Укладачі : В.М. ГОЛОЛОБОВ

        В.В. КАБАЧЕК

         В.В. МОРОЗОВ

         В.І. НІКОЛАЄНКО

                           М.К. ПОДОЛЬСЬКИЙ

         В.І. СИЛАНТЬЄВ

         В.М. СКЛЯР

 

Рецензент:      М.А. Єрмоловський

 

 

Кафедра політичної історії

 

    Навчальне видання

 

 В С Т У П

 

Сучасний етап розвитку українського суспільства викликає нагальну необхідність радикальних змін у системі освіти, в тому числі й у вищій школі. Відбувається перехід до принципово нових форм викладання суспільно-політичних та гуманітарних дисциплін, відмова від застарілих стереотипів минулого. В НТУ “ХПІ” впроваджується концепція виховної роботи, основою якої є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу. Ця концепція базується на комплексному підході до вивчення дисциплін гуманітар­ного циклу на кожному курсі та гарантує тісний взаємозв’язок усіх суспільно-політичних і гуманітарних наук.

Особливе значення вивчення цих дисциплін набуває в технічному вищому навчальному закладі. Гуманітарні знання, набуті студентами в процесі навчання, дають можливість подолати технократичне, вузькофахове мислення, сприяють створенню умов для виховання спеціаліста високої фахової підготовки, духовно богатої особистості з почуттям професійної та моральної відповідальності, власної гідності.

Одним з найважливіших напрямків гуманізації професійної підготовки спеціалістів в технічному вузі є осмислення людської діяльності в історичному минулому та сьогоденні. Якраз у минулому знаходяться причини багатьох проблем, що хвилюють сьо­год­ні суспільство. Без глибоких знань історії України неможливо осмислити її сучасне становище. Тому однією з найважливіших гуманітарних дисциплін, що вивчаються в університеті, є курс “Історія України: соціально-політичні аспекти”.

Історія України – героїчна і трагічна, вбирає в себе важливі етапи історичного шляху українського народу, досягнення якого є значним внеском у розвиток людської цивілізації.

В умовах відродження незалежної Української держави відбувається активне зростання національної самосвідомості українського народу, потяг до національного самопізнання, пробудження інтересу до власної історії, що протягом довготривалого часу фальсифікувалась. Виникла нагальна необхідність не тільки повернути із забуття найважливіші події, факти та явища, але й по-новому переосмислити їх, враховуючи власні національні інтереси України та їх відмінність від інтересів інших держав.

Курс “Історія України: соціально-політичні аспекти” не є простим повторенням шкільної програми, а становить концептуально нову навчальну дисципліну, що поглиблює та систематизує істо­рич­ні знання студентів. Програма курсу передбачає вивчення, в пер­шу чергу, суспільно-політичних аспектів історії українського народу, що базується на знаннях історії України зі шкільного курсу. Основу курсу складає суспільно-політична, державницька проблематика. Особлива увага звертається на вивчення історії розвитку політики як суспільного явища, політичних відносин, ідеології, внутрішньої та зовнішньої політики України, політики сусідніх держав щодо неї, діяльність партій, рухів, громадських об’єднань. Головною проблемою курсу є аналіз генези політичної влади, оволодіння суб’єктами політики цією владою й використання її для реалізації національних інтересів України в цілому, а також окремих соціальних груп та станів. Важливими проблемами курсу є також соціально-економічний та культурний розвиток України на всіх етапах її історії, а особливістю курсу є те, що історія України подається в контексті розвитку світової цивілізації.

Основним завданням курсу “Історія України: соціально-політичні аспекти” у Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” є:

 використання новітніх здобутків історичної науки у вик-ладанні історії України;

 реалізація в навчальному процесі принципів історизму та наукової об’єктивності в оцінці історичних фактів, явищ і подій;

 гуманістична спрямованість історичної освіти в технічному навчальному закладі, її орієнтація на пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими чи груповими;

 досягнення послідовності у викладанні історії України у вищій школі в порівнянні з загальноосвітньою школою на основі підвищення наукового та виховного рівня навчання.

Метою вивчення історії України у вищій школі є:

 розвиток національної самосвідомості майбутніх спеціа-лістів, свідомих громадян незалежної України;

 виховання почуття патріотизму та глибоких морально-етичних переконань молодого покоління, розуміння ним власної причетності до тисячолітньої історії українського народу, до ге-роїчних та трагічних сторінок його минулого;

 прищеплення майбутнім спеціалістам навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення реалізації уміння самостійного осмислення закономірностей історичного розвитку української нації в контексті історії людської цивілізації;

 формування розуміння власних національних державних інтересів України, історичних аспектів зовнішньополітичних зв’язків українського народу;

 навчання практичним навичкам самостійної роботи студен-тів з історичними джерелами, науковою та навчально-методичною літературою;

 сприяння формуванню в майбутніх спеціалістів цілістного погляду на історичний шлях України, розуміння ними найголовніших уроків історії боротьби українського народу за свободу та незалежність;

 вироблення умінь успішного застосування набутих знань з історії України у повсякденній діяльності, для самостійної орієнтації в суспільнополітичному житті та формування власної, неупередженої оцінки суспільних явищ, подій та фактів.

Базовий курс “Історія України: соціально-політичні аспекти” в НТУ “ХПІ” розрахований на 108 годин, з них 60 годин аудиторних занять.

Основними формами вивчення історії України є лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів над джерелами та нав­чально-методичною літературою, підготовка та виступи з тематичними повідомленнями, доповідями та рефератами, рецензування рефератів, консультації та контрольні співбесіди, написання контрольних робіт, участь у студентських наукових конференціях, складання іспиту.

Робота студентів над вивченням курсу, їх рівень знань оцінюється за модульно-рейтинговою системою, у відповідності з якою вони отримують оцінку. Студенти, у яких низький рівень знань і низька оцінка за рейтингом, складають іспит.

Модульно-рейтингова система оцінки знань студентів враховує: обов’язкове відвідування лекцій та семінарських занять; оцінки за виступи на семінарських заняттях, в тому числі з повідомленнями та доповідями; підсумки контрольних співбесід та контрольних робіт; підготовка та захист реферату.

 Теми пропущених занять, а також ті, на яких студенти отримали оцінку “незадовільно”, перездаються ними на консультаціях, які проводяться в додатковий час.

Основними формами контролю знань студентів при вивченні курсу є: оцінки на семінарах, письмові контрольні роботи, контрольні співбесіди та іспит. Питання до контрольних співбесід подаються в цій методичній розробці.

Провідною формою навчального процесу у вищій школі є лек­ція. Вона визначає зміст та загальну спрямованність всіх інших форм навчальних занять. У лекціях розкриваються найбільш склад­ні та важливі проблеми курсу “Історія України: соціально-політичні аспекти”.

Мета семінарських занять – поглиблення та закріплення знань, отриманих на лекціях та при самостійному вивченні реко-мендованої літератури. Семінарські заняття є також найбільш ефек­тивною формою контролю знань студентів. Лекції та семінари за змістом і тематикою проблем взаємодоповнюють одне одного як різні форми навчального процесу. Взаємопоєднання лекцій та семінарів сприяє формуванню у студентів цілісного погляду на історію України.

Семінарські заняття проводяться після того, як студенти прослухали лекцію за даною темою. Частина питань, що виносяться на обговорення на семінарі, готуються студентами самостійно, без використання конспекту лекцій.

Семінарські заняття розпочинаються з короткого вступного слова викладача, в якому він розкриває значення теми, пропонує порядок обговорення питань семінару, акцентує увагу на найбільш актуальних проблемах, підкреслює необхідність розгляду теми в зв’язку з сучасністю. Як правило, на семінар виносятся 3–4 питання.

Семінарські заняття проводяться як в традиційній формі, так і у вигляді дискусії, розгорнутої бесіди, конференції, “круглого столу”, особливо при розгляді проблемних питань, що виносятся на кожне семінарське заняття. Опитування студентів на семінарі проходять як добровільно, за бажанням студента, так і за викликом викладача. Крім основних виступів студентів на семінарі, враховуються також і суттєві доповнення до викладеної проблеми іншими студентами. На семінарських заняттях обговоряються також повідомлення, доповіді та реферати.

У кінці заняття викладач підводить підсумок роботи, оцінює виступи кожного студента, акцентує увагу на найбільш вдалих відповідях, повертається до недостатньо засвоєних проблем та недоліків у висвітленні теми. Крім цього, ставиться завдання студентам щодо підготовки до наступного семінарського заняття. Оцінки, одержані студентами на семінарі, враховуються викладачем при рейтинго-модульній системі контролю знань.

Готуючись до кожного семінарського заняття, студенти по­вин­ні вивчити рекомендовані до даної теми джерела та літературу, продумати відповіді на кожне, без винятку, питання, скласти план та короткі тези свого виступу. Важливе значення для студентів у підготовці до семінару має консультація викладача, яку можна отримати на кафедрі. Час і місце проведення консультацій кожним викладачем подаються у відповідному графіку.

Усі студенти повинні заздалегідь готуватися до кожного семінарського заняття. Всебічна та грунтовна підготовка студентів до заняття – важлива передумова створення творчої атмосфери при обговоренні передбачених планом семінару питань, змістовних виступів та доповнень, активного проведенням заняття. На семінарі студенти повинні доповнювати свої записи новим матеріалом з виступів своїх товаришів та викладача.

Семінарські заняття базуються на самостійній роботі сту-дентів, яка є однією з основних форм навчального процесу. Лише самостійна робота в комплексі з іншими формами навчання взмозі забезпечити глибоке вивчення та всебічне засвоєння студентами матеріалу, оволодіння методами наукового мислення, виховання у них творчих, аналітичних підходів до вивчення історії України.

Форми самостійної роботи студентів можуть бути різнома-нітними: вивчення і конспектування документів та інших історич-них джерел, навчальної та навчально-методичної літератури, нау-кових монографій та статей, написання тематичних повідомлень, доповідей та рефератів.

Основна ділянка самостійної роботи – уважне читання і конс­пек­тування передбачених до кожного семінарського заняття основних джерел та літератури. Це обов’язкова вимога при вивченні всіх суспільних наук, в тому числі й історії України, один з голов­них елементів модульно-рейтингової системи оцінки знань студен­тів.

Самостійна робота над джерелами та літературою розпо-чинається з попереднього ознайомлення з ними. Необхідно прочитати зміст, вступ, позначити дати написання або прийняття того чи іншого документу. Слід уважно прочитати документ чи наукову роботу, роблячи попередні чорнові записи, і лише після цього доцільно розпочинати складання конспекту.

Загальних і єдиних для всіх правил ведення конспекту не існує, оскільки конспектування – творча справа і робота суто індиві-дуальна. Але існують деякі загальні обов’язкові вимоги до написання конспекту. Конспект – це короткий переказ основних ідей, проблем документу чи наукової роботи своїми власними словами. Записувати необхідно лише головні положення джерел та їх аргументацію. Якщо думка автора твору чи документ викладені так, що їх важко передати своїми словами, необхідно виписати цитати та зробити посилання на джерела, з наведенням нумерації сторінки.

Записи в конспекті треба вести чітко й розбірливо, вони по­вин­ні повністю відповідати змісту джерел та літератури і мати внут­рішній логічний зв’язок. З метою економії місця та часу до­пус­кається скорочення деяких слів при конспектуванні, але особливо зловживати цим не слід. Для визначення у конспекті найважливішого доцільно підкреслити відповідні місця. В цілому конспект за формою може бути написаний у вигляді тез і бути грунтовним за змістом та коротким за обсягом.

Поглибленому вивченню актуальних проблем курсу та підвищенню рівня знань студентів сприяє підготовка і написання тематичних повідомлень, доповідей та рефератів. Така форма самос­тійної роботи студентів обов’язкова при модульно-рейтинговій системі оцінки знань студентів. У даному виданні вміщена тематика доповідей та рефератів до всіх семінарських занятть. Кожен студент готує лише один реферат. Теми рефератів у кожного зі сту­ден­тів академічної групи повинні бути різними. На кожному семінарі розглядаються не більше ніж 1–2 доповіді або реферати.

Написання реферату для кожного студента – робота суто індивідуальна. Тему дослідження студент обирає сам чи за реко-мендацією викладача.

Реферат повинен мати таку структуру: титульний аркуш, зміст, вступ, 2–4 розділи, висновок та список джерел і літератури в алфавітному порядку. Загальний обсяг доповіді та реферату складає 10–12 аркушів машинописного або 23–25 аркушів руко-писного тексту на папері формату А4.

Написання чи друкування тексту повинно бути на аркуші лише з одного боку. Друкування тексту можливе лише після пере-вірки викладачем рукописного варіанту.

Для того, щоб написати змістовну доповідь чи реферат, ко-жен студент повинен глибоко опрацювати джерела – історичні документи, грунтовно вивчити історичну літературу: наукові моно-графії чи статті з обраної теми. При роботі над літературою необ-хідно законспектувати її, виписати окремі цитати, дати. При напи-санні рефератів можливе використання лише названої історичної наукової літератури, а не підручників чи навчально-методичних посібників. У тексті реферату обов’язковими повинні бути посилання на використані джерела та літературу. У вступній частині реферату необхідно обгрунтувати актуальність теми, дати короткий історіографічний огляд проблеми та визначити мету студентської наукової роботи.

При написанні реферату необхідно подбати про логіку викладу матеріалу в тексті. Викладач встановлює для кожного студента індивідуально термін підготовки доповіді чи реферату, перевіряє написаний текст та рецензує його.

Виступ студента з доповіддю на семінарі розрахований на 10–15 хвилин. Практикується також рецензування рефератів з боку ін-ших студентів. Слід підкреслити, що при диференційованому під-ході в оцінці реферату викладач враховує не лише якість змісту написаного тексту, але й весь хід його захисту студентом на семінарі. Тому автор доповіді повинен вільно володіти опрацьованим матеріалом, дати відповіді на додаткові запитання викладача та студентів, показати вміння науково аргументувати свої власні міркування, обгрунтувати висновки у висвітленій темі.

Викладачі, що ведуть семінарські заняття, є науковими керівниками студентів, надають їм постійну і всебічну допомогу в написанні тематичних повідомлень, доповідей та рефератів.

Кращі реферати заслуховуються на факультетських студен-тських наукових конференціях та за рекомендацією кафедри на-правляються на Всеукраїнську наукову студентську конференцію, яка щорічно проводиться в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”. Наукові роботи студентів університету з історії України неодноразово нагороджувались дипломами та грамотами.

 Для успішного засвоєння студентами курсу кафедра має всі необхідні матеріально-технічні умови. При підготовці до семінарських занять та написання доповідей і рефератів студенти користуються бібліотечним фондом історичної літератури в методичному кабинеті кафедри (707 ауд. навчального корпусу №1) та читальній залі кафедр суспільних наук (701 ауд.). Методичний кабінет та читальна зала мають широкий вибір навчальної, навчально-методичної та наукової літератури, що систематизована в алфавітному та тематичному каталогах. Викладачі, що ведуть семінарські заняття, зі списку основної літератури до семінару рекомендують студентам ту, в якій найбільш повно висвітлюються конкретні питання. Крім того, для самостійної, індивідуальної роботи студентів професорсько-викладацький склад кафедри політичної історії підготував значну кількість навчальних та навчально-методичних розробок. Зокрема, “Історія України” (курс лекцій), “Плани семінарських занять з курсу історії України”, “Завдання для тестової перевірки знань з історії України”, “Тематика рефератів з історії України” та ін. Суттєву допомогу в систематизації знань студентів надають “Наочні і структурно-логічні схеми з історії України”.

Бібліографічний список з історії України складається з чотирьох частин. До першої частини (І) відносяться підручники та навчальні посібники. Головним підручником для підготовки студентів є курс лекцій “Історія України”. Цей підручник підготовлений колективом кафедри політичної історії і є адаптованим до навчальної програми курсу “Історія України: соціально-політичні аспекти”, що викладається в нашому університеті. Цей підручник необхідно взяти за основу при підготовці до занять. Для підготовки до семінарів також можливе використання підручників та навчальних посібників, розрахованих на студентів вищої школи. Загальний перелік цих видань подається в бібліографічному списку з історії України, що розміщується в цій методичній розробці.

До другої групи (ІІ) видань віднесена довідкова література. Третю групу (ІІІ) складають джерела, що містяться переважно в збір­никах документів та матеріалів, а також мемуарна література.

До останньої (ІV) групи літератури входять наукові монографії, опрацювання яких необхідне перш за все при підготовці тематичних повідомлень, рефератів та студенських наукових робіт.

Загальний список рекомендованої літератури розміщено в кін­ці методичного видання. Нумерація видань наводиться окремо до кожної з чотирьох частин. До кожної теми семінарського заняття дається перелік джерел та літератури.

Плани кожного з семінарських занять включають в себе: наз­ву та питання семінарів, методичні поради, проблемні питання, теми повідомлень, доповідей, рефератів та рекомендовану літературу.

 

ПЛАН ВИВЧЕННЯ

навчальної дисципліни “Історія України: соціально-політичні аспекти”

 

Номер навчального тижня