Удосконалення методів визначення економічної ефективності доданої вартості, виробленої на промислових підприємствах

 

Серед показників, що характеризують витрати виробництва, виділяють додану вартість. Вона фігурує у статистичній звітності про діяльність підприємств України та її регіонів. Цей показник об’єднує витрати на оплату праці найманих працівників і прибуток, одержаний від реалізації продукції.

У статистичній звітності [112; 115] та поглядах науковців [25] є розбіжності щодо трактування економічної категорії “додана вартість”. Одні вважають її результатом [25], інші – витратами [112], забуваючи при цьому, що термін “додана вартість” означає частину вартості, частину витрат. Серед показників економічної ефективності визначають величину доданої вартості в розрахунку на одну особу [112; 115], або відношення матеріальних та амортизаційних витрат до доданої вартості [25]. У першому і другому випадках порушуються основоположні принципи визначення показників економічної ефективності, якщо взяти до уваги, що додана вартість – це частина вартості продукції, тобто частина економічних витрат виробництва.

Отже, треба з’ясувати сутність економічної категорії “додана вартість” і теоретично обґрунтувати побудову показників її ефективності.

На рівні економіки України розрізняють категорії “валовий внутрішній продукт” та “валова додана вартість”. Валовий внутрішній продукт розраховують як різницю між випуском товарів і послуг та проміжним споживанням. Якщо з валового внутрішнього продукту виключити податки (без субсидій на продукти), одержимо валову додану вартість (табл. 2.14). Проміжне витрачання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва (за винятком основних засобів, використання яких враховується як споживання основного капіталу). Для того, щоб одержати чисту додану вартість, треба відрахувати від валової доданої вартості витрати основного капіталу (тобто амортизацію). Чиста додана вартість поділяється на оплату праці найманих працівників, валовий прибуток та інші податки (за винятком субсидій, пов’язаних з виробництвом) (табл. 2.14).

У табл. 2.15, 2.16 наведено величину валової доданої вартості, створеної на підприємствах Запорізької області у 2002 році. За 2003 рік дані ще не опубліковані [112].

Аналіз статистичних даних свідчить, що як валову додану вартість розуміють витрати, які здійснюються учасниками виробництва і розподіляються на амортизацію, оплату праці, прибуток. В економічній літературі пропонується обчислювати залишкову та адитивну додану вартість [25].

Таблиця 2.14

Структура випуску товарів і послуг підприємствами України

у 2003 році

 

Показники	млн грн	%
1. Випуск 2. Проміжне споживання 3. Валовий внутрішній продукт 3.1. Податки (за винятком субсидій на продукти) 3.2. Валова додана вартість 3.3. Споживання основного капіталу 3.4. Чиста додана вартість 3.4.1. Оплата праці найманих працівників 3.4.2. Інші податки (за винятком субсидій, пов’язаних з виробництвом) 3.4.3. Валовий прибуток, змішаний дохід	627887 363722 264165 28576 235589 39360 196229 119591   3308 73330	100 57,9 42,1 4,6 37,5 6,3 31,2 19,1   0,5 11,6

 

Таблиця 2.15

Валова додана вартість підприємств Запорізької області

у 2002 році

	Випуск товарів та послуг, млн грн	Проміжне споживання, млн грн	Валова додана вартість, млн грн
Усього – Добувна промисловість – Обробна промисловість – Виробництво та розподіл електроенергії, газу й води	26540 292 14403   2925	17911 186 11591   1855	8629 106 2812   1070

 

Таблиця 2.16

Випуск товарів та послуг і валова додана вартість підприємств Запорізької області в розрахунку на одну особу

 

	1996 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Випуск товарів і послуг, грн Валова додана вартість, грн	4942 1821	11324 3795	13062 4114	13389 4498

 

Перша (залишкова) визначає додану вартість як різницю виторгу та вартості проміжного споживання. Розуміємо, що це результати. Друга (адитивна) обчислює додану вартість як витрати, як суму часток, на які вона використовується. Для цілей аналізу пропонуємо застосовувати показник, рівний відношенню витрат проміжного споживання до виробленої доданої вартості [25]. Тобто тепер додана вартість виступає як результат.

На наш погляд, побудова показника ефективності доданої вартості виконана з порушенням основного принципу – витрати мають бути причиною, а результат – наслідком цих витрат. Тобто результати і витрати повинні відповідати одне одному.

У табл. 2.17 показано підпорядкованість економічних категорій доданої вартості на рівні економіки України в цілому, регіону та підприємства. У даній роботі запропоновано методи обчислення економічної ефективності валової й чистої доданої вартості (табл. 2.18).

 

Таблиця 2.17

Підпорядкованість економічних категорій на рівні національної економіки, регіону, підприємства

Рівень економіки	Рівень регіону	Рівень підприємства
Випуск товарів і послуг	Випуск товарів і послуг	Товарна продукція
Проміжне витрачання	Проміжне  витрачання	Матеріальні витрати виробництва
Валова додана вартість	Валова додана вартість	Валова додана вартість
Витрачання основного капіталу	Витрачання основного капіталу	Амортизаційні відрахування
Чиста додана вартість	Чиста додана вартість	Чиста додана вартість
Оплата праці найманих працівників	Оплата праці найманих працівників	Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби
Валовий прибуток	Валовий прибуток	Валовий прибуток

 

Таблиця 2.18

Пропоновані показники економічної ефективності доданої вартості

Витрати (причина), грн/рік	Результати (наслідок), грн/рік	Показники економічної ефективності	Критерій
Економічні витрати Ве (бухгалтерські витрати В плюс нормативний валовий прибуток Пн),      Ве = В + Пн   Нормативна валова додана вартість Вд (амортизаційні відрахування Ва плюс витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби Взп плюс нормативний валовий прибуток Пн),      Вд = Ва + Взп + Пн     Нормативна чиста додана вартість (витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби плюс нормативний валовий прибуток),      Вч = Взп + Пн	Реалізована продукція, Vр     Умовно чиста продукція (реалізо-вана продукція мінус матеріальні витрати Вм),     Vу.ч = Vр  – Вм   Чиста продукція (реалізована продукція мінус матеріальні витрати Вм та амортизаційні відрахування Ва), Vч = Vр – Вм – Ва	Економічних витрат     Валової доданої вартості       Чистої доданої вартості	Е 1     Е 1   Е 1 + Ен.д     Е 1   Е 1 + Ен.ч

При цьому визначено, що валовій доданій вартості (як витратам) відповідає як результат умовно чиста продукція. Її розраховують як різницю між обсягом реалізованої продукції та матеріальними витратами. Чистій доданій вартості (як витратам) відповідає як результат чиста продукція. Вона дорівнює різниці між обсягом реалізованої продукції та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями. Показниками економічної ефективності ми пропонуємо вважати відношення умовно чистої (чистої) продукції до валової (чистої) доданої вартості. Критерієм вибору варіанта є умова, що показник ефективності буде рівним (більше) одиниці (табл. 2.18).

Окремо слід виділити показники економічної ефективності, які характеризують продуктивність валової та чистої доданої вартості. У них весь результат (обсяг реалізованої продукції) переноситься на фактор валової або чистої доданої вартості (табл. 2.18). Але змінюється критерій вибору варіанта. Для показника Е = V_р/В_д критерієм є умова, що Е 1+Е_н.д·Е_н.д – нормативний показник економічної ефективності валової доданої вартості (частки одиниці), характеризує відношення нормативних матеріальних витрат до валової доданої вартості.

Для показника Е = V_р/В_ч критерієм є умова, що Е 1+Е_н.ч·Е_н.ч – нормативний показник економічної ефективності чистої доданої вартості (частки одиниці). Він характеризує відношення нормативних матеріальних витрат та амортизаційних відрахувань до чистої доданої вартості.

Виконаємо розрахунки показників економічної ефективності доданої вартості на прикладі промислових підприємств ВАТ “Маркохім”, ВАТ “Запоріжтрансформатор”, ВАТ “Дніпроспецсталь”, ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, ВАТ “Марганецький гірничо–збагачувальний комбінат” (табл. 2.19).

 

Таблиця 2.19

Показники економічної ефективності доданої вартості промислових підприємств у 2003 році

 

Показники	Символ	ВАТ “Маркохім”	ВАТ “Запоріж–трансформатор”	ВАТ “Дніпро–спецсталь”	ВАТ “Запорізький алюмінієвий комбінат”	ВАТ “Марганецький горнозбага–чувальний комбінат”
Реалізована продукція, тис. грн   Умовно чиста продукція, тис. грн   Чиста продукція, тис. грн   Нормативна валова додана вартість, тис. грн   Нормативна чиста додана вартість, тис. грн   Показники економічної ефективності: – нормативної валової доданої вартості, одиниці – нормативної чистої доданої вартості, одиниці	Vр   Vу.ч     Vч   Вд     Вч     Е= Vр/Вд Е= Vу.ч./Вд Е= Vр/Вч Е= Vч/Вч	562805,6   93518,6     80180,6   90308,4     76970,4     6,23 1,03 7,31 1,04	136134,0   37990,0     34149,4   37867,6     34027,0     3,59 1,01 4,0 1,01	360945,0   83958,0     67546,0   75890,0     59478,8     4,75 1,1 6,07 1,13	858556,0   243585,4     216175,4   213450,4     216040,4     3,53 1,001 3,97 1,001	155598,3   96465,3     74268,3   96363,0     74166,0     1,61 1,001 2,09 1,001

Ми вважаємо, що додана вартість є частиною вартості продукції, тобто витратами. Треба розрізняти валову та чисту додану вартість. Валова додана вартість включає амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні потреби) та валовий прибуток. Чиста додана вартість включає тільки витрати на оплату праці (з відрахуваннями) та валовий прибуток.

Як результат пропонуємо розраховувати, відповідно, умовно чисту та чисту продукцію. Перша дорівнює реалізованій продукції з відрахуванням матеріальних витрат, друга – реалізованій продукції з відрахуванням амортизації та матеріальних витрат.

Показники економічної ефективності валової (чистої) доданої вартості пропонуємо розраховувати як відношення результату до витрат: умовно чистої (чистої) продукції до валової (чистої) доданої вартості. Критерієм вибору варіанта є умова, що цей показник буде більший (рівний) одиниці.

 

Висновки до розділу 2

 

У розділі 2 теоретично обґрунтовано науковий підхід до створення моделей оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства.

З цією метою:

1.  Розглянуто використовувані на практиці види результату й види витрат. Витрати праці можуть бути представлені у вигляді ресурсів і поточних витрат. У дисертації запропоновано моделі математичної інтерпретації сумарних витрат живої й упредметненої праці в ресурсному і затратному вигляді. Використання цих моделей дає змогу виконати оцінку економічної ефективності роботи підприємств на основі ресурсного і затратного підходів.

2.  Економічна ефективність діяльності підприємства оцінюється з погляду досягнення цілей. Єдності в науковій економічній літературі щодо цілей підприємства немає. Існує кілька думок: максимізація прибутку; максимізація добробуту акціонерів; максимізація доданої вартості; випуск продукції, що задовольняє вимогам ринку і споживачів.

3.  У дисертації виконано критичний аналіз цих думок, проаналізовано пропозиції щодо формування принципів, що мають бути покладеними в основу побудови узагальнювальних показників ефективності з використанням ресурсного і затратного підходів.

Для побудови математичних моделей оцінки економічної ефективності діяльності підприємства пропонуємо використовувати такі принципи: взаємозв'язок показника із сутністю і дією економічних законів; взаємозв'язок показників економічної ефективності виробництва на рівнях народного господарства і господарюючого суб'єкта; системність; логічна стрункість, взаємозв'язок з частковими показниками економічної ефективності; взаємозумовленість показників при їхній зміні на основі тенденцій зміни факторів живої й упредметненої праці; забезпечення самооплатності виробництва як обмеження змін часткових показників; повний облік витрат і результатів виробництва, їх відповідність один одному в часі й за змістом; охоплення всіх видів діяльності підприємства; наявність критеріїв при визначенні часткових і узагальнювальних показників ефективності; відображення ефективності використання всіх видів витрачених і застосованих ресурсів; спрямованість на досягнення головної (генеральної) мети виробництва, тобто місії організації; логістичний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємства; кількісна вимірюваність показників і критерію ефективності; порівнянність порівнюваних варіантів.

4.  Ресурсний підхід до побудови показників ефективності передбачає відповідність результатів і витрат ресурсів за один оборот капіталу. Витрати діяльності представлені у вигляді ресурсів. Варто розрізняти витрачувані, авансовані (основні й оборотні кошти і нематеріальні активи) і використовувані ресурси. Вони включають ще капіталізований прибуток (прибуток за один оборот капіталу).

У дисертації запропоновано методи вимірювання суми витрат живої й упредметненої праці в ресурсному вигляді. Ресурсний підхід дав змогу: розробити рівняння обміну авансованих ресурсів, основане на обліку реальних оборотів основних й оборотних коштів; показати причинно–наслідкову залежність часткових показників економічної ефективності господарської діяльності підприємства: фондовіддачі, матеріаловіддачі, продуктивності праці; розглянути систему часткових й узагальнювальних показників економічної ефективності, основану на взаємодії результатів і витрат діяльності, представлених у ресурсному вигляді.

Затратний підхід передбачає, що результати й витрати діяльності будуть представлені за той самий період (за рік). У дисертації на основі взаємодії результатів і витрат сформовано систему часткових і узагальнювальних показників ефективності діяльності. Узагальнювальним показником є перевищення результату (обсягу реалізації) над економічними витратами. Кращим варіантом діяльності буде той, за якого показник ефективності буде більшим. Затратний підхід дає змогу виявити причинно–наслідковий взаємозв'язок основних показників: фондовіддачі (амортизаціовіддачі), матеріаловіддачі, продуктивності, рентабельності продажів.

5. Уточнено зміст і відмінності категорій “витрати”, “затрати”. “Затрати” стають “витратами” тоді, коли вони здійснені.

6. Здійснено порівняльний аналіз затратного й ресурсного підходів до оцінки економічної ефективності діяльності підприємства. Показано переваги затратного підходу, тому що він оснований на використанні реальних показників, які застосовують у бухгалтерському обліку.

Ми вважаємо, що додана вартість є частиною вартості продукції, тобто витратами. Треба розрізняти валову та чисту додану вартість. Валова додана вартість включає амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні потреби) та валовий прибуток. Чиста додана вартість включає тільки витрати на оплату праці (з відрахуваннями) та валовий прибуток.

Як результат пропонуємо розраховувати відповідно умовно чисту та чисту продукцію. Перша дорівнює реалізованій продукції мінус матеріальні витрати, друга – реалізованій продукції мінус амортизація та матеріальні витрати.

Показники економічної ефективності валової (чистої) доданої вартості пропонуємо розраховувати як відношення результату до витрат: умовно чистої (чистої) продукції до валової (чистої) доданої вартості. Критерієм вибору варіанта є умова, що цей показник буде більшим (рівним) одиниці.

Результати досліджень, основні положення й висновки, викладені в розділі, опубліковані автором в таких у працях [102–106; 109; 113; 114].

РОЗДІЛ 3

ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСНОГО Й ЗАТРАТНОГО ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ