Роль та функції оптової торгівлі в умовах ринку

 

Основні учасники товарного ринку - виготовлювачі, посередники, споживачі продукції - повинні бути рівноправними партнерами, що проявляється в такій формі товарних зв'язків, як оптова торгівля, здатна активно регулювати нагромадження й переміщення продукції в часі й просторі.

Історично процес розвитку товарного господарства сприяв відокремленню сфери обігу й виділенню в ній посередницьких галузей - оптової й роздрібної торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібної, у результаті оптового продажу товари не переходять у сферу особистого споживання, вони надходять або у виробниче споживання, або здобуваються роздрібною торгівлею для реалізації населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничим і торговельним підприємствам, а також посередниками іншим торговельним підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації населенню або для виробничого споживання.

Роль і призначення оптової торгівлі найбільше наочно простежуються при розгляді її функцій.

На макрорівні оптова торгівля виконує різні ринкові функції:

- інтегруючу - по забезпеченню взаємозв'язку між партнерами-виробниками, продавцями й покупцями - по знаходженню оптимальних каналів збуту продукції;

- оцінну - по визначенню рівня суспільно необхідних витрат праці через ціноутворення;

- організуючу й регулюючу - по забезпеченню раціональної побудови й гармонічного функціонування економічної системи за допомогою імпульсів, що стимулюють структурні зміни.

Макроекономічні функції оптової торгівлі трансформуються на мікрорівні в різноманітні підфункціями або функції оптових торговельних підприємств. Серед них можна назвати наступні:

- функція економічної інтеграції територій і подолання просторового розриву;

- функція перетворення виробничих асортиментів у торговельні асортименти товарів;

- функція формування запасів для страхування від змін попиту на товари;

- функція згладжування цін;

- функція зберігання;

- функція доробки, доведення товару до необхідної якості, фасування й упакування;

- функція кредитування своїх клієнтів, особливо дрібних підприємств;

- функція маркетингових досліджень ринку й реклами.

Розвиток ринкових відносин сприяє виникненню нових елементів у діяльності оптових підприємств. Наприклад, надання різноманітних послуг з управління й консалтингу своїм клієнтам. У перелік спеціалізованих послуг входять консультації по експлуатації товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту й гарантійному обслуговуванню.

Функції оптової торгівлі можна розділити на два види: традиційні - головним чином організаційно-технічні (організація оптової купівлі-продажу, складування й зберігання запасів, перетворення асортиментів товарів, їхнє транспортування) і нові, що виникають під впливом розвитку ринку.

Організація оптової купівлі-продажу є однією з найважливіших функцій оптової торгівлі з тих пір, як у процесі суспільного поділу праці вона відокремилася в самостійну підгалузі торгівлі. При контакті з виробниками продукції оптові посередники виступають у ролі представників попиту, а, в результаті покупець, тобто роздрібна торгівля, заощаджує час, тому що звільняється від закупівель у безлічі виробників, знижує матеріальні витрати, пов'язані зі зберіганням, формуванням асортиментів товарів і їхньою доставкою [16].

Загальновідомим фактом є те, що зберігання запасів в опті обходиться значно дешевше, ніж їхнє розміщення в роздрібній мережі. Особливо велике значення має зберігання оптовими підприємствами товарів, виробництво й попит на які носять сезонний характер. На жаль, пропорції розміщення запасів в оптовій і роздрібній торгівлі в Україні далекі від оптимальних. Розглядаючи в цьому зв'язку досвід зберігання товарів у західних країнах, слід зазначити, що, незважаючи на широкий розвиток в них системи складів загального користування, які на комерційній основі надають свої площі товаровласникам, оптовій ланці належить провідна роль у нагромадженні товарних запасів. Оптові організації більше пристосовані для спеціалізованого виконання функцій зберігання, тому багато корпорацій, наприклад у США, зміцнивши зв'язок з оптовими постачальниками, звільнили роздрібні підприємства від операцій по утриманню значної частини товарних запасів. При цьому скорочуються розміри підсобних приміщень у магазинах і, отже, збільшується площа торговельних залів, знижується чисельність персоналу, що обслуговує раніше примагазинні склади. Передача на зберігання оптовим підприємствам готової продукції, сировини, матеріалів вигідна й промисловим фірмам, що особливо мають сезонний цикл виробництва.

З функцією зберігання продукції самим тісним образом зв'язана функція перетворення асортиментів. У перелік операцій, об'єднаних у даній функції, входять: підсортування товарів і їхня комплектація, дроблення й укрупнення партій продукції, її стандартизація. Інакше кажучи, оптові підприємства перетворюють промислову пропозиція товару в асортиментні групи, що відповідають попиту окремих покупців. Потреба у виконанні даної функції особливо актуальна в сучасних умовах, коли через розвиток спеціалізації виробництво ефективно лише при випуску масових партій товарів, а споживання все більшою мірою характеризується ростом номенклатури при невеликих обсягах закупівель окремих товарів.

Оптові підприємства організують завезення товарів у різні райони країни, завдяки чому вдосконалюється територіальний поділ праці. Здійснення транспортної функції опту проявляється при доставці товарів зі складів підприємств у роздрібну мережу або позаринковим споживачам свого регіону [13].

Перераховані вище функції здійснюються оптом з моменту його виникнення, тобто відокремлення в сфері обігу. У той же час подальший розвиток і вдосконалювання діяльності оптових підприємств неможливо без виконання раніше нетрадиційних для них завдань, що виникають під впливом вимог ринку.

Зокрема, оптова торгівля покликана стати центром зосередження й передачі інформації з питань дослідження ринку, тобто виконувати так називану інформаційну функцію. Саме опт, використовуючи своє положення пункту перетинання інформаційних потоків, здатний у повному обсязі забезпечити збір, нагромадження й обробку комерційної інформації й, узагальнивши й проаналізувавши її, передати контрагентові.

Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію, без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не неможлива, то, в всякому разі, збиткова.

Маркетингові дослідження з метою вивчення ринку й подальшої передачі цієї інформації включають наступні елементи:

- визначення місткості ринку;

- характеристику ринкової ситуації;

- вивчення можливості виходу на зовнішній ринок;

- визначення поточних і перспективних потреб покупця;

- визначення споживчих характеристик конкурентної здатності товарів різних товаровиробників;

- вивчення мотивації покупок і закономірностей поводження покупців на ринку;

- вивчення ринку товару й можливостей його реалізації;

- розробка пропозицій по відновленню й удосконаленню продукції, що випускається, з урахуванням вимог покупців.

В умовах скасування жорсткої адміністративної системи руху товарів, коли клієнти оптових підприємств, не вдоволені роботою останніх, можуть відмовитися від їхніх послуг, опт повинен залучати своїх контрагентів, щоб зберегти свою значимість, зміцнювати взаємозв'язки як з виробниками товарів, так і з роздрібними торговельними підприємствами й організаціями. У цьому зв'язку важливе значення має розвиток такої функції опта, як комерційне кредитування, фінансування угод. Досвід західних оптових посередників вчить, що в багатьох випадках вибір каналу руху товарів залежить від того, наскільки його організатор може сам кредитувати ринкові угоди зацікавлених сторін. У практичній діяльності оптові фірми найчастіше фінансують виробника тим, що надають йому замовлення на певний товар з гарантією його реалізації й при цьому у вигляді авансу оплачують частину замовленої партії продукції. Що стосується роздрібних організацій, те й тут оптові підприємства здійснюють фінансування, реалізуючи їм товар з відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні. Вони залежать від величини торговельної угоди, кредитоспроможності покупця, якості реалізованого товару, економічної кон'юнктури.

Спеціалізація оптової торгівлі на виконанні контактної функції (зв'язок виробника товару з покупцем) забезпечує значну економію витрат обігу, що обумовлює зменшення числа контактів.

Однією з основних функцій працівників оптової торгівлі є робота із закупівлі товарів.

Основними завданнями оптової торгівлі є:

- маркетингове вивчення ринку, попиту та пропозиції на продукцію технічного-виробничо-технічного призначення й народного споживання;

- розміщення виробництва товарів у необхідних споживачеві асортиментах, кількості й з відповідною якістю;

- своєчасне, повне й ритмічне забезпечення товарами в різноманітному асортименті посередницьких, роздрібних підприємств, споживачів;

- організація зберігання товарних запасів;

- організація планомірного й ритмічного завезення й вивозу товарів;

- забезпечення пріоритету споживача, посилення його економічного

впливу на постачальника залежно від надійності господарських зв'язків, якості продукції, що поставляється;

- забезпечення стабільності партнерських відносин у господарських зв'язках, взаємоув’язування по всіх часових категоріях (довгостроковим, середньостроковим, поточним, оперативним);

- організація планомірного завезення товарів з регіонів виробництва в

район споживання;

- широке застосування економічних методів регулювання всієї системи взаємин між постачальниками, посередниками, споживачами зниження сукупних витрат, пов'язаних із просуванням товарів від виготовлювачів до споживачів.

Особливості організації діяльності оптового підприємства

Підприємства, що здійснюють оптову торгівлю, визначають форми організації своєї діяльності, керуючись різними факторами. У першу чергу це залежить від спеціалізації підприємства.

Оптовій торгівлі у формі оптових складів і баз віддають перевагу середні й великі підприємства. Обсяг товарообігу цих підприємств сам по собі є неодмінною умовою організації оптових складів і баз [11].

Слід зазначити, що в даної форми є кілька схем.

В першому варіанті (рис. 1.3) демонстраційний зал і офіс перебувають у територіальному видаленні від складських приміщень (як правило, офіс - у центрі міста, склад - за межею міста).

 

Рис. Схема оптової торгівлі при віддаленні складських приміщень

 

Таке рішення організації оптової торгівлі обумовлено наступними факторами:

- коефіцієнт ділової активності в центрі міста значно вище, ніж на окраїні;

- витрати на оренду складських приміщень необхідної площі значно вище, у межах міської межі, ніж витрати по організації складських приміщень за межами міста або на окраїні. Більше того, підприємство не завжди зможе відшукати необхідну площу в центрі міста;

- доступ вантажного транспорту в центр обмежений. При організації товаропотоків, організації варто розглянути можливість доставки великих партій товару, дотримуючи при цьому вимоги влади міста.

Розглянемо схему, що використовується ТОВ «Спроба», де демонстраційний зал, офіс і склад являють собою одне приміщення (як правило, у межах міста). Ця схема представляється найбільше економічно привабливою для середніх підприємств, тому що для забезпечення їхнього товарообігу не потрібно великих площ. У числі особливостей можна відзначити наступні:

- можливість придбання одного приміщення необхідної площі в межах міста. За інших рівних умов витрати на обслуговування одного приміщення менше, ніж витрати на обслуговування декількох;

- оперативність оформлення й виконання - покупець не несе додаткових транспортних витрат, скорочується час очікування замовлень;

- спрощення документообігу - немає необхідності виписувати додаткові накладні, є можливість переоформлення замовлення у випадку зміни його клієнтом;

- мобільність у управлінні складської служби по забезпеченню товарних запасів.

Але пропонується наступна схема (рис. 1.4). Суть її складається в наявності оперативного складу при офісі в межах міста й основного складу за його межами. Така комбінація представляється оптимальною для великих торговельних підприємств.

Економічна привабливість цієї схеми в тім, що в підприємства є можливість забезпечити товаром різні категорії покупців. Так, якщо покупцеві потрібні невеликі партії товарів, товар відпускається з оперативного складу, у той же час покупець, якому необхідні більші партії товарів, обслуговується на основному складі.

 

Рис. 1.9 Оптимальна схема оптової торгівлі

 

Слід зазначити, що витрати підприємства на придбання складського приміщення великої потужності в межах міста й за межами нерозмірні. Найчастіше сукупність витрат на придбання складського приміщення необхідно для зберігання невеликих партій товарів і складського приміщення необхідного для зберігання великих партій товарів, значно менше, ніж витрати на встаткування одного складу великої потужності [31].

Для підприємств оптової торгівлі організація складської служби, розробка систем складування товарів, рішення питань складської переробки є чи не найважливішими. Склад необхідний для нагромадження продукції й збереження асортименту в період між поставками товарів, тобто для збереження безперервності процесу товарообігу.

Існує три основних варіанти рішення цього питання:

- придбання приміщення у власність (будівництво, покупка);

- оренда приміщення й устаткування (лізинг);

- використання складів загального користування.

Природно, що кожний з перерахованих варіантів має свої переваги й недоліки.

Так, наявність власного складу на правах власності характеризується стабільним великим товарообігом, високим ступенем контролю збуту товарів, наявність постійних клієнтів, реальним забезпеченням умов зберігання товарів, можливістю вносити конструктивні зміни в інфраструктуру складу, можливістю вносити зміни в пакет пропонованих клієнтам послуг та ін. Основним недоліком даного варіанта є значні первісні капіталовкладення.

Переваги другого варіанта аналогічні плюсам першого. Однак, тут варто скасувати наступні: підприємство після закінчення строку оренди приміщення має можливість «оглядітися» і проаналізувати результати своєї діяльності на певній території й залежно від результатів або продовжити договір оренди, або передислокуватися в інші райони. Основним недоліком цього варіанта є те, що підприємство повинно витрачати кошти на ремонт (капітальний або /і поточний) приміщення й у випадку розірвання договору оренди встають питання невіддільних поліпшень.

Розглянемо позитивні й негативні сторони третього варіанта. Господарська практика показала, що використання складів загального користування віддають перевагу торговельні підприємства з низьким товарообігом, «молоді» підприємства - у яких ще не сформувалося подання про попит освоюваної території підприємства, що реалізує сезонні товари. Основна перевага зберігання товарів складами загального користування - це можливості гнучкого підходу до орендованих площ. У числі недоліків можна вказати значні витрати підприємства на оплату послуг складу й обмеження на зберігання окремих видів товарів.

Слід зазначити, що сполучення перерахованих варіантів представляється найчастіше більше ефективним з економічної точки зору, ніж вибір одного із цих варіантів. Допустимо підприємство реалізує товари в різних регіонах, деякі із цих регіонів є економічно переважніше, деякі характеризуються невеликою купівельною активністю або тільки освоюються, у цьому випадку створення власних складів у перших регіонах і використання складів загального користування в інших представляється найбільш привабливим.

При виборі місця розташування складу варто керуватися насамперед сумарними витратами на комунальне обслуговування складу (експлуатацію) і транспортними витратами по товарообігу [31].

Таким чином, тут важливо оптимальне сполучення віддаленості від центра (а отже і зменшення витрат на утримання складу) і витрат на використання транспорту по доставці товару. У випадку оренди складу крім суми оренди необхідно врахувати співвідношення площі приміщення й суми оренди, щоб уникнути ситуації з недоліком місць зберігання (тобто спрогнозувати перспективу росту). Варто також врахувати можливість розширення складської території звичайно на маловажним буде й зручність розташування з погляду проїзду транспорту. Переважні віддалені склади від перевантажених транспортних розв'язок, у той же час близькість до основних магістралей. При виборі розташування необхідно також заздалегідь продумати можливості організації системи навантаження-розвантаження.

Істотною умовою нормального функціонування підприємства оптової торгівлі є організація транспортних перевезень товарів. При рішенні цього питання підприємство використовує два основних інструменти: власну транспортну службу, або спеціалізовані транспортні організації. Найчастіше комбінація цих транспортних інструментів є найбільше економічно виправданою.

При організації власної транспортної служби необхідно визначити які транспортні системи має намір використати підприємство.

Слід зазначити, що застосування транспортних систем залежить від способу здійснення оптової торгівлі.

Так, при традиційному способі на перше місце висувається система поставки товарів «строго за графіком». При цьому не має великого значення разовий обсяг транспортних перевезень. Це пояснюється прив'язкою до графіка виробника або продавця.

У свою чергу при оперативному способі здійснення оптової торгівлі необхідні часті перевезення із прив'язкою до конкретного обсягу. Причому, сама поставка повинна провадитися точно в термін. Найчастіше поставка «точно в термін» може минути склад продавця товару, що дозволяє прискорити товарообіг і знизити витрати по утриманню складських приміщень (тобто, товари з конвеєра виробника або транспортного засобу перепродувача відвантажується на транспортний засіб і доставляється покупцеві).

Поза залежністю від того, якій системі віддає перевагу підприємство, необхідно також враховувати інтереси клієнта, а саме схоронність і своєчасність доставки товару. Мова йде про якість перевезень. Від якості перевезень залежить надійність надаваних послуг. Досягається це за рахунок експедиції товару, постійним контролем за вантажем по шляху проходження, мобільним зв'язком із транспортом, інформаційним супроводом.

Таким чином, організація торгівлі, зокрема оптової є багатоаспектною і досить складною галуззю торговельного менеджменту.

Детально ознайомитись з особливостями оптової торгівлі, можна буде у наступному розділі.На прикладі оптового складу,філія якого розташовуеться в місті Никополь, яке має юридичну назву «Спроба»

 

РОЗДІЛ 2. Особливості організації та управління оптовим підприємством ТОВ „Спроба”

 

2.1 Загальна економічна характеристика ТОВ „Спроба”

 

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спроба” створено згідно з Законами України „Про господарські товариства”, ”Про підприємництво” та на підставі Установчого договору про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Спроба" в новій редакції від 23.04. 2001р.

Юридична адреса: 50075, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 34в.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в банківських установах, круглі печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням, реквізитами, фірмовий знак. Товариство керується у своїй діяльності чинним законодавством України, та статутом. Установчим договором, а також внутрішніми локальними нормативними актами.

Товариство створено з метою задоволення суспільних потреб фізичних та юридичних осіб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів трудового колективу.

ТОВ „Спроба” займається наступними видами діяльності Товариства є:

- Оптова торгівля у тому числі:

а) продукцією виробничо-технічного призначення;

б) товарами народного споживання;

в) сільськогосподарськими товарами;

г) алкогольними напоями і тютюновими виробами, їх імпорт та  експорт;

- Роздрібна торгівля у тому числі:

а) продукцією виробничо-технічного призначення;

б) товарами народного споживання;

в) сільськогосподарськими товарами;

г) алкогольними напоями і тютюновими виробами, їх імпорт та експорт;

- Постачальницько-збутова, посередницька діяльність по угодам з юридичними та фізичними особами у тому числі:

а) з товарами виробничо-технічного призначення;

б) з товарами народного споживання;

в) сільськогосподарськими товарами;

- Посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання;

- виробничі та невиробничі види побутового обслуговування;

- здача в оренду майна невиробничого призначення;

- маркетінгові дослідження, інформаційні послуги;

- транспортно-експедідійні послуги;

- реклама, представницькі послуги;

- вантажно-розвантажувальні послуги;

- організація та проведення виставок-продаж, ярмарок, аукціонів.

Видами діяльності, на які законодавством України передбачено ліцензування, Товариство може займатися тільки при наявності спеціального дозволу (ліцензії).

Джерелами формування майна Товариства є:

- грошові та інші внески Учасників;

- прибутки, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності;

- прибутки від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян;

- інші джерела, не заборонені діючим законодавством України.

Майно Товариства, складається з основних засобів і обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображується на самостійному балансі Товариства.

Прибутком Товариства після сплати податків у держбюджет та інших обов'язкових відрахувань згідно діючому законодавству самостійно розпоряджується Товариство - збори Учасників.

Товаристві створюється резервний (страховий) фонд та фонди, необхідні для діяльності Товариства.

Резервний (страховий) фонд створюється в розмірі 25% Статутного фонду за рахунок щорічних відрахувань в розмірі 5% від суми чистого прибутку.

Можливі збитки Товариство покриває за рахунок резервного (страхового) фонду. Якщо коштів резервного (страхового) фонду недостатньо - за рахунок інших коштів Товариства, а якщо і цих коштів недостатньо Учасники приймають рішення про внесення додаткових вкладів або про реалізацію майна Товариства.

Товариство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і виконує свою діяльність, виходячи із попиту на продукцію, що виготовляється ним, роботи, послуги, а також необхідності забезпечити виробничий і соціальний розвиток Товариства, збільшення прибутків.

Товариство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність згідно діючому законодавству.

Товариство може створювати на території України, а також за її межами дочірні підприємства, філії і представництва. Філії і представництва Товариства не являються юридичними особами і діють на основі положень про них, затверджених Товариством, а дочірні підприємства - на основі затверджених Товариством статутів.

Товариство має право на договірній основі використовувати працю громадян. Товариство забезпечує громадянам, працю яких використовує соціальні, еконоімічні гарантії і права, передбачені діючим законодавством.

Трудові прибутки найманого працівника Товариства визначаються трудовим договором (контрактом) і у відповідності з законодавством України регулюються податками.

Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників не може бути менше мінімальної зарабітної плати, встановленої законом України.

супермаркетах звичайно організовані по одній із трьох схем:

- один “центр управління”, незалежно від кількості магазинів;

- кілька самостійних юридичних осіб під одною адміністрацією;

- кожен є автономною структурою.

Оперативність, можливість у будь-який момент відслідковувати інформацію про рух товару по всій мережі — застава успішної роботи підприємства. Теоретично, таку можливість здатне дати гарне програмне бухгалтерське забезпечення. Але на практиці все трохи інакше. Потреби, задачі, звички користувачів і т.д. кожної конкретної мережі оптовиків досить відмінні. І чим більше мережа, тим більше вимог.

Основні вимоги до програмного забезпечення в цій сфері — не тільки внутрішній бухгалтерський облік, що веде будь-як фірма, а і наявність зв'язку складського обліку, обліку в торговому залі, касових апаратів, даних про сканерне зчитування штрих-коду при продажі. Крім того, програма повинна дозволяти в будь-яку хвилину мати дані на сучасний момент по всій мережі про залишки будь-якого товару, будь-якої групи товару, по кожнім дистріб`ютері, по кожнім менеджері, кожному постачальникові.

Розвиток компанії на сучасному ринку і досягнення позицій лідерства неможливий без чітко спланованої маркетингової стратегії, що передбачає постійне вивчення цільової аудиторії, її потреб і пріоритетів, налагодження постійного контакту зі споживачем, оперативне реагування на найменші зміни на споживчому ринку.

Необхідне створення фірмового стилю як елемента підвищення впізнаності і лояльності до компанії в середовищі споживачів, єдиного для зовнішнього і внутрішнього оформлення торгових залів. Компанія ТОВ «Спроба» формує свій імідж як серед споживачів, так і в ділових і владних колах, і намагається проводити грамотну комунікаційну політику.

Рекламна активність компанії сприяє інформуванню цільової аудиторії щодо її діяльності. Промо-заходи надають можливості для прямого контакту з покупцем, знайомлять його з асортиментом, його якісними характеристиками. Подібного роду діяльність впливає на ступінь лояльності покупців до компанії, забезпечують постійний контакт із ними, а також сприяють розширенню сегмента постійних покупців.

Девіз ТОВ «Спроба» - "Якість у всьому". Тому керівництво постійно працює над асортиментом, оптимізуючи і розширюючи його, у залежності від потреб клієнтів і цілей забезпечення найвищої якості реалізованих товарів. Постійно ведеться робота по удосконалюванню рівня пропонованих послуг - швидкості і якості обслуговування, зручності представлення асортименту, скорочення термінів поставки та ін.

 

2.2 Структура управління та система менеджменту ТОВ „Спроба”

 

Управління Товариством проводиться у відповідності з порядком встановленим Статутом, в т.ч. на основі об'єднання прав Учасників Товариства за належним використанням його майна та інтересів трудового колективу Товариства, що відмічається у колективній угоді (договорі), укладеній згідно з умовами, визначеними Законом України "Про колективні договори та угоди" від 01.07.93.

Колективною угодою (договором) регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з Учасниками Товариства і його адміністрацією, питання охорони праці, соціального развитку колективу.

Вищим органом управління Товариством являються збори Учасників у складі всіх Учасників або призначених ними представників.

До компетенції зборів Учасників Товариства відносяться:

- визначення основних напрямків діяльності Товариства і затвердження його планів і звітів про їх виконання;

- внесення змін у Статут Товариства;

- обрання та відкликання членів виконавчого органу і Ревізійної комісії;

- затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства; затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку і покриття збитків;

- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення його організаційної структури;

- визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій і представництв;

- прийняття рішень про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додатковій внесків;

- вирішення питання про придбання Товариством долі Учасника;

- виключення Учасника з Товариства;

- вирішення питання про передачу долі Учасника, придбаної Товариством;

- прийняття рішення про продаж, передачу, обмін, здачу в оренду, надання у безоплатне тимчасове користування або в борг підприємствам, установам, організаціям і громадянам майна, що належить Товариству, а також про списання його з балансу Товариства;

- вирішення питань про вступ Товариства в об'єднання і вихід з них, про участь у створенні спільних підприємств, про виступ Товариства в якості співзасновника і учасника фондових бірж у відповідності з законодавством України.

Виконавчим органом Товариства є директор, виконуючий керівництво поточною діяльністю Товариства, який вибирається і відкликається зборами Учасників.

Директором може бути особа, що не є Учасником Товариства. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності Товариства, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції зборів Учасників.

Директор має право без доручення проводити дії від імені Товариства, а саме, відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в банківських установах, укладати договори, включаючи трудові, давати вказівки, обов'язкові для всіх працівників Товариства, підписувати документи Товариства, видавати в рамках компетенції накази, видавати доручення, представляти Товариство у всіх підприємствах, установах, організаціях.

Директор самостійно проводить підбір і розстановку кадрів, назначає на посади і звільняє з посади своїх заступників, керівників і спеціалістів структурних підрозділів, апарату управління Товариства, інші дії по оперативному керівництву працею Товариства.

Контроль за діяльністю директора Товариства здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами Учасників Товариства. Директор не може бути членом ревізійної комісії.

Перевірка діяльності директора проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів Учасників, з власної ініціативи, або на вимогу Учасників Товариства.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок зборам Учасників.

Фінансовий рік Товариства співпадає з календарним. Річний звіт по операціям Товариства і його баланс складається в строки, передбачені діючим законодавством.

Організаційна структура ТОВ «Спроба» являє собою складну систему, яка складається з елементів і стійких зв'язків між цими функціональними елементами. Організаційна структура ТОВ «Спроба» наведена на рис. 2.1.

Директор підприємства належить до професійної групи "Керівники". Призначення на посаду керівника підприємства та звільнення з неї здійснюється рішенням загальних учасників товариства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

 

Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ „Спроба”

 

Директор ТОВ «Спроба»:

- визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності товариства;

- визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності;

- організує роботу і ефективну взаємодію відділів, філіалів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення діяльності;

- забезпечує відповідність реалізованого товару кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності діяльності і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, процесу реалізації і управління, удосконалення господарського механізму;

- направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів;

- забезпечує виконання обов'язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками і банками;

- організує господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обгрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів підприємства шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості обслуговування, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів;

- вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

- здійснює заходи з соціального розвитку колективу підприємства, забезпечує розроблення, укладання і виконання колективного договору, проводить роботу щодо зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників;

- забезпечує сполучення економічних і адміністративних методів керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності виробництва, а також підсилення відповідальності кожного працівника за доручену йому справу;

- вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам керівника, керівникам виробничих підрозділів підприємства;

- забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку;

- здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників;

- представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами.

Директор підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, що виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами. Керівник підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права.

За відсутності директора підприємства його посадові обов'язки виконує заступник, який призначаються у встановленому порядку. Заступник несе відповідальність за якісне, своєчасне та ефективне виконання посадових обов'язків директора підприємства на час його відсутності.

Заступник директора з економічних питань належить до професійної групи "Керівники".