Дидактичні ігри та вправи з розвитку мовлення

Гра - це провідна діяльність дітей дошкільного віку. Одним із видів дитячих ігор є дидактична гра. Перша особливість дидактичних ігор полягає в тому, що вони своїм змістом здійснюють навчання, мають у собі навчальні завдання, розв'язання яких відбувається засобами активної, захоплюючої для дітей ігрової діяльності. Другою особливістю дидактичних ігор є насиченість навчання емоційно-пізнавальним змістом, що відповідає самій природі дитини. І, нарешті дидактична гра дає змогу проводити навчальні заняття з невеличкими групками дітей, навіть з однією дитиною.

Дидактична гра є стимулятором мовленнєвої активності, вона примушує говорити навіть мовчазних і сором’язливих дітей. Дидактичні ігри з метою розвитку українського мовлення входять до складу кожного мовленнєвого заняття з ознайомлення дітей з українською національною культурою, а також використовуються для зміцнення набутих знань у повсякденному житті.

Дидактичні ігри з навчання дітей мовлення поділяються на кілька груп.

Це насамперед ігри на ознайомлення дітей з новою лексикою та закріплення вивчених слів. Ці ігри використовуються на кожному занятті відповідно до його теми. До них належать такі ігри: «Що в торбинці?», «Посилка», «Скажи українською мовою», «Скажи навпаки», «Виставка іграшок», «Бабусина скриня», «Подорож до бабусі», «На гостинах у дідуся», «Наша родина», «Кому що?», «Мисник», «Що для чого?», «Осінь багату будем питати», «Бабусин двір», «Овочевий та фруктовий базар», «Хто більше назве слів?», «Мандрівки», серія дидактичних ігор із лялькою.

Наступний вид - це дидактичні ігри на закріплення звуковимови, розвиток фонематичного слуху та інтонаційної виразності мовлення. До них належать ігри «Хто покликав?», «Який звук загубився?», «Закінчи слово», «Впізнай слово», «Хто як кричить?», «Телефон», «Скажи, як я», «Зозуля» і т. ін.

Наприклад, дидактична гра «Впізнай за голосом». Мета: закріпити імена дітей українською мовою, розвивати фонематичний слух. Дидактична гра «Вгадай, хто це?». Мета: вправляти мовленнєвий апарат дітей у вимові звуків (звуконаслідування та в назві тварин словами). Дидактична гра «Добери картинку». Мета: закріпити правильну вимову звуків [ч], [р], [ш] у словах української мови та вміння розрізняти ці звуки на слух. Матеріал: Зайчик, Шустрик, Чебурашка, Буратіно, предметні картинки, предмети.

Дидактичні ігри на формування граматичної правильності українського мовлення: «Що змінилося?», «Він, вона, воно, вони», «Заміни іншим словом», «Один і багато», «Три ведмеді». «Скількох не стало?», «Хто що робить?», «Знайди потрібну картинку» і т. ін.

Дидактична гра «Заміни іншим словом». Мета: вправляти дітей у замінюванні іменників займенниками та узгодженні їх у роді й числі. Словник: двері, собака, рушник, цукерки, підлога, човен, яблуко, сукня. Дидактична гра «Куди покласти?» Мета: вправляти дітей у словотворенні з допомогою суфіксів -ц-, -ч-, -к: Матеріал: предметні картинки чи предмети. Словник: сільничка, хлібниця, цукорниця, салатниця, цукерниця.

Дидактична гра «Один і багато» («Багато й один»). Мета: закріпити рід іменників української мови.

Дидактичні ігри з розвитку зв'язного мовлення (діалогічного та монологічного)

З метою розвитку та зміцнення навичок діалогічного мовлення використовують ігри «у крамницю» («Крамниця іграшок», «Продуктова крамниця», «Хлібна крамниця», «Зоокрамниця», «Крамниця одягу», «Крамниця взуття», «Молочна крамниця», «У книгарні»), з телефоном («Розмова по телефону», «Привітай», «Запрошення», «Телефонуємо»), ігри з героями казок, за сюжетами літературних творів («Три ведмеді», «Червона Шапочка та вовк», «Двоє мишенят», «Гноми» і т. ін.). Дидактична гра «У крамниці іграшок». Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення. Матеріал: іграшкова крамниця, іграшки. Дидактична гра «Розмова з другом». Мета: розвиток навичок діалогічного мовлення.

Дидактичні ігри з розвитку монологічного мовлення: «Опиши картинку», «Розкажи про іграшку (тварину, предмет)», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Покладемо ляльку спати», «Побудуємо ляльці кімнату», «Нагодуємо ляльку» і т. ін.

Дидактична гра «Опиши картинку». Мета: закріплення знань про свійських тварин, розвиток монологічного мовлення.

З дітьми старшої групи можна провести описування у вигляді загадок-описів. Одні діти описують, не називаючи тварину, інші - відгадують. Аналогічно проводиться гра з картинками «Листоноша приніс посилку».

Ефективним методом розвитку українського мовлення є ігрові дидактичні вправи, їх високо оцінювали К.Д.Ушинський та Є.І.Тихеєва. Оскільки складовою частиною кожної вправи є запитання, то вихователю не потрібно поспішати давати дитині зразок відповіді чи розповіді, дитина повинна самостійно розв'язати цю вправу, відповісти на запитання, а не повторювати відповідь дорослого. Водночас кожну наступну вправу слід пов'язувати з попередньою, враховувати набуті раніше знання та мовленнєві навички.

Поступово зміст дидактичних вправ потрібно ускладнювати. Спочатку вихователь задовольняється відповіддю на запитання: Як називається предмет? Якого кольору? Потім він «...може комбінувати свої запитання так, що на них слід уже відповідати цілим реченням... кількома реченнями... помалу дійти до можливості цілком самостійного опису предметів...». Ці вимоги стосуються також дидактичних вправ, спрямованих на розвиток мовлення.

У роботі з дітьми використовують вправи на закріплення та збагачення словника, розвиток артикуляційного апарату та звуковимови, формування граматичної правильності мовлення, розвиток зв'язного мовлення. Дидактичні вправи входять до складу дидактичних ігор та занять. Їх зміст залежить від теми заняття, засвоєних дітьми мовленнєвих умінь і навичок.

Так, для закріплення та збагачення словника дітей можна скористатися вправами, рекомендованими Є.І.Тихєєвою. Серед них вправи на добір епітетів до предмета (дерева які? - високі, стрункі, зелені, голі), впізнавання премета за епітетами (червоний, гумовий, круглий, що це? - м'яч), добір дій до предмета або дієслів (кішка що робить? — нявчить, муркоче, лежить, біжить, спить, ловить мишей, хлебче молоко, годує кошенят, грається, вмивається, сидить); добір до дії предмета (світить, гріє, припікає, зігріває, що це? - сонце), називання складових частин цілого (будинок: дах, стіни, вікна, двері, поверхи, під'їзди; велосипед: колесо, кермо, рама, педалі, ланцюг, дзвоник), класифікацію предметів («Назви одним словом», «Склади разом»), різний ступінь узагальнення («Дай три назви і більше»: конвалії - квіти - рослини; борщ - страва - їжа - харчування), утворення слів за допомогою суфіксів, префіксів (їхати - приїхати, від'їхати, заїхати, під'їхати, з'їхати, виїхати, в'їхати; ліс — лісок, лісочок, лісище; рука - ручка, рученька, ручище).

Для підготовки мовленнєвого апарату до правильної вимови важких для дітей звуків української мови [ч], [ж], [ш] треба виконати відповідну систему вправ. Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити на нижню і повернути його у вихідне положення. Вправа 2. Висунути язик, звузивши його, потім широко розпластати. Вправа 3. Для того щоб язик був широкий і спокійний, треба притиснути його губами п'ять-шість разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім відкрити рот і потримати широкий язик у спокійному положенні. Вихователь у цей час лічить від 1 до 10. Вправа 4. Відкрити рот, покласти широкий язик між зубами (зуби не торкаються язика) і, вимовляючи ц-і-с, потримати його в цьому положенні. Вихователь лічить від 1 до 10. Вправа 5. Відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу (губу не натягувати на верхні зуби) і здувати ватку зі столу, ніби вимовляючи звук [ф]. Вправа 6. Обвести кінчиком язика верхню губу і наче злизати варення), роблячи рухи язиком зверху вниз (нижньою губою не допомагати). Вправа 7. Показати зуби і сховати їх або пошепки вимовляти и-е-и-е-и-е. Потім зімкнути губи і витягнути їх уперед. Вправа 8. Відкрити рот і торкнутися кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад. При цьому слід стежити за тим, щоб нижня щелепа була нерухомою.

Дидактичні вправи на закріплення граматичної правильності мовлення. Вправа «Чий це хвіст?». Мета: утворення присвійних прикметників. Вправа «Кому що потрібно?» Мета: відмінювання іменників множини, що означають назви дитинчат тварин.

Добираючи дидактичні вправи, слід пам'ятати, що вони не є самоціллю, а використовуються у комплексі з іншими методами навчання для закріплення навичок розвитку усного мовлення дітей.

 

•      КУТОЧОК ПРИРОДИ І ДІЛЯНКА ДНЗ як основна матеріальна база ознайомлення дітей з природою. Розміщення та обладнання куточка природи.

Створюючи в ДНЗ належне розвивальне середовище, спрямоване, зокрема, й на формування природничої компетентності дітей, педагоги мають приділити серйозну увагу оформленню як території дошкільного закладу, так і його приміщень. Ознайомлення дітей із природою у дошкільному закладі потребує постійного безпосереднього спілкування з нею, тому важливими є куточки природи. Вони обов'язкові для кожної вікової групи навіть за наявності у дошкільному закладі зимового саду чи кімнати природи. Куточок природи слід облаштовувати у світлій частині кімнати. А його об'єкти можна розмістити як традиційно - на столах чи шафах, так і нестандартно - на пеньках, металевих підставках тощо.Розміщуючи мешканців у куточку природи, треба насамперед подбати про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості й потреби. Так, одні кімнатні рослини, скажімо герань, мають потребу у великій кількості сонячного світла. Отже, їх варто поставити на найосвітленіше місце. Інші, скажімо узамбарська фіалка, погано переносять прямі сонячні промені, їхнє місце - подалі від сонця.Утримуючи жаб чи ящірок, слід враховувати біологічні особливості плазунів та земноводних. Скажімо тераріум, де живе ящірка, варто ставити на місце, що добре прогрівається сонцем, а тераріум з жабою має перебувати неодмінно у тіні.Разом з тим куточок природи мас радувати око, прикрашати інтер'єр. Зрештою, об'єкти у куточку природи необхідно розміщувати так, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати та догляді дати за ними.

 Вимоги до підбору мешканців куточка природи: відповідність вимогам програми, невибагливість до їжі та догляду, безпечність, привабливість, поширеність, типовість для тієї чи тієї систематичної чи екологічної групи. Догляд за мешканцями куточка природи за характером праці має бути доступним для дітей відповідного дошкільного віку. Для куточка природи добирають типових представників певної групи рослин чи тварин, але вони не мають відноситися до рідкісних видів, зокрема тих, що занесені до Червоної книги.

У кутках природи дитячих садків утримуються рослини і тварини. До їхнього вибору ставляться певні вимоги:

1.Об'єкти кутка природи мають відповідати завданням програми, сприяти їхньому виконанню.

2. Рослини і тварини повинні бути безпечними для дітей. Наприклад, через отруйні властивості не можна утримувати в дитячому садку солянум (паслін), олеандр, маранту, аглаонему, еуфорбію, а також колючі кактуси.

3.Об'єкти кутка природи не повинні вимагати складного догляду

4. Серед об'єктів кутка природи не повинно бути рослин, тварин які підлягають охороні або чисельність яких незначна.

5. Об'єкти кутка природи повинні змінюватися, поряд з постійними мешканцями повинні бути тимчасові. Це забезпечить постійний приплив нової інформації — важливу умову для розвитку пізнавальних інтересів дітей.

Розміщення і обладнання кутка природи. Куток природи влаштовується у світлій частині кімнати, що забезпечує сприятливі умови для більшості його мешканців. Для розміщення його використовується стандартне і нестандартне обладнання.

Стандартне обладнання — це секційні меблі із столиком-шафою в якому зберігаються предмети догляду за об'єктами кутка природи.

Нестандартне обладнання — це пеньки, невеликі оригінальні стовбури дерев, декоративні грати, на яких розміщують кімнатні рослини, клітки тощо. Для оформлення кутка природи використовують декоративні тарілки з природними орнаментами, ставлять куманці і вази з сухими букетами, а влітку — з композиціями із живих квітів. Під час розміщення в кутку природи об'єктів слід ураховувати такі основні вимоги:

1. Розміщення кімнатних рослин, тварин повинно бути підпорядковано їхнім потребам у світлі, теплі тощо. Наприклад, птахам слід забезпечити добре освітлене місце, через те що їм треба багато їжі, яку вони споживають лише при достатньому освітленні, в той же час хом'ячка ні в якому разі не можна залишати в освітленому місці, тим більше на сонці, бо це призводить до загибелі цих нічних тваринок.

2. Слід урахувати можливості розміщення дітей під час спостережень і догляду за об'єктами, тримаючи в полі зору перш за все їхню безпеку.

3. Дбати про естетичний вигляд кутка природи.

В кожному дитячому саду є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Ділянка — це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього року. На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника, плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи.

Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають велике значення для естетичного та екологічного виховання.

?????

--------6