Сутність та види конфліктних ситуацій

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Сутність та види конфліктних ситуацій

Причини виникнення та функції конфлікту

. Інформаційні жанри в періодичній пресі. Їх різновиди

Засоби впливу ЗМІ на аудиторію. Технології та ефекти впливу

РОЗДІЛ 2

Загальна інформація про видання «Кореспондент»

Виствітлення конфліктів на шпальтах видання «Кореспондент»

2.3 Аналіз конфліктів в інформаційних матеріалах за класифікацією З. Фройда, У. Лінкольна, М. Дойча на прикладі видання “Кореспондент”

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

 

 

ВСТУП

 

Суспільство та ЗМІ є невід’ємними елементами один одного, тісно пов’язаними у своєму функціонуванні. Цей зв’язок виник природньо з розвитком історії. З виникненням цивілізації людство зіткнулося з проблемою накопичення, розповсюдження та аналізу інформації про людину, суспільство, процеси у ньому та оточуючий світ. Ситуація сьогодення показує, що інтеграція ЗМІ у суспільство набула значного розвитку. Зараз важко уявити ці два інститути окремо один від одного. ЗМІ виконують функцію соціального контролю - наглядача і розпорядника суспільних процесів. Під упливом цих міркувань зароджується крамольна думка про справжню владу і “четверту владу” як двох монстрів, що породила цивілізація. Якщо твердження, що ЗМІ є «четвертою владою», сприйняти як істину, то тоді доведеться погодитися з тим, що вони претендують на насильство. Бо влада не може існувати без насильства - фізичного, економічного, духовного [20, с. 158].

Не буде помилковим твердження, що якість інформаційних технологій та їх використання дедалі більшою мірою визначають характер життя суспільства, питання про взаємовідносини суспільства і ЗМІ, про ступінь свободи ЗМІ від суспільства, держави. Також ЗМІ володіють цілою низкою засобів впливу на суспільство, які також існують у вигляді мас або масової свідомості.

ЗМІ є найважливішим соціальним інститутом, здатним впливати на соціальні конфлікти різного рівня. За їх допомогою стає можлива своєчасна та оперативна екстеріорізація, «виведення на поверхню», доведення до загального відома назрілих або назріваючих в соціумі конфліктів. В умовах глибокої та швидкої суспільної модернізації сутнісним явищем політичної системи є конфлікт ціннісних орієнтацій, зміст якого визначається зіткненням базових інтересів основних соціальних груп суспільства. За таких умов управління конфліктом здійснюється шляхом редукції, тобто послідовного зниження рівня конфліктного протистояння. Роль ЗМІ в цьому процесі визначається їх участю в діагностиці статусу, позицій суб'єктів конфлікту, у здійсненні інформаційного протиборства опонентів, а також у реалізації політичного маневрування як способу управління конфліктом. Актуалізується принцип об'єктивності інформування. ЗМІ забезпечують інформаційну відкритість поля конфлікту, тобто «введення» у нього великих мас населення. Обговорення конфліктної ситуації нерідко є єдиним способом припинити розвиток конфлікту або навпаки - підігріти інтерес публіки, дати розвиток подіям. Такі можливості ЗМІ в регулюванні конфліктів вимагають постійного громадського контролю над відповідністю технології інформування технології управління конфліктом [15, с. 110].

Інформаційні жанри є окремою ланкою газетних ЗМІ та користуються значною популярністю серед населення. Саме через них маси дізнаються про події та формують свій інформаційний простір. Але суспільство живе за своїми цілком природніми законами. Виникають різного виду протиріччя, конфлікти, які впливають на процеси у суспільстві, а значить, що й на функціонування ЗМІ.

В першій частині цієї роботи планується розглянути основні поняття конфліктів, їх види та функції, причини виникнення. Також значна частина роботи присвячена особливостям висвітлення конфліктних ситуацій в інформаційних жанрах. Методам впливу на аудиторію, ефектам від впливу на маси. Будуть надані основні визначення жанрів, інформаційних жанрів, надана їх типологія та функції. Також присутня типологія інструментів, за допомогою яких ЗМІ впливають на суспільну думку.

ЗМІ є також майданчиком для роботи масових комунікаторів, мета яких управляти масовою думкою, змінювати соціальну свідомість. Тому багато матеріалів, у тому числі - інформаційні, містять у собі приховані інструменти впливу на аудиторію.

Друга частина цілком присвячена аналізу особливостей висвітлення конфліктів в інформаційних жанрах на прикладі видання «Кореспондент». Використовуючи теоритичні засади ми спробуємо дослідити типи конфліктів, їх основні риси, особливості подання в матеріалах, часові та кількісні показники, трансформації в рамках інформаційних жанрів та трансформації інформаційних жанрів при висвітленні конфліктів. Також предметом аналізу є низка засобів й інструментів впливу ЗМІ на аудиторію в інформаційних матеріалах, що містять конфлікт.

Робота складається з вступу, двох частин та висновків. У цьому дослідженні використано наукову й навчально-методичну літературу, а саме: посібники та підручники по журналістиці, соціології, юриспунденції та психології. Також було використано праці та лекції з психоаналітики (Фройд) й теорії комунікації (Різун).

Тема робооти є актуальною у зв’язку з тим, що суспільство все більше потрапляє під вплив масових комунікаторів або ЗМІ. Зараз, у вік інформаційних воєн ступінь серйозності та небезпечності конфліктів визначається ступенем висвітлення цього конфікту в ЗМІ: чим більше уваги ЗМІ приділяється цій проблемі, тим більш важливою вона є.

Метою роботи є аналіз та типізація конфліктів в інформаційних жанрах на прикладі видання «Кореспондент». Також важливим завданням є виявлення методів та існтрументів впливу на аудиторію через матеріали, що містять у собі конфлікти.

Методи дослідження: аналіз літератури, вивчення та аналіз відчизняної та зарубіжної практики, класифікація, індуктивні та дедуктивні методи, вивчення та аналіз періодичної літератури (видання “Кореспондент”).

 

РОЗДІЛ 1

Функції конфліктів

За У. Лінкольном, позитивні за своїм впливом функції конфлікту виявляються в наступному:

- конфлікт прискорює процес самосвідомості;

- під його впливом затверджується і підтверджується певний набір цінностей;

- сприяє усвідомленню спільності, тому що може виявитися, що у інших схожі інтереси і вони прагнуть до тих же цілям і результатам і підтримують застосування тих же засобів - до такого ступеня, що виникають офіційні та неофіційні союзи;

- призводить до об'єднання однодумців;

- сприяє розрядці і відсуває на другий план інші, несуттєві конфлікти;

- сприяє розстановці пріоритетів;

- відіграє роль запобіжного клапана для безпечного і навіть конструктивного виходу емоцій;

- завдяки йому звертається увага на невдоволення або пропозиції, які потребують обговоренні, розумінні, визнанні, підтримці, юридичному оформленні та вирішенні;

- призводить до виникнення робочих контактів з іншими людьми і групами;

- завдяки йому стимулюється розробка систем справедливого запобігання, вирішення конфліктів та управління ними.

Негативні за своїм впливм функції конфлікту часто виявляється в наступному:

- конфлікт являє собою загрозу заявленим інтересам сторін;

- він загрожує соціальній системі, що забезпечує рівноправність і стабільність;

- перешкоджає швидкому здійсненню змін;

- призводить до втрати підтримки;

- ставить людей та організації в залежність від публічних заяв, від яких неможливо легко і швидко відмовитися;

- замість ретельно зваженої відповіді він веде до швидкого дії;

- внаслідок конфлікту підривається довіра сторін один до одного;

- викликає роз'єднаність серед тих, хто потребує єдності або навіть прагне до нього;

- в результаті конфлікту підривається процес формування союзів і коаліцій;

- конфлікт має тенденцію до поглиблення і розширення;

- конфлікт такою мірою змінює пріоритети, що це загрожує іншим інтересам [8, с. 44].

Інформаційні жанри

Існує дуже багато вчених та теоретиків, які представили цілу низку різноманітних класифікацій та розгалужень інформаційних жанрів. Ми обрали на наш погляд найбільш академічну типологію, що міститься у посібнику “Інформаційні жанри радянської газети”:

1. Замітка - найдавніший жанр у журналістиці. Замітка є найпростішою й найпоширенішою формою газетного повідомлення, в основі якої лежить злободенне, оперативний, суспільно значимий факт, з усіх явищ навколишньої дійсності вона відображає події та колізії. Її характеризують новизна і стислість. У замітці уникають додаткових відомостей, деталей і подробиць, відволікаючих від сенсу основної теми. Суть повідомлення сконцентрована в першому абзаці - лиде.

2. Новина - професійний журналістський жанр. Вважається варіантом розширеної замітки.

.   Хроніка - це коротке, як ділова телеграма, повідомлення без заголовку. Вірніше, вона представляє собою заголовок. З усіх літературних форм журналістського тексту хроніка найменше за все схожа на твір.

.   Анонс - текст, що оповідає про якесь культурну подію.

.   Анотація розповідає про вже відбувся інформаційному явищі (насамперед - це книги, статті).

.   Міні-рецензія. Метою цього жанру є повідомити читачам про те враження про культурне явище, яке отримав журналіст при контакті з даним культурним явищем (книга кіно, театр).

.   Бліц-портрет. Містить короткі відомості про людину. Мета бліц-портрета - дати аудиторії первинне враження, уявлення про його особистості.

.   Міні-огляд - фактологічна замітка про події, діях і явищах в їх сукупності.

.   Міні-історія. Предметом відображення виступає сімейна, любовна, професійна чи інша життєва інтрига, побудована на взаємовідносинах людей.

.   Міні-порада. Така публікація сповіщає аудиторію про можливий порядок дій, що призводять до бажаної мети.

.   Репортаж - журналістський твір, в якому автор передає аудиторії інформацію про безпосередньому сприйнятті події з позиції очевидця.

.   Інформаційне інтерв'ю - це діалог журналіста з людиною, що представляє інтерес для певної аудиторії.

До самостійних інформаційних жанрів уналежнюють інформаційну кореспонденцію та інформаційний звіт [16, с. 19-20].

Основною метою новостійної журналістики, як вважають німецькі дослідники, є максимально прозоре та об’єктивне подання новин. Попри все, інформаційні жанри розвиваються відповідно до того, як держава від адміністративно-командного капіталізму переходить до вільного ринку, а відтак прискореними темпами - до панування транснаціональних корпорацій в Україні. Україна, як відомо, належить до держав другого типу. Тому саме в інформаційному просторі України мали розвиток технології впливу, про які вже згадувалося раніше. Тому ще однією функцією інормаційних жанрів є функція впливу та створювання суспільної думки [17, с. 25].

Також інформаційні матеріали виконують низку функцій:

- естетична,

- розважальна,

- повчальна,

- інформативна. [23, с. 39]

Отже, загальне морально-культурне тло сприяє інтенсивному розвитку в пресі саме інформаційних жанрів, як найпростіших та найдоступніших. Безумовно, електронні ЗМІ (насамперед телебачення) теж до певної міри сприяють цьому процесу, а саме: оперативність телебачення, яка раніше “заважала” пресі, зараз дисциплінує її. [7, с. 26]

 

Ефекти впливу

Деякі з масовокомунікаційних ефектів сильно впливають на аудиторію або є суспільно важливими результатами спілкування, що науковці виокремлюють їх в окремі види і вибудовують стосовно них навіть окремі теорії. Такі ефекти отримують спеціальні назви. Розглянемо деякі з них:

. ефект гуртування. Виникає в періоди суспільної загрози. Мас-медіа по- слаблюють критику стосовно посадових осіб, намагаються виконувати про- сту роль посередника між владою і громадою з метою згуртувати людей навколо влади у боротьбі з суспільною загрозою.

. Ефект довіри. ЗМІ намагаються викликати довіру до себе чи предмета опису і застосовують для цього відповідні засоби та техніки і стратегії впли- ву на людей.

. Ефект ореолу. Цей ефект ще називають ефектом німба. Ефект ореолу виникає в результаті “розкрутки” медіазасобами того чи іншого образу, наприклад, політика.

. Ефект самодостатності у прийнятті рішень. Не можна виключити й такої логіки роздумів: чим більш показовою є незалежність та неупередженість і об’єктивність ЗМК, тим більш залежним у прийнятті свого усвідомле- ного і добровільного рішення стає комунікат, бо його віра до такого ЗМК штовхає на прийняття саме того рішення, яке пропонується або яке логічно випливає з інформаційного повідомлення.

. Ефект праймінгу. Про цей ефект стільки написано досліджень, що про нього існує теорія - теорія праймінгу.

. Ефект десенсибілізації. Десенсибілізація - це поступова зміна норм і цінностей, під час якої попередньо табуйована поведінка стає прийнятною внаслідок постійного впливу ЗМІ на індивіда.

. Ефект культивації. Цей ефект передбачає, що, наприклад, глядачі, які постійно дивляться телевізор, з часом сприймають світ через образ на екрані. Насправді, екранний образ суттєво відрізняється від об’єктивної реальності. У комуніката культивується певна поведінкова програма, система цінностей, яка може не відповідати реаліям життя.

. Ефект бумеранга. Цей ефект виникає в результаті “перегодовування” комунікатів інформацією, коли замість довіри до медіа в аудиторії виникає недовіра або навпаки.

. Заколисуючий ефект. Цей ефект виникає в результаті дії медіа на емоційну сферу людини.

. Ефект переконання. Пов’язується з формуванням і зміною установок аудиторії, а також трансформацією поведінки під упливом установок, що змінюються [20, с. 181-182].

конфлікт інформаційний жанр кореспондент

 

РОЗДІЛ 2

ВИСНОВКИ

 

Таким чином на основі проведеного дослідження можна зробити низку висновків: в інфомаційних матеріалах видання “Кореспондент” за період часу від вересня 2013 до березня 2014 домінуючими є конфлікти політично-соціальної тематики. Більшість матеріалів висвітлюють політичні та геополітичні проблеми сучасності, резонансні події, що колихнули світову спільноту. Загалом сфери висвітлення конфліктів у виданні вкрай різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, військові озброєнні конфлікти, погляди і переконання людей. Учасниками конфліктів найчастіше є політики, громадські діячі, великі групи населення. З розвитком подій всередині України фокус змістився на громадські та внутрішні соціально-політичні конфлікти. На шпальтах видання з’являються матеріали, що містять у собі так звані «конфлікти інтересів». Тобто інформаційний матеріал, в якому вже зроблена оцінка, що є порушенням академічних правил цього жанру.

На підставі проаналізованого матеріалу нами було зроблено висновок, що найбільш поширене вираження конфлікт знайшов у вигляді новин. З розвитком подій в світі та появою великої кількості конфліктів, новини замістилися замітками, що є більш коротшими та стислими. Також на шпальтах видання мають місце огляди закордонної преси.

Видання “Кореспондент” не можна сприймати як регулюючий інститут, якщо звернути увагу на те, що новинні факти не є ексклюзивними. Події, які були висвітлені у виданні вже були опубліковані в інших джерелах. Аналітична спрямованість видання зумовлює інші орієнтири соціальної комунікації. Але кут висвітлення подій в інформаційних матеріалах та вибіркова наявність фактів наштовхують нас на висновки щодо того, що конфлікти в інформаційних матеріалах стають підставами для подальшої аналітики.

Нами також було виявлено, що більшість конфліктів розвиваються у вертикальній площині, тобто конфлікти типу населення-влада. Такі конфлікти є типом суперечок “група-особистість”. Менша кількість конфліктів горизонтального направлення за типом міжособистісних суперечок загалом стосувалися відносин між політиками або громадськими діячами.

Мирні конфлікти загалом належать до конструктивного типу вирішення, тобто призводять до прийняття обгрунтованих рішень і сприяють розвитку взаємин. Деструктивні конфлікти, як правило, включають у себе елементи озброєння, військових дій, наявність жертв, насильства. Ознакою деструктивного конфлікту є той факт, що його вирішення неможливо але є перешкодою для ефективної взаємодії й ухвалення рішень між суб’єктами.

Також це безпосередньо пов’язане з реалістичністю або нереалістичністю наявних конфліктів. Реалістичні конфлікти викликаються незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, на думку однієї або обох сторін, розподілом між ними яких-небудь переваг, найчастіше вони мають конструктивні типи вирішення. Колии нереалістичні конфлікти мають за мету відкритий вираз накопичених негативних емоцій, тобто гостра конфліктна взаємодія стає тут не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю. За такими умовами дійти до конструктивного вирішення проблеми дуже складно [8, с. 15].

На шпальтах “Кореспонденту” домінують конфлікти деструктивного типу вирішення, нереалістичні за своїми домаганнями. Причиною цьому є специфічна політична ситуація в країні та за її кордонами. Резонанс, викликаний політично-соціальною ситуацією в Україні став привідом до появи низки конфліктів в інших країнах.

Динамічний та прогресивний розвиток подій вплинув на риторику та темп загального оповідання “Кореспонденту”, став причиною зміни кута висвітлення фактів в інформаційних матеріалах: з розвитком подій в країні, фокус оповідання змістився від зовнішьополітичних та соціальних подій до висвітлення внутрішньої ситуації. Можна зробити висновок, що не тільки ЗМІ впливають на соціальні інститути, але й події в соціумі здатні змінити риторику видання.

Багато висвітлених конфліктів є пріоритетними та резонансними для світової спільноти. Але деякі конфлікті штучно перебільшені за своїм первісним значенням. Так кагато тем побіжно висвітлювалися задовго до того, як вони перетворилися у привід до конфліктів: можливість відділення Криму або жертв на Майдані. Зараз, у вік інформаційних воєн ступінь серйозності та небезпечності конфліктів визначається ступенем висвітлення цього конфікту у ЗМІ: чим більше уваги ЗМІ приділяється цій проблемі, тим більш важливою вона є. Можна дослідити, що в умовах глибокої і швидкої суспільної модернізації сутнісним явищем політичної системи є конфлікт ціннісних орієнтацій, зміст якого визначається зіткненням базових інтересів основних соціальних груп суспільства. Тобто деякі публікації можуть стати причиною соціально-психологічних суперечок - конфліктів, що виникають через різні потреби, мотивіви, цілі діяльності і поведінки людей. Або призвести до ефекту когнітивного дисонансу в суспільстві.

На ґрунті аналізу можна зробити висновки, що інформаційні жанри є дуже поширеним майданчиком для сповідання конфліктів. Ці жанри є найбільш безпристрасними, стислими і інформативними, що створює ідеальні умови для поширення інформації про конфлікти, уникаючи серйозного впливу на свідомість суспільства.

 

 

БІБЛІОГРАФІЯ

Досліджувані матеріали

1. Кореспондент. - 2013. - №№35-51.

2. Кореспондент. - 2014. - №№1-11

Інтернет ресурси

25. Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії // Стаття “Кореспондент (Журнал)

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Сутність та види конфліктних ситуацій

Причини виникнення та функції конфлікту

. Інформаційні жанри в періодичній пресі. Їх різновиди

Засоби впливу ЗМІ на аудиторію. Технології та ефекти впливу

РОЗДІЛ 2

Загальна інформація про видання «Кореспондент»

Виствітлення конфліктів на шпальтах видання «Кореспондент»

2.3 Аналіз конфліктів в інформаційних матеріалах за класифікацією З. Фройда, У. Лінкольна, М. Дойча на прикладі видання “Кореспондент”

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

 

 

ВСТУП

 

Суспільство та ЗМІ є невід’ємними елементами один одного, тісно пов’язаними у своєму функціонуванні. Цей зв’язок виник природньо з розвитком історії. З виникненням цивілізації людство зіткнулося з проблемою накопичення, розповсюдження та аналізу інформації про людину, суспільство, процеси у ньому та оточуючий світ. Ситуація сьогодення показує, що інтеграція ЗМІ у суспільство набула значного розвитку. Зараз важко уявити ці два інститути окремо один від одного. ЗМІ виконують функцію соціального контролю - наглядача і розпорядника суспільних процесів. Під упливом цих міркувань зароджується крамольна думка про справжню владу і “четверту владу” як двох монстрів, що породила цивілізація. Якщо твердження, що ЗМІ є «четвертою владою», сприйняти як істину, то тоді доведеться погодитися з тим, що вони претендують на насильство. Бо влада не може існувати без насильства - фізичного, економічного, духовного [20, с. 158].

Не буде помилковим твердження, що якість інформаційних технологій та їх використання дедалі більшою мірою визначають характер життя суспільства, питання про взаємовідносини суспільства і ЗМІ, про ступінь свободи ЗМІ від суспільства, держави. Також ЗМІ володіють цілою низкою засобів впливу на суспільство, які також існують у вигляді мас або масової свідомості.

ЗМІ є найважливішим соціальним інститутом, здатним впливати на соціальні конфлікти різного рівня. За їх допомогою стає можлива своєчасна та оперативна екстеріорізація, «виведення на поверхню», доведення до загального відома назрілих або назріваючих в соціумі конфліктів. В умовах глибокої та швидкої суспільної модернізації сутнісним явищем політичної системи є конфлікт ціннісних орієнтацій, зміст якого визначається зіткненням базових інтересів основних соціальних груп суспільства. За таких умов управління конфліктом здійснюється шляхом редукції, тобто послідовного зниження рівня конфліктного протистояння. Роль ЗМІ в цьому процесі визначається їх участю в діагностиці статусу, позицій суб'єктів конфлікту, у здійсненні інформаційного протиборства опонентів, а також у реалізації політичного маневрування як способу управління конфліктом. Актуалізується принцип об'єктивності інформування. ЗМІ забезпечують інформаційну відкритість поля конфлікту, тобто «введення» у нього великих мас населення. Обговорення конфліктної ситуації нерідко є єдиним способом припинити розвиток конфлікту або навпаки - підігріти інтерес публіки, дати розвиток подіям. Такі можливості ЗМІ в регулюванні конфліктів вимагають постійного громадського контролю над відповідністю технології інформування технології управління конфліктом [15, с. 110].

Інформаційні жанри є окремою ланкою газетних ЗМІ та користуються значною популярністю серед населення. Саме через них маси дізнаються про події та формують свій інформаційний простір. Але суспільство живе за своїми цілком природніми законами. Виникають різного виду протиріччя, конфлікти, які впливають на процеси у суспільстві, а значить, що й на функціонування ЗМІ.

В першій частині цієї роботи планується розглянути основні поняття конфліктів, їх види та функції, причини виникнення. Також значна частина роботи присвячена особливостям висвітлення конфліктних ситуацій в інформаційних жанрах. Методам впливу на аудиторію, ефектам від впливу на маси. Будуть надані основні визначення жанрів, інформаційних жанрів, надана їх типологія та функції. Також присутня типологія інструментів, за допомогою яких ЗМІ впливають на суспільну думку.

ЗМІ є також майданчиком для роботи масових комунікаторів, мета яких управляти масовою думкою, змінювати соціальну свідомість. Тому багато матеріалів, у тому числі - інформаційні, містять у собі приховані інструменти впливу на аудиторію.

Друга частина цілком присвячена аналізу особливостей висвітлення конфліктів в інформаційних жанрах на прикладі видання «Кореспондент». Використовуючи теоритичні засади ми спробуємо дослідити типи конфліктів, їх основні риси, особливості подання в матеріалах, часові та кількісні показники, трансформації в рамках інформаційних жанрів та трансформації інформаційних жанрів при висвітленні конфліктів. Також предметом аналізу є низка засобів й інструментів впливу ЗМІ на аудиторію в інформаційних матеріалах, що містять конфлікт.

Робота складається з вступу, двох частин та висновків. У цьому дослідженні використано наукову й навчально-методичну літературу, а саме: посібники та підручники по журналістиці, соціології, юриспунденції та психології. Також було використано праці та лекції з психоаналітики (Фройд) й теорії комунікації (Різун).

Тема робооти є актуальною у зв’язку з тим, що суспільство все більше потрапляє під вплив масових комунікаторів або ЗМІ. Зараз, у вік інформаційних воєн ступінь серйозності та небезпечності конфліктів визначається ступенем висвітлення цього конфікту в ЗМІ: чим більше уваги ЗМІ приділяється цій проблемі, тим більш важливою вона є.

Метою роботи є аналіз та типізація конфліктів в інформаційних жанрах на прикладі видання «Кореспондент». Також важливим завданням є виявлення методів та існтрументів впливу на аудиторію через матеріали, що містять у собі конфлікти.

Методи дослідження: аналіз літератури, вивчення та аналіз відчизняної та зарубіжної практики, класифікація, індуктивні та дедуктивні методи, вивчення та аналіз періодичної літератури (видання “Кореспондент”).

 

РОЗДІЛ 1

Сутність та види конфліктних ситуацій

 

Поняття «конфлікт» характеризується винятковою широтою змісту і вживається в різноманітних значеннях. Загальним чином конфлікт можна визначити як «граничне загострення протиріч». Конфлікт означає боротьбу між несумісними силами або структурами всередині психіки; зовнішній конфлікт розгортається між індивідом та окремими аспектами зовнішнього світу.

Дж. Фон Нойман та О. Моргенштейн визначають конфлікт як взаємодію двох об'єктів, що володіють несумісними цілями й способами досягнення цих цілей. В якості таких об'єктів можуть розглядатися люди, окремі групи, армії, монополії, класи, соціальні інститути та ін, діяльність яких так чи інакше пов'язана з постановкою і вирішенням завдань організації та управління, з прогнозуванням і прийняттям рішень, а також з плануванням цілеспрямованих дій.

Існує повсякденне уявлення, що конфлікт - це завжди негативне явище, що викликає загрози, ворожість, нерозуміння, тобто це щось таке, чого по можливості слід уникати. Але сучасна психологія розглядає конфлікт не тільки в негативному, а й у позитивному ключі: як спосіб розвитку організації, групи та окремої особистості, виділяючи в суперечливості конфліктних ситуацій позитивні моменти, пов'язані з розвитком і суб'єктивним осмисленням життєвих ситуацій [4, с. 24].

Треба тільки управляти конфліктом. У цьому аспекті дуже важливим є вплив оточуючих елементів. Існують професійні комунікатори, які взмозі використовувати конфлікти для своїх цілей, створювати або посилювати їх, управляти ними. Для цього комунікаторам протрібно увійти в контакт з учасниками конфлікту, але при цьому залишитися поза зоною конфліктної ситуації. Часто для цього професійні комунікатори використовують ЗМІ або живих лідерів, які «он-лайн» звертаються до аудиторії. Завдяки новітнім технологіям: ЗМІ та інструментам впливу аудиторія, що приймає участь у конфлікті, розширюється: люди не просто дізнаються про проблему, але й приймають участь у її вирішені. Це може бути у формі опитувань, дискутувань, звернень, суперечок.

Тобто ареал конфлікту розширююються та поглиблюються завдяки втручанню ЗМІ.

Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди і переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти.

Існує всього чотири основні типи конфліктів:

- політичні конфлікти;

- соціальні конфлікти;

- економічні конфлікти;

- організаційні конфлікти.

Політичні конфлікти - зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу.

Соціальний конфлікт являє собою суперечності в системі відносин людей (груп), які характеризуються посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів. Різновидом соціальних конфліктів вважаються конфлікти трудові та соціально-трудові, тобто у сфері трудової діяльності. Це велика група конфліктів, які виникають дуже часто у вигляді страйків, пікетів, виступів великих груп працівників.

Економічні конфлікти являють собою широкий спектр конфліктів, в основі яких лежать суперечності між економічними інтересами окремих особистостей, груп. Це боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності і т.д. Зазначені види конфліктів поширені на різних рівнях управління.

Організаційні конфлікти є наслідком ієрархічних відносин, регламентування діяльності людини, застосування розподільчих відносин в організації: використання посадових інструкцій, функціонального закріплення за працівником прав та обов'язків; впровадження формальних структур управління; наявності положень з оплати й оцінки праці, преміювання співробітників.

У структурі конфлікту виділяють:

. об'єкт (предмет спору);

2. суб'єкти (окремі індивіди, групи, організації);

.   умови протікання конфлікту;

4. масштаб конфлікту (міжособистісний, локальний, регіональний, глобальний);

.   стратегії і тактики поведінки сторін;

.   результати конфліктної ситуації (наслідки, результати, їх усвідомлення) [5, с. 201-202].

Є цілий ряд учених з різних галузей, які запропонували додаткову класифікацію конфліктів за різними особливостями та якостями. Але виходячи зі специфіки курсової роботи, була обрана класифікація, що стосується властивостей інформації та інформаційного поля.

Наприклад, теоретик М. Дойч класифікує конфлікти за критерієм істинності - хибності або реальності:

1. «Справжній» конфлікт - існуючий об'єктивно і сприймається адекватно;

2. «Випадковий, або умовний» - залежний від легко змінюваних обставин що, однак, не усвідомлюється сторонами;

3. «Зміщений» - явний конфлікт, за яким ховається інший, невидимий конфлікт, лежить у підставі явного;

4. «Невірно приписаний» - конфлікт між сторонами, які помилково зрозуміли один одного, та, як результат, з приводу помилково витлумачених проблем;

5. «Латентний» - конфлікт, який мав би відбутися, але якого немає, оскільки з тих чи інших причин він не усвідомлюється сторонами;

6. «Помилковий» - конфлікт, що існує тільки в силу помилок сприйняття й розуміння при відсутності об'єктивних підстав [9, с. 14-15].

Виділяють також конфлікти за їх впливом на функціонування групи, особистості або організації:

- конструктивні (функціональні) - призводять до прийняття обгрунтованих рішень і сприяють розвитку взаємин;

- кеструктивні (дисфункціональні) - є перешкодою для ефективної взаємодії і ухвалення рішень.

За змістом виділяють реалістичні та нереалістичні конфлікти:

- реалістичні конфлікти викликаються незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, на думку однієї або обох сторін, розподілом між ними яких-небудь переваг;

- нереалістичні конфлікти мають за мету відкритий вираз накопичених негативних емоцій, тобто гостра конфліктна взаємодія стає тут не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю [12, с. 28].

Психоаналітик Фройд класифікував конфлікти за характером та кількістю учасників:

- внутрішньоособистісний конфлікт має місце тоді, коли відсутня згода між різними психологічними факторами внутрішнього світу особистості. Найчастіше це рольовий конфлікт, коли різні ролі людини пред'являють до нього різні вимоги. Наприклад, будучи хорошим сім'янином (роль батька, матері, дружини, чоловіка і т.д.), людина повинна вечори проводити вдома, а становище керівника може зобов'язувати його затримуватися на роботі;

- міжособистісний конфлікт - це найпоширеніший тип конфлікту. Причина конфлікту - це не тільки відмінності в характерах, поглядах, манерах поведінки людей (тобто суб'єктивні причини), найчастіше в основі таких конфліктів лежать об'єктивні причини. Найчастіше це боротьба за обмежені ресурси. Конфлікти виникають також між керівником і підлеглим, наприклад, коли підлеглий переконаний, що керівник пред'являє до нього непомірні вимоги, а керівник вважає, що підлеглий не бажає працювати в повну силу;

- конфлікт між особистістю і групою виникає тоді, коли будь-хто з членів організації порушує норми поведінки або спілкування, що склалися в неформальних групах. До цього виду відносяться і конфлікти між групою і керівником, які протікають найбільш важко при авторитарному стилі керівництва;

- груповий конфлікт - це конфлікт між формальними і (або) неформальними групами, з яких складається організація. Наприклад, між адміністрацією і рядовими працівниками, між працівниками різних підрозділів, між адміністрацією і профспілкою [24, с. 83].

За спрямованістю впливу виділяють вертикальні й горизонтальні конфлікти. Характерною рисою їх є розподіл обсягу влади, який знаходиться в опонентів на момент початку конфліктних взаємодій.

У вертикальних конфліктах обсяг влади зменшується по вертикалі зверху вниз, що і визначає різні стартові умови для учасників конфлікту: начальник - підлеглий, вища організація - підприємство, засновник - мале підприємство.

У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб'єктів: керівники одного рівня, фахівці, постачальники - споживачі [4, с. 17].