економічної системи змішаного капіталізму

На сучасному етапі трансформації національну економічну систему України можна визначити як перехідну від адміністративної до змішаної державно-ринкової з послабленням імперативного планування і становлення децентралізованих елементів індикативного планування, а також як перехідну від соціалістичної до так званої соціально-орієнтованої ринкової капіталістичної економічної системи. В основі цієї системи - державне регулювання, яке приносить у ринкові стихійні сили спонукання до економічної активності, якості, системності, цілеспрямованості і гуманності.

За позитивними перспективами тип національної економіки може сформуватися лише за умови реалізації обґрунтованої державної економічної політики економічних реформ, в основі якої повинна лежати програма структурної перебудови національної економіки. Своєрідна програма формування раціональної структури економіки повинна виходити із засад ресурсозбереження, зниження енергосировинної місткості виробництва, ринкових реформ в системі власності на ресурси, перегляду деформованої системи бюджетного фінансування (в першу чергу житлово-комунальних субсидій, науки, освіти), створення дієвого гнучкого господарського механізму змішаного типу, з обов’язковим елементом державного централізованого спрямування планування (індикативного, а не директивного), дієвого і адресного соціального захисту, приведення системи оплати праці лібералізованій системі ціноутворення, тощо.

 

 

 

Рис. Адаптивна організаційно-економічна модель управління стійким розвитком господарюючого суб’єкту в умовах змішаної економіки

 

 

Напишіть реферат на обрану тему

 

Словник термінів:

Змішана економіка – економічна система, заснована на різних формах власності, розвиток якої регулюється ринком, традиціями та державними централізованими рішеннями, які полягають у економічному плануванні, перерозподілі виробленого доходу, здійсненні спільного (змішаного) державно-приватного підприємництва.

Змішане управління національною економікою – система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

Кредитно-грошове регулювання – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки.

Адміністративно-економічне регулювання - заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації соціальних цілей суспільства (демонополізація, роздержавлення, приватизація, макроекономічне планування і програмування, формування системи економічних, екологічних та соціальних стандартів і нормативів, регламентування зовнішньоекономічної діяльності.

Цінове рулювання вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних та судових заходів з метою проведення кон’юктурної та структурної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробництва, його модернізація, посилення конкурентноздатності національної економіки, пом’якшення соціальної напруги, тощо.

Фінанси – система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Бюджет – кошторис щорічних доходів і видатків держави. Це план, створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

Бюджетна система – сукупність бюджетів різних рівнів.

Державний бюджет – основний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону.

Державне казначейство – орган, на який покладено функції:

- використання державного бюджету;

- обліку його касового виконання;

- управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

Податкова система – законодавчо обумовлена сукупність принципів оподаткування, податків, зборів, інших обов’язкових платежів, органів справляння податків у їх взаємодії.

Система оподаткування - процес встановлення і справляння податків.

Податки - це обов’язкові нормовані платежі в державний або місцевий бюджети, що їх вносять окремі особи, підприємства, організації та установи. Вони є основним джерелом формування доходної частини держаних і місцевих (муніципальних) бюджетів в умовах ринкової економіки є податки.

Фіскальні монополії – це встановлені державою ціни на товари і послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом держави від реалізації монополізованих товарів.

Акцизи – це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі.

Мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціальна структура).

Кредит– це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Адміністративні монополії - це монополії, що свідомо створюються державою, надаючи окремим підприємствам виключні права на виконання певного роду діяльності (виробництво алкогольних та тютюнових виробів, видобуток золота тощо).

Монопсонія (“моно” – один, ”опсонія” – закупівля продовольства) – монополія на боці покупця даного товару чи послуги (приклад: держава як єдиний покупець зброї, військових пристроїв у приватних фірм).

Олігополія (грец.oligos – небагато; poleo – продаю) – тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси товарів.

Суспільні блага — це товари і послуги, призначені для задоволення колективних потреб, які неможливо визначити у грошовій формі, й через це їх не може дати ринок, і які не можна вилучити зі споживання. Мають нульові граничні витрати — у разі збільшення кількості споживачів зростання витрат не відбувається. Тут йдеться про національну оборону, охорону громадського порядку, єдину енергетичну систему, національну систему комунікацій, державне управління, загальну освіту, охорону здоров'я, фундаментальні науки тощо.

Квазісуспільні товари і блага — система освіти, бібліотеки, музеї, автомобільні дороги, пожежна охорона, каналізація тощо. На відміну від суспільних благ, їх можна вилучити із процесу споживання, проте часто вони забезпечуються державою, оскільки існують позитивні ефекти чи значні вигоди переливу. Крім того, часто граничні витрати теж нульові.

 

 

Запитання для самоперевірки

1. Що таке державне регулювання економіки?

2. Чим викликана необхідність державного регулювання економіки?

3. Які головні економічні функції держави?

4. Що собою представляє бюджетно-податкова політика держави?

5. Розкрийте зміст кредитно-грошової політики держави.

6. Охарактеризуйте основні методи державного регулювання економіки.