Стаття 570. Тимчасовий арешт до надходження запиту про видачу

1. У невідкладних випадках компетентний орган України має право звернутися до запитуваної сторони з проханням про тимчасовий арешт, тримання під вартою або затримання особи. У цьому проханні також підтверджується, що запит про видачу такої особи з усіма необхідними документами буде направлений додатково.

2. При цьому надається копія судового рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або вироку суду, що набрав законної сили. Прохання надсилається в якомога стислий строк способом, передбаченим цим Кодексом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол) або факсом, телеграфом чи у будь-який інший спосіб, який дозволяє мати письмове підтвердження або визнається запитуваною державою. Одночасно надається інформація про кримінальні правопорушення, у зв’язку з якими видачу буде запитано, де і коли кримінальне правопорушення було вчинено і по можливості опис зовнішності розшукуваної особи.

 

Стаття 571. Передача до України особи, щодо якої прийняте рішення про видачу

1. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої запитуваною державою прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують органи внутрішніх справ і Національне центральне бюро Інтерполу в Україні.

 

Стаття 572. Строки тримання під вартою особи, яка підлягає видачі

1. Обчислення строків тримання під вартою особи, яка підлягає видачі з України, та їх продовження здійснюються у порядку, передбаченому цим Кодексом та положеннями відповідного міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Час тримання під вартою виданої особи на території запитуваної держави у зв’язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

 

Стаття 573. Межі підтримання державного обвинувачення щодо виданої особи

1. Видана за запитом уповноваженого (центрального) органу України особа без згоди запитуваної держави не може підозрюватися, обвинувачуватися, бути засуджена або щодо неї не може бути виконаний вирок за інше кримінальне правопорушення, ніж те, у зв’язку з яким було задоволено запит про видачу. Без згоди запитуваної держави видана особи не може бути видана або передана третій державі.

2. За наявності застережень запитуваної держави щодо обмежень у видачі особи для виконання вироку за окремі кримінальні правопорушення, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті кримінальні правопорушення, щодо яких відбулась видача.

3. Згода іноземної держави не потрібна, якщо видана особа за власним розсудом не залишила протягом п’ятнадцяти діб з дня закриття кримінального провадження або завершення виконання вироку, чи, залишивши територію України, добровільно повернулася. У цьому випадку обмеження щодо інших кримінальних правопорушень, передбачених в частинах першій і другій цієї статті, не застосовуються і кримінальне провадження щодо них або виконання призначеного покарання відновлюється.

4. Згода іноземної держави також не потрібна, якщо видана особа погоджується на притягнення її до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення, ніж ті, у зв'язку з яким було задоволено запит про видачу. Така згода є дійсною, якщо особа дала її письмово у присутності слідчого судді та свого захисника.

5. У разі порушення меж підтримання державного обвинувачення, передбачених цієї статтею або міжнародним договором України, прокурор самостійно або за дорученням уповноваженого (центрального) органу вживає заходів для усунення цих порушень згідно з вимогами закону.