Сутність та роль професійного виховання в професійно - технічних навчальних закладах швейного профілю

План

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ В ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ (1970 -2000 РР)

Сутність та роль професійного виховання в професійно - технічних навчальних закладах швейного профілю

Зміст та структура організації професійного виховання в професійно – технічних навчальних закладах швейного профілю  

Аналіз розвитку нормативної бази з питань професійного виховання учнів професійно - технічних навчальних закладів швейного профілю

Висновки з І частини роботи

Розділ ІІ. Досвід організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Визначення етапів та особливостей організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Педагогічні умови організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Управління організацією професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Планування професійного виховання в професійно-технічних навчальних заставах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр) 79

Контроль організації професійного виховання в ПТУ в Україні (1970-2000 рр)

Рекомендації по використанню прогресивних ідей вітчизняного досвіду організації професійного виховання в сучасних умовах 94

Висновок з ІІ частини роботи  

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

 

Соціально-культурні й економічні зміни, що відбуваються в нашій країні, серйозним образом вплинули на споживчу культуру населення, що особливо наочно виявилося в соціальному замовленні на гарний сучасний одяг. Сьогодні високим попитом користуються різноманітні моделі швейних виробів: від класичних до екстравагантних. Збільшилася кількість людей, що мають можливість одягатися в кравця «від кутюр».

Разом з тим варто констатувати, що вітчизняний ринок швейних виробів не дозволяє задовольняти споживчі запити населення повною мірою, і обумовлено це насамперед недостатнім рівнем професійної підготовки працівників швейної промисловості.

Більша частина товарів вітчизняних виробників швейної продукції не завжди відрізняється високою якістю й сучасним дизайном, не орієнтована на індивідуальні особливості й смаки споживачів, тому більшість населення віддає перевагу оригінальним моделям закордонних виробників.

Якісно новий рівень споживчої культури населення, загальні тенденції розвитку швейного виробництва висувають особливі вимоги до професійної підготовці учнів швейних ПТНЗ. Кваліфікований кравець в умовах загальної інтелектуалізації праці повинен не тільки вміти працювати по заданій моделі будь-якої складності й у точності виконувати відповідні приписання, але й свідомо перетворювати свою професійну діяльність, творчо аналізувати й будувати технологічні процеси.

Створення оригінальних моделей швейних виробів, постійне відновлення їхніх асортиментів припускають творчий характер праці, нетрадиційний підхід до рішення виробничих ситуацій, сполучення функцій художника-модельєра, дизайнера, технолога й швачки, що визначає особливості професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно – технічної освіти.

Сьогодні професійне виховання повинне бути сфальцьоване на досягненні двох взаємозалежних цілей: успішності професійної соціалізації учнівський молоді в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єкта діяльності. Основним змістом професійного виховання, таким чином, стає забезпечення процесу соціалізації особистості професіонала й саморозвитку людини.

В умовах динамічного розвитку українського суспільства відбуваються кардинальні зміни в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах, суспільству усе більше потрібні фахівці, що володіють у досконалості професійною майстерністю, загальною й професійною культурою, готові до постійного самовдосконалення.

Ринкові відносини додатково до чисто професійних умінь жадають від професіонала розвиненого політехнічного, економічного й екологічного мислення, організованості й стабільності у виконанні виробничої діяльності, гнучкості, умінь швидко адаптуватися до умов, що постійно змінюються. Тому зараз, як ніколи раніше, особливо актуальними стають питання професійного виховання учнів, від знань, умінь, цілей, бажання й прагнень яких залежить майбутнє України

Сама система професійного виховання працівників швейного виробництва в першу чергу спрямована на соціалізацію особистості в трудовому колективі й у професійній діяльності. Вона опирається на багатий історичний досвід, накопичений у системі професійно - технічної освіти в період з 1970 року по 2000 рік.

Разом з тим цей досвід на сьогодні використається в недостатньому ступені, багато виховних технологій і прийоми, особливо застосовувані в радянський період, зазнають критики й розглядаються як пережиток тоталітарної системи виховання.

Таким чином порушується наступність у виховному процесі майбутніх працівників швейного виробництва, і при цьому нові виховні технології не завжди сприяють повноцінному виховному процесу в професійно - технічних училищах швейного профілю.

Таким чином, виникає протиріччя між потенційними можливостями моделей професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах професійно - технічних училищ, що був накопичений у період з 1970 року по 2000 рік, і його явною недооцінкою педагогічними колективами сучасних професійно - технічних училищ швейного профілю.

Необхідність вирішення даного протиріччя спричиняє актуальність теми «Організація професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю і Україні в 1970 – 2000 рр.».

Проблемам професійного виховання в системі професійної освіти розглядали В.В. Булавко, Я. Гнутель, Р.С. Гуревич, А.О. Лігоцький, І.Л. Лікарчук, М. Пузанов, Г. Терещенко, С.В Челишева, І. Сухніна та ін.

Питанням оптимізації виховної системи в професійно – технічних училищах, удосконалювання форм і методів виховної роботи, способів формування стійкої професійної мотивації фахівців швейного профілю присвячені дослідження Н.Г. Ничкало, В.В. Олійник, Л.Б. Полак та ін..

Однак у наявних дослідженнях залишається недостатньо розробленої проблема творчого використання історичного досвіду професійного виховання, накопиченого в системі професійно - технічної освіти працівників швейного профілю, що визначає мету даної роботи: проаналізувати організацію системи професійного виховання в професійно - технічних училищах швейного профілю в період з 1970 року по 2000 рік і можливості його використання у виховній роботі в сучасних навчальних закладах, які здійснюють професійну підготовку робітників швейного профілю.

Предмет дослідження: історичний досвід професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопичений у період з 1970 року по 2000 рік.

Об'єкт дослідження: професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.

У завдання дослідження входить:

1. Систематизувати матеріал, щодо еволюції системи виховання майбутніх фахівців швейного виробництва в період з 1970 по 2000 роки.

2. Розглянути питання пов'язані з теоретичним осмисленням особливостей професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно - технічної освіти.

3. Вивчити досвід професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопичений в період з 1970 по 2000 роки.

4. Розробити рекомендацій з можливостей впровадження досвіду професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, в сучасну систему професійно технічної освіти професійно – технічних навчальних закладів швейного профілю.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять основні теоретичні положення в області професійної підготовки працівників швейного виробництва й виховної роботи в системі професійно - технічної освіти.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі узагальнений історичний досвід виховної роботи в системі професійної підготовки майбутніх працівників швейного виробництва, систематизовані розрізнені відомості по даній проблемі, виділені й охарактеризовані соціально-економічні й виробничо-технічні детермінанти професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва.

Наукова новизна та теоретична значимість дослідження складається в обґрунтуванні можливостей використання досвіду професійної підготовки майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, у сучасних соціально-економічних умовах розвитку системи професійно - технічної освіти в Україні.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що розроблені рекомендації можна використовувати в професійно-навчальних закладах під час процесу навчання майбутніх працівників швейного виробництва в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.

У даному дослідженні нами використалися методи аналізу й синтезу з метою узагальнення досвіду професійного виховання працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, педагогічного проектування й прогнозування з метою розробки рекомендацій з використання даного досвіду в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти, що готовить працівників для швейного виробництва.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ В ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ (1970 -2000 РР)

 

Висновки з І частини роботи

 

Отже,. виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань професійного розвитку. Логіку виховного процесу не можна визначити заздалегідь. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне рішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Виховання й викладання в системі роботи викладача, майстра виробничого навчання в ПТУ невіддільний одне від одного.

Ми визначили, що професійне виховання майбутніх робітників - швейників у професійно-технічних навчальних закладах є найбільш ефективною й що відповідає вимогам науково-технічного прогресу формою освіти. Воно володіє рядом переваг у порівнянні з підготовкою робочих кадрів безпосередньо на виробництві. Професійно-технічні училища (ПТУ) забезпечують освоєння молоддю теоретичних знань і практичних навичок під керівництвом кваліфікованих викладачів і досвідчених майстрів виробничого навчання, що дозволяє не тільки формувати навички професіоналізму, але й виховувати працьовитість, формувати високу мотивацію до професії.

Також, розглядаючи зміст професійного виховання ми дійшли висновку, що основною метою професійного виховання є формування відповідності індивідуальних якостей особистості вимогам професії.

В першій частині роботи ми визначили, що у радянський період важливе місце в діяльності професійно-технічних навчальних закладах займала виховна робота, спрямована на різні сторони розвитку особистості майбутнього працівника, яка здійснювалася у різноманітних формах, при цьому особливе місце в системі виховної роботи приділялося ідеологічному вихованню учнів.. На сьогодні системі виховання учнів ПТУ приділяється менше уваги, основний натиск робиться на професійній підготовці робітників - швейників

Разом з тем, важливість питань професійного виховання учнів ПТУ, у тому числі й ПТУ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТУ еволюціонувало протягом усього досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).

В цілому на нашу думку, без вивчення історії професійно-технічної освіти як явища педагогічного не можуть бути глибоко осмислені питання розвитку форм і методів навчання й виховання в сучасній системі професійно технічної освіти.

 

Планування професійного виховання в професійно-технічних навчальних заставах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)

Планування - підготовчий етап кожного управлінського циклу, тому йому приділяється одне з важливих місць у системі управління процесом виховання. В Україні в період з 1970 - по 1990 роки система планування виховною й освітньою роботою в ПТНЗ була жорстко централізованої, регламентувалася різними документами, видаваними на рівні міністерств і відомств, що ставляться до системи професійно – технічної освіти.

У жовтні 1970 долі Міністерством освіти УРСР був розповсюджений методичний аркуш «Про підсилення виховної роботи в системі професійно – технічної та середньої спеціальної освіти», у якому йшлося про те, що «принципами планування виховної роботи є: цілеспрямованість, систематичність (виховний процес як система); конкретність (конкретні справи, спрямовані на реалізацію мети); оптимістичність (найкращий варіант організації життєдіяльності); діалогічність (урахування думки всіх); індивідуальність (цілісне відношення до особистості кожного, забезпечення умов для її самоактуалізації); науковість (наукове розуміння процесів виховання); безперервність, послідовність; розмаїтість змісту форм і методів.

У плані виховної роботи відображаються результати й оцінки досягнутого; мети, стратегічні орієнтири майбутньої діяльності; програма дій колективу, спрямованих на досягнення поставлених цілей; реальні строки реалізації наміченого; відповідальні за виконання конкретних справ

На підставі мети виділяється група завдань, що стоять перед виховною роботою:

1. Організація позанавчальної діяльності учнів;

2. Стимулювання здорового способу життя;

3. Прилучення учнів до культури;

4. Створення учбово-виробничого колективу;

5. Виховання культури спілкування;

6. Виховання правової культури»

 У листі вказувалося, що «в установах професійно технічної й середньої фахової освіти слід дотримуватися наступних умов, що сприяють самовихованню:

1)  проводити диспути, бесіди, конференції з питань самовиховання, пропагувати зразки роботи над собою передовиків виробництва;

2) обговорювати проблеми самовиховання при підведенні підсумків дня й визначення завдань наступного дня;

3) розвивати критику й самокритику, підтримувати взаємну вимогливість учнів до один одному;

4) утягувати учнів у різні кружки, секції, тобто в конкретні види діяльності;

5) організовувати виставки, стенди та інші наочні засоби, що розкривають сутність самовиховання».

У листі відзначалося, що «аналіз результатів і оцінка досягнутого, безумовно, не може обмежуватися переліком виховних заходів за минулий навчальний рік. Важливо оцінити й осмислити підсумки проробленої роботи. Виявити недоліки й фактори, які неминуче привели до успіху, щоб урахувати в подальшій роботі.

Об'єктивну картину досягнутого рівня виховній роботі допоможуть одержати наступні джерела інформації: підсумкові матеріали діагностики навчально-виховного процесу, показники психологічних обстежень студентів, їхніх батьків, педагогів; результати перевірки документації, статистичні дані».

Централізоване планування діяльності ПТНЗ, засноване на методичних документах, єдиних підходах до виховання учнів швейного профілю після набуття Україною незалежності було замінено плануванням виховної роботи на рівні шкірного окремого учбового закладу.

У період з 1990 по 2000 рік у практику роботи професійно - технічних училищ увійшли принципи педагогічного менеджменту й саме на цій основі будується сучасний виховний процес.

У рамках драного походу під плануванням розуміється комплексна система мір і заходів, спрямована на здійснення цілей і завдань професійного виховання учнів, що стоять перед педагогічним колективом ПТУ.

Підготовка планів виховної роботи ПТУґрунтується на дотриманні ряду вимог, що забезпечують реальність, безперервність, конкретність їхнього виконання. Насамперед це дотримання вимоги цільової спрямованості. Цілеспрямованість у цьому випадку розуміється як певна цільова настанова, як урахування минулого досвіду роботи, що розвиває й поглиблює основні напрямки роботи педагогічного й учнівського колективів. Це постановка приватних цілей у діяльності вчителів, класних керівників, громадських організацій. Одним з вимог виступає перспективність планування, коли мети діяльності педагогами й учнями приймаються, по-перше, як емоційно пофарбовані цілі, близькі, зрозумілі, бажані й, по-друге, як стратегія, намічувана на тривалий строк, але проте реально усвідомлювана. У числі вимог, пропонованих до планування, необхідно виділити й таке, як комплексність. Дана вимога означає, що в ході розробки плану пропонується використання різноманітних засобів, форм, методів, видів діяльності в їхній єдності й взаємозв'язку. Дотримання вимоги об'єктивності ґрунтується на знанні об'єктивних умов діяльності навчального закладу, його матеріальних, економічних умов, місцезнаходження, природного й соціального середовища, можливостей педагогічного й учнівського колективів.

На жаль, зневага цими вимогами в роботі навчального закладу часто приводить до недостатньої аналітичної обґрунтованості, неконкретності, непогодженості в планах різних шкільних управлінських структур.

У практиці роботи навчального закладу розробляються три основних види планів: перспективний, річний і поточний.

Перспективний план розробляється, як правило, на п'ять років на основі глибокого аналізу роботи за останні роки.

Річний план охоплює час виховної роботи на весь навчальний рік, включаючи літні канікули. Підготовка плану роботи здійснюється протягом поточного навчального року й проходить кілька етапів.

Поточний план складається на навчальну чверть, він є конкретизацією загально навчального річного плану.

Таким чином, наявність основних видів планів дозволяє координувати діяльність педагогічного, учнівського й батьківського колективів. Ці плани є стратегічними стосовно планів роботи кураторів навчальних груп, майстрів виробничого навчання.

Вивчення досвіду роботи ПТУ показує, що планування розглядається часом як домінуюча функція керування виховним процесів у навчальному закладі. Зусилля керівників навчального закладу в такому випадку концентруються в основному на тому, щоб розробити план роботи, не забезпечивши його в організаційних, оцінному відносинах. Тому непогано спланована діяльність залишається нереалізованої, тому що не наведені в рух інші функції керування. Управлінський цикл, не одержавши свого розвитку, вгасає - у підсумку не досягається поставлена мета.

Такого положення можна б було уникнути, за умови наявності методологічних і інструктивних документів, що забезпечують процес планування виховної роботи в ПТУ, оскільки наявність даних документів і в період з 1970 по 1990 роки, припускало й контроль за їхнім виконанням, за ходом всі виховної роботи в ПТУ із боку органів управління освітою.

Така система на сьогодні відсутня, що спричиняється низьку якість планування навчально-виховної роботи в сучасних ПТУ і також змушує звернутися до досвіду планування, що мали місце в радянський період.

Контроль процесу виховання є одним з основних елементів оцінки виховного процесу, Викладач, куратор групи, майстер виробничого навчання щодня контролюють діяльність учнів шляхом спостереження, опитувань, бесід і т.д.

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

Дана робота була присвячена розгляду питань, пов'язаних з теоретичним осмисленням особливостей професійного виховання працівників швейного виробництва в системі професійно - технічної освіти, вивченню досвіду професійне виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 по 2000 роки, розробці рекомендацій з використання досвіду професійного виховання майбутніх працівників швейного виробництва, накопиченого в період з 1970 року по 2000 рік, в умовах сучасної системи професійно - технічної освіти.

В першій частині даної роботи було визначено, що професійне виховання майбутніх робітників - швейників у професійно-технічних навчальних закладах є найбільш ефективною й що відповідає вимогам науково-технічного прогресу формою освіти. Вона володіє рядом переваг у порівнянні з підготовкою робочих кадрів безпосередньо на виробництві. Розглядаючи зміст професійного виховання ми дійшли висновку, що основною метою професійного виховання є формування відповідності індивідуальних якостей вимогам професії.

Аналіз, проведений у першій частині даної роботи дав змогу констатувати, що у радянський період важливе місце в діяльності професійно-технічних навчальних закладах займала виховна робота, спрямована на різні сторони розвитку особистості майбутнього працівника, яка здійснювалася у різноманітних формах. При цьому важливість питань професійного виховання учнів ПТНЗ, у тому числі й ПТНЗ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТНЗ еволюціонувало протягом усього досліджуваного періоду.

При цьому, ця еволюція характеризується багаточисленними змінами нормативно – правової бази функціонування професійно – технічної освіти.

В другій частині роботи булав розглянути досвід організації професійного виховання в професійно – технічних училищах швейного профілю у період з 1970 по 2000 роки

У цій частині роботи мі визначили, що основні етапи розвитку професійно – технічної освіти працівників швейного виробництво тісно пов'язане з розвитком швейної промисловості в Україні.

Саме розвиток швейної промисловості визначає специфіку розвитку професійно - технічної освіти швейників.

Це дало змогу визначити два періоди в розвитку професійно - технічної освіти майбутніх швейників:

1 етап - 1970 -1990 роки, коли відбувалося збільшення кількості ПТНЗ швейного профілю в Україні. Даний період характеризується цілим рядом ведучих тенденцій: - посиленням соціальної ролі системи загальної освіти; - ростом рівня загальної й професійної освіти робітників; - збільшенням загальної чисельності професійних навчальних закладів системи початкової професійної освіти; - збільшенням частки випускників профтехучилищ у загальній чисельності робітничого класу; - розширенням наукових досліджень в області професійної педагогіки; - удосконалюванням змісту політехнічної освіти, форм, методів і засобів навчально-виховної роботи, проведеної на базі професійно-технічних училищ.

Основними педагогічними умовами, що сприяють розвитку системи початкової професійної освіти в досліджуваний період, минулого: - науково обґрунтований відбір змісту освіти; - взаємозв'язок загальноосвітньої, загально технічної й спеціальної підготовки; - забезпечення оптимального співвідношення загальноосвітньої й професійної підготовки на основі їхньої єдності й наступності; - професійна спрямованість загальноосвітньої підготовки, здійснення між предметних зв'язків; - навчання на рівні вимог новітньої техніки й передової технології; - орієнтація всього учбово-виробничого процесу на продуктивну працю; - відбиття в змісті освіти перспектив підвищення виробничої кваліфікації робітника.

Зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.

2 етап - 1990 -2000 роки коли відбувалося зниження ПТНЗ швейного профілю в Україні і їхній географічній концентрації. Для цього етапу характерне: - зниження престижності робітників - швейників; - виникнення нових проблем у сфері працевлаштування випускників - зниження значення виховного компонента в діяльності ПТНЗ швейного профілю.

Всі ці зміни привели до того, що протягом досліджуваного періоду відбувалися трансформації в організації управління, планування й контролю в системі професійно - технічного виховання й освіти працівників швейної промисловості.

Нами був зроблений висновок, про те, що критично освоєний опит ПТНЗ радянського періоду, безперечно, надасть допомогу в постановці й рішенні таких проблем, як визначення складу кадрів для швейної промисловості, їхнього професійного рівня й майстерності, складу учнів і якості їхньої підготовки й т.д.

Що стосується питань удосконалювання системи професійного виховання учнів ПТНЗ швейного профілю, то в цьому змісті досвід, накопичений у роки радянської влади може виявитися безцінним і в нових історичних умовах.

При цьому важливим представляється використання досвіду, накопиченого в радянський період, з питань трудового виховання й національно – патріотичного виховання учнів ПТНЗ швейного профілю.

При цьому ми вважаємо, що методи й прийоми виховання майбутніх робочих швейників, які активно використалися радянською педагогікою й мають ряд переваг перед сучасними інноваційними технологіями навчання:

По - перше, ефективність цих методів перевірена десятиліттям.

По-друге, вони повністю відповідають цілям професійного виховання.

По-третє, ці методи повною мірою забезпечені методично й методологічно.

По-четверте, ці методи можуть бути використані в умовах сучасної матеріально технічної бази ПТНЗ швейного профілю.

У цілому, пророблена робота дозволяє констатувати, що українська система середньої професійно-технічної освіти майбутніх робітників швейної промисловості, пройшовши великий історичний шлях, у наші дні стала важливим фактором підвищення освітнього й культурно-технічного рівня громадян України, розвитку ринку праці, одним зі шляхів здійснення соціальної політики держави на сучасному етапі.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сес. Верхов. Ради України, 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 79 c.

2. «План заходів, спрямованих на задоволення потреби ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах».

3.  «Про заходи для подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти»,

4. Закон України "Про освіту": З внесеними змінами і допов. від 23 берез. 1996 р. //Відомості Верхов. Ради України. – 1996. – № 21. – C. 252–278;

5. Закон України “Про загальну середню освіту” (1999 р.),

6. Закон України "Про професійно-технічну освіту": від 10 лют. 1998 р. №103/95- ВР //Вісн. профосвіти. – 1998. – № 3. – C. 1-32;

7. Постанова Верховної Ради СРСР "Про стан народної освіти й міри по подальшому вдосконалюванню загального середньої, професійно-технічної освіти середнього спеціальної й вищої освіти в СРСР" (1973)

8. «Про подальше вдосконалювання процесу навчання й виховання учнів у системі професійно-технічної освіти».

9. Бєлоусько А. Педагогічні умови викладання технології швейного виробництва у коледжі / А.Бєлоусько // Педагог професійної школи: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України та ін. – К., 2003. – Вип.4. – С. 72 – 75.

10. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М., 1989.

11. Булавко В. Швейним професійним училищам конче потрібні оновлені стандарти / Віталій Булавко // Освіта України. – 2003. – 22 жовт. (№79). – С. 3

12. Василюк А. Реформування професійної освіти в Польщі та Україні: (Порівнял. аналіз) / А.Василюк // Освіта і упр. – 1999. – №1. – С. 13–18: табл. Бібліогр.: 7 назв.

13. Воробей К. Навчаємо майстрів, що роблять моду: [Швачка, кравець, закрійник …] / К.Воробей, Н.Горбатюк // Проф.-техн. освіта. – 2000. – №1. – С. 23 – 25.

14. Геращенко Н. Особливості викладання технології швейного виробництва / Н.Геращенко // Педагог професійної школи: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України та ін. – К., 2003. – Вип.4. – С. 75 – 79

15. Гарунов М.Г. Развитие творческой самостоятельности специалиста Высшее образование в России. М., 1998.

16. Гнутель Я. Організація навчально-виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі: Метод. посіб. / Я.Гнутель. – Т.: Збруч, 1993. 65 с.

17. Головко Л.С. Професійно-технічна освіта України: вимоги до нової моделі Л.С.Головко // Проф. освіта: теорія і практика. – 1997. – №1/2. – С. 7 – 10.

18. Гребенюк Г. Формування професійних характеристик трудової діяльності Г.Гребенюк //Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001.

19. Гуревич Р. Трудове навчання і виховання – основа професійного самовизначення учнів /Р.Гуревич //Рід. шк. – 2002. – № 3. – С. 27–29. – Спец. вип.

20. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно - технічних закладах / Р.С.Гуревич; АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти; За ред. С.У.Гончаренка. – К.: Вища шк., 1998. – 229 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 213 – 229 (376 назв)

21. Денисенко Л.І. Розвиток професійних здібностей учнів ПТУ в процесі викладання спецдисциплін та виробничого навчання / Л.І.Денисенко // Трудове і професійне навчання: проблеми, пошуки, перспективи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Вінниця, квіт., 1994 р.). – Вінниця, 1994. – Ч.2: Проблеми професійно-технічної освіти в умовах ринкової економіки. – С. 27-29. – У надзаг.: АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. Вінниц. держ. пед. ін-т.

22. Дзямулич І.В. Основні напрями вдосконалення управління освітніми закладами /І.В. Дзямулич //Пед. пошук. – 2002. – № 2. – С.10-11.

23. Дзямулич І.В. Розбудова національної системи освіти – основа розвитку особистості, суспільства, держави: [Інтерв’ю з делегатом ІІ Всеукр. з’їзду працівників освіти, начальником упр. освіти і науки облдержадмін. Волин. обл. Іваном Васильовичем Дзямуличем] //Пед. пошук. – 2001. – № 4. – С.6-8.

24. Євтух М.Б. Управління якістю професійної освіти /М.Б. Євтух, О.П. Сердюк//Управління якістю професійної освіти: Зб. наук. пр. /Укр. інж.-пед. акад. – Донецьк,2001. – С.73-81

25. Жубрій К.М. Визначення змісту і структури методичної роботи в професійно-технічному навчальному закладі /К.М.Жубрій //Пед. пошук. – 1998. – №4. – С.84-86.

26. Зайчук В. Шляхи оновлення системи професійно-технічної освіти України В. Зайчук //Проф.-техн. освіта. – 2002. – № 1. – С.2-5.

27. Зайчук В.О. Проблеми перебудови професійної освіти в Україні / В.О.Зайчук // Удосконалення навчально-виховного процесу в професійних закладах сільськогосподарського профілю: Наук.-метод. зб. / Ін-т систем. дослідж. освіти України. – К., 1993. – С. 7–18.

28. Зайчук В.О. Проблеми розвитку професійно-технічної освіти в нових соціально-економічних умовах / В.О.Зайчук // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку. – Х., 1996. – С. 7–13.

29. Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпретация: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Академия, 2001. – 192 с.

30. Камінецький Я. Розвиток професійно-технічної освіти в Україні: економічний та управлінський аспекти /Я. Камінецький //Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філос. освіта. Зб. наук. пр. – 2002.

31. Методы совершенствования учебного процесса в высшей школе. М.: Высшая школа, 1976.

32. Лігоцький А.О. Стратегія розвитку професійної освіти в Україні: Навч.-метод.посіб. /А.О. Лігоцький. – К.: НАВСУ, 1997. – 66 с.

33. Лікарчук І.Л. Професійно-технічна освіта України: історичний шлях і перспективи /І. Лікарчук. – К.: Педагогіка, 1999. – 287 с.: табл.

34. Набока Л. Удосконалення виховного процесу у професійно-технічному навчальному закладі / Л.Набока // Проф.-техн. освіта. – 2001. – №2. – С. 49 – 51. – Бібліогр.: 7 назв.

35. Набока Л.Я. Управління виховним процесом у закладах профтехосвіти / Л.Я.Набока // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (28-30 жовт. 1998 р.). – К., 1998. – С. 132 – 133

36. Ничкало Н. Науковий пошук з професійної педагогіки в Україні: ретроспективний аналіз, проблеми, перспективи / Н.Ничкало // Проф. освіта: педагогіка і психологія. – 2001. – №3. – С. 13–37.

37. Ничкало Н.Г. Профессиональное образование в Украине / Н.Г.Ничкало, О.И.Щербак, В.В.Томашенко. – К.: Европ. Фонд Образования, 2001. – 90 с.

38. Ничкало Н.Г. Профессионально-техническое образование Украины на рубеже ХХI ст. / Н.Г.Ничкало; М-во освіти України. – К., 1999. – 38 с.

39. Ничкало Н.Г. Трансформація професійно-технічної освіти в Україні / Н.Г.Ничкало. – К., 2002. – 201 с.

40. Олійник В.В. Цільове управління професійно-технічними навчальними закладами в ринкових умовах: Навч. посіб. /В.В. Олійник, В.В. Медведь. – К.: [ЦІППО],2002. – 67 с.: мал. – Бібліогр.: с.57-58.

41. Падун Н.О. Зміст професійної освіти: історія, пошуки, проблеми / Н.О.Падун // Нові технології навчання. – 1995. – Вип.15. – С. 82–88.

42. Полак Л.Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект: Навч.-метод. посіб. для пед. працівників ПТНЗ / Л.Б.Полак. – К.: Вища шк., 1999. – 111 с.

43. Поліщук Ю.Й. До питання про створення системи національного виховання у професійно-технічних закладах /Ю.Й.Поліщук //Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-14 трав. 1994 р.), м. Львів: У 2 ч. – К., 1994. – Ч.2. – С.138-149. – У надзаг.: Ін-т систем. дослідж. освіти України.

44. Пузанов М.Ф., Терещенко Г.И. Очерки истории профессионально-технического образования в УССР. – К.: Вища школа, 1980. – 312 с.

45. Проблеми вдосконалення змісту і форм організації навчально-виховного процесу в закладах профтехосвіти: Наук.-метод. зб. / АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти; За ред. Н.Г.Ничкало. – К., 1995. – 86 с.

46. Професійна освіта: Словник: [Для учнів і пед. працівників проф.-техн. навч.закладів] / Уклад.: С.У.Гончаренко та ін.; Ред. Н.Г.Ничкало; АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. – К.: Вища шк., 2000. – 380 с. – Бібліогр.: С. 380– 381

47. Профилактика алкоголизма и наркомании среди учащихся профтехучилищ: Метод. пособие /Авт.-сост. О.А.Удалова. – К., 1997. – 100 с. (Ин-т содержания и методов обучения).

48. Романюк Я. Навчання студентів основам ткацтва як засіб виховання національної свідомості /Я.Романюк //Визвол. шлях. – 2002..

49. Руденко Л. Мистецтво і творчий розвиток особистості /Л.Руденко Педагогіка і психологія проф. освіти. – 2000. – №3. – С.91-99. – Бібліогр.: 9 назв.

50. Сенько Ю.В. Обучение и жизненный познавательный опыт учащихся. Знание, № 12, 1989.

51. Стандарты профессионально-технического образования Украины В.В.Томашенко, А.Д.Симак, Н.Г.Ничкало и др.; М-во образования и науки Украины, Нац. наблюдат. центр. – К.: Наук. світ, 2000. – 60 с.: табл.

52. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В трьох томах. К. Освіта 19997

53. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся Знание, № 3, 1983. – С. 17-29

54. Челышева С.В. Концептуальные подходы к корректировке содержания образования по профессии «швея» / С.В.Челышева, Т.В.Чернова // Проф. освіта: теорія і практика. –2000. – №1/2. – С.41-49. – Бібліогр.: 3 назв.

55. Шевчук Л.І. Шляхи вдосконалення виховної роботи з учнями професійних навчально-виховних закладів /Л.І.Шевчук //Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (11-14 трав. 1994 р.), м. Львів: У 2 ч. – К., 1994. – Ч.2. – С.131-134. – У надзаг.: Ін-т систем. дослідж. Освіти України.

56. Ширко Ю. Соцільна роль професійно-технічної освіти /Ю.Ширко //Проф.- техн. освіта. – 2003. – №2. – С.13

57. Шматков Є.В. Методика професійного навчання: Навч. посіб. / Є.В.Шматков, О.Е.Коваленко. – Х., 2002. – 214 с.