Порядок створення та припинення субєктів господарювання

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у спеціально передбачених законодавством випадках також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виокремлення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання з додержанням вимог законодавства.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виокремлення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства (ст. 56 ГКУ).

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення, статут (положення) або засновницький договір. В установчих документах повинні зазначатись найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета І предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, а також порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передання йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші передбачені законом умови діяльності суб'єкта господарювання, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування І місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію, умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші передбачені законодавством відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

На сьогодні законодавство дає можливість зареєструвати юридичну особу на підставі модельного статуту. Модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані зі створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб (див. додаток 3). На сьогодні діє лише модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю (постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. № 1182 "Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю").

Статутом (положенням) визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону (ст. 57 ГКУ).

В основному всі суб'єкти господарювання діють на підставі статуту, лише повне та командитне товариства діють на підставі засновницького договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення фізичної особи статусу підприємця, а також вчинення інших передбачених законом реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[1].

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такий:

• перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, і повноти відомостей, вказаних у реєстраційній картці;

• перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у державній реєстрації;

• внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру;

• оформлення і видача виписки з Єдиного державного реєстру.

У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" чітко прописані документи, які необхідно подати для державної реєстрації суб'єкта господарювання. Так, ст. 42 вищезгаданого закону зазначає, що для державної реєстрації фізичної особи-підприємця необхідно подати такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

2) копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків;

3) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Станом на 01.07.2014 р. - плата за державну реєстрацію фізичної особи-підприємця становить 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців");

4) нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється:

1) на підставі власного рішення;

2) за певних обставин. Так, рішення по припинення діяльності фермерського господарства приймається у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом (ст. 36 Закону України "Про фермерське господарство"). С.139 ЦК України передбачає припинення діяльності командитного товариства при вибутті всіх вкладників.

3) на підставі рішення органів державної влади, а саме:

- антимонопольних органів у разі порушення суб'єктом господарювання антимонопольного законодавства (Закон України "Про захист економічної конкуренції");

суду в разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");

- суду в разі припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи-емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства (ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

4) у разі реорганізації. Реорганізація може бути шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності фізичної особи-підприємця підлягає опублікуванню реєстраційним органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання (ст. 59 ГКУ).