Організація виробництва продукції скотарства

 

Виробничі типи і розміри скотарських підприємств. Виробництвом продукції скотарства займається понад 90 відсотків сільськогосподарських підприємств. Велика питома вага молочно-м'ясних підприємств із замкнутим оборотом стада, які вирощують ремонтний та понадремонтний молодняк. У них корови становлять 40-50 відсотків загального поголів'я великої рогатої худоби, а понадремоптний молодняк вони реалізують на м'ясо в 15-18-місячному віці. Такі підприємства поширені в різних зонах, тому залежно від природно - економічних умов у них зі скотарством поєднується багато галузей рослинництва. При цьому здійснюється внутрішньогалузева спеціалізація. Зокрема, створюються спеціалізовані ферми по виробництву молока, яловичини та вирощування ремонтного молодняку.

Однак слід відзначити, що нерідко процес поглиблення спеціалізації відбувається на основі міжгосподарської кооперації й створення таких виробничих типів скотарських підприємств із неповним оборотом стада:

· молочні, підприємства вирощують телят до 10-20-денного віку, потім реалізують їх на інші спеціалізовані підприємства, питома вага корів у стаді - 80-90 відсотків; таких підприємств найбільше в приміській зоні;

· спеціалізовані підприємства по вирощуванню нетелей від 100-20-денного віку до 6-місячної тільності або корів-первісток до З міс. лактації;

· державні комплекси по інтенсивному вирощуванню і відгодівлі понадремонтного молодняку від 10-20-денного до 13-18-місячного віку;

· спеціалізовані або міжгосподарські підприємства, що здійснюють заключну відгодівлю понадремонтного молодняку від 6- або 12-місячного віку. Вони організовані в основному поблизу переробних підприємств харчової промисловості, відходи якої використовують для відгодівлі (жом, барда тощо);

· підприємства, що спеціалізуються на утриманні великої рогатої худоби м'ясних порід при замкнутому обороті стада, молодняк вирощують і відгодовують до 18-місячноговіку;

· племінні підприємства, які займаються поліпшенням існуючих та виведенням нових порід, ліній, родин.

Таблиця 13

Раціональні розміри скотарських ферм на сільськогосподарських підприємствах різних природно-кліматичних зон, тис. голів

Спеціалізація підприємств	Полісся	Лісостеп	Степ
Вирощування молодняку на м'ясо	1-2	2-4	2-4
Вирощування нетелей	1,5-2	3-6	2,4-3,2
Виробництво молока	0,4-1,2	0,8-1,6	0,8-2,0

 

На багатьох неспеціалізованих підприємствах скотарство є допоміжною галуззю й поєднується з свинарством, вівчарством тощо.

Щоб одержати дешеву продукцію, кожна скотарська ферма повинна бути раціональною за розмірами. Рекомендовано такі розміри ферм.

Крім того, міжгосподарські підприємства, що спеціалізуються на відгодівлі молодняку, повинні мати 5-10 тис. голів. Побудовано також комплекси по виробництву яловичини на 3; 6; 9; 10 і 12 тис. головомісць. Такі розміри ферм і комплексів дають змогу впровадити промислові методи виробництва продукції скотарства. Однак на більшості сільськогос­подарських підприємств фактичні розміри дещо менші. Особливо це стосується фермерських господарств, які утримують лише по кілька корів або 20-50 голів молодняка вирощують на м’ясо. У цих господарствах переважає ручна праця, тому вони не набули значного поширення.

Способи утримання худоби. Важливою умовою впровадження промислових методів виробництва продукції скотарства е використання прогресивних систем і способів утримання худоби. Застосовують в основному дві системи утримання: - стійлову та стійлово-пасовищну (пояснення поняття систем дивись в темі "Система тваринництва").

Цілорічна стійлова система доцільна при вирощуванні та відгодівлі молодняку на м'ясо. Для корів і при вирощуванні нетелей ефективніша стійлово-пасовищна система. Остання впроваджена в районах із великою питомою вагою у структурі сільськогосподарських угідь високопродук­тивних кормових угідь (Полісся, зона Карпат), а також в інших районах, де створено культурні пасовища на достатній площі (з розрахунку 0,25-0,4 га на голову).

Існують два способи утримання худоби: прив'язний і безприв'язний. Більш поширений прив'язний спосіб із використанням індивідуальних або групових прив'язей. Корми роздають в індивідуальні годівниці, доять корів переносними апаратами або у молокопровід. Таке утримання дає змогу здійснювати індивідуальний догляд за тваринами й вести облік виробленої продукції, але він досить трудомісткий. Проте і за цих умов можна досягти високих показників. Так, у держплемзаводі "Плосківський" Київської області щорічний надій молока від корови становіть 6500-7000 кг, а затрати праці на 1 ц його - 3,5люд.-год.

Найефективнішим є безприв'язний спосіб утримання великої рогатої худоби, який може бути двох варіантів: на глибокій підстилці, безприв’язно-боксовий. При безприв'язному способі основні виробничі процеси (годівля, доїння, напування) здійснюються, як правило, в різних приміщеннях або у різних зонах одного приміщення.

Залежно від способу годівлі безприв’язно-боксове утримання має такі варіанти:

· годівля здійснюється біля кормового столу, розміщеного в окремій зоні того ж самого приміщення;

· режимна годівля, коли худобу фіксують на певний час біля годівниць, які знаходяться у спеціальному приміщенні ("їдальні");

· режимна годівля з годівниць, обладнаних у приміщенні перед боксами з протилежних боків однієї годівниці годують двох тварин.

Розрізняють також підстилковий і безпідстилковий способи утримання худоби. При другому варіанті худобу утримують на щілинній підлозі і гній провалюється через щілини в підлогові канали або сховища. Це значно знижує затрати праці на його видалення.

Телят молочного періоду утримують у клітках по одній чи дві голови.

Відтворення стада і вирощування ремонтного молодняку. При раціональній організації скотарства важливе значення має правильне відтворення стада. Воно ґрунтується на врахуванні біологічних особливостей тварин та організаційно-економічних вимог галузі. Йдеться про своєчасне парування (штучне осіменіння) телиць і корів після отелення; інтенсивне використання дорослих тварин та своєчасне їх вибракування; своєчасну заміну вибракуваних тварин продуктивнішим молодняком; збереження усього приплоду; ліквідацію яловості; підвищення плодючості; раціональне вирощування ремонтного молодняку; належну племінну роботу на підприємстві, спрямовану на поліпшення якості стада, тощо.

Найефективнішим є парування телиць у 16-18-місячному віці, а корів після отелення - через 1,5-2 міс. Для обґрунтування строку використання корів і розміру їх вибракування слід виходити з того, що найвищу продуктивність вони мають на 5-6 лактації, після чого вона знижується. Тому в нормальних умовах тварин потрібно утримувати 7- 8 лактацій, тобто вибраковувати 12-15 відсотків їх на рік. Оскільки корів вибраковують не тільки через зниження продуктивності від старіння, а й з інших причин (захворювання, низька продуктивність на перших лактаціях), то вибракування може становити 20 відсотків і більше.

Важливе економічне значення в організації відтворення поголів'я корів має впровадження певної системи отелень, а відповідно й осіменіння. Вона може бути регулярною протягом року і сезонною. Першу доцільно застосовувати на приміських підприємствах, щоб якомога рівномірніше забезпечити міське населення незбираним молоком. На інших же, де значну частину молока переробляють з урахуванням того, що елітній період добовий надій від корови підвищується, а затрати на 1 ц молока знижуються порівняно із зимовим періодом, доцільні сезонні зимово-весняні отелення.

Відтворення стада в скотарстві значною мірою залежить від організації вирощування ремонтного молодняку. Його можна вирощувати як на молочних, так і на спеціалізованих підприємствах. Найкращою е система, коли останні вирощують корів-первісток, високопродуктивну частину яких використовують для комплектування молочних, підприємств.

Якщо ремонтний молодняк вирощують на молочних підприємствах, створюють спеціалізовані ферми. На великих підприємствах організовують контрольно-селекційні ферми, де утримують нетелей від 6-7 місячної тільності до 2-4 міс. лактації корів-первісток, що дає змогу відібрати найкращих із них.

Виробництво молока. Воно характеризується високою трудо- і фондомісткістю, особливо на невеликих фермах із незначним рівнем механізації виробничих процесів.

При організації потокового виробництва молока з корів протягом 10-11 днів після отелення формують технологічну групу у 25-50 голів, яких потім утримують в окремих секціях цеху виробництва молока і цеху сухостійних корів.

Машинне доїння корів. Це найбільш трудомісткий процес виробництва молока, на який припадає до 40 відсотків затрат праці. В умовах прив'язного утримання корів доять за допомогою переносних доїльних апаратів у відра чи бідони, а також у молокопровід на установках "Даугава", "Импульс-610", АДМ-8, "Браславчанка" тощо.

При безприв'язному утриманні, що рекомендується для високомеханізованих ферм, корів доять на установках "Тандем" (УДТ-8, УДТ- 12), "Ялинка" (УДЕ-8, УДЕ-16, УДЕ-16М), які встановлюють у доїльних залах.

Корів доять двічі або тричі на добу. Але продуктивність праці підвищується при дворазовому доїнні навіть високопродуктивних корів.

У зростанні ефективності виробництва молока велике значення мас поліпшення його якості, чого досягають за рахунок організації первинної обробки молока та переробки на молочні продукти. Первинна обробка передбачає очищення молока (фільтрування) та охолодження. Допускається реалізація його протягом 1 год. після доїння, якщо це відбувається пізніше, то молоко необхідно охолодити до 10 °С.

Поліпшенню якості продукції значною мірою сприяють підтримання належного санітарного стану на фермі, насамперед чистоти, повна забезпеченість мийними засобами та іншими матеріалами, а також організація матеріального заохочення працівників за високу якість молока.

Доцільною є також організація переробки молока (нормалізація, пастеризація, розфасування в пляшки чи пакети), для чого обладнують спеціальні потокові лінії, на яких молоко розфасовується протягом 35-40 хв. після доїння. Дедалі більшого поширення набуває глибока переробка молока на молочні продукти (сметана, сири тощо) з наступною їх реалізацією у власних магазинах або через торговельні підприємства за вищими цінами, ніж при реалізації на молокозаводи.

Підготовка і роздавання кормів. У молочному скотарстві застосовують індивідуальну та групову годівлю. У промисловому скотарстві дедалі більше поширюється варіант, при якому знижуються затрати праці. Залежно від фізичного стану корів годують окремими кормами або їхніми сумішами. Останній спосіб ефективніший, оскільки при цьому знижуються втрати кормів і витрати на їх роздавання. Але спочатку потрібно приготувати кормосуміш. Із такою метою на підприємствах будують кормоцехи, де встановлюють лінії з відповідним обладнанням для обробки грубих, соковитих та інших кормів, а також змішувачі.

Роздають корми мобільними роздавачами (тракторними, електрифікованими) і стаціонарними (скребковими чи стрічковими). При використанні стаціонарних роздавачів не потрібно робити кормові проїзди у приміщенні, в ньому знаходиться більша кількість худоби, однак будь-яка поломка утруднює роздавання кормів, тому що замінити роздавачі не можна. При безприв'язному утриманні на глибокій підстилці соковиті й грубі корми згодовують на вигульних майданчиках через обмежувальні решітки. Концентровані ж, як правило, роздають перед доїнням з візків.

Для раціонального використання кормів у пасовищний період важливе значення має правильна організація випасання худоби. Існують два способи спасування зеленої маси на пасовищі:

· безсистемне (вільне) випасання, коли худоба пасеться щодня на всій площі протягом пасовищного періоду, в такому разі тварини поїдають передусім траву кращих рослин, а багато інших затоптується, що знижує врожайність;

· загінне випасання, коли пасовище поділяють на ділянки (загони), які й спасуються, одна за одною, кожний загін повинен бути вільним від худоби протягом 20-40 днів, щоб трава встигла відрости. Цей спосіб ефективніший.

Видалення гною з приміщень також потребує значних затрат праці й коштів. При прив'язному утриманні худоби найбільш поширене видалення гною за допомогою транспортерів ТСН-30Б, ТСН-20Б тощо та дельта-скреперів. Однак із стійл на транспортер гній навантажують у ручну, поперечним транспортером подають у транспортні засоби, які перевозять його в гноєсховище або на поле. Для цього використовують також пневмотрубопроводи.

При безприв’язному утриманні на глибокій підстилці гній із приміщень і вигульних майданчиків видаляють 1-2 рази на рік бульдозером, а потім транспортують у гноєсховище чи на поле. Якщо худобу утримують на щілинній підлозі, гній провалюється в канали, звідки видаляється транспортерами або самопливом. Іноді під підлогою обладнують траншею чи гноєсховище, де гній зберігається і видаляється один раз на рік. Такий спосіб найдешевший. Гноївку з гноєсховищ викачують за допомогою гноївкорозкидачів АНЖ-2 чи РЖ-1,7. Комплексна механізація й промислова технологія молочного тваринництва дають змогу виконувати майже всі виробничі процеси (доїння та обробка молока, підготовка й роздавання кормів, видалення гною і його обробка) потоково, для чого створюють потокові лінії.

Дорощування та відгодівля молодняку. При виробництві яловичини виділяють такі виробничі групи молодняку: до 4-6-місячного віку, від 4-6 до 12-14 міс і відгодівля від 12-14 до 16-18 міс. Для вирощування молодняку до 12- 14-місячного віку створюють спеціалізовані ферми (на підприємствах із замкнутим оборотом стада) або підприємства, в які телят переводять у віці 10-20 днів. Відгодівлю здійснюють на окремих фермах, на спеціалізованих або міжгосподарських (спільних) підприємствах, що досягають високих показників виробництва продукції.

При вирощуванні молочних телят (до 4-6-місячного віку) утримують у станках по 10-20 голів. Молоко та його замінники дають із відер або випоюють за допомогою установки УВТ-20. По закінченні молочного періоду телят передають на дорощування до 12-14-місячного віку, після чого їх при живій масі 280-320 кг переводять на відгодівлю. Якщо вона здійснюється інтенсивним методом, то молодняк реалізують на м'ясо живою масою 400-500 кг (залежно від тривалості відгодівлі).

Ефективною є організація відгодівлі на відходах харчової промисловості (жом, барда тощо). Основні виробничі процеси на дорощуванні й відгодівлі такі ж самі, як і при обслуговуванні молочного стада, аналогічними є й способи утримання тварин.

На підприємствах південних районів із м'яким кліматом відгодівлю організовують на відгодівельних майданчиках, розрахованих на кілька тисяч місць і молодняк реалізовують, на м'ясо живою масою 400-450 кг. Високу ефективність має виробництво яловичини на державних комплексах, що реалізують по 10 тис. тварин на рік. На такі комплекси кожні 13 днів завозять 360 телят віком 10-20 днів. У першій фазі (молочний період) їх утримують,

65 днів (середньодобовий приріст живої маси 600 г), другій - 50 (880 г) і в третій-276 днів (1162г). Отже, молодняк реалізують через 392 дні живою масою 450 кг. Тварин утримують на щілинній підлозі безприв’язно-боксовим способом.

Такі комплекси по виробництву яловичини мають високу економічну ефективність порівняно з традиційною технологією. У них на 1 ц приросту живої маси витрачається близько 6 ц к. од. проти 10-12 ц на колективних сільськогосподарських підприємствах, прямі затрати праці -до 5 люд.-год, а загальні - близько 10 люд-год або в чотири рази менше. На них для вирощування і відгодівлі худоби застосовують концентратний тип годівлі (концкорми становлять близько 70 відсотків раціону).

Важливим резервом збільшення виробництва яловичини є вирощування тварин спеціалізованих м'ясних порід, які характеризуються вищими смаковими якостями м'яса, ніж худоба молочних і молочно-м'ясних порід. Ці підприємства організовують виробництво на основі внутрішньогалузевої спеціалізації. У їхньому складі можуть бути: ферми-репродуктори, де утримують корів й одержують приплід, який вирощують на підсосі до 6-^-місячного віку, ферми по вирощуванню ремонтного молодняку та нетелей, куди переводять теличок після відлучення від корів, ферми по вирощуванню і відгодівлі бичків та понадремонтних теличок, які також надходять після відлучення від корів.

Організація праці. У скотарстві основною формою організації праці г постійна виробнича спеціалізована бригада. Форми внутрішньобригадної організації праці залежать від кількості поголів'я, технології виробництва, способу утримання худоби, рівня механізації виробничих процесів та інших умов. У складі бригад формують ланки, зміни або групи працівників. На невеликих фермах бригада обслуговує окрему групу худоби.

На молочних фермах основною категорією працівників є доярки або оператори машинного доїння. Вони доять корів і виконують роботи, пов'язані з цим процесом. Скотарі (оператори по догляду за тваринами) прибирають годівниці, стійла, а також приміщення від гною, випасають худобу, виконують інші періодичні роботи. Роздавачі кормів (кормачі), кормачі-трактористи (оператори по годівлі тварин) готують і роздають корми тваринам. прибирають залишки кормів. Оператори по вирощуванню та відгодівлі молодняку виконують роботи відповідно до технології догляду за тваринами. Бригадири, крім керівництва бригадою, здійснюють облік надоїв і використання молока, осіменінь. отелень, надходження та витрати кормів, стежать за зберіганням інвентарю й обладнання.

Норми обслуговування залежать від технології виробництва, рівня механізації, продуктивності тварин та інших умов. Наприклад, при доїнні корів переносними апаратами у відра норма становить 20-30 голів, при доїнні у молокопровід - 50-100; у доїльних залах застосовують групову або ланкову форму організації праці.

При вирощуванні й відгодівлі молодняку норми навантаження на одного скотаря (оператора) за прив'язного утримання становлять 150-300 голів залежно від рівня механізації виробництва, на відгодівлі при безприв'язному утриманні - 500 голів і більше.

В умовах великих промислових комплексів потужністю 10 тисяч голів приміщення першої фази поділені на три секції по 20 станків у кожній, а в станку утримують 18 телят. Станки обладнанні клапанними автонапувал­ками і дев'ятьма установками для згодовування замінника незбираного молока. Комбікорм роздають автоматично по трубопровідній системі, сіно - за допомогою возиків. При цьому два оператори обслуговують одну секцію, тобто 360 голів. На третій фазі один оператор працює на дві секції, або доглядає 720 голів. У скотарстві застосовують одно-або двозмінний режим роботи. При обслуговуванні корів і нетелей найефективнішим вважають останній, але при дворазовому доїнні та дворазовій годівлі тварин. Двозмінний режим роботи мас великі переваги перед однозмінним - у першому випадну працівники зайняті на фермі протягом 8 год., тоді як при однозмінній роботі - від 5-6 год. ранку до 20 год. з двома великими перервами. Це дає змогу більше часу приділити, особистим потребам, що впливає на закріплення кадрів.

Упорядкуванню організації праці на молочній фермі сприяє також впровадження дворазового доїння корів, підвищується навантаження і на 20-25 відсотків знижуються затрати праці на 3 ц молока порівняно з триразовим доїнням.

Функціональні обов'язки в скотарстві кожний працівник повинен виконувати згідно з встановленим розпорядком дня, якого слід суворо дотримуватися. Його розробляють для кожної ферми окремо на стійловий і пасовищний періоди, передбачаючи при цьому однакові проміжки часу між згодовуванням кормів і по можливості - між доїнням корів.

Послідовність виконання виробничих процесів протягом робочого дня та їхню тривалість встановлюють із таким розрахунком, щоб забезпечити належний режим для тварин, створити найкращі умови для виробництва продукції й максимально ущільнити робочий день працівників, які доглядають худобу.