Звіт про рух грошових коштів

 

    «Звіт про рух грошових коштів» (далі форма № 3) є однією з найскладніших форм. Порядок заповнення його регламентується П(С)БО 4. Складність цієї форми зумовлена тим, що для її заповнення потрібно детально проаналізувати як показники даних бухгалтерського обліку, так і перші дві форми фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові результати. Крім того, у більшості українських бухгалтерів немає ні досвіду заповнення цього звіту, ні додаткової інформації, що пояснює «хитрощі» визначення окремих показників форми № 3. А оскільки форму № 3 складають тільки один раз на рік, то навіть відновити у пам’яті те, що відображали у ній рік тому, буває складно. Форму № 3 не подають підприємства малі, які в свою чергу керуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25, який не містить звіту про рух грошових коштів.

Форму № 3 слід заповнювати після складання балансу (форма № 1) і звіту про фінансові результати (форма № 2). Причому для зручності використання даних, відображених у балансі підприємства, доцільно провести певну підготовчу роботу. Оскільки в процесі заповнення форми № 3 знадобляться дані про приріст (убуток) активів і зобов’язань багатьох статей балансу підприємства, цю інформацію можна підготувати заздалегідь. Для її отримання можна запропонувати додати до традиційної форми балансу додаткову графу 5 як в активі, так і в пасиві. Цю додаткову графу потрібно заповнити для кожного рядка балансу, що містить числову інформацію. Показник графи 5 для кожного рядка розраховують як різницю між показниками граф 4 і 3 цього самого рідка. Потім ці дані буде використано під час заповнення відповідних рядків форми № 3.

Згідно з П(С)БО 4 метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися у складі грошових коштів підприємства та їх еквівалентах.

Під грошовими коштами підприємства розуміється готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості. Як приклад еквівалента грошових коштів можна навести високоліквідні цінні папери з дуже коротким терміном погашення (векселі, сертифікати тощо).

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень і видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

У міжнародній практиці існує два основних методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий.

Прямий метод передбачає послідовне відображення всіх наджоджень і вибуття грошових коштів, а також визначення приросту або зменшення грошових коштів за звітний період як різниці між ними.

Непрямий метод полягає у визначенні чистого руху грошових коштів шляхом послідовного коригування прибутку (збитку) звітного періоду на вплив негрошових операцій, змін у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

І хоча ці методи не знайшли свого відображення у П(С)БО 4, під час заповнення форми № 3 передбачено використання обох таких методів:

· прямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності;

· непрямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності.

Заповнюючи поетапно форму № 3 підприємство повинно отримати її підсумковий показник – значення рядка 400 “Чистий рух коштів за звітний період”, хоча, по суті, його значення відоме ще до складання цієї форми (як різниця показників рядків 230 і 240 активу балансу на кінець і початок звітного періоду). Під час заповнення форми № 3 слід керуватися П(С)БО 4, а також скористатися Методичними рекомендаціями № 053.

Форма № 3 складається з трьох розділів:

- “Рух коштів у результаті операційної діяльності”;

- “Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності”;

- “Рух коштів у результаті фінансової діяльності”.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. Прикладом операційної діяльності може бути будь-яке придбання матеріальних цінностей, реалізація продукції (товарів, послуг), платежі постачальникам тощо.

Фінансова діяльність – діяльність, яка спричиняє зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Прикладом такої діяльності можуть бути операції з випуску акцій, отримання і погашення позик, виплати дивідендів тощо.

Інвестиційна діяльність – діяльність, пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладом інвестиційної діяльності можуть бути операції з придбання основних фондів, надання позик іншим підприємствам, інвестиції у цінні папери.

Водночас під час заповнення кожного розділу форми № 3 підприємству слід пам’ятати, що цей поділ досить умовний і повинен враховувати специфіку діяльності підприємства. Адже є, наприклад, спеціалізовані підприємства, які займаються тільки інвестиційною діяльністю, і відповідно, для них вона буде операційною. Якщо підприємство займається лише купівлею-продажем цінних паперів, то для нього такі операції є основним видом діяльності, отже, вони знайдуть своє відображення під час заповнення першої частини цієї форми. Продаж виробничим підприємством частини акцій, якими воно володіє, є складовою його інвестиційної діяльності, і надходження коштів у результаті такої операції знайде своє відображення у другому розділі звіту. Тобто подібна класифікація індивідуальна для кожного підприємства, і вона повинна знайти своє відображення в одному із розділів наказу про облікову політику підприємства.

 

Рух коштів у результаті операційної діяльності

Перший розділ форми № 3 включає в себе рядки з 010 до 170 і починається з відображення в ньому показника “Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування”, який переносять до цієї форми зі звіту про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів структурою поділяється на такі графи:

1) назва статті;

2) код рядка;

3) показники за звітний період:

- надходження;

- видаток;

4) показники за попередній період:

- надходження;

- видаток.

У свою чергу, розділ 1 містить такі підрозділи:

а) коригування на:

- амортизацію необоротних активів;

- збільшення (зменшення) забезпечень;

- збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць;

- збиток (прибуток) від неопераційної діяльності;

- витрати на оплату відсоток;

- підсумковий рядок “прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах”.

б) зменшення (збільшення):

- оборотних активів;

- витрат майбутніх періодів.

в) збільшення (зменшення):

- поточних зобов’язань;

- доходів майбутніх періодів;

- проміжний підсумковий рядок “грошові кошти від операційної діяльності”.

г) сплачені:

- відсотки;

- податки на прибуток;

д) підсумковий рядок “чистий рух коштів до надзвичайних подій”;

е) рух коштів від надзвичайних подій;

є) завершальний підсумковий рядок “чистий рух коштів від операційної діяльності”.

 

    Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

- змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

- наведені в негрошових статтях;

- наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.