Визначення точки беззбитковості

Істотним недоліком традиційного планування є одноваріантність планів. У реальній практиці, як правило, існує кілька варіантів розвитку подій. Тому на особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування - його гнучкість.

Таким є метод "витрати – обсяг – прибуток", що його частіше називають аналізом беззбитковості або аналізом точки розриву. Він дозволяє:

· визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з точки зору їх беззбитковості;

· прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

· збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів - графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

Насамперед на осі абсцис через рівні інтервали відкладають продуктивність корів, а на нижній шкалі - валовий надій молока. На осі ординат відкладають шкалу грошової виручки і витрат, найвища точка якої відповідає сумі виручки від реалізації продукції за максимальної продуктивності корів. Бажано, щоб одержаний чотирикутник був близьким до квадрата. Потім проводять лінії грошової виручки за різної ціни реалізації молока, відкладають постійні й змінні витрати. Лінія останніх є одночасно і лінією сукупних витрат. З точки перетину їх з лінією виручки проводять перпендикулярно лінію абсцис, що визначає критичний рівень продуктивності корів, за якого досягається беззбитковість виробництва. У нашому випадку цей рівень становить 2750 кг, якщо ціна реалізації молока 400 грн./т, 4300 кг - 300 грн./т і 5600 кг - якщо ціна реалізації 250 грн./т.

 

Точка беззбитковості

 

 

 

 

Для одно продуктової моделі точку беззбитковості, яка означає що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О*Ц = Пв + Зв*О), можна визначити за формулою:

де О – обсяг продажу;

Ц – ціна реалізації;

Пв – величина постійних (фіксованих) витрат;

Зв – величина змінних втрат з розрахунку на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях – гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:

 

Методика аналізу беззбитковості може застосовуватись також для визначення обсягу виробництва і продажу, необхідного для одержання цільової величини прибутку, а також для пошуку раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами.

Розрахунок точки беззбитковості – трудомістка і складна робота. Тому в країнах з розвиненою економікою фермери широко використовують результати розрахунків, виконаних науковцями для конкретних природно - економічних умов.

Таблиця 9

Точки беззбитковості виробництва продукції рослинництва (Баварія, ФРН)

Культура	Точка беззбитковості, ц/га	Урожайність, ц/га
Озима пшениця	35,2	63,3
Озимий ячмінь	36,7	58,3
Кукурудза (зерно)	49,0	74,9
Ріпак зимовий	20,1	32,8
Цукрові буряки	180,0	560,0
Картопля	178,0	268,0

 

Планування формування та використання валового доходу і прибутку підприємства. Вибір дивідендної політики

Валовий дохід підприємства – це новостворена вартість. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами. У річному плані економічного і соціального розвитку та бухгалтерському звіті сільськогосподарські підприємства обчислюють валовий дохід у такій послідовності:

· визначають валову продукцію за собівартістю, яка включає всі витрати на виробництво продукції, робіт і послуг планового року, а також приріст або зменшення незавершеного виробництва і витрати майбутніх періодів порівняно з попереднім роком. Цей розрахунок виконується окремо для рослинництва, тваринництва, промислових виробництв, робіт і послуг. У результаті отримують перші дві складові вартості валової продукції С + V;

· до одержаної суми додають (віднімають) прибуток (збиток) від реалізації продукції;

Таблиця 10

Розрахунок валового доходу, тис. грн.

Показник	Код	Рослин­ництво	Тварин­ництво	Підсобні промислові вироб­ництва	Роботи і послуги	Разом по неповному вироб­ництву
Валова продукція за собівартістю	1	1800	3000	870	30	5810
Прибуток (+), збиток (-) від реалізації	2	149,7	111,7	18	35	314,4
Прибуток від міжгосподарських підприємств і організацій	3	-	-	-	-	-
Прибуток, що передається господарствам-учасникам кооперативного виробництва	4	-	-	-	-	-
Разом (1+2+3+4)	5	1949,7	3111,7	888	175	6124,4
Матеріально-грошові витрати на виробництво	6	1560	2580	810	110	5060
Валовий дохід	7	389,7	531,7	78	65	1064.4

 

· від одержаного результату потрібно відняти всі матеріальні витрати (амортизацію основних засобів, виробниче спожиті предмети праці та витрати на оплату послуг, наданих підприємству зі сторони), тобто виконати дію: (С+ V)-С= V. До отриманого результату (витрат на оплату праці) слід додати (відняти) прибуток (збиток), що був одержаний від певних товарних галузей підприємства. У підсумку дістанемо вартість валового доходу підприємства (V+ М). Обчислення матеріальних витрат вимагає складних і трудомістких розрахунків.

У практиці планування та обліку сільськогосподарські підприємства використовують такий методичний підхід. Спочатку розраховують витрати на оплату праці в галузях і за виконання робіт на сторону. Для розрахунків використовують дані зведеного плану витрат на оплату праці в рослинництві, тваринництві, промислових виробництвах, з організації виробництва й управління, а також суми оплати праці обслуговуючих виробництв і їхні обсяги робіт у галузях господарства. З цією метою суми прямої оплати праці в галузях, включаючи й загальногалузеві витрати, збільшують на витрати з оплати праці, віднесені на ці галузі у складі комплексних статей витрат. Наприклад, планові суми оплати праці на автомобільних перевезеннях обчислюють виходячи з обсягу робіт, що припадає надану галузь, і витрат на оплату праці на одиницю роботи. Аналогічно визначають витрати на оплату праці для транспортних робіт на тракторній тязі, для робіт з живим тяглом, електропостачання. Обчислюючи в галузях витрати на оплату праці, що віднесені в складі вартості робіт ремонтних майстерень, загальногосподарських витрат, до уваги беруть суму цих витрат, віднесених на конкретну галузь, і питому вагу оплати праці в загальній сумі витрат. Одержану суму оплати праці (І) віднімають від С + V i одержують суму матеріальних витрат (С).

Економічне значення валового доходу надзвичайно велике, бо він є основою розширеного відтворення, головним джерелом національного доходу, утворення фінансових результатів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів, усього суспільства.

Валовий дохід поділяють на фонди споживання і фонди нагромадження. Обґрунтування правильного співвідношення між ними є важливою передумовою забезпечення необхідних темпів розширеного відтворення. Кожне підприємство встановлює це співвідношення самостійно, ураховуючи при цьому абсолютний розмір валового доходу, ступінь ресурсозабезпеченості виробництва, зношеності основних фондів, забезпеченість оборотними засобами, досягнутий рівень оплати праці персоналу, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, співвідношення між фондом оплати праці й прибутком у валовому доході.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Він відображається в балансі підприємства і включає в себе прибуток від усіх видів діяльності за плановий (звітний) період - від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріалізованих активів, цінних паперів, валютних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій тощо. Щоб визначити балансовий прибуток підприємства, потрібно розрахувати його для кожного виду діяльності Й одержані результати підсумувати. Наприклад, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), що має найбільшу питому вагу в складі балансового прибутку, визначають відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Балансовий прибуток

На першому етапі учасниками розподілу балансового прибутку є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Вона реалізується при визначенні об’єктів і ставок оподаткування, суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок цього прибутку підприємства мають здійснювати різні платежі, пов'язані із застосуванням фінансових санкцій до підприємства.

Важливе значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна визначити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів.

Схема 4

Балансовий прибуток підприємства

 

В останні роки з приватизацією аграрних підприємств, створенням колективних сільськогосподарських підприємств, приватно-орендних підприємств тощо особливого значення набуває вироблення ними дивідендної політики. З одного боку, виплата дивідендів має забезпечити захист інтересів власника і створити передумови для росту курсової ціни акцій (майнових і земельних паїв), а з другого, - максимальні виплати дивідендів скорочують частку чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Прийняття рішення щодо виплати дивідендів та їхні розміри значною мірою визначаються фінансовою стратегією..Якщо керівництво підприємства передбачає здійснити серйозну реконструкцію, технічне переозброєння чи розширення виробництва і для реалізації їх намічає додаткову емісію акцій, то такій емісії має передувати досить тривалий період виплати високих дивідендів. Останнє зумовлює підвищення курсу акцій і, відповідно, збільшення суми позичкових коштів, які одержують унаслідок розміщення додаткових акцій.

Бюджет готівки

Бюджет готівки є заключним етапом планування діяльності підприємства і показує його фінансову спроможність щодо виконання господарських планів. У ньому дається перелік усіх грошових надходжень та витрат підприємства за певний період часу. У ринковій економіці цей бюджет є одним із найважливіших інструментів планування на практиці навіть прибуткові господарства нерідко змушені реорганізовувати або й зовсім припиняти свою діяльність через недостатню забезпеченість готівкою. Головним призначенням бюджету готівки і є забезпечення позитивного сальдо грошових коштів після сплати всіх зобов'язань шляхом планування обсягів і термінів надходження коштів та здійснення витрат, розрахунку достатності власних грошових коштів для фінансування витрат та визначення потреби в кредитах.

Відмінності бюджету готівки від інших планів господарської діяльності:

· у ньому відображаються лише готівкові потоки підприємства і не включаються не грошові надходження і витрати (амортизація основних засобів, оплата праці натурою, бартер, вартість власних кормів, насіння тощо);

· у бюджеті особливої ваги набувають строки отримання надходжень та здійснення витрат. Тому бюджети готівки розробляють на квартальній чи місячній основі.

У розробці бюджету готівки, як і в складанні всього фінансового плану, велика роль належить аналізові, зокрема, джерел покриття витрат підприємства (банківська і касова готівка, бартерні операції, оплата праці натурою тощо).

Складання бюджету починається з визначення грошового балансу на початок періоду планування, який показує залишок коштів на рахунках і в касі підприємства на кінець попереднього періоду. Далі планують усі грошові надходження підприємства за рік і за періодами, в яких вони фактично очікуються. При цьому враховують, що всі грошові надходження і витрати плануються за фактом здійснення платежу, а не за фактом виникнення чи перерахування їх, тобто всі дані вводяться на основі обґрунтованих припущень щодо терміну отримання грошей чи здійснення платежів. Саме цим можна пояснити (провали) у третьому кварталі як з надходженням виручки від реалізації молока (щороку в цей час виникає дебіторська заборгованість молочних заводів), так і з виплатою зарплати (кредиторська заборгованість).

Таблиця 11

Бюджет готівки сільськогосподарського підприємства

	Показник	Разом за рік, тис. грн.	У т.ч. за кварталами
			І	ІІ	ІІІ	ІV
1	2	3	4	5	6	7
1	Початковий грошовий баланс	15	15	1	10	9
2	Виручка від реалізації продукції: молоко молодняк для племінних цілей інша худоба інша продукція інші надходження	1885 40   373 365 -	498 10   13 67 -	450 10   107 100 -	374 10   59 89 -	563 10   77 109 -
3	Разом виручки	2663	709	667	532	755
4	Разом грошових надходжень (1+3)	Х	724	668	542	764
5	Готівкові витрати: оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи, оплата за товарно-матеріальні цінності, усього у тому числі: паливно-мастильні матеріали електроенергія газ мінеральні добрива пестициди	1137     698     254   91 61 67 13	337     229     24   39 15 65 8	272     203     99   10 4 2 5	258     127     64   20 18 - -	270     139     67   22 24 - -
	корми насіння будівельні матеріали запасні частини техніка, обладнання	18 15 38 90 51	- 15 11 30 22	18 - 11 47 7	- - 12 13 -	- - 4 - 22
	Державні податки та збори	72	25	15	10	22
	Погашення кредиту	400	130	78	92	100
	Проценти за кредит	100	21	25	30	24
	Інші витрати	168	21	45	46	56
6	Разом готівкових витрат	2575	763	638	563	611
7	Наявні грошові кошти	Х	-39	30	-21	153
8	Нові кредити	70	40	-	30	-
9	Оплата нових кредитів	70	-	20	-	50
10	Залишковий грошовий баланс	Х	1	10	9	103

 

Після завершення планування всіх грошових надходжень і витрат здійснюють розрахунок забезпеченості підприємства власними грошовими коштами та визначають потребу в кредитах окремо для кожного періоду планування. Значення рядка "Наявні грошові кошти" визначається як різниця між сумою грошових надходжень (ураховуючи початковий грошовий баланс) та сумою грошових витрат. Якщо витрати на кінець певного періоду перевищують надходження, тобто значення рядка "Наявні грошові кошти" е від'ємним, необхідно запланувати отримання нових кредитів. У протилежному разі вільні кошти можна використати для погашення частини нових (узятих у плановому році) короткотермінових кредитів та відсотків по них (якщо такі кредити плануються). Після цього визначають залишковий грошовий баланс на кінець даного періоду планування як суму наявних грошових коштів підприємства та нових кредитів, отриманих у цьому періоді (місяці, кварталі), за вирахуванням суми оплаченого короткотермінового кредиту та відсотків з нього. Водночас він стає початковим грошовим балансом наступного періоду планування.

Контрольні питання

1. Види планів та планування.

2. Суть організації планової роботи на підприємстві та особисті якості
плановика.

3. Суть стратегічного і перспективного планування.

4. Бізнес-план і його основні розділи.

5. Основні етапи розробки, оформлення і затвердження бізнес-плану.

6. Види поточних планів.

7. Суть і порядок складання оперативних планів.

8. Суть маркетингової програми бізнес-плану сільськогосподарського
підприємства.

9. Особливості врахування кон'юнктури ринку, цінової політики, якості
продукції і каналів реалізації при розробці маркетингової програми.

10. Зміст і методика планування виробничої програми по
рослинництву.

11. Планування виробничої програми тваринництва.

12. Особливості і методи планування витрат виробництва.

13. Методика планування основних (прямих) витрат виробництва.

14. Суть планування загальновиробничих і загальногосподарських
витрат.

15. Калькуляція собівартості основних видів продукції.

16. Основні розділи фінансового плану підприємства.

17. Методика складання плану реалізації продукції, визначення
прибутку і рентабельності.

18. Планування формування та використання валового доходу,
прибутку підприємства.