Методика використання різнорівневих завдань при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі

 

На уроках обслуговуючої праці до теми розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі доцільно використати різнорівневі завдання. Розробляючи дану методику ми брали до уваги педагогічний досвід застосування різнорівневих завдань, психофізіологічні особливості дітей, і завдання сучасної освіти в цілому та освітньої галузі «Технологія» взагалі.

Розглянемо методику використання різнорівневих завдань, які ми розробили та підібрали до різних тем нашого розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» в пункті 1.3.

Диференційовані завдання побудовано так, щоб дати змогу кожному учневі виконати те завдання на практичній роботі, яке посильне саме для нього і відповідає його здібностям. Це дає змогу навіть слабким учням практично засвоїти матеріал. Завдання охоплюють конструювання та розробку технології виготовлення чи пошиття якогось виробу, а також вирішення практичних завдань. Таким чином виховується в учнів творче ставлення до праці, вміння самостійно приймати те чи інше рішення, що потім допоможе легко адаптуватися в нових умовах.

Під час вивчення теми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практичній роботі, тема якої «Вибір послідовності обробки виробу. Обробка окремих деталей» учні повинні проаналізувати кілька технологічних послідовностей пошиття поясного виробу та вибрати доцільну. Так як рівень знань в учнів різний, то ми пропонуємо різнорівневі завдання для вибору правильної послідовності обробки спідниці. Роздавши завдання учням, вчитель наголошує на тому, що кожен учень має право самостійно обрати той рівень складності, який він вважає посильним для себе і що кожен отримує оцінку відповідно тому рівню, який він обрав. Якщо у когось з учнів виникають питання або хтось не може визначитись який рівень складності йому обрати, вчитель підходить до кожного і дає відповіді на запитання та допомагає знайти рівень підготовленості учня, може порадити який рівень складності йому обрати. Вчитель також вказує час, який дається учням на розв’язання завдань. Завдання трьох рівнів складності. Перший рівень: учням пропонується послідовність обробки прямої спідниці (дод.4). Всі операції розміщені в хаотичному порядку. Учні повинні розмістити їх в належній, правильній послідовності. Завдання даного рівня є досить простими, тому їх призначено для дітей з невисоким рівнем знань, вмінь і навичок. Другий рівень трішки складніший: учням запропонована послідовність обробки спідниці із зустрічною складкою на передньому полотнищі (дод.5). Операції виготовлення також розміщені в хаотичному порядку, але наявні операції, які не потрібні при пошитті запропонованої спідниці. Учням необхідно розмістити їх у правильній послідовності і забрати зайві. Третій рівень найскладніший: запропонована теж в хаотичному порядку послідовність пошиття спідниці в клини (дод.6). Проте подана не вся послідовність пошиття і є зайві операції. Учні повинні усунути зайві та дописати ті, які потрібні. Вони пропонуються учням з найвищим рівнем знань.

Пропонуємо різнорівневі картки-завдання до цієї ж теми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практичну роботу «Підготовка і проведення першої примірки».

Картки-завдання першого рівня: учням подана технологічна картка «Послідовністю пошиття прямої спідниці» (дод.7). Вони повинні за поданою послідовністю виконати пошиття виробу. Картки-завдання другого рівня: учням запропонована більш складніша технологічна картка «Послідовність пошиття спідиці з зустрічною складкою» (дод.8). Для третього рівня картки є найскладнішими. Необхідно виконати пошиття найскладнішої спідниці за способом обробки, запропонована технологічна картка «Послідовність пошиття спідниці в клини» (дод.9). В поданій послідовності відсутні також деякі операції виготовлення спідниці та технічні умови виконання. Учні повинні самі визначити, що саме пропущено і відповідно виконати ці завдання. Кожний учень, за поданою йому вчителем технологічною карткою, повинен пошити дану спідницю до кінця вивчення вищесказаної теми.

При вивченні теми «Оздоблення виробів» на практичній роботі «Вишивання мережок та оздоблення ними виробів» ми вважаємо, що доцільно використати різнорівневі завдання по оздобленню серветки, залежно від різного рівня складності виконання мережки. Для першого рівня пропонуємо вишивання серветки лише мережкою одинарний прутик (дод.10), для дітей з кращими здібностями - другий рівень – вишивання серветки мережками одинарний та подвійний прутик (дод.11), а третій рівень – серветка виконана мережками подвійний та роздільний прутик (дод.12) і також додатково самостійно придумати ще будь-яке оздоблення, так, щоб воно гармоніювало з вишитими мережками.

Проведення занять з трудового навчання за допомогою таких диференційованих завдань дає змогу стверджувати, що в учнів формуються навички самостійної роботи, у них концентрується увага, вони менше відволікаються, що поліпшує дисципліну на уроці. До того ж, виконуючи отримати завдання для різних рівнів розумових можливостей, кожен учень має змогу відчути моральне задоволення. Експериментальна база перевірки розробленої методики ЗОШ №1 м. Рівне.

 

Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі

Великого значення при вивчення розділу«Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі надається підготовка, при якій, створюються передумови для своєчасного матеріального та методичного забезпечення навчального процесу; розкривається зв’язок між змістом занять у майстернях і змістом інших навчальних предметів. Від правильного планування навчального процесу залежить і ефективність занять із трудового навчання. Розділивши навчальний матеріал за часом, можна встановити, яких знань набувають учні на уроках з інших предметів.

У підготовці вчителя до занять у майстернях можна виділити такі етапи; а) підготовка до навчального року; б) підготовка до навчальної теми; в) підготовка до уроку.

Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після закінчення поточного. Учитель праці перевіряє устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання інструментів у магазинах.

Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкриваються завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та ін.

У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок, які повинні засвоїти учні на заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість годин на кожну тему.

Зміст навчальної програми для хлопців і дівчат неоднаковий. Тому клас розділяють на дві групи: до однієї зараховують хлопців, а другої - дівчат.

Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням.

До вибору виробів ставлять такі вимоги:

1. Виготовлення виробу повинно складатися з операцій, передбачених навчальною програмою.

2. Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу.

3. За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів.

До початку заняття вчителеві пропонується самому виготовити об’єкт, який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зору це важливо з кількох причин:

Підвищується авторитет вчителя, коли учні бачать, що він досконало володіє трудовими прийомами і може бути для них взірцем;

Зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;

Виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.

Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складають для того, щоб передбачити, скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим устаткуванням та інструментами поповнити майстерні.

Залежно від умов календарно-тематичний план можна складати відразу на навчальний рік, на півріччя або розділ [21,67].

Увесь матеріал навчальної теми вже поділено в календарно-тематичному плані на двогодинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених викладанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, щоб він був пов'язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більш як 20—25% навчального часу. Приклад календарно-тематичного планування з даного розділу наведено у додатку 1.

Дуже важливо для вчителя підготувати технічну документацію. Це насамперед рисунки, технологічні та інструкційні картки. Залежно від складності виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні картки, які вказівки вони міститимуть.

У 7-му класі вчителі не обмежуються звичайно технологічними та інструкційними картами, і готують спеціальні стенди, на яких показано виріб на всіх етапах його обробки. Такі стенди допомагають учням навчитися читати креслення.

Вчитель також своєчасно дбає про виготовлення навчальних моделей.

Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їх загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань. Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактичне обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків, зв'язки між ними, методи навчання, об'єкти роботи учнів та ін.

Аналіз роботи передових учителів показує, що, будуючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання:

1) місце теми в навчальному курсі, її ідею і коло знань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;

2) зв'язок теорії з практикою, з навчально-виробничою практикою;

3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;

4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);

5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил, розподілу навчального матеріалу на уроках;

6) творчі роботи учнів;

7) очікуваний результат вивчення теми;

8) зв'язок з позакласною роботою учнів.

Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин:

1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;

2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів і їхнім знанням з основ наук.

Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів свідомою і використати їхні знання з основ наук у процесі виконання трудових завдань, треба мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уроках фізики, хімії, креслення, математики та ін.

Велике значення має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, вибирати об'єкти роботи, а також з інших питань, зв'язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у майстернях. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлений у ній передовий досвід і застосовують його в своїй роботі. Не менш важливим є безпосереднє вивчення досвіду інших учителів. У кожному районі є вчителі праці, які досягали успіхів у виконанні певних завдань. Одні вміло формують в учнів навички, інші вдало використовують загальноосвітні знання в праці або раціонально поєднують різні форми організації занять. Методичні об'єднання організовують проведення відкритих уроків, заслуховують на своїх засіданнях окремих учителів з тим, щоб їхні досягнення могли запозичити інші вчителі праці. У деяких областях практикують проведення зразкових уроків, які трохи випереджають програму і завдяки цьому можуть бути творчо повторені всіма вчителями. Відвідування зразкових уроків є однією з форм методичної підготовки до уроку [21, 68].

На першому занятті маємо урок типу застосування практичних роботах. Решта занять — уроки формування вмінь і навичок. На першому занятті впроваджуються такі методи навчання, як інструктування, демонстрування, бесіда, застосування знань на практиці. Наступні заняття характеризуються переважним застосуванням методів вправ та інструктування. Заняття теми тісно зв'язані між собою за змістом, бо кожне з них пов’язане з одним з етапів технології виготовлення виробу.

Знаючи зміст кожного заняття, учитель має можливість визначити підготовленість учнів і поставити перед ними домашні завдання для повторення теоретичного матеріалу.

У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення виробничої кваліфікації, організаційні і методичні заходи.

Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути учні. Тому джерелами для підготовки вчителя повинні бути посібники розраховані на майстрів виробництва. Учитель повинен бути готовим до відповіді на запитання учнів, які виходять за рамки навчальної програми, а для цього треба добре знати теоретичні основи професій, які вивчаються на заняттях. Треба також добре володіти відповідними професійними навичками. Тому до початку занять учителеві рекомендується самостійно виконати той обсяг роботи, який заплановано для учнів. Це дуже важливо із методичної точки зору.

Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин:

1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;

2) навчальний матеріал викладено на рівні, який, відповідає загальному розвитку учнів.

Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість допущення учнями помилок не менша, ніж на уроках з інших предметів. Помилки можуть виникати з різних причин. Інколи – з провини учня, якщо він неуважно слухав пояснення вчителя, а інколи з провини вчителя, якщо він не зумів зрозуміло подати теоретичний матеріал, чітко продемонструвати виконання трудового прийому. Тому завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх.

При проведенні занять вчитель також повинен чітко продумати його організацію. Звернути увагу на стан плакатів та таблиць які будуть використовуватися на уроках, а також на стан верстатів.

Підготовка вчителя до заняття закінчується складанням плану – конспекту заняття. Чим повніший план заняття, тим легше вчителеві його вести. У ході підготовки до уроку вчитель продумує виховні задачі і шляхи їхнього рішення. На уроках праці в учнів виховуються багато якостей, але в кожнім з них виділяється головний виховний момент, якому і приділяється основна увага. Учителеві необхідно продумати методи і прийоми реалізації цього моменту (наприклад, виховання навичок культури праці, формування колективізму в роботі і т.п.).

У результаті цієї роботи вчитель складає план уроку. Структура його залежить від типу уроку. Ступінь подробиці висвітлення питань у плані залежить від досвіду вчителя, його підготовленості до заняття і багатьох інших факторів. Два план-конспекти занять наведено у додатках 2,3.

У процесі проведення заняття вчитель керується своїм планом. Однак можливі і відступу від нього по різних непередбачених причинах (непідготовленість учнів по якому-небудь питанню, відмовлення устаткування, перевитрата часу на одному з етапів уроку і т.п.). У такому випадку вчитель повинний на ходу перешикувати роботу і змінити план (виключити окремі етапи уроку, частина матеріалу перенести на інше заняття). Може бути більш швидке просування в роботі на уроці, і буде потрібно давати учням додаткові завдання. Тому вчитель повинний підготувати також резервні завдання.

У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується заняття, а в меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’єкт роботи зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.

В урочному плані треба перелічити устаткування, інструмент і всі наочні посібники, що будуть використовуватись на уроці [12, 70]

Хід уроку визначається його типом, і розкриває його структуру, послідовність чергування елементів та час, відведений на їх проведення.

Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні у 7 класі

Під час проходження педагогічної практики в ЗОШ №1 м. Рівне я експериментально перевірила розроблену мною методику використання різнорівневих завдань під час вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Для того, щоб перевірити ефективність розробленої методики було створено експериментальний та контрольний класи, з урахуванням приблизної однорідності учнівського складу.

На першому етапі з допомогою контрольної (тестової) роботи, яка складалась з 2 варіантів, ми перевірили рівень знань учнів з попереднього розділу «Проектування виробів» (дод.13). Завдання контрольної роботи ми підбирали виходячи з наступного:

· запитання, передбачені контрольною роботою, повинні відповідати цілям перевірки, вони повинні відображати найбільш суттєво важливий матеріал, і охоплювати всі сторони явища;

· вони повинні бути сформовані таким чином, щоб відповіді на них можна було б оцінити кількісно.

Знання оцінювались за 12- бальною шкалою (по два бали за кожну правильну відповідь). Виявилось, що середній бал у 7-А класі становив 8,2 бали, а в 7-Б - 9 балів (див. табл. №1). Таким чином за експериментальний було взято 7-А клас, а за контрольний - 7-Б. таблиця №1

Результати констатувальної контрольної роботи

 

№ класу	Кількість учнів	Середній умовний бал	Оцінка в балах
			5			4			3			2
			12	11	10	9	8	7	6	5	4	3	2	1
7 - А	15	8,2		2	3	3	2	1	2	2
7 - Б	14	9		3	4	1	4		2

 

На другому етапі ми проводили навчання в контрольному класі за традиційною методикою, а в експериментальному за розробленою нами методикою, тобто використання різнорівневих завдань на практичних роботах. В кінці експериментальної роботи ми провели перевірочну практичну роботу, яка передбачала виготовлення серветки (оздобленої мережками), завдання були подані у вигляді інструкційних карток (дод.10,11,12). Про сформованість кращих вмінь судили за такими показниками: правильна організація робочого місця, виконання технологічної операції, дотримання правил техніки безпеки, навички самостійної роботи, загальна якість навчальної роботи. В експериментальному класі учні виявили більший інтерес до уроків трудового навчання, вони активніше працювали на практичних роботах, в учнів краще розвивались навички самостійної роботи і результати відповідно були кращими (див. табл. № 2,3). таблиця № 2

Успішність учнів в експериментальному класі

 

№ з/п	Прізвище та імя учня	Основні вміння, якими повинні оволодіти учні
		правильна організація робочого місця	виконання технологічної операції	дотримання правил техніки безпеки	навички самостійної роботи	загальна якість навчальної роботи	∑	_ Х
1	Біляк Т.В.	8	9	9	8	9	43	8,6
2	Белаш Т.Н.	9	10	11	9	10	49	9,8
3	Войтович Н.В.	11	11	10	9	11	52	10,4
4	Годун А.С.	10	8	10	9	9	50	10
5	Дорохо вич О.В.	11	10	11	10	10	52	10,4
6	Ковтуно вич О.В.	9	11	8	10	10	48	9,6
7	Колядюк С.В.	8	8	8	10	10	54	10,8
8	Корінь М.А.	8	9	10	10	10	47	9,4
9	Мазур Л.О.	7	8	9	9	8	41	8,2
10	Новак Н.І.	11	9	10	9	9	48	9,6
11	Прокоп чук Т.Г.	11	10	10	9	10	50	10
12	Павлюк Н.М.	10	9	9	11	10	48	9,8
13	ХаньЛ.В.	8	8	10	9	9	44	8,8
14	Якубовська О.В.	9	8	8	8	9	42	8,4
15	Яригіна А.П.	11	10	9	9	10	49	9,8

 

Середній бал Х

9,4

9,2

9,4

9,2

9,6

46,8

9,3

 

таблиця 3

Успішність учнів в контрольному класі

 

№ з/п	Прізвище та ім’я учня	Основні вміння, якими повинні оволодіти учні
		правильна організація робочого місця	викона ння технолог гічної операції	дотримання правил техніки безпеки	навички самостійної роботи	загальна якість навчаль ної роботи	∑	_ Х
1	Білоус Т.В.	8	7	9	8	8	40	8
2	Блищик Т.Н.	9	8	9	9	8	43	8,6
3	Войтко Н.В.	9	11	9	8	10	47	9,4
4	Грабар А.С.	8	8	8	9	9	42	8,4
5	Дякович О.В.	11	10	9	9	9	48	9,6
6	Климчук О.В.	9	10	9	9	8	45	9
7	КолядюкС.В.	7	8	8	9	9	41	8,2
8	Кравчак М.А.	8	9	8	10	9	44	8,8
9	Малинва Л.О.	9	8	9	9	8	43	8,6
10	Миронець Н.І.	10	7	9	7	9	42	8,4
11	Мирончук Т.Г.	10	9	8	9	9	45	9
12	Павленко Н.М.	8	8	9	8	8	41	8,2
13	Хрущова Л.В.	9	7	10	9	8	43	8,6
14	Якубовська А.В.	9	7	10	8	9	43	8,6

 

Середній бал Х

8,9

8

8,9

8,1

8

41,9

8,3

 

Проаналізувавши отримані результати після використання різнорівневих завдань, ми бачимо, що найкращі результати діти мають з такого показника,як загальна якість навчальної роботи – 9,6 балів та правильна організація робочого місця і виконання технологічної операції – 9,4 бали. Середній бал – 9,3.

Отже як ми бачимо, в експериментальному класі середній бал зріс на один бал, в той час як в контрольному середній бал успішності залишився майже незмінним. Проаналізувавши дослідження можна сказати, що на початку всі учні майже однаково виконували прийоми роботи. Наприкінці експерименту у експериментальних класах учні швидше почали виконувати прийоми роботи, ретельніше відноситись до організації своїх робочих місць, дотримувались правил техніки безпеки та результати праці були кращими. Здобуті результати досліджень свідчать про ефективність та доцільність застосування розробленої методики. Отже, мету, яку ми ставили перед курсовою роботою досягнуто, завдання виконано.

ВИСНОВКИ

 

В сучасних умовах розвитку школи особлива увага відводиться вдосконалення трудової підготовки учнів. Обумовлено це тим, що сучасне виробництво, науково-технічний прогрес потребують все більше кваліфікованих робітників, здатних до творчої діяльності.

Сьогоднішньою задачею підвищення трудової підготовки учнів є формування на політехнічній основі практичних вмінь і навичок, науково-технічних знань, необхідних для їх включення в суспільно-корисну працю.

Метою курсової роботи було теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі.

Особливістю даної методики є те, що формування трудових вмінь та навичок здійснюється внаслідок диференціації навчання, тобто під час виконання учнями спеціально розроблених різнорівневих завдань.

В ній також розкриваються психолого-педагогічні принципи формування в учнів трудових вмінь і навичок.

Запропонована методика передбачає широке застосування в ході практичних робіт різнорівневих завдань, пов’язаних з об¢єктами праці і видами практичних робіт і спрямована на осмислення учнями трудової діяльності, технологічних знань і вмінь, а також конструкторських здібностей.

Під час розроблення методики використання різнорівневих завдань, та введення її в загальноосвітній школі стало зрозуміло, що трудове навчання – це органічна частина загального процесу виховання підростаючого покоління в сім’ї і школі. Виховання в учнів готовності до праці, любові до неї є основним завданням вчителів трудового навчання і для цього необхідно завжди залучати і самих учнів, заохочувати їх різними методами, зацікавлювати у самому технологічному процесі. Учні активніше включались в роботу, краще розвивались навички самостійної роботи.

Успішне досягнення цілей трудового навчання в значній мірі залежить від засвоєння учнями трудових дій і прийомів роботи, а також виготовлення практичних виробів. Вони повинні поступово ускладнюватись, розвивати самостійність учнів, готувати їх до вирішення творчих, технічних, конструкторських і технологічних задач.

Виконуючи практичні роботи з застосуванням рівневої диференціації, учні закріплюють і вдосконалюють трудові вміння, і дуже важливо до виконання роботи сформувати в них вірний образ цієї трудової дії або операції, особливо в молодших класах.

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Коли дитина включається в трудовий процес, вона міняє своє уявлення про себе і про навколишній світ, у неї змінюється самооцінка. Коли вона робить успіхи в трудовій діяльності, то в свою чергу міняє свій авторитет в класі, тобто вона може відчути своє ”я”.

Література

 

1. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 140с.

2. Богданова С.І. Трудове навчання (для груп дівчат). 7 клас: Розробки уроків. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. – 208.

3. Братинич О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку // Рідна школа. – 2000. – №11.- с. 49-52.

4. Васенюк Т., Ісаєва О. Рівнева диференціація навчання під час виготовлення швейних виробів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №3. – с.16-18.

5. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон,.-2000.- 120.

6. Денисенко Л.І. Трудове навчання: 7кл.: Підруч. для загальноосвіт. навч. залк. / Л.І. Денисенко, О.П. Гнеденко, Т.С. Мачача та ін. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 192с.: іл.

7. Курсова робота з теорії та методики трудового навчання: Методичні рекомендації/ Укл. Далюк Н.Я., Ковальов В.М., Янцур М.С.-Рівне, 1995.

8. Липова Л. Основні концепції диференціації змісту освіти у 12- річній школі // Рідна школа. – 2004. – №5.- с.5-8.

9. Логачевська С. Диференціація – одна з форм інтерактивного навчання молодших школярів // Початкова школа. – 2006. – №10.- с. 18-23.

10.  Н. Виховувати трудівника // Сільська школа України. – 2007. – № 10.- с.3

11.  Манько О. Тестові завдання // Трудове навчання. – 2008. - №1. – с. 40-43.

12.  Педагогічна практика студентів ІV курсу (за вимогою кредитно-модульної системи). Методичний посібник. Спеціальність 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання (технічна праця, обслуговуюча праця)». /Автори-укладачі: М.С. Янцур, А.І. Войтко, Г.І. Наумчук, О.Д. Літковець, О.М. Хоронжевський. – Рівне: РДГУ, 2008. – 84с.

13.  Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Трудове навчання 5 – 12 класи / Денисенко Л.І., Дятленко С.М., Федченко С.В. та ін. – К.: ВТФ «Перун», 2005. – 256с.

14.  Прокопенко В. Застосування «Стоп-тестів» на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – №4. – с. 18-20.

15.  Рябченюк Г.С., Степанчук Н.В. Сучасний урок в інтерактивних технологіях навчання в 1-4 класах. – К.: Видавництво ТОВ фірма «Юлат», 2007.- 120с.

16.  Сігула Т. Диференційовані завдання як засіб індивідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №4. – с. 23-24.

17.  Терещук Г.В. Диференційовані завдання як засіб індивідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998. – №4(11). – с.7-12.

18. Ткаченко Л. Впровадження принципу індивідуалізації в навчально виховний процес у початковій школі // Початкова школа. – 2003. – №11.- с. 13-15.

19.  Трудове навчання: Навч. посібник для 7 кл. серед. шк./В.М.Мадзігон та ін. – К.: Рад. шк.,1991.- 207.

20.  Тхоржевський Д.О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загально технічних дисциплін.-3-є видання, перероб. і доп.-К.: Вища школа, 1992.-334с., іл.

21.  Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. – К.: НПУ і МПП. Драгоманова 2000р.

22. Якубовський Т. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – №3. – с. 11-12.
Додаток 2

План-конспект заняття з трудового навчання

Клас: 7

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ:

1. Теоретичні відомості:

Технологічна послідовність виготовлення спідниці. Термінологія ручних, машинних, волого-теплових робіт. Підготовка деталей крою до обробки (перевірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, складок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон). Підготовка виробу до першої примірки (зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки). Проведення першої примірки, виявлення дефектів та їх усунення.

2. Практична робота: Підготовка і проведення першої примірки.

Підготовка виробу до першої примірки. Проведення першої примірки, виявлення дефектів.

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна:

Ознайомити з технологічною послідовністю виготовлення спідниці. Дати термінологію ручних, машинних, волого-теплових робіт. Ознайомити з підготовкою деталей крою до обробки(перевірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, складок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон). Навчити учнів готувати виріб до першої примірки(зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки); проводити першу примірку та усувати дефекти.

2. Виховна:

Виховувати в учнів уважність, працелюбність доброзичливість, взаємоповагу під час колективної роботи.

3. Розвивальна:

Сприяти розвитку в учнів наочно-образного мислення, зорової пам’яті, просторової уяви. Розвивати вміння з організації робочого місця, дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

4. Профорієнтаційна:

Продовжити знайомити учнів з професією швачки.

ОБ’ЄКТИ ПРАЦІ: пряма спідниця, спідниця з зустрічною складкою, спідниця в клини.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ:

– підручник Денисенко Л.І. «Трудове навчання 7 клас», 2007р.

– робочий зошит;

– ілюстрації з журналів;

– таблиця «Види дефектів при пошитті спідниці»;

– навчально-технічна документація (НТД):

– технологічні картки «Послідовність виготовлення прямої спідниці»; «Послідовність виготовлення спідниці з зустрічною складкою»; «Послідовність виготовлення спідниці в клини»;

– зразки виробів різного способу пошиття;

– матеріали для контролю знань учнів:

різнорівневі картки-завдання.

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ:

· кабінет трудового навчання;

· швейні машини;

· інструменти: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, швейна машина.

· матеріали: нитки в тон тканини (№ 40), деталі спідниці (передня і задня половини, пояс, корсажна стрічка).

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ:

зметування, заметування, зшивання, різання, приметування, копіювання ліній прасування.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

розповідь, демонстрація, робота в групах, самостійна робота, різнорівневі завдання.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ:

фронтальна.

Тип ЗАНЯТТЯ: комбінований.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент. ________________________________2 хв.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу. _________________5 хв.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. ___________2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу. ___________________________15 хв.

V. Закріплення нового матеріалу. __________________________3 хв.

VI. Практична робота.

VI.1.Вступний інструктаж. ______________________________ 10 хв.

VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя45 хв.

VI.3.Заключний інструктаж. _____________________________ 3 хв.

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим.

VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. ________________ 5 хв

ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв.

1) введення учнів в майстерню після дзвоника; привітання;