Сили і засоби «Цивільного захисту»

Історія становлення.

У лютому 1993р ВРУ був прийнятий Закон „Про цивільну охорону”. На 10 міжнвродній конференції (м.Амма, Франція), яка відбулася 3-5 квітня 1994р. держави учасниці прийняли Універсальну Декарацію в якій закликаються всі уряди держав розглянути термін Цивільний захист” для визначення всіх заходів для захисту життя людей від всіх катастроф та НС природного та техногенного характеру. В червні 2004р президентом України був підписаний Закон „Про правові засади цивільного захисту”.

2. Організація та упрвіління „Цивільним захистом” в Україні, на об’єкті”

Цивільний захист організовують за територіально-виробничими принципами:

- Територіальний принцип –заходи ЦЗ поширені і підпорядковані здійсненню по вертикалі: центр-область-місто-район-село-об’єкт господарської діяльності;

- Виробничий принцип - заходи ЦЗ поширені і підпорядковані здійсненню по вертикалі: КМУ, Міністерство-Відомство-об’єкт господарської діяльності.

Об’єкт господарської діяльності – виробництво, підприємство, навчальні заклади та організації, незалежно від форм власності.

Начальником ЦЗ об’єкта є його керівник. На підприємстві з чисельністю 200 осіб і більше призначається штатний працівник – начальник штабу ЦЗ. На хімічно-небезпечних об’єктах начальник штабу призначається незалежно від кількості працівників.Загальне керівництво ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України.

Сили і засоби «Цивільного захисту»

Сили і засоби цивільного захисту -особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

До сил цивільного захисту належать:

— оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

— спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

— аварійно-відновлювальні формування;

— спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

— формування особливого періоду;

— авіаційні та піротехнічні підрозділи;

До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:

— аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

— спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

— сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

— сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

— сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

— добровільні рятувальні формування.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій та їх мета. Заходи щодо регулювання безпеки.

Запобігання виникненню НС – це підготовка і реалізація комплексних заходів, що спрямовані на регулювання безпеки управління ризиками та завчасного регулювання на загрозу виникнення НС.

Моніторинг і прогнозування НС – це спостереження, контроль і передбачення небезпечних природних, техногенних і соціальних чинників, які можуть стати джерелами НС, а також динаміку їх розвитку, визначення масштабів з метою їх попередження і ліквідації.

Прогноз обстановки включає в себе: визначення території, аналіз масштабів та наслідків НС, визначення максимальних параметрів зон розповсюдження НС та їх вплив на об’єкти, визначення можливих втрат населення та обсягів рятувальних робіт.

Основними заходами у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру є:

- Інформування та оповіщення - Це основний принцип та головний і невід’ємний елемент усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про НС техногенного та природного характеру

- Спостереження - З метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру,

- Укриття в захисних спорудах -Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах)

- Евакуаційні заходи -Евакуація проводиться шляхом вивезення населення із небезпечних зон усіма видами наявного транспорту,

- Інженерний захист -Під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов’язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення НС техногенного та природного характеру.

- Медичний захист -Для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим від НС техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб

- Біологічний захист -Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження

- Радіаційний і хімічний захист - Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки

Порядок ідентифікації, паспортизації та реєстрації о’бєктів підвищеної небезпеки.

Порядок ідентифікації визначаються Кабінетом Міністрів України.

1. Для початку процедури ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки на підприємстві рекомендується створити координаційну раду з відповідних фахівців

2.Голова координаційної ради затверджує організаційні заходи щодо проведення ' ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, які повинні передбачати:

Рекомендації щодо ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки

а) визначення наявності небезпечних речовин;

б) визначення маси кожної небезпечної речовини, яка може використовуватися, виготовлятися,

в) визначення кількості потенційно можливих небезпечних об'єктів

г) розподіл наявних на підприємстві небезпечних речовин за категорією (додаток 2) на підставі додатків

Паспортизація потенційно небезпечного об’єкта — це процедура підготовки та надання паспорта потенційно небезпечного об’єкта, визначена названим вище положенням.

 

Функціональні заходи у сфері державного регулювання та контролю ЄДС ЦЗ.

1. Державний нагляд і контроль. Організовується з метою перевірки повноти та якості заходів щодо запобігання НС, забезпечення готовності органів ЄДС, посадових осіб до дій у разі їх виникнення.

2. Державна експертиза проектів і рішень стосовно техногенної безпеки об’єктів виробничого та соціального призначення що можуть спричинити НС техногенного та природного характеру

3. Ліцензування окремих видів діяльності.

4. Декларування безпеки промислових об’єктів здійснюється з метою забезпечення контролю за дотриманням заходів безпеки на їх етапах впровадження в експлуатацію, експлуатації та виводу з експлуатації.

5. Сертифікація. Організовується та здійснюється з метою підтвердження кваліф. громадян і відповідності продукції встановленим вимогам включаючи контроль небезпечної продукції.

 

 

Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації

Для визначення рівня НС відповідно до постанови Кабміну від 24. 03. 2004р. №368 «Порядок класифікації НС техногенного і природного характеру за їх рівнями» встановлюються наступні критерії:

· Територіальне поширення і обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації НС;

· Кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

· Розмір заподіяних очікуваних збитків.

Історія становлення.

У лютому 1993р ВРУ був прийнятий Закон „Про цивільну охорону”. На 10 міжнвродній конференції (м.Амма, Франція), яка відбулася 3-5 квітня 1994р. держави учасниці прийняли Універсальну Декарацію в якій закликаються всі уряди держав розглянути термін Цивільний захист” для визначення всіх заходів для захисту життя людей від всіх катастроф та НС природного та техногенного характеру. В червні 2004р президентом України був підписаний Закон „Про правові засади цивільного захисту”.

2. Організація та упрвіління „Цивільним захистом” в Україні, на об’єкті”

Цивільний захист організовують за територіально-виробничими принципами:

- Територіальний принцип –заходи ЦЗ поширені і підпорядковані здійсненню по вертикалі: центр-область-місто-район-село-об’єкт господарської діяльності;

- Виробничий принцип - заходи ЦЗ поширені і підпорядковані здійсненню по вертикалі: КМУ, Міністерство-Відомство-об’єкт господарської діяльності.

Об’єкт господарської діяльності – виробництво, підприємство, навчальні заклади та організації, незалежно від форм власності.

Начальником ЦЗ об’єкта є його керівник. На підприємстві з чисельністю 200 осіб і більше призначається штатний працівник – начальник штабу ЦЗ. На хімічно-небезпечних об’єктах начальник штабу призначається незалежно від кількості працівників.Загальне керівництво ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України.

Сили і засоби «Цивільного захисту»

Сили і засоби цивільного захисту -особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

До сил цивільного захисту належать:

— оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

— спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

— аварійно-відновлювальні формування;

— спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

— формування особливого періоду;

— авіаційні та піротехнічні підрозділи;

До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:

— аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

— спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

— сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

— сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

— сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

— добровільні рятувальні формування.