Характеристика театралізованих ігор

 

Людина формується в діяльності, чим вона різноманітніше, тим різноманітніше його особистість. Гра, спілкування, навчання, праця - от основні щаблі, що є основними для розвитку дитини. Гра виконує роль доброї, розумної наставниці-трудівниці. Багато в чому фарби миру, звуки миру, його форми пізнаються дитиною через іграшку - гру. Гра - шлях до пізнання миру, шлях до пізнання дитиною самого себе, своїх можливостей, здатностей, своїх меж. Самоперевірка завжди спонукає до вдосконалювання. Уже тому гри - важливий засіб самовиховання. У них перехід від виховання до самовиховання, до вільного, по внутрішньому спонуканню, свідомій роботі над своєю волею, характером, до вироблення позитивних звичок і придбанню необхідних умінь відбувається природно й непомітно. Цей перехід забезпечується ігровим інтересом, «принципом задоволення», на якому засновані ігри дітей. Ні в якій іншій діяльності дитина не проявляє стільки наполегливості, цілеспрямованості, невтомності. Цікавій грі він віддається цілком. У процесі гри закладені величезні виховні можливості. Для дітей - це праця, що вимагає дійсних зусиль. Вони переборюють у грі іноді серйозні труднощі, тренуючи свої сили, спритність, розвиваючи здатності й розум. Гра закріплює в дітей корисні вміння й звички. Тут дитина почуває себе певною мірою самостійним. Уже тому він пред'являє до себе високі вимоги, ті вимоги, які до нього пред'являють дорослі в житті.

Існують різні ігри. Одні розвивають мислення й кругозір дітей, інших - спритність, силу, треті - конструкторські навички. Є гри, спрямовані на розвиток творчості в дитини, у яких дитина проявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність. Творчі прояви дітей в іграх різноманітні: від придумування сюжету й змісту гри, пошуку шляхів реалізації задуму до перевтілення в ролях, заданих літературним твором. Одним з видів таких творчих ігор є драматизація або, як тепер частіше називають цей вид гри - театралізована гра.

Театралізовані ігри являють собою розігрування в особах літературних творів (казки, розповіді, спеціально написані інсценівки). Герої літературних творів стають діючими особами, а їхньої пригоди, події життя, змінені дитячою фантазією, - сюжетом гри. Особливість театралізованих ігор полягає в тому, що вони мають готовий сюжет, а значить діяльність дитини багато в чому визначена текстом добутку. Виникає питання: у чому ж полягає творчість дитини в цих іграх? Чи справедливо їх відносити до розряду творчих ігор?

Дійсна творча гра являє собою найбагатше поле для творчості дітей. Адже текст добутку як канва, у яку діти самі вплітають нові сюжетні лінії, уводять додаткові ролі, міняють кінцівку й т.д. У театралізованій грі образ героя, його основні риси, дії, переживання визначені змістом добутку. Творчість дитини проявляється в правдивому зображенні персонажа. Щоб це здійснити, треба зрозуміти, який персонаж, чому він так надходить, уявити собі стан, почуття, тобто проникнути в його внутрішній мир. І зробити це потрібно в процесі слухання добутку.

Все це наводить на думку про те, що повноцінна участь дітей у грі вимагає особливої підготовленості, що проявляється в здатності до естетичного сприйняття мистецтва художнього слова, умінні вслухуватися в текст, уловлювати інтонації, особливості мовних оборотів. Щоб зрозуміти, який герой, треба навчитися елементарно аналізувати його вчинки, оцінювати їх, розуміти мораль добутку. Уміння представляти героя добутку, його переживання, конкретну обстановку, у якій розвиваються події, у багато залежить від особистого досвіду дитини: чим різноманітніше його враження про навколишнє життя, тим богаче уява, почуття, здатність мислити. Для виконання ролі дитина повинен володіти різноманітними образотворчими засобами (мімікою, рухами, жестами, виразної по лексиці й інтонації мовою й т.п.). Отже, підготовленість до театралізованої гри можна визначити як такий рівень загальнокультурного розвитку, на основі якого полегшується розуміння художнього твору, виникає емоційний відгук на нього, відбувається оволодіння художніми засобами передачі образа. Всі ці показники не складаються стихійно, а формуються в ході виховно-освітньої роботи.

Самі по собі театралізовані творчі ігри є частиною такої утворювальної-виховно-освітньої роботи. Вона має велике значення для розвитку особистості дитини-дошкільника не тільки тому, що в ній вправляються окремі психічні процеси, але й тому, що ці процеси піднімаються на більше високий щабель розвитку завдяки тому, що в грі розвивається вся особистість дитини, його свідомість. Дитина усвідомлює себе, учитися бажати й підкоряти бажанню свої скороминущі афективні прагнення; учиться діяти, підкоряючи свої дії певному зразку, правилу поведінки, учиться жити, проживаючи життя своїх героїв, люблячи або не люблячи їх, аналізуючи й намагаючись вникнути в суть і причини їхніх учинків і вчачись на їхніх помилках.

Висновки

 

Важко знайти іншу форму активності, що з таким бажанням виконувалася б дошкільниками, як гра, і яка була б пов'язана з виконанням спеціальних ролей. При розігруванні спеціальних ролей дитина глибше й швидше опановує тими або іншими навичками, чим коли це підносить у вигляді повчань і наставлянь. Залучений у гру дитина живе активним життям. У необхідному для гри активному процесі дошкільник втілює те або інше поводження дорослого, за допомогою чого він уперше стикається з відносинами, які існують між людьми. Сюжетно-рольова гра набирає для дошкільника форму співучасті в діяльності дорослих. У процесі гри різні ролі привчають дітей до дисципліни, до узгодження дій, підвищують самосвідомість, розвивають почуття соціальних взаємовідношень, привчають до незалежності.

Дошкільне дитинство - період пізнання миру людських відносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для нього провідною діяльністю. граючи, він учиться спілкуватися з однолітками.

Дошкільне дитинство - період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з'являється творча уява. У дошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних подань.

Це період первісного становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків свого поводження, самооцінки, ускладнення й усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями й мотивами емоційної сфери - от неповний перелік особливостей, характерних для особистісного розвитку дошкільника. центральними новотворами цього віку можна вважати супідрядність мотивів і самосвідомість.

Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому періоді, уважається супідрядність мотивів. Воно з'являється на початку дошкільного віку й потім послідовно розвивається. Саме із цими змінами в мотиваційній сфері дитини зв'язують початок становлення його особистості.

Всі бажання дитини раннього віку однаково сильні й напружені. Кожне з них, стаючи мотивом, що спонукує й направляє поводження, визначає ланцюг дій, що розгортаються негайно. Якщо різні бажання виникають одночасно, дитина виявляється в майже нерозв'язній для нього ситуації вибору.

 Мотиви дошкільника здобувають різну силу й значимість. Уже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмета їх декількох. Незабаром він уже може придушити свої безпосередні спонукання, наприклад, не реагувати на привабливий предмет. Це стає можливим завдяки більше сильним мотивам, які виконують роль "обмежників".

Цікаво, що найбільш сильний мотив для дошкільника заохочення, одержання нагороди. Більше слабкий - покарання (у спілкуванні з дітьми це, у першу чергу, виключення із гри), ще більш слабкий - власна обіцянка дитини. жадати від дітей обіцянок не тільки даремно, але й шкідливо, тому що вони не виконуються, а ряд невиконаних запевнянь і клятв підкріплює такі особистісні риси, як необов'язковість і безтурботність. Самим слабким виявляється пряма заборона якихось дій дитини, не посилене іншими додатковими мотивами, хоча саме на заборону дорослі часто покладають більші надії.