повинні вести свої справи відповідно до суспільних очікувань. Інакше кажучи, соціальне зобов’язання для підприємства означає щось більше, ніж просто філантропічну діяльність. Мається на увазі, що організація діє відповідально і в злагоді з турботами і сподіваннями широкої публіки. Ця точка зору відображена в наступному вислові Едуарда Дж. Харнеса, глави фірми «Проктер енд Гембл»:

«Керівництво компанії зобов'язане використовувати весь свій талант, щоб віддавати найвищі пріоритети прибутку, розвитку. Однак йому потрібно також мати достатньо широкі погляди, щоб в інтересах своєї компанії усвідомити важливість виконання компанією будь-якого розумного очікування, що сформувався по відношенню до неї всередині місцевої громади та різних зацікавлених верств суспільства. Відкрите визнання пріоритетів і соціально відповідальна поведінка забезпечують компанії досягнення важливих вторинних цілей. Прибутковість і розвиток йдуть пліч-о-пліч з чесним ставленням до працівників, споживачам всіх рівнів та місцевій громаді».

СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРАКТ

 

Історія замовчує коли і в яких суспільствах вперше виник суспільний договір. Однак уже давньогрецький софіст Протагор, вказував, що ніхто не є абсолютно самодостатнім, і що люди пов'язані один з одним взаємним співробітництвом.

Багато століть потому, такі філософи як Жан-Жак Руссо та Томас Гоббс, які дотримувалися в цьому питанні протилежних позицій, прийшли до схожих висновків. Заради миру, виживання та отримання ресурсів, кожній людині необхідно віддати частину своїх прав і взяти на себе певні зобов'язання по відношенню до інших людей - так з'являється «соціальний контракт» або ж «суспільний договір».

Соціальний контракт - це договір, що укладається між замовником та виконавцем соціального замовлення на підставі результатів відкритого публічного конкурсу, в якому регулюються відносини замовника і виконавця шляхом визначення прав та обов'язків сторін.

«Суть ідеї суспільного договору можна висловити просто: кожен з нас поміщає себе під владу загальної волі, і група розглядає кожного індивіда як частину цілого». Книга Руссо «Соціальний контракт, або принципи політичних прав» надихала революціонерів і політичних реформаторів у Північній Америці та Франції 18-го століття, а потім і в усьому світі.

Соціальний контракт змінювався вже неодноразово, навіть протягом невеликого, з точки зору історії, строку існування незалежної України, і ми будемо проходити через це знову і знову. Однак одним удосконаленням правового поля проблем, що постали перед країною, не вирішити. Необхідна зміна характеру відносин між владою і народом, в тому числі, підвищення взаємної відповідальності влади і народу один перед одним.

Але хто сьогодні візьме на себе роль суворого, неупередженого і непідкупного арбітра в набридлому всім поєдинкові «Влада проти Народу»? Адже 13 років з дня прийняття Конституції 1996 року «вдосконалення» суспільного договору йшло у бік укладення негласних домовленостей між владою і народом про те, що «трішки» порушувати Основний Закон нікому не забороняється.

І лише безплідні намагання зупинити процес наростаючого заперечення прав і свобод громадян і вседозволеності влади показують, як далеко зайшла наша країна на шляху до самознищення. Сьогодні зрозумілим є тільки одне, якщо ми справді хочемо зберегти країну, необхідно залишити всі спроби узаконити і видати за громадський договір партійні та корпоративні цінності і цілі. Минуле зависає на всіма нами важким тягарем, але Україна повинна, нарешті, повернутися обличчям до майбутнього. Тому в новому суспільному договорі не повинно бути того, що суперечить інтересам суспільства, всього суспільства.

 

ЕТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ

менеджмент етика соціальний відповідальність

СТАНДАРТИ ЕТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Стосовно бізнесу етика визначає такі моральні критерії і параметри відносин між виробниками і споживачами, службовцями і керуючими компанії, самими компаніями і державою, які утворюють систему взаємних обов'язків індивідуумів.

Без дотримання етичних норм вся інфраструктура бізнесу, яка в багатьох випадках будується на основі неформальних угод, неформальних контрактів, довіри партнерів один до одного, буде порушеною. Тому ступінь довіри партнерів один до одного відіграє суттєву роль в бізнесі.

Існує чимало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливу цінність в ділових відносинах набуває чесність і порядність партнерів. Американський підприємець К. Редолл писав, що в бізнесі необхідно покладатися на сумлінність індивідуума: це той бік свободи, яка називається відповідальністю.

Однією з найпопулярніших форм закріплення ділової етики є проголошення етичних кодексів або кодексів поведінки, які приймає корпорація. Вони є списком заповідей і правил для службовців (не зловживати службовим становищем, не давати хабарів, не приймати подарунків), або декларуванням загальних принципів.

Етичні кодекси розробляються не тільки фірмами. В США, наприклад, існують цехові кодекси, які застосовують групи професійних бізнесменів (спеціалісти з реклами і маркетингу, маклери, брокери, збутовики та ін.). В деяких галузях родинні фірми застосовують галузеві етичні кодекси. Це дозволяє, з одного боку, розробити єдині етичні критерії в певній сфері бізнесу для всіх підприємців, які ведуть власну справу в цій сфері, з іншого - спрощують виявлення неетичної поведінки конкурентів, створюють конкурентні стимули для підвищення доброякісності виробів.

На сучасному етапі, дедалі більше компаній вводять посаду "посередника зі скарг працюючих". У функції посередників входять дослідження етичних питань, консультації для службовців, аналіз потенційних проблемних галузей.

Виховання в персоналі таких рис, як чесність, уважність, надійність формує високу культуру обслуговування клієнтів. Пояснюючи думку про підлеглість виробництва інтересам споживача, К. Мацусіта - глава японської корпорації "Мацусіта Денкі" відмічає, що споживач - король. Роль відданого підлеглого полягає в тому, щоб допомогти королю прийняти правильне рішення. Тоді разом, мудрий правитель і його вірні піддані, в стані забезпечити процвітання суспільства і нації. Таке кредо багатьох компаній у відношенні до споживача.

Складовою підприємницької етики є культура ведення ділових переговорів між потенційними партнерами. Ділові переговори проводяться з метою встановлення контактів, обговорення проектів майбутніх угод, сумісних дій, вирішення питань, які становлять взаємний інтерес для сторін.

Організація ділових переговорів вимагає ретельної підготовки, вивчення можливостей потенційного партнера, вміння спілкуватися в будь-якому культурному середовищі, знання національних традицій, звичок, правил етикету. Оволодіння етикою ведення переговорів є основою для встановлення щирих і міцних відносин між бізнесменами.

Якщо в західноєвропейських і американських фірмах для налагодження ділових зв'язків достатньо обміну офіційними листами, то японським бізнесменам важливий безпосередній контакт з потенційним партнером і особиста зустріч. Усна угода має для японського партнера більшу вагу, ніж письмовий контракт. Це випливає з організації японського ділового спілкування на досягнення гармонії, консенсусу і компромісів.

Для досягнення успіхів у переговорах необхідно, щоб спілкування велося між людьми, які мають приблизно рівне становище в діловому світі, а будь-яке знайомство з представниками бізнесу повинно починатися з обміну візитними карточками. В ході переговорів важливо дотримуватися терпимості, коректних і доброзичливих стосунків між співбесідниками, яких би суперечливих поглядів вони не дотримувалися.

При встановленні ділових контактів із західними бізнесменами слід мати на увазі їх певний інфантилізм, небажання перетворювати бізнес у науку або важку роботу. Крім телефонного й особистого спілкування, проведення ділових обідів, британські підприємці підтримують ділові контакти, регулярно відвідуючи конгреси, семінари та виставки, беручи участь в роботі престижних клубів. На переговорах позиція деяких західних бізнесменів досить жорстка, торгово-політичні фактори переважають над чисто комерційними. Перед початком ділових переговорів наприклад з англійськими бізнесменами партнеру необхідно вияснити структуру ринку товарів тієї чи іншої фірми, її комерційне і корпоративне "обличчя". Починати переговори доцільно із звичних людських проблем: погода, спорт, діти. Проводити їх слід не на базі суто комерційної угоди, а в сфері людських відносин. Перед початком зустрічі необхідно поцікавитись часом, який є в розпорядженні партнера. Слід пам'ятати, що коли англійський партнер запросив Вас на обід, необхідно в зручний для нього час провести такий же захід у відповідь. В

Німеччині для налагодження ділових зв'язків достатньо обміну офіційними листами з пропозиціями про співробітництво і проханням про особисту зустріч з представниками фірми. Доцільно при укладенні контрактів використовувати практику роботи через агентські фірми.

Необхідними елементами етики ділового спілкування є подання знаків поваги до тих, з ким велись переговори.

В Англії відправлення поздоровної листівки до Різдва або до дня народження, привіти близьким розцінюються як прояв ввічливості і добрих людських якостей, що буде допомагати зміцненню ділового авторитету.

В англійському суспільстві і ділових сферах розроблений ритуал дарування і визначене коло товарів, які вважаються подарунками, а не хабарами.

У Франції не прийнято вручати подарунки партнеру в ході першої зустрічі. Коли укладена угода, може бути організована вечеря на честь успішного завершення переговорів. При бажанні можна вручити сувенір, книгу, яка відповідає смакам партнера, або платівку.

Однак етика бізнесу зачіпає не тільки проблему соціально відповідальної поведінки. Вона зосереджена на широкому спектрі варіантів поведінки керуючих і тих. ким керують. Більше того, в фокусі її уваги і цілі, і засоби, що використовуються для досягнення мети обома сторонами. Наприклад, майже всі американці вважають, що неетично давати взятку іноземному чиновнику заради одержання контракту. Дії керівників або рядових працівників, які порушують закон, також слід розцінювати як неетичні.

Таким чином, дуже важливо, щоб керівники високого рівня служили рольовими моделями належної етичної поведінки, а організації мали можливість підвищити свої етичні стандарти.

 

ВИСНОВОК

 

Одже соціальна відповідальність — це готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Вона допомагає забезпечити довгострокові перспективи розвитку суспільства, створювати вплив на зміни суспільства, розв’язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації, формує норми моралі в організації і т. п.

Соціальна відповідальність поділяється на:

Не правову соціальну відповідальність: моральна, політична, корпоративна, релігійна.

Також до видів соціальної відповідальності відносять:економічну відповідальність, етичну відповідальність, прийняту на себе відповідальність.

Для успішного управління організація повинна вміти пристосовуватися і відгукуватися на проблеми, які виникають в соціальному середовищі, щоб зробити це середовище більш сприятливим для організації, для чого застосовується соціальна відповідальність, яка укладається за допомогою соціального контракту.

Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

Для того щоб етичні принципи, норми, правила та стандарти перетворились в реалії ділового життя, повинні застосовуватись механізми, за допомогою яких можна впровадити в практику етичні норми. До них відносяться:

1) етичні кодекси; 2) комітети з етики;

3) тренінг; 4) соціальні аудити;

5) юридичні комітети; 6) служби, що розглядають претензії громадян з 7) зміни в корпоративній структурі. етичних питань;

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту та військового господарства

КУРСОВА РОБОТА