Ш ляхи покращення системи організаційних заходів по обслуговуванню місцевих бюджетів

 

Основними завданнями, поставленими перед податковою службою та Державним Казначейством Президентом України, Кабінетом Міністрів та органами місцевого самоврядування у 2005 році було забезпечення дохідної частини Державного та місцевих бюджетів, здійснення належного контролю за дотриманням платниками податків законодавства та побудова партнерських відносин з платниками податків за для зміни їх відношення до обов’язку сплачувати податки.

З метою реалізації даних завдань ДПА розроблено нову податкову стратегію, яка визначила основні засади діяльності податкових органів у 2005 році. Впровадження податкової стратегії дозволило 2005 році не лише виконати завдання державного та місцевих бюджетів, а й додатково залучити до бюджету значні кошти.

Фактичні надходження до Зведеного бюджету України за 2005 рік на 72,8 % або на 2,9 млрд.грн.. перевищують показники минулого року, сума коштів на 3,5 млрд.грн. (66,3 %.) більша мобілізації 2004 року. Досягнення цих результатів – це не лише наслідок кропіткої праці податківців, а й зміна відношення платників податків до оподаткування.

Як державні так і місцеві доходи це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об’єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:

- податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

- прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

- плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня;

- податок на нерухоме майно громадян;

- місцеві податки і збори;

- частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;

- надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;

- відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;

- інші надходження.

Держава в особі органів управління зобов’язана гостро реагувати на зміну економічної ситуації і коригувати податкову систему. Можна зрозуміти бажання в умовах дефіциту бюджету посилити фіскальну сторону податкової політики, але це загрожує важкими наслідками, оскільки без стимулювання розвитку виробництва та підприємництва, фіскальна функція податків починає переважати над стимулюючою, що зрештою призводить до зменшення надходжень до бюджету.

Набутий досвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагає комплексності нерозривності та взаємозв’язки при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики.

Тому, на нашу думку, варто об’єднати департаменти Державної Податкової Адміністрації та Державного казначейства України в одне відомство яке б займалось і стягненням податкових зборів, тобто наповненням державного бюджету країни і слідкувало за його виконанням по видаткам.

Перехід до нової економічної системи пов’язаний з тим, що держава має прибутково регулювати нові економічні відносини, а це потребує гнучкої податкової політики, яка дає змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників та рядових платників податків.

При переході до ринкової економіки повинні змінюватися як податкова система, так і методи обрахування й сплати податків. При цьому податкове законодавство розвинених країн має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці.

Необхідність формування податкової системи, яка базуватиметься на досвіді науки і практики. Податки не можуть бути інструментом швидкого й оперативного втручання у фінанси підприємств усіх форм власності та інших ринкових структур.

Досвід останніх років свідчить, що як фінансові, так і економічні і соціальні наслідки податкових реформ фактично не прогнозуються, а це є однією з причин напруженості в суспільстві.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою життєдіяльності бюджетної установи. Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівні умови.

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України, а це ще одна із причин по якій варто замислитись над злиттям ДПА та ДКУ в одну структуру яка слідкуватиме за наповненням Держбюджету та використанням його коштів.