Ііі. Запишіть речення, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання, накресліть структурні схеми безсполучникових речень, дайте їх загальну характеристику.

1. Постала туга сном важким приспана повстала велетом і досягла до хмар жаль запалав прибоєм океана загомонів його страшний пожар (Леся Українка). 2. І тільки десь чути в широкому полі то стихне сопілка то знов заспіва (Олександр Олесь). 3. Переконатися пора зробиш зло не жди добра (Д.Білоус). 4. Було тепло весна розливалася навкруги ліси туманіли понад Пслом вбираючись у першу зелень (О. Гончар). 5. Мені приснилось ти вже мати (Т.Шевченко). 6. Не почуєш вітру серце мре (А.Малишко). 7. За­світить місяць засяють зорі земля потоне в сріблястім морі (Олександр Олесь). 8. Було колись в одній країні сумний поет в сумній хатині ряда­ми думи шикував (Леся Українка).9.Он зоря покотилась то гірка покотилась сльозина небес­на (Леся Українка). 10. Глибоке зоряне небо місяць-князь високо стоїть на ясній оболоні й блідне пе­ред наступаючим ранком східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком з сизої мли виринають непевними очеретами безлисті дерева... (М. Старицький).

 

ІV. Дайте загальну характеристику речень. Накресліть їх структурні схеми. Зробіть повний синтаксичний розбір 3 речення.

1. Додому! Скільки б людина не жила на світі, скільки б не мандрувала по краях дивних і прекрасних, а завжди її тягне додому… (Р.Іванченко).

2. Якось відомий художник Пабло Пікассо сказав, що йому потрібно було дожити до похилого віку, щоб навчитися малювати як діти — безпосередньо, яскраво, емоційно (З газ.).

3. Стихії небесні, мовби прагнучи поєднатися з великою стихією, що заполонила всю землю, накочувалися безперервними грозами, що надто лютували вночі (П.Загребельний).

4. Сонце тільки-тільки виглядало з-за якогось ліска, що темнів по краєвиду тоненькою смужкою, і роса ще не встигла розійтися туманом по зеленому полю (В.Винниченко).

5. Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: після дощу того уся земля цвіте, і ліс, покритий краплями блискучими, сміється. (М.Рильський).

 

ВАРІАНТ 5

І. Запишіть речення. Поставте, де потрібно, розділові знаки, поясніть їх уживання. Накресліть схеми речень, дайте їх загальну характеристику.

1. Чи то війнув снігами небосхил чи то так сумно розкричалась галич (Г.Світлична). 2. Від гос­трого болю в очах потемніло і на вії виступили сльози (В. Козаченко). 3. Любить він читати про якісь пригоди й героїчні вчинки відважних людей а тоді довго передумує прочитане (О.Донченко). 4. І грає арфа мов у сні про щось солодке і болюче і все життя як ліс дрімучий як ліс терновий навесні (Олександр Олесь). 5. Гнало вітрами з півдня проте ще холодно не було (О.Гончар). 6. Білими ставками купчилось ромен-зілля і розливалось блакит­не море дикої конюшини аж ген-ген до лісу (І. Муратов). 7. Я хочу вернутись та стали мов стіни літа. І до тебе уже не пускають (С.Пушик). 8. Довженко в усьому поет і це його виділяє з-поміж багатьох як митця (О.Гончар). 9. Твори Катерини Білокур назавжди ввійшли в золотий фонд національної української культури а найкращі з них сміливо можемо сказати збагатили скарбницю світового мистецтва (О.Гончар). 10. О котрій годині розпочнеться концерт і хто його буде вести?

ІІ. Дати характеристику підрядних речень (за схемою).

1. Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалось до верховіть, ми вирушали на прогулянку до лісу (В.Бабляк). 2. Все, що жило, радувалось милою днинкою (І.Франко). 3. Здавалось мені, що ворушаться скелі, з очей своїх сльози ллючи (О.Олесь). 4. Коли б був я сокіл вільний, я б летів назустріч сонцю... (О.Олесь). 5. Прийди в мій сад як з сонцем стане прощатись гаснуча земля (О.Олесь). 6. Отут, де сумно опустили віти струнки тополі на твердий обліг, в пропахле димом сорок третє літо він за неправду у бою поліг (В.Симоненко). 7. Земле, засійся зерном золотим, щоб колосилася нива зелена (В.Грінчак). 8. Швидша від усього думка, тому що вона в одну мить може облетіти весь світ (Нар.тв.). 9. Раптом доріжка стала така вузька, що зелене гілля вгорі сходилося докупи й закривало небо (І.Нечуй-Левицький). 10. Хоч на щастя життя багате, але кожну людину ждуть і печаль, і сум, і втрати... (В.Симоненко). 11. Край неба на сході помітно блідне, так що на землі з’являються перші тіні (В.Кучер). 12. А ранок розгорявся, як золото на сонці (М.Коцюбинський).

ІІІ. Запишіть речення, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання, накресліть структурні схеми безсполучникових речень, дайте їх загальну характеристику.

1. Бруньки на деревах стікали липучим соком тополя обвішалася сережками (Ю. Смолич). 2. А вгорі вже блідли зорі западала пізня осіння ніч (Ю. Смолич). 3. Скільки кинеш оком леліє Дніпро вигинаючись помежи горами тихо миючи піскуваті коси (М. Коцюбинський). 4. Квіт на каштанах так чисто і юно зайнявсь вітер волого припав до пелюсток устами (Б. Олійник). 5. Ну так знай же я тебе давно люблю (І.Цюпа). 6. Стукнули дверима в сусідній хаті сусідка вийшла з дому (Марко Вовчок). 7. Виднілася розкішна лісова земля по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (М. Стельмах).8. Всесвіт вели­кий і різноманітний одні тіла перебувають у стані плаз­ми другі в стані закаменілості (О. Гончар). 9. Хмари розповзлися виглянуло сонечко (К. Гордієнко). 10. Од зеленого берега ніби повіяло холод­ком холодок ніби лащився до лиця милував його вли­вав в тіло розкіш життя почування радісне безклопітне й безжурне як сама молодість (І. Нечуй-Левицький).

 

ІV. Дайте загальну характеристику речень. Накресліть їх структурні схеми. Зробіть повний синтаксичний розбір 4 речення.

1. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо й наліво, по-моєму, кінець кінцем мусять відчути себе злидарями (О.Гончар).

2. В душі зберігаю навіки години, коли я уперше побачив той край, де, вшир розмахнувшись в степах України, назустріч до моря плинув Дунай (М.Нагнибіда).

3. На світі ще не народився кат, щоб душу вбив, хоч може вбити тіло… (В.Лучук).

4. Як рожеві птахи, зашуміли, заспівали примороззю підкучерявлені очерети, і їхній пух полетів у святешну далечінь, де злегка поскрипував мороз чи земля і на добрий сон вкладалося село (М. Стельмах).

5. Якщо ти байдуже пройшов повз слабкого й беззахисного, якщо очі твої залишилися незрячими, а душа глухою, — ти виростеш жорстоким, а жорстокість — це слабкість, помножена на підлість (В.Сухомлинський).

ВАРІАНТ 6

І. Запишіть речення. Поставте, де потрібно, розділові знаки, поясніть їх уживання. Накресліть схеми речень, дайте їх загальну характеристику.

1. А дощ шумить і вітер волохатий у шиби б'є (Є. Плужник). 2. То мати гукає то мати шепоче мене виряджаючи в дальню дорогу (П.Воронько). 3. Мабуть батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А.Головко). 4. Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (М.Коцюбинський). 5. Дощило і в повітрі віяло прохолодою (А.Головко). 6. Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне (Б.-І. Антонич). 7. Надворі ще темно але світанок на­ближається (Г. Тютюнник). 8. Зима летіла над землею і от весна і все в цвіту (В.Сосюра). 9. Найвища наука в житті мудрість а найвища мудрість бути добрим (Г. Тютюнник). 10. То замерехтить жовтогаряча достиг­ла нива то зблиснуть попереду золоті озера соняш­ників (І. Цюпа).

ІІ. Дати характеристику підрядних речень (за схемою).

1. І стежка, де ти ходила, колючим терном поросла (Т.Шевченко). 2. Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано і переконливо (Тацит). 3. Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина). 4. Коли у мойомі слові олжа павутиння зітче, жбурни його, як полову, на сором моїх очей (Б.Олійник). 5. Коли уся душа тріпоче, тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М.Рильський). 6. Там, де вони йшли, сполохане птаство здіймалося з трав, з пронизливим криком ширяло в повітрі (О.Гончар). 7. Розішлю свої думи в дозори, щоб у сизому міражі не ступило свавільне горе на кордони твоєї душі (В.Симоненко). 8. Розтривожились тополі із вітрами край доріг, бо на борозни у полі перший приморозок ліг (Д.Луценко). 9. Часом Десна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси, а й сінокоси (О.Довженко). 10. І сутінки в такі години під віттям стелять каламуть, хоча ще заходу жоржини гарячі маківки несуть (М.Нагнибіда). 11. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). 12. Темнота важчала, ніби самі гори змикалися над го­ловою (О. Гончар).