Лексика подільської говірки за походженням

 

За своїм походженням діалектну лексику можна поділити на 2 основних типи. У її складі виділяються архаїчні елементи та інновації.

Діалектні слова-архаїзми являють собою спільнослов’янські чи спільносхіднослов’янські слова, що зберігаються в українських діалектах до наших днів, не ставши, однак, при цьому надбанням словникового складу нової української літературної мови. На діалектні слова такого типу особливо багаті південно-західні діалекти, зокрема подільська говірка.

Так, багато в мовленні населення Уманського регіону слів спільнослов’янського походження, які кваліфікуються тепер як діалектизми, оскільки вони залишаються поза словником літературної української мови. Наприклад: вуй, уй, | вуйко – дядько (материн брат); стрий, ст | рийко – дядько (батьків брат) (порівняймо зі ст.-сл. СТРЫИ); | вивірка – білка (пор. д.-рус. ВЕВЕРИЦА); літос', літус' – торік, минулого літа (слова давньо-руського походження).

Оскільки, ознайомившись з історією розвитку колишньої території Поділля, ми побачили, що частина території постійно перебувала під владою польських магнатів або перебувала у складі Польщі, то цілком закономірним є той факт, що значний шар лексики подільської говірки становлять слова-запозичення – переважно полонізми та германізми.

 

Полонізми:

|варґа – |варґи – вар|ґатий – кобіта – стонга – хлоп -

губа борода, підборіддя товстошиїй, з гладким підборіддям дружина стрічка чолові, селянин

 

Германізми:

|вандри – |анцуг – |шустер – |ташка – ш|тимпиль – |файний – фриштико|вати –

мандри костюм швець сумка марка гарний снідати

 

Словник побутової лексики подільної говірки

 

На основі проведених досліджень мовлення населення Уманського регіону можна зробити певні узагальнення щодо особливостей номінування предметів побуту, а відтак – лексики традиційної матеріальної культури у подільській говірці. Взявши за основу результати опитувань, ми зробили спробу укласти невеличкий словни побутової лексики подільської говірки.

 

Словник побутової лексики подільської говірки

Ба|няк – ба|дя, баді|йа – близню | ки, близ′ | нята – дер | кач, дра | пак(ч) – | діжечка, ка | душка, це | берка – кара|фін, кара|фінка, ка|рафка – к | варта – кіш, | кошик – ков | ганка – ко | новка, ма | нірка – | корок – к | риса (и) – пік|на ді|жа – пра|ник – п | раска, пра | совня, у | тюг – | ринка – |ринка, |риночка, |горшчик, горш|чок сі | кач – с | катерка – со | лом’я | ник – со | лярочка, сі | ляр | ниця – |тертка – |тиква – фі|ранка – це|бер – ча | ра –

чавунний горщик; велике дерев’яне відро, яким витягають воду з криниці-журавля; два зліплені докупи горщики з великим вухом угорі; старий стертий віник; хатня діжка для питної води; графин; металева посудина з вушком для пиття води; сплетена з лози невелика посудина з дужкою вгорі для зберігання або перенесення чого-небудь; дерев’яна ступка, у якій розтирали сало для засмаження страви; бляшана посудина для олії; пробка, якою закривають пляшку; верхні краї миски, горщика; хлібна діжа; широка низька діжа; пряник; праска; глибока череп’яна посудина напівсферичної форми з широким отвором; – горщик для кімнатних квітів; знаряддя, яким січуть капусту, м’ясо; скатерть; кіш із соломи для зберігання зерна; невелика посудина для солі, яку подають до столу; кухонне начиння для подрібнювання овочів; велика глиняна посудина з вузькою шийкою; коротка занавіска на вікні; дерев’яна помийниця, низька широка діжка; сковорода

 

Висновки

 

Отже, дослідивши народне мовлення Уманського регіону, можна зробити певні висновки щодо особливостей подільської говірки. Подільська говірка входить до групи південно-західного діалекту, тому для неї притаманні як спільні для всієї південно-західної групи риси, так і регіональні особливості. Легко помітити взаємозв’язок історичного розвитку колишньої території Поділля й формування мовної системи подільської говірки. Спираючись на історичний розвиток регіону, можна пояснити значну кількість полонізмів та германізмів у лексичному складі подільської говірки.

Має певні особливості й фонетична та морфологічна система мови подільської говірки, що позначається на лексичному складі.

Особливості мовної системи, які збереглися з давніх часів на території колишнього Поділля збереглися переважно в мовленні літніх людей. Однак, ці особливості наклали відбиток на розвиток сучасного мовлення регіону. Загальнолітературні норми, поєднуючись із діалектними особливостями, утворюють особливий колорит лексичного складу подільської говірки.

 

Бібліографія

 

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К.: Вища шк., 1980.

2. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наук. думка, 1984.

3. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. – К., 1979.

4. История Украинской ССР. – К., 1982. – Т.2.

5. Мартинова Г. До визначення подільсько-середньонаддніпрянської діалектної межі // Український діалектологічний збірник. Кн. 3. – К.: Довіра, 1997. – С.145 – 153.

6. Матвіяс І.Г. Деякі питання термінології в українській діалектології // Українська діалектна лексика. Збірник наукових праць. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 3 – 9.