Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

З метою забезпечення стійкого функціонування грошового обігу та фондо­вого ринку закон обмежує віндикацію у добросовісного набувача грошей, а та­кож цінних паперів на пред'явника. На відміну від цього іменні та ордерні цінні папери можуть бути витребувані від добросовісного набувача відповідно до по­ложень ст. 388 ЦК. Отже, за загальним правилом добросовісність набувача гро­шей, а також цінних паперів на пред'явника є підставою для відмови позивачу в їх віндикації. При цьому неможливість витребування грошей та цінних па­перів на пред'явника від добросовісного набувача не ставиться законом у за­лежність від того, яким чином останній набув їх, відплатно чи безвідплатно, або від того, чи вибули вони з володіння власника за його волею або поза неї (наприклад загублені, вкрадені та ін.).

Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння

1. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла зна­ ти, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), пере- дання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

2. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача пере- дання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з момен­ ту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

3. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утриман­ ня, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

4. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі
здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від
майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути від­
окремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на
відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

і. Питання про розрахунки при витребуванні майна з чужого незаконного володіння постає лише у разі повернення майна власникові з чужого иезаконного володіння. Якщо майно не може бути витребуване у добросовісного набу­вача у випадках, визначених законом (статті 388,389 ЦК), то й розрахунки між ним і власником не здійснюються.

Згідно з коментованою статтею власник має право вимагати від недобро­совісного набувача не тільки повернення майна, а і передання усіх доходів (грошових та натуральних) від майна, які останній одержав або міг одержати за весь час володіння ним. Щодо добросовісного набувача, то власник в разі повернення (віндикації) майна може вимагати передання усіх доходів від ньо­го, які добросовісний набувач одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння, або з моменту, коли йо­му було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребу­вання майна (якщо справу порушено господарським судом, таким моментом буде момент отримання ухвали господарського суду про порушення провад­ження у справі).

2. Як добросовісний, так і недобросовісний набувач (володілець) майна, що повертається власникові, вправі вимагати від останнього відшкодування здійснених ним необхідних витрат на утримання, збереження майна з того часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. До поняття «необхідні витрати» (див. роз'яснення Президії ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захи­стом права державної власності» від 2 квітня 1994 р. № 02-5/225) слід відно­сити тільки ті витрати, що необхідні для забезпечення нормального стану та збереження майна з урахуванням його зношуваності. Отже, інші витрати, тобто такі, що не є «необхідними», відшкодуванню не підлягають. Згадане право володільця майна може бути реалізоване ним шляхом подання зустрічного позову.

Щодо здійснених набувачем поліпшень майна, то лише добросовісний на­бувач має право на залишення їх за собою, якщо вони можуть бути відокрем­лені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилась їх вартість. Під зазначеними поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, що мають ко­рисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад здійснення поточного ремонту нерухомої будівлі). Щодо недобросовісного набувача, то беручи до уваги, що він повинен повернути власникові його майно, слід виходити з такого по­ліпшення, яке може бути відділене без пошкодження майна, недобросовісний набувач може залишити собі. Невіддільні від майна поліпшення мають перей­ти до власника майна безоплатно.

Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння