ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ З КУРСУ «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ»

Тема 1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

І. Актуальність теми:

 

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання, виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтації людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолюті та інш. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття

 

II Навчальна мета самостійної роботи:

Студенти повинні знати:

Структуру світогляду. Типи світогляду. Об’єкт і предмет філософії. Філософські методи. Структура та функції філософії. Взаємозв’язок філософії та медицини.

Студент повинен розуміти:

· в чому полягають необхідність та неминучість виникнення у людини світоглядних знань та орієнтацій;

· як пов‘язані між собою світогляд та філософія;

· чим зумовлена наявність у філософії саме таких характерних рис мислення;

· внутрішній зв‘язок основних функцій філософії між собою;

· чим зумовлена така структура філософського знання

Студент повиненвміти:

· виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях:

· пояснювати ( у тому числі конкретними прикладами) основні функції філософії;

 

III Матеріали самостійної роботи

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми

Дисципліни Знати
Культурологія   Всесвітня історія   Історія розвитку медицини Співвідношення філософії з наукою, мистецтвом, релігією Історичні особливості виникнення світогляду Універсальність філософського знання на початку його виникнення

III.2. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

«Справжнє призначення філософії – будити у людей духовні інтереси, допомагати їх духовним шуканням і духовному піднесенню» Сократ

ПЛАН

1. Світогляд, його структура і функція.

2. Типи світогляду.

3. Світогляд і філософія.

4.Об’єкт і предмет філософії.

5.Філософські методи.

6.Структура та функції філософії.

7.Філософія в системі культури.

8.Взаємозв’язок філософії та медицини.

9. Історико-філософський процес.

10.“Основне питання філософії”: різноманітність підходів.

1.Людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати свою унікальність. В результаті у неї формуються узагальнені уявлення про себе, світ, свої взаємини зі світом - світогляд. Поняття «світогляд» більш широке , ніж поняття «філософія». Світогляд – це форма загального людського самовизначення в світі. Це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.



Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – філософські, релігійні, суспільно - політичні, економічні, етичні, естетичні.

Складовими світогляду постають знання, досвід, погляди, переконання, принципи, ідеали, ціннісні орієнтації, вірування, життєві норми та стереотипи. Світогляд постає загальнолюдським явищем, тобто він притаманний кожній людини у її нормальному стані, він спонукає людину до практичної дії, до певного способу життя та думки.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на такі рівні: світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння.

2.Виділяють такі основні видисвітогляду:

за носієм: індивідуальний, колективний, груповий, національний, регіональний та ін.;

за ступенем та чіткістю самосвідомості: життєво - практичний ,тобто здоровий глузд, та теоретичний, різновидом якого є філософія;

за історичними епохами: архаїчний, античний, середньовічний,

ренесансний, світогляд ХХ століття та ін.;

за морально - ціннісними орієнтирами: егоїстичний, альтруїстичний, гуманістичний, антигуманний, цинічний, шовіністичний та ін.;

за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний,

фантастичний, викривлений, адекватний дійсності.

3.Історично можна виділити три основні форми світогляду: міфологічний, релігійний та філософський.

Міфологічнійформі світогляду притаманні:

· ототожнення природних сил з людськими( олюднення природи);

· наявність фантастичних богів, їх спілкування, взаємодія з людиною;

· відсутність абстрактних роздумів( рефлексії).

В надрах міфології зародилися елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства. Вона досліджує ті ж питання, що й міф:

· походження Всесвіту, життя на Землі, людини;

· пояснення природних явищ;

· морально – етичні проблеми.

Але якщо міфологія просто пропонує свою картину світу, то релігія базується на вірі у надприродні сили. Для підтримки такої віри релігія звертається до почуттів людей через мистецтво, створює систему культів та організаційних структур.

Філософія виникла як альтернатива міфології та релігії. Філософський світогляд відрізняється від релігійного та міфологічного тим, що він

· заснований на знанні,( а не на вірі або вигадці),

· є мисленням про мислення,

· логічно побудований ,

· спирається на чіткі поняття та категорії.

У міфології світовідчуття переважає над розумінням, а в філософії – навпаки.

Взаємозв’язок філософії та медицини.

Історико-філософський процес.

“Основне питання філософії”: різноманітність підходів.

 

Хто із стародавніх філософів уперше використовує поняття “філософія”?

- Конфуцій; - Сократ;

- Фалес; - Платон;

- Піфагор; - Демокрит.

5.Міфологічний світогляд передбачає:

- протистояння людини природі;

- єдність людини з природою;

- поділ усього сущого на матеріальне і духовне;

- міфологія не має автора, її творцем є народ;

- раціонально пояснює свої твердження;

- міфологічна свідомість є синкретичною;

- міфологія є авторською формою мислення та інтелектуальної творчості.

7.Де вперше зароджується філософія як вищий тип світогляду?

- Давній Єгипет; - Давня Греція;

- Давній Китай; - Давня Індія.

Які з перерахованих питань є філософськими?

- У чому сенс існування людини?

- Які шляхи вирішення екологічної кризи?

- Чи можливі небілкові форми життя?

- Що є істина?

- Як вирішити продовольчу проблему людства?

- У чому сутність гравітації?

- Що таке свобода?

9.Питання про що Ф.Енгельс назвав “основним питанням філософії”?

- про буття сущого;

- про сенс життя;

- про основні закони суспільства, природи і мислення;

- про відношення мислення до буття.

10.В якому з наведених запитань розкривається, за Ф.Енгельсом, сутність другої сторони основного питання філософії?

- Чи здатне людство пізнати абсолютно все у світі?

- Чи може людство досягнути повного і вичерпного знання про все матеріальне у світі?

- Чи всі об’єкти дійсності стануть предметами нашого пізнання?

- Чи здатна людська свідомість пізнавати cвiт, вiдображати дiйсність, закони об’єктивного світу?

11.Кому з давньогрецьких філософів належать слова: “…займатися філософією слід і молодому й старому: першому для того, щоб він і до старості залишався молодим, залишаючи добру пам'ять про минуле, другому—щоб він був і молодим, і старим, не відчуваючи страху за майбутнє”?

- Платону; - Епіктету;

- Аристотелю; - Епікуру;

- Сенеці.

12.Кому з філософів Нового часу належать слова: “…Філософія…одна тільки відрізняє нас від дикунів і варварів і що кожний народ характеризується більшою громадськістю і освіченістю, чим краще в ньому філософствують; тому немає для держави більшого блага, ніж мати справжніх філософів”:

- Декарту; - Спінозі;

- Руссо; - Канту.

 

 

Першоджерела до вивчення теми

Аристотель. Метафизика

Итак, из всего сказанного следует, что имя [мудрости] необходимо отнести к одной и той же науке: это должна быть наука, исследующая первые начала и причины: ведь и благо, и «то, ради чего» есть один из видов причин. А что это не искусство творения, объяснили уже первые философы. Ибо и теперь, и прежде удивление побуждает людей философствовать, причем вначале они удивлялись тому, что непосредственно вызывало недоумение, а затем, мало-помалу продвигаясь таким образом далее, они задавались вопросом о более значительном, например, о смене положения Луны, Солнца и звезд, а также о происхождении Вселенной. Но недоумевающий и удивляющийся считает себя незнающим (поэтому и тот, кто любит мифы, есть в некотором смысле философ, ибо миф создается на основе удивительного). Если, таким образом, начали философствовать, чтобы избавиться от незнания, то, очевидно, к знанию стали стремиться ради понимания, а не ради какой-нибудь пользы. Сам ход вещей подтверждает это; а именно: когда оказалось в наличии почти все необходимое, равно как и то, что облегчает жизнь и доставляет удовольствие, тогда стали искать такого рода разумение. Ясно поэтому, что мы не ищем его ни для какой другой надобности. И так же как свободным называем того человека, который живет ради самого себя, а не для другого, точно так же и эта наука единственно свободная, ибо она одна существует ради самой себя.

 

ЭПИКУР. ИЗ ПИСЬМА К МЕНЕКЕЮ

Пусть никто в молодости не откладывает занятия философией, а в старости не устает заниматься философией: ведь никто не бывает ни недозрелым, ни перезрелым для здоровья души. Кто говорит, что еще не наступило или прошло время для занятия философией, тот похож на того, кто говорит, что для счастья или еще нет, или уже нет времени. Поэтому и юноше, и старцу следует заниматься философией: первому — для того чтобы, старея, быть молоду благами вследствие благодарного воспоминания о прошедшем, а второму — для того чтобы быть одновременно и молодым, и старым вследствие отсутствия страха перед будущим. Поэтому следует размышлять о том, что создает счастье, если действительно, когда оно есть, у нас все есть, а когда его нет, мы все делаем, чтобы его иметь.

…Надо принять во внимание, что желания бывают: одни — естественные, другие — пустые, и из числа естественных одни — необходимые, а другие — только естественные; а из числа необходимых одни — необходимы для счастья, другие — для спокойствия тела, третьи — для самой жизни.

Декарт Р. Начала философии.

…Прежде всего я хотел бы выяснить, что такое философия, сделав почин с наиболее обычного, с того, например, что слово «философия» обозначает занятие мудростью и что под мудростью понимается не только благоразумие в делах, но также и совершенное знание всего того, что может познать человек; это же знание, которое направляет самую жизнь, служит сохранению здоровья, а также открытиям во всех науках. А чтобы философия стала такой, она необходимо должна быть выведена из первых причин так, чтобы тот, кто старается овладеть ею (что и значит, собственно, философствовать), начинал с исследования этих первых причин, именуемых началами. ….Затем я предложил бы обсудить полезность этой философии и вместе с тем доказал бы важность убеждения, что философия (поскольку она распространяется на все доступное для человеческого познания) одна только отличает нас от дикарей и варваров и что каждый народ тем более гражданствен и образован, чем лучше в нем философствуют; поэтому нет для государства большего блага, как иметь истинных философов. Сверх того, любому человеку важно не только пользоваться близостью тех, кто предан душою этой науке, но поистине много лучше самим посвящать себя ей же, подобно тому как несомненно предпочтительнее при ходьбе пользоваться собственными глазами и благодаря им получать наслаждение от красок и цвета, нежели закрывать глаза и следовать на поводу у другого; однако и это все же лучше, чем, закрыв глаза, отказываться от всякого постороннего руководительства. Действительно, те, кто проводит жизнь без изучения философии, совершенно сомкнули глаза и не заботятся открыть их; между тем удовольствие, которое мы получаем при созерцании вещей, видимых нашему глазу, отнюдь не сравнимо с тем удовольствием, какое доставляет нам познание того, что мы находим с помощью философии. К тому же для наших нравов и для жизненного уклада эта наука более необходима, чем пользование глазами для направления наших шагов. Неразумные животные, которые должны заботиться только о своем теле, непрерывно и заняты лишь поисками пищи для него; для человека же, главною частью которого является ум, на первом месте должна стоять забота о снискании его истинной пищи — мудрости.

…Высшее благо… есть не что иное, как познание истины по ее первопричинам, то есть мудрость; занятие последнею и есть философия…

...Вся философия подобна как бы дереву, корни которого — метафизика, ствол — физика, а ветви, исходящие от этого ствола,— все прочие науки, сводящиеся к трем главным: медицине, механике и этике. Под последнею я разумею высочайшую и совершеннейшую науку о нравах; она предполагает полное знание других наук и есть последняя ступень к высшей мудрости. Подобно тому как плоды собирают не с корней и не со ствола дерева, а только с концов его ветвей, так и особая полезность философии зависит от тех ее частей, которые могут быть изучены только под конец.

…Я знаю, что может пройти много веков, прежде чем из этих начал будут выведены все истины, какие оттуда можно извлечь, так как истины, какие должны быть найдены, в значительной мере зависят от отдельных опытов… Пожелаю нашим потомкам увидеть счастливое его завершение.

 

КАНТ И. Логика.

Философия … есть наука о последних целях человеческого разума. Это высокое понятие сообщает философии достоинство, т. е. абсолютную ценность. И действительно, она есть то, что одно только и имеет внутреннюю ценность и впервые придает ценность всем другим знаниям. … философия есть идея совершенной мудрости, указывающей нам последние цели человеческого разума. …Ее можно назвать также наукой о высшей максиме применения нашего разума, поскольку под максимой разумеется внутренний принцип выбора между различными целями.

Ибо и в последнем значении философия есть наука об отношении всякого знания и всякого применения разума к конечной цели человече­ского разума, которой, как высшей, подчинены все другие цели и в которой они должны образовать единство.

Сферу философии в этом всемирно-гражданском значении можно подвести под следующие вопросы:

1. Что я могу знать?

2. Что я должен делать?

3. На что я смею надеяться?

4. Что такое человек?

На первый вопрос отвечает метафизика, на второй — мораль, на третий — религия и на четвертый — антропология. Но в сущности все это можно было бы свести к антропологии, ибо три первых вопроса относятся к последнему.

Итак, философ должен определить:

1) источники человеческого знания,

2) объем возможного и полезного применения всякого знания и, наконец,

3) границы разума.

…Философу требуются главным образом две вещи: 1) культура таланта и умения, чтобы применять их ко всевозможным целям; 2) навык в применении того или другого средства к каким-либо целям. То и другое должно соединяться, ибо без знаний никогда нельзя стать философом, но также и одни знания никогда не создают философов, если целесообразная связь всех знаний и навыков не образует единства и не возникает сознание соответствия этого единства высшим целям человеческого разума.

Маркс К. Пере­довица в № 179 "КÖlnische Zeitung"

"Философия, а в особенности немецкая философия, имеет склонность к уединению, к тому, чтобы замыкаться в свои системы и предаваться бесстрастному созерцанию...

...Но философы не вырастают как грибы из земли, они — предмет своего времени, своего народа, самые тонкие, дра­гоценные и невидимые соки которого концентрируются в философских идеях... Философия не витает вне мира, как и мозг не находится вне человека...

...Всякая истинная философия есть духовная квинтэс­сенция своего времени... философия не только внутренне по своему содержанию, но и внешне, по своему проявлению, вступает в соприкосновение с действительным миром своего времени... Она становится... философией современного мира... она представляет собой живую душу культуры"

 

Энгельс Ф.

Додаткова література

1. Філософія. Навчальний посібник. Під ред. Надольного І.Ф. К.: 1997.

2.Філософія. Підручник. Бичко І.В. та ін. К., 2001.

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ З КУРСУ «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ»

Тема 1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

І. Актуальність теми:

 

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання, виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтації людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолюті та інш. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття

 

II Навчальна мета самостійної роботи:

Студенти повинні знати:

Структуру світогляду. Типи світогляду. Об’єкт і предмет філософії. Філософські методи. Структура та функції філософії. Взаємозв’язок філософії та медицини.

Студент повинен розуміти:

· в чому полягають необхідність та неминучість виникнення у людини світоглядних знань та орієнтацій;

· як пов‘язані між собою світогляд та філософія;

· чим зумовлена наявність у філософії саме таких характерних рис мислення;

· внутрішній зв‘язок основних функцій філософії між собою;

· чим зумовлена така структура філософського знання

Студент повиненвміти:

· виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях:

· пояснювати ( у тому числі конкретними прикладами) основні функції філософії;

 

III Матеріали самостійної роботи

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми

Дисципліни Знати
Культурологія   Всесвітня історія   Історія розвитку медицини Співвідношення філософії з наукою, мистецтвом, релігією Історичні особливості виникнення світогляду Універсальність філософського знання на початку його виникнення

III.2. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

«Справжнє призначення філософії – будити у людей духовні інтереси, допомагати їх духовним шуканням і духовному піднесенню» Сократ

ПЛАН

1. Світогляд, його структура і функція.

2. Типи світогляду.

3. Світогляд і філософія.

4.Об’єкт і предмет філософії.

5.Філософські методи.

6.Структура та функції філософії.

7.Філософія в системі культури.

8.Взаємозв’язок філософії та медицини.

9. Історико-філософський процес.

10.“Основне питання філософії”: різноманітність підходів.

1.Людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати свою унікальність. В результаті у неї формуються узагальнені уявлення про себе, світ, свої взаємини зі світом - світогляд. Поняття «світогляд» більш широке , ніж поняття «філософія». Світогляд – це форма загального людського самовизначення в світі. Це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.

Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – філософські, релігійні, суспільно - політичні, економічні, етичні, естетичні.

Складовими світогляду постають знання, досвід, погляди, переконання, принципи, ідеали, ціннісні орієнтації, вірування, життєві норми та стереотипи. Світогляд постає загальнолюдським явищем, тобто він притаманний кожній людини у її нормальному стані, він спонукає людину до практичної дії, до певного способу життя та думки.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на такі рівні: світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння.

2.Виділяють такі основні видисвітогляду:

за носієм: індивідуальний, колективний, груповий, національний, регіональний та ін.;

за ступенем та чіткістю самосвідомості: життєво - практичний ,тобто здоровий глузд, та теоретичний, різновидом якого є філософія;

за історичними епохами: архаїчний, античний, середньовічний,

ренесансний, світогляд ХХ століття та ін.;

за морально - ціннісними орієнтирами: егоїстичний, альтруїстичний, гуманістичний, антигуманний, цинічний, шовіністичний та ін.;

за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний,

фантастичний, викривлений, адекватний дійсності.

3.Історично можна виділити три основні форми світогляду: міфологічний, релігійний та філософський.

Міфологічнійформі світогляду притаманні:

· ототожнення природних сил з людськими( олюднення природи);

· наявність фантастичних богів, їх спілкування, взаємодія з людиною;

· відсутність абстрактних роздумів( рефлексії).

В надрах міфології зародилися елементи моралі, релігії, філософії, мистецтва, науки.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства. Вона досліджує ті ж питання, що й міф:

· походження Всесвіту, життя на Землі, людини;

· пояснення природних явищ;

· морально – етичні проблеми.

Але якщо міфологія просто пропонує свою картину світу, то релігія базується на вірі у надприродні сили. Для підтримки такої віри релігія звертається до почуттів людей через мистецтво, створює систему культів та організаційних структур.

Філософія виникла як альтернатива міфології та релігії. Філософський світогляд відрізняється від релігійного та міфологічного тим, що він

· заснований на знанні,( а не на вірі або вигадці),

· є мисленням про мислення,

· логічно побудований ,

· спирається на чіткі поняття та категорії.

У міфології світовідчуття переважає над розумінням, а в філософії – навпаки.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь