Курсова робота з конституційного права

Курсова робота з конституційного права

на тему:

"Організація роботи Верховної Ради України"

 

Виконала:

студент 2 курсу, 5 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Ядвичук Ю.А.

Науковий керівник:

Климюк О. Ф.

Київ

2010

Зміст

Вступ

1. Верховна Рада в механізмі державної влади

1.1. Історія становлення Верховної Ради

1.2. Верховна Рада України: конституційний склад, структура та принципи діяльності

2. Компетенція Верховної Ради України

2.1. Повноваження Верховної Ради

2.2. Законодавчий процес як одна з найважливіших функцій парламенту

3. Організація роботи Верховної Ради України

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механізмом держави.

Значну увагу в характеристиці вищих органів держави приділяють парламентам. За визначенням, парламент - це виборні і колегіальні вищі органи держави, які функціонують в умовах демократичного правління і мають своїми головними повноваженнями функції в сфері законотворчості. В унітарних державах парламенти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях - також і на рівні їх суб`єктів.

Нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є насамперед органами законодавчої влади, легіслатурами (від латинського Lex — закон). Водночас у їх діяльності значне місце посідають й інші, окрім законодавчої, функції, зокрема представницька, установча, парламентського контролю, бюджетно-фінансова, міжнародних зв'язків тощо.

Парламенти мають різні назви — Верховна Рада (Україна), Федеральні збори (Росія, Швейцарія), Конгрес (США), Стортинг (Норвегія), Альтинг (Ісландія), Генеральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мексика), Кнесет (Ізраїль), Національні збори (Єгипет), Все-китайські збори народних представників тощо, — але для усіх них властиві загальні принципи парламентаризму.

Сучасний парламентаризм характеризується наявністю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Зокрема, за своїм статусом розрізняють парламенти президентських, парламентських і змішаних (президентсько-парламентських, парламентсько-президентських) республік та монархій.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність, виключність, універсальність в системі органів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади, його внутрішньою структурою та ін.

Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь український народ — громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституції України, з її змісту, так і з назви парламенту — "Верховна Рада України".

Чинна Конституція України закріпила якісно нову організацію державної влади. Відмовившись від ієрархічної, вертикальної системи організації державної влади, яка існувала в Україні до здобуття незалежності, вона сприйняла загальновизнаний принцип організації державної влади — принцип поділу її на законодавчу, виконавчу і судову.

Верховна Рада України, за Конституцією України, набула всіх основних рис парламенту України — єдиного, загальнонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади.

Саме тому метою цієї роботи є дослідити та визначити особливості Верховної Ради України, її внутрішню організацію та компетенцію, а також організацію роботи парламенту України та її комітетів.

 

Повноваження Верховної Ради

 

Компетенція Верховної Ради України є великою за обсягом, але водночас збалансованою порівняно з компетенцією інших органів державної влади.. Верховна Рада України є органом загальної компетенції, тобто її повноваження стосуються практично усіх сфер суспільного життя.[6]

У сфері державного будівництва до повноважень Верховної Ради України належить законодавче визначення:

ü засад внутрішньої та зовнішньої політики України (п.5ч.1ст.85 КУ); [1]

ü організації державної статистики та інформатики;

ü судоустрою і судочинства, статусу суддів;

ü організації й діяльності прокуратури, органів дізнання і слідства; нотаріату, органів і установ виконання покарань;

ü основ організації та діяльності адвокатури;

ü засад місцевого самоврядування;

ü статусу столиці України, спеціального статусу інших міст;

ü організації і порядку проведення виборів і референдумів;

ü порядку використання і захисту державних символів.

Крім того, важливими повноваженнями парламенту у даній сфері є призначення виборів Президента України (п.7ч.1ст.85 КУ), призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (п.30ч.1ст.85 КУ), а також призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією України(п.15ч.1ст.85 КУ).[1]

У сфері забезпечення конституційної законності та правопорядку Верховна Рада України здійснює:

ü усунення Президента України з поста в порядку імпічменту(п.10ч.1ст.85 КУ),

ü дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України(п.28ч.1ст.85 КУ). [1]

У сфері забезпечення обороноздатності та національної безпеки України до компетенції Верховної Ради України належить:

ü оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру (п.9ч.1ст.85 КУ); [1]

ü схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п.9 ч.1 ст. 85 КУ); [1]

ü затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про загальну або часткову мобілізацію та ін.

У сфері забезпечення основних прав і свобод громадян Верховна Рада України:

ü затверджує засади державної політики в галузі прав людини,

ü здійснює законодавче визначення прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод; основних обов’язків громадян; громадянства, правосуб’єктності громадян, статусу іноземців та осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; порядку застосування мов; засад регулювання праці й зайнятості; засад утворення і діяльності об’єднань громадян, засобів масової інформації; оголошення амністії та ін.

У бюджетно-фінансовій сфері Верховна Рада України має право:

ü затверджувати Державний бюджет України та вносити зміни до нього(п. 4 ч.1 ст. 85 КУ);[1]

ü здійснювати контроль за виконанням Державного бюджету України; приймати рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України (п. 4 ч.1 ст. 85 КУ);[1]

ü затверджувати рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям (п. 14 ч. 1 ст. 85 КУ); [1]

ü затверджувати рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснювати контроль за їх використанням (п. 14 ч.1 ст.85 КУ); [1]

ü призначати на посаду та звільнювати з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України (п.18 ч. 1ст. 85 КУ); [1]

ü призначати та звільняти половину складу Ради Національного банку України та ін. (п.19ч.1ст.85 КУ). [1]

У соціальній сфері до відання українського парламенту належить:

ü затвердження концепції державної соціальної та сімейної політики;

ü законодавче визначення основ соціального захисту населення, форм і видів пенсійного забезпечення; засад регулювання шлюбу та сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; засад регулювання демографічних та міграційних процесів, засад благодійницької діяльності та ін.

У сфері забезпечення екологічної безпеки України Верховна Рада України уповноважена здійснювати:

ü законодавче визначення засад використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу; засад освоєння космічного простору;

ü затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

ü затвердження програм охорони довкілля.

 

Висновки

 

З проголошенням незалежності в Україні докорінно змінено організацію державної влади, виникли інститути, властиві суверенній, правовій державі. Біля витоків процесу державотворення стояла Верховна Рада України. З кожним роком свого існування Верховна Рада вдосконалює свою організацію та правову діяльність. З кожним скликанням відбувається збільшення якісних характеристик складу депутатського корпусу. Помітно поліпшилось організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності законодавчого органу. Законодавча діяльність набула нових ознак і якостей – стала більш систематизованою, послідовною та плановою.

На сьогоднішній день парламенти є рушійним фактором демократичного розвитку держав і гарантією проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму надає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених до цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю та інтереси.

На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. І хоча не можна не визнати, що й парламенти припускаються помилок, але ж безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму існування демократії неможливе.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому притаманні й певні національні особливості, які зумовлено не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України, але й історичними передумовами та традиціями становлення парламентаризм в нашій державі.

В даній роботі були розглянуті у загальних рисах функції та принципи роботи парламенту  та розкрито саме організацію роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.

Як підсумок, відмічу, що Верховна Рада України - український парламент – є єдиним органом, який належить до законодавчої гілки державної влади в нашій державі. Його конституційний склад становлять 450 депутатів, які обираються на загальних, рівних, прямих виборах строком на чотири роки. Кожен депутат незалежно від того, як він був обраний, представляє у парламенті народ України в цілому, а не лише виборців свого округу чи прихильників його політичної партії. Верховна Рада України працює сесійно. Це означає, що робочий рік парламенту поділений на два періоди (сесії), розмежовані так званими "парламентськими канікулами". У свою чергу, сесії поділяються на періоди, протягом яких відбуваються пленарні засідання парламенту, на яких Верховна Рада України обговорює різноманітні питання і приймає відповідні рішення, депутати працюють у парламентських комітетах та у виборчих округах.

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України. Про статус народного депутата України від 17.10.1992 (із змінами) // Відомості Верховної Ради

3. Закон України. Про комітети Верховної Ради України від 04.04.1995 (із змінами) // Відомості Верховної Ради України.

4. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997

5. Регламент Верховної Ради від 18.11.2010// Відомості Верховної Ради України

6. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.М. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.

7. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та етапи. //Право України, 1999, № 6

8. Конституційне право України- За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.Н. Тодики

9. Основи конституційного права України / За ред. акад. АПрН України, професора В. В. Копєйчикова — К.: Юрінком, 1997

Курсова робота з конституційного права

на тему:

"Організація роботи Верховної Ради України"

 

Виконала:

студент 2 курсу, 5 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Ядвичук Ю.А.

Науковий керівник:

Климюк О. Ф.

Київ

2010

Зміст

Вступ

1. Верховна Рада в механізмі державної влади

1.1. Історія становлення Верховної Ради

1.2. Верховна Рада України: конституційний склад, структура та принципи діяльності

2. Компетенція Верховної Ради України

2.1. Повноваження Верховної Ради

2.2. Законодавчий процес як одна з найважливіших функцій парламенту

3. Організація роботи Верховної Ради України

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механізмом держави.

Значну увагу в характеристиці вищих органів держави приділяють парламентам. За визначенням, парламент - це виборні і колегіальні вищі органи держави, які функціонують в умовах демократичного правління і мають своїми головними повноваженнями функції в сфері законотворчості. В унітарних державах парламенти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях - також і на рівні їх суб`єктів.

Нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є насамперед органами законодавчої влади, легіслатурами (від латинського Lex — закон). Водночас у їх діяльності значне місце посідають й інші, окрім законодавчої, функції, зокрема представницька, установча, парламентського контролю, бюджетно-фінансова, міжнародних зв'язків тощо.

Парламенти мають різні назви — Верховна Рада (Україна), Федеральні збори (Росія, Швейцарія), Конгрес (США), Стортинг (Норвегія), Альтинг (Ісландія), Генеральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мексика), Кнесет (Ізраїль), Національні збори (Єгипет), Все-китайські збори народних представників тощо, — але для усіх них властиві загальні принципи парламентаризму.

Сучасний парламентаризм характеризується наявністю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Зокрема, за своїм статусом розрізняють парламенти президентських, парламентських і змішаних (президентсько-парламентських, парламентсько-президентських) республік та монархій.

Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність, виключність, універсальність в системі органів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади, його внутрішньою структурою та ін.

Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь український народ — громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституції України, з її змісту, так і з назви парламенту — "Верховна Рада України".

Чинна Конституція України закріпила якісно нову організацію державної влади. Відмовившись від ієрархічної, вертикальної системи організації державної влади, яка існувала в Україні до здобуття незалежності, вона сприйняла загальновизнаний принцип організації державної влади — принцип поділу її на законодавчу, виконавчу і судову.

Верховна Рада України, за Конституцією України, набула всіх основних рис парламенту України — єдиного, загальнонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади.

Саме тому метою цієї роботи є дослідити та визначити особливості Верховної Ради України, її внутрішню організацію та компетенцію, а також організацію роботи парламенту України та її комітетів.