Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні

Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

Виконавець - студентка 461 групи

спеціальності "Журналістика"

денної форми навчання

Царенкової Вікторії

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

доцент Рембецька О.В.

 

Херсон - 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого

1.1 Місце ведучого в сучасному інформаційному просторі та його професійні якості

1.2 Телевізійний імідж ведучого як складова його майстерності

Розділ 2. Аналіз іміджу ведучих на провідних українських каналах

2.1 Імідж ведучих інформаційних та аналітичних програм на українському телебаченні

2.2 Імідж ведучих розважальних програм на українському телебаченні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

 

До розгляду специфіки екранної творчості тележурналіста зверталося багато вітчизняних і зарубіжних дослідників, теоретичні розробки яких залишаються актуальними і сьогодні, оскільки містять чіткі рекомендації, вимоги, своєрідні "стандарти" щодо професійної діяльності журналіста-телевізійника, зокрема ведучого телепрограм. Сучасні журналістикознавчі роботи містять аналіз журналістських професій під різними кутами зору, розглядають окремі характеристики, нормативи, критерії, необхідні для творчого і професійного становлення майбутнього тележурналіста. Телебачення повсякчас демонструє здатність до видозмін, доповнень новими формами, видами, ознаками. Відповідно до свого функціонального призначення, природних властивостей і специфіки, телебачення перебуває в постійному розвитку, залежить від новацій науково-технічної думки, а тому потребує удосконалень, експериментів, практичних і теоретичних досліджень.

Постать телевізійного ведучого була й залишається найбільш привабливим і спокусливим матеріалом для вивчення, аналізу та жвавого обговорення в професійному середовищі, у телевізійній критиці, у теорії тележурналістки. Основні критерії професійної діяльності, специфіка формування іміджу та типологічний контекст телевізійної творчості журналіста-ведучого на сучасному телебаченні - питання, які цікавлять як журналістів-початківців, так і медіафахівців. Оскільки на сьогодні поки що немає цілісного й послідовного аналізу параметрів функціонування професії телеведучого в різних типах і форматах телевізійного мовлення, запропонована тема є актуальною та перспективною як у науковому, так і в прикладному сенсі.

Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні абсолютна більшість людей одержує величезну частину інформації з екранів телевізорів, із вуст телеведучих. Ця професія на сьогодні займає одне з важливих місць за авторитетністю й довірою населення. Тому людина на екрані повинна відповідати найвищим запитам: вона є своєрідним ідеалом, прикладом для наслідування мільйонів, у ній все повинне бути прекрасно: і обличчя, і одяг, і думки. Уявлення про людину, що складається на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків, - все це важливо враховувати для створення іміджу. Тому тема характеристики телевізійного іміджу ведучого на сучасному українському телебаченні виявляється вельми актуальною.

Метою випускної роботи є розглянути теоретичні аспекти вивчення образу телевізійного ведучого та проаналізувати іміджі ведучих інформаційно-аналітичних, розважальних програм на провідних українських каналах.

Мета наукового дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

1) розкрити теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого;

) виокремити та проаналізувати наявні дослідження, присвячені іміджу ведучого у вітчизняній та зарубіжній науковій думці;

) виділити індивідуально-особистісні характеристики телеведучих на сучасному українському телебаченні;

) проаналізувати іміджі та виокремити складові майстерності ведучих інформаційно-аналітичних програм на провідних телеканалах "1+1", "Новий канал", "СТБ";

) охарактеризувати іміджі ведучих розважальних програм на українському телебаченні;

) зробити висновки та узагальнення проведеного дослідження.

Об’єктом дослідження є процеси, особливості створення образу, іміджу ведучих інформаційно-аналітичних, розважальних програм на провідних українських телеканалах.

Предметом дослідження виступають іміджі ведучий на сучасному українському телебаченні.

Методи дослідження. У роботі реалізовано комбінацію структурно-типологічного (робота структурована за розділами, підрозділами), жанрово-видового методів (проаналізовано інформаційні, аналітичні та розважальні програми українського телебачення). На різних етапах роботи застосовано описовий та порівняльний методи (вони допомогли з’ясувати особливості творення іміджу ведучих на провідних українських каналах), методи класифікації, концептуального. Використано також методи аналізу та синтезу.

Джерельною базою дослідження виступили такі інформаційно-аналітичні програми: "ТСН", "ТСН тиждень" на каналі "1+1", "Вікна" на каналі СТБ, "Репортер" на Новому каналі, а також розважальна програми: "Світське життя" на каналі "1+1", "Підйом", "Фабрика зірок" на Новому каналі, "Х-фактор" на каналі СТБ.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній комплексно проаналізовані особливості побудови іміджу телевізійного ведучого інформаційно-аналітичних та розважальних програм на українському телебаченні.

Теоретичне і практичне значення роботи. Курсова робота поглиблює знання про особливості побудови іміджу особистості, зокрема телеведучого. Опрацьований фактологічний матеріал, теоретичні положення можуть бути використані під час підготовки до семінарських та практичних занять з курсів "Іміджелогія", "Тележурналістика", "Журналістські посади".

Структура та обсяг дослідження. Випускна робота складається зі вступу, двох розділів (чотирьох підрозділів), висновків, списку використаних джерел, що нараховує 64 позиції.

телевізійний імідж ведучий український

Висновки

 

Здійснивши аналіз побудови іміджу телевудучих на провідних українських каналах, ми можемо зробити такі висновки та узагальнення.

Місце телеведучого в системі цінностей телебачення - одне з чільних, адже ведучий - це творча людина, яка надзвичайно обізнана і постійно збагачує свої знання; це професіонал, який досконало володіє голосом, манерою поведінки, роботою перед мікрофоном; це універсал, який може виконувати роботу журналіста, редактора, режисера і оператора, а отже, самостійно вирішувати поставлені завдання; це особистість, яку не можливо не слухати і яку б хотілося чути ще не раз; це відповідальний працівник, який дотримується всіх правил, встановлених у редакції чи компанії. Він має одного разу знайти себе і зробити знайдене привабливим. Щоб недоліки здавалися перевагами, ведучі повинні розвивати думку, оцінювати й інтерпретувати події. А для цього слід бути переконливим і логічним як у відборі та осмисленні фактів, так і в мовних засобах.

Здійснюючи своє головне завдання - утримувати увагу аудиторії словом, ведучі не повинні забувати про елементарні норми етики, про власну відповідальність за сказане в ефірі слово. Інакше проблема агресивності, наступальності, а то й обману сучасної журналістики може набути загрозливих масштабів, буде втрачено довіру аудиторії. Ведучі в конкретних часових межах, визначених формі й жанрі своєї передачі, її передбачених структурних елементах щоразу мають справу з новою інформацією чи людьми, а отже, заздалегідь захищені від стереотипізації.

Імідж телеведучого є перш за все комунікативною категорією, яку можна розділити на вербальну та невербальну. До вербального комунікативного іміджу відносять дикцію, артикуляцію, темпоритм і динаміку мовлення, інтелектуальні, граматичні показники, голос тощо. До невербального комунікативного іміджу телеведучого належать міміка, жестикуляція, стиль одягу, зачіска, макіяж. Але потрібно пам'ятати, що, розділяючи імідж на дві комунікативні категорії, ми характеризуємо імідж телеведучого в студії під час запису або прямого ефіру. Але не можна обмежувати імідж телеведучого тільки студією, ажде за її межами імідж має працювати так само бездоганно, як і в самій студії. Адже ведучий - це особа публічна, і після того, як вимикається камера, він так само, як і під час ефіру, повинен намагатися дотримуватися усталеного іміджу, тоді довіра до нього глядачів тільки зростатиме.

Для досягнення якісного іміджу програми до арсеналу публічного,, Я" ведучого мають входити такі досконало сформовані складники, як характер, інтелект, лінгвістичні чинники, інтонація, ритм, манера і стиль ведення програми, одяг, зачіска, макіяж тощо. Звичайно, інтелект не належить до компетенції іміджмейкера, проте щодо інших складників, то їх можна програмувати, формувати, впроваджувати й змінювати.

За допомогою зі смаком підібраних незвичних стильових елементів і колірних гам можна розробити власний неповторний образ. Створюючи свій стиль одягу, телеведучому слід, насамперед, визначити аудиторію, на яку він розраховує вплинути. Завдяки вміло підібраному одягу можна подолати нерішучість і виробити упевненість у собі. Жодна деталь у зовнішньому іміджі не повинна викликати негативних асоціацій, якщо негатив не запрограмований спеціально. Зовнішній імідж має відповідати внутрішньому,, Я”. Необхідно вивчати тенденції сучасної моди й вибирати саме те, що личить лише конкретній особі в конкретних обставинах, тобто неодмінно враховувати час, аудиторію, жанр і тематичне спрямування телепередачі.

Що стосується індивідуально-особистісних характеристик телеведучого, то вони є досить різноманітними:

) характеристики зовнішності - фізичні дані і оформлення зовнішнього вигляду;

) комунікативні характеристики - тембр голосу, дикція, манера спілкування;

) внутрішні, особисті характеристики - знання, інтелект, емоційність, моральні цінності

Процес формування іміджу телевізійного ведучого є складним та глибинним процесом. Окрім приємної зовнішності, ведучий, на нашу думку, має володіти теоретичними засадами своєї та суміжних професій, що становить основу профільного навчання. Серед складових майстерності майбутнього телевізійного ведучого, на нашу думку, можна виділити не лише приємну зовнішність, а й правильно поставлений голос, уміння триматися в кадрі, сценічну поведінку та психологічні передумови. У такому випадку навчальна інтерпретація та практичні засади зумовлюють рівень розвитку професійної майстерності.

Проаналізувавши іміджі ведучих інформаційно-аналітичних програм: А. Мазур - програма "ТСН тиждень", канал "1+1"; Н. Мосейчук - програма ТСН, канал "1+1", М. Леончук - програма ТСН, канал "1+1"; Л. Яворівської - програма "Репортер", Новий канал; Т. Висоцька - "Вікна-новини", канал СТБ можемо стверджувати, що усі вони є ідеальним сімбіозом зовнішньої краси, найкращих комунікативних та внутрішніх особистісних характеристик. Усі вони мають привітну зовнішність; хороший, поставлений голос, правильне мовлення; щирість і почуття гумору, розум і винахідливість; хорошу реакцію, а також бездоганний стиль одягу.

Здійснивши аналіз іміджу ведучих розважальних передач: К. Осадчої - програма "Світське життя", канал "1+1", Олександра Педана та Сергія Притули - програми "Підйом", "Фабрика зірок", Новий канал; О. Марченко - талант-шоу "Україна має талант!", вокальне талант-шоу "Х-фактор", телеканал СТБ - можемо стверджувати, що окрім гарних зовнішніх даних, екстравагантного, моднього стилю одягу, гарних комунікативних якостей, вони здатні до імпровізації, тривалий час виконувати роботу у визначеному темпі; здатність утримувати увагу глядачів і слухачів; наявність сильного голосу; високий рівень розвитку словесно-логічної пам'яті (довгострокової і короткочасної); здатність контролювати свої емоції.

Список використаних джерел

 

1. Азарин В. От замысла до экрана. - М.: Аспект-Пресс, 1995. - 267 с.

2. Андронников И. Слово экранное и сказанное. - М.: Луч, 1984. - 163 с.

.   Асмолов А. Психология личности. - М.: Высшая школа, 1990. - 235 с.

.   Бахтин М. Эстетика словесного творчества. - М.: Миг, 1986. - 186 с.

.   Беляев И. Спектакль без актера: записки режиссера документальных фильмов. - М.: Высшая школа, 1982. - 164 с.

.   Беспамятнова Г. К проблеме имиджа человека на экране. - Воронеж: Весть, 1999. - 156 с.

.   Богомолова Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. - М.: Высшая школа, 1991. - 156 с.

.   Борецкий Р., Кузнецов Г. Журналист ТВ: за кадром и в кадре. - М.: Миг, 1990. - 186 с.

.   Браун Л. Имидж - путь к успеху. - СПб.: Лига, 1997. - 205 с.

.   Вакурова Н., Московкин Л. Типология жанров современной экранной продукции. - М.: Ин-т современного искусства, 1997. - 156 с.

.   Васильева Л. Делаем новости. - М.: Аспект-Пресс, 2002. - 190 с.

.   Вильчек В. Под знаком ТВ. - М.: Искусство, 1987. - 187 с.

.   Герриг Р. Зимбардо Ф. Психология жизни. - СПб.: Лига, 2004. - 439 с.

.   Голдовская М. Человек крупным планом. - М.: Луч, 1981. - 201 с.

.   Гоян В. Ведучий телепрограми: Методичні рекомендації. - К.: Медіа, 2002. - 183 с.

.   Гришунина Е.В. Психологические технологии как средство формирования имиджа организации / Е.В. Гришунина. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1995. - 182 с.

.   Гуревич П. Приключения имиджа: типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия. - М.: Высшая школа, 1991. - 189 с.

.   Додонов Б. В мире эмоций. - К.: Весна, 1987. - 178 с.

.   Ершов П. Режиссура как практическая психология. - М.: Встреча, 1972. - 145 с.

.   Єлісовенко Ю. Техніка екранного мовлення. - К.: Прапор, 2002. - 257 с.

.   Засорина Т., Федосова Н. Профессия - журналист. - Ростов н/Д: Феникс, 1999. - 320 с.

.   Засурский Я.Н. Телерадиоэфир: История и современность / Я.Н. Засурский. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 239 с.

.   Каган М. Мир общения. Проблема межсубъективных отношений. - М.: Политииздат, 1988. - 141 с.

.   Ким М. Технология создания журналистского произведения. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. - 320 с.

.   Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа. - Бишкек: КРСУ, 2001. - 160 с.

.   Коновроцкий П. Личность и майстерство журналиста-ведущего как важный фактор телевизионной программы. - М.: Высшая школа, 1993. - 208 с.

.   Копперуд Р. Как преподносить новости /Р. Копперуд, Р. Нельсон. - М.: Аспект-Пресс, 1999. - 146 с.

.   Копылова Р. Кинематограф плюс телевидение. - М.: Миг, 1977. - 167 с.

.   Копылова Р. Контакт: Заметки о телевизионности. - М.: Искусство, 1974. - 173 с.

.   Корконосенко С. Основы творческой деятельности журналиста. - СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. - 146 с.

.   Краткий словарь литературоведческих терминов // Под общ. ред.С. Тураева. - М.: Высшая школа, 1988. - 168 с.

.   Кузнецов Г. Телевизионный журналист. - М.: МГУ, 1980. - 185 с.

.   Кузнецов Г., Цвик В., Юровский А. и др. Телевизионная журналистика. - М.: Высшая школа, 2002. - 304 с.

.   Кузнецов Г.В. Журналист на экране /Г.В. Кузнецов. - М.: Дело, 1985. - 204 с.

.   Лазутина Г. Основы творческой деятельности журналиста. - М.: Аспект-Пресс, 2001. - 240 с.

.   Леонтьева В.М. Объяснение в любви /В.М. Леонтьева; [предисл.

.   В. Туляковой]. - 2-е изд., доп. - М.: Молодая гвардия, 1989.

.   Льюис Б. Диктор телевидения. - М.: Встреча, 1973. - 234 с.

.   Маккой К. Вещание без помех. - М.: Мир, 2000. - 207 с.

.   Маклюэн М. телевидение: робкий гигант // Телевидение вчера, сегодня, завтра. - М.: Высшая школа, 1987. - 132 с.

.   Маргалик В. Імідж ведучого телевізійної програми, його відповідність жанрові й тематиці / В. Маргалик // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2003. - Т.11. - С.70-84.

.   Матвеева Л. Модель комунікативного акта в телевизионном общении // Психологический журнал. - 2000. - № 2. - С.18 - 23.

.   Матвеева Л., Аникеева Т., Мочалова Ю. Психология телевизионной коммуникации. - М.: Аспекст-Пресс, 2000. - 225 с.

.   Матизен В. Портрет ведущего на фоне жанра / В. Матизен. - М.: ЮНИТИ, 1996.

.   Мельник Г. Общение в журналистике: секреты мастерства / Г. Мельник. - СПб.: Питер, 2005. - 217 с.

.   Миргородская Л. Особенности типологии стилей речевого общения на отечественном телевидении / Л. Миргородская. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 2000. - 86 с.

.   Муратов С. Диалог: телевизионное общение в кадре и за кадром. - М.: Высшая школа, 1983. - 112 с.

.   Муратов С. Нравственные принципы тележурналистики. - М.: Миг, 1994. - 217 с.

.   Муратов С. Телевизионное общение в кадре и за кадром. - М.: Высшая школа, 2003. - 163 с.

.   Ожегов С. Словарь русского языка. - М.: Мысль, 1968. - 367 с.

.   Отт У. Телевизионное знакомство. - М.: Миг, 1992. - 174 с.

.   Петренко В., Пронина Е. Человек на телеэкране Опыт психосемантического исследования // Психологический журнал. - 1986. - № 3. - С.27 - 32.

.   Поберезнякова О. Телебачення взаємодії: Інтерактивне поле спілкування / О. Поберезнякова. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 162 с. - (Серія "Телевізійний майстерклас”).

.   Прилюк Д. Теорія і практика журналістської творчості: проблеми майстерності. - К.: Промінь, 1973. - 284 с.

.   Прохоров Е. Искусство публицистики. - М.: Высшая школа, 1984. - 286 с.

.   Рикер П. Конфликт интерпретаций. - М.: Высшая школа, 2002. - 149 с.

.   Саппак В. Телевидение и мы / В. Саппак. - М.: Молодая гвардия, 1963. - 53 с.

.   Саппак В. Телевидение и мы. - М.: Искусство, 1963. - 173 с.

.   Саруханов В. Азбука телевидения. Теледраматургия. Телевизионная режисура. - М.: Высшая школа, 1994. - 198 с.

.   Станиславский К. Работа актера над собой. - М.: Высшая школа, 2002. - 190 с.

.   Тлумачний словник української мови // За ред.В. Калашника. - Х.: Прапор, 2004. - 992 с.

.   Фэнг И. Теленовости: секреты журналистского майстерства. - М.: Миг, 1993. - 190 с.

.   Цвик В. Журналист с микрофоном. - М.: ДИДМНЭПУ, 2000. - 112 с.

.   Шепель В.М. Имиджелогия. Как нравиться людям / В.М. Шепель. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 238 с.

.   Щербатюк Т. Екраннна природа одного з діалогічних жанрів. - К.: Веселка, 1995. - 231 с.

Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

Виконавець - студентка 461 групи

спеціальності "Журналістика"

денної форми навчання

Царенкової Вікторії

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

доцент Рембецька О.В.

 

Херсон - 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого

1.1 Місце ведучого в сучасному інформаційному просторі та його професійні якості

1.2 Телевізійний імідж ведучого як складова його майстерності

Розділ 2. Аналіз іміджу ведучих на провідних українських каналах

2.1 Імідж ведучих інформаційних та аналітичних програм на українському телебаченні

2.2 Імідж ведучих розважальних програм на українському телебаченні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

 

До розгляду специфіки екранної творчості тележурналіста зверталося багато вітчизняних і зарубіжних дослідників, теоретичні розробки яких залишаються актуальними і сьогодні, оскільки містять чіткі рекомендації, вимоги, своєрідні "стандарти" щодо професійної діяльності журналіста-телевізійника, зокрема ведучого телепрограм. Сучасні журналістикознавчі роботи містять аналіз журналістських професій під різними кутами зору, розглядають окремі характеристики, нормативи, критерії, необхідні для творчого і професійного становлення майбутнього тележурналіста. Телебачення повсякчас демонструє здатність до видозмін, доповнень новими формами, видами, ознаками. Відповідно до свого функціонального призначення, природних властивостей і специфіки, телебачення перебуває в постійному розвитку, залежить від новацій науково-технічної думки, а тому потребує удосконалень, експериментів, практичних і теоретичних досліджень.

Постать телевізійного ведучого була й залишається найбільш привабливим і спокусливим матеріалом для вивчення, аналізу та жвавого обговорення в професійному середовищі, у телевізійній критиці, у теорії тележурналістки. Основні критерії професійної діяльності, специфіка формування іміджу та типологічний контекст телевізійної творчості журналіста-ведучого на сучасному телебаченні - питання, які цікавлять як журналістів-початківців, так і медіафахівців. Оскільки на сьогодні поки що немає цілісного й послідовного аналізу параметрів функціонування професії телеведучого в різних типах і форматах телевізійного мовлення, запропонована тема є актуальною та перспективною як у науковому, так і в прикладному сенсі.

Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні абсолютна більшість людей одержує величезну частину інформації з екранів телевізорів, із вуст телеведучих. Ця професія на сьогодні займає одне з важливих місць за авторитетністю й довірою населення. Тому людина на екрані повинна відповідати найвищим запитам: вона є своєрідним ідеалом, прикладом для наслідування мільйонів, у ній все повинне бути прекрасно: і обличчя, і одяг, і думки. Уявлення про людину, що складається на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків, - все це важливо враховувати для створення іміджу. Тому тема характеристики телевізійного іміджу ведучого на сучасному українському телебаченні виявляється вельми актуальною.

Метою випускної роботи є розглянути теоретичні аспекти вивчення образу телевізійного ведучого та проаналізувати іміджі ведучих інформаційно-аналітичних, розважальних програм на провідних українських каналах.

Мета наукового дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

1) розкрити теоретичний аспект вивчення образу телевізійного ведучого;

) виокремити та проаналізувати наявні дослідження, присвячені іміджу ведучого у вітчизняній та зарубіжній науковій думці;

) виділити індивідуально-особистісні характеристики телеведучих на сучасному українському телебаченні;

) проаналізувати іміджі та виокремити складові майстерності ведучих інформаційно-аналітичних програм на провідних телеканалах "1+1", "Новий канал", "СТБ";

) охарактеризувати іміджі ведучих розважальних програм на українському телебаченні;

) зробити висновки та узагальнення проведеного дослідження.

Об’єктом дослідження є процеси, особливості створення образу, іміджу ведучих інформаційно-аналітичних, розважальних програм на провідних українських телеканалах.

Предметом дослідження виступають іміджі ведучий на сучасному українському телебаченні.

Методи дослідження. У роботі реалізовано комбінацію структурно-типологічного (робота структурована за розділами, підрозділами), жанрово-видового методів (проаналізовано інформаційні, аналітичні та розважальні програми українського телебачення). На різних етапах роботи застосовано описовий та порівняльний методи (вони допомогли з’ясувати особливості творення іміджу ведучих на провідних українських каналах), методи класифікації, концептуального. Використано також методи аналізу та синтезу.

Джерельною базою дослідження виступили такі інформаційно-аналітичні програми: "ТСН", "ТСН тиждень" на каналі "1+1", "Вікна" на каналі СТБ, "Репортер" на Новому каналі, а також розважальна програми: "Світське життя" на каналі "1+1", "Підйом", "Фабрика зірок" на Новому каналі, "Х-фактор" на каналі СТБ.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній комплексно проаналізовані особливості побудови іміджу телевізійного ведучого інформаційно-аналітичних та розважальних програм на українському телебаченні.

Теоретичне і практичне значення роботи. Курсова робота поглиблює знання про особливості побудови іміджу особистості, зокрема телеведучого. Опрацьований фактологічний матеріал, теоретичні положення можуть бути використані під час підготовки до семінарських та практичних занять з курсів "Іміджелогія", "Тележурналістика", "Журналістські посади".

Структура та обсяг дослідження. Випускна робота складається зі вступу, двох розділів (чотирьох підрозділів), висновків, списку використаних джерел, що нараховує 64 позиції.

телевізійний імідж ведучий український