ІI.Обгрунтування виду потокової лінії.

Вступ.

Необхідно коротко викласти основні фактори підвищення ефективності виробництва в промисловості на сучасному етапі входження України в ринок.

Відображаються основні завдання поставлені перед машинобудуванням, основні напрями організації процесів виробництва, що і формує мету виконання курсової роботи.

Курсова робота містить:

Вступ.

І. Організація поточного виробництва.

ІІ.Обгрунтування виду потокової лінії.

ІІI.Організація потокової лінії по виготовленню головної деталі.

IV.Розрахунок економічних показників на комплект деталей.

IV.I. Розрахунок трудомісткості річної програми.

IV.II. Розрахунок необхідної кількості обладнання цеху, ділянки.

IV.III. Організація оплати праці.

V. Організація ремонту обладнання виробничого підрозділу

VI. Розрахунок показників плану по собівартості

VI.I. Методика розрахунку витрат на утримання й єксплуатацію обладнання.

VI.II. Методика розрахунку цехових витрат

VI.III. Калькуляція собівартості деталі

VI.III. основні техніко-економічні показники по цеху (ділянці)

 

Висновок.

Список використаної літератури.

Курсова робота виконується відповідно завдання, методичних вказівок та рекомендованої літератури.

 

ІI.Обгрунтування виду потокової лінії.

Розрізняють дві форми організації виробництва: потокову і непотокову.

При організації виробництва за потоковим методом слід враховувати, що вона має дві основні форми: безперевну і преривну (прямоточну).

Вони відрізняються один від одного ступенем синхронізації операцій. Якщо тривалість кожної із операцій дорівнює або кратна такту, або відрізняється від нього ± 10%, то проектують безперервнопотокову лінію.

Відповідно, для встановлення виду потокової лінії необхідно співставити такт з штучною нормою часу по окремим операціям і зробити висновок про форму організації поточної лінії (безперервно-потокова чи прямоточна).

Величина такту визначається по формулі:

τ = Fg / Nзап.,

де:

Fg – дійсний фонд часу в плановому періоді, рік, час;

Nзап. - норма – виробнича програма запуску за той же період, шт.

Програма випуску визначається:

Nзап = Nвип · Кбр,

де:

Nвип – річна програма випуску, шт;

Кбр – коефіцієнт, який враховує величину браку при виготовленні деталей з врахуванням пробних виробів (прийнято вважати рівним 1,05).

Величина дійсного фонду часу устаткування визначається:

Fg = ((Др·Тсут – Дск.р · Тскор) · S) · (1 – Ррем / 100),

де:

Др – кількість робочих днів в плановому періоді;

Тсут – кількість робочих годин роботи у добу при встановленому режимі роботи (дві зміни, одна зміна);

Дск.р. – кількість скорочених робочих днів в плановому періоді;
Тскор – число годин, на які скорочується робоча зміна;

S – кількість змін у добу при встановленому режимі роботи;

Ррем – час простою устаткування в плановому ремонті (в розрахунку = 5 %).

ІII. Організація потокової лінії по виготовленню головної деталі.

А) Розрахунок потреби в обладнанні.

Кількість робочих місць (обладнання) по кожній операції розраховується по формулі:

Рм.і = tшт.і / τ

де:

Рм.і – розрахункова кількість робочих місць;

tшт.і – норма штучного часу на і – ій операції, хв.

Прийнята кількість робочих місць РМі дорівнює розрахунковому, округленому до найближчого цілого числа.

Коефіцієнт загрузки робочих місць визначається відношенням їх розрахункової кількості до прийнятого:

Кзагр = Рм.і / Рм.пр.і (додаток 5).

 

 

Організації техн. прогресу	Рм.і	Рм.пр.і	Кзагр
Ітого

 

Прийнята кількість робочих місць Рм.пр1 рівно розрахунковому, округленому до найближчого цілого числа. (Рм.пр1, Рм.пр2...).

Визначається К загрузки робочих місць (Кз1, Кз2...),

 

Кз.ср. = ∑ Рм. / ∑ Рм.пр.

Б) Розрахунок лінейних заделов.

 

Безперервність і ритм потокової лінії підтримується заделами.

Лінейні задели (технологічний, транспортний, страховий).

Технологічний задел – це кількість деталей, виробів, які знаходяться на робочих місцях в процесі обробки, сборки, контролю і встановлених в оснасці станків.

При поштучній передачі він розраховується за формулою:

_m

Zтехн = ∑ Рм.пр,

де:

m – кількість операцій на лінії;

РМпр – прийнята кількість робочих місць на кожній операції.

 

При передачі транспортними партіями:

m

Zтехн = Р · ∑ Рм.пр. · а,

де: 1

Р – величина передаточної (транспортної) партії, шт;

а – кількість деталей, які одночасно обробляються на кожній операції, дет.;

Деталі з операції на операцію передаються поштучно.

 

Транспортний задел – це кількість деталей, які знаходяться в процесі передачі з однієї операції на другу.

Розмір задела визначається в залежності від способів передачі предметів праці:

- при поштучній:

^m

Zтр = ∑ Рмпр – 1,

- при передачі транспортними партіями:

 

^m

Zтр = Р · ∑ Рмпр – 1.

Страховий задел Zтр приймається в розмірі 15 % змінного випуску деталей.

В) Вибір періода обслуговування робочих місць.

 

Суміщення професій з метою більш повної загрузки робітників потокової лінії, допускається як на суміжних, так і не на сумжних операціях.

Суміщення професій з метою більш повної загрузки робочих прямоточної лінії організувати, як правило, неможливо. Тому устанавлюється більш довший період обслуговування, в залежності від ваги деталі і тривалості їі обробки.

В даній роботі період обслуговування складає тривалість зміни, тобто Побсл = 480 хв.

 

Г) Розрахунок коефіцієнта використання робочого недогруженого робочого місця

 

Після того, як вибрали період обслуговування визначають Кзагр., Кнед. робочого місця і час роботи, на протязі прийнятого періоду обслуговування. К заг. дорівнює величині після коми Рмі, і виражають його в %. Наприклад, якщо Рм. = 1,80, це означає, що Рм.пр = 2, одне місце буде загружене повністю 100 %, а друге – на 80 % недогружене.

 

Д) Розрахунок часу роботи недогруженого робочого місця

Час роботи недогруженого робочого місця розраховується за формулою:

 

Т раб. недогр. = (П обсл. · Кзагр.) /100.

 

 

 

Організації техн. прогресу	Рм.і	Рм.пр.і	Кзагр	Кнедозагруз.	Т раб. Недогр.

 

Найбільший час роботи недозагруженого робочого місця на фрезерній організації технічного процесу - хв.Найменьший час на свердлильній - хв.

На графіку відображено час роботи недогруженого робочого місця, тобто скільки обслуговувалась хвилин зміна. Найбільше обслуговувалась на фрезерній - хв., найменше на свердлильній - хв.
IV. Розрахунок економічних показників.

 

IV.I. Розрахунок трудомісткості річної програми. (Додаток 5.3).

 

Вона розраховується на основі вихідних і розрахункових даних програми випуску деталі і машинокомплектів.

 

Трудомісткість програми участку за рік.

 

Операції техн. процесу	Розряд робіт	Программа, шт.	Трудомісткість одиниці люд-год.	Трудомісткість програми
деталь	машино- комплект	деталь	машино- комплект	деталі, хв.	маш. комплект, хв.	заг. по дільниці, цеху.
						7=3·5	8=4·6	9=7+8
Машинокомплект
Деталь
Загальна трудомісткість річної програми участка

Загальна трудомісткість річної програми участка дорівнює -. Найбільша операція техничного процесу в машинокомплекті слюсарно-сборочна -, а в деталі фрезерна операція –

 

 

IV.II. Розрахунок необхідної кількості обладнання цеха, ділянки.

 

Загальна кількість станків цеху, ділянки визначається як сума станків потокової лінії і станків виконуючих роботу по виготовленню машинокомплекту.

Кількість станків, працюючих у потоковій лінії розраховано раніше.

Кількість станків потрібних для виконання річного обсягу робіт по виготовленню машинокомплекту визначають за видом робіт:

 

Рм.і = ∑ Тр.р.і / Фд,

де:

∑ Тр.р.і–сумарна трудомісткість річної програми даного виду робіт на і–й операції, люд.-год.

Рм.і – розрахункова кількість станків на і – й операції;

Фд – дійсний фонд за рік роботи обладнання при однозмінній роботі (розраховано раніше).

Конкретні марки обладнання взято з додатку 3, визначені за даними технологічного процессу і заносяться в загальну відомість обладнання цеха.

Укрупнений розрахунок обладнання необхідного для допоміжних служб цеху визначається як 5 % від кількості станків обслуговуючих заточкою для визначення кількості заточних станків.

Кількість станків ремонтного відділення визначається:

- при 100 од. технологічного обладнання – 2 станка;

- при 150 од. – 3 станки.

 

 

Організація оплати праці.

Розрахунок фонда заробітної плати робочих.

Для основних виробничих працівників приймається відрядно-преміальна система, а для допоміжних – погодинна.

Фонд заробітної плати робочих - відрядників визначають:

к

Зп. відр. = ∑ Тпл. · Ст. І,

і=1

де:

Зп. відр – фонд прямої заробітної плати, грн;

Тпл. – планова трудомісткість робіт і-го розряду, люд.-год.;
к – кількість розрядів робіт;

Ст. – часова тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.

 

Вступ.

Необхідно коротко викласти основні фактори підвищення ефективності виробництва в промисловості на сучасному етапі входження України в ринок.

Відображаються основні завдання поставлені перед машинобудуванням, основні напрями організації процесів виробництва, що і формує мету виконання курсової роботи.

Курсова робота містить:

Вступ.

І. Організація поточного виробництва.

ІІ.Обгрунтування виду потокової лінії.

ІІI.Організація потокової лінії по виготовленню головної деталі.

IV.Розрахунок економічних показників на комплект деталей.

IV.I. Розрахунок трудомісткості річної програми.

IV.II. Розрахунок необхідної кількості обладнання цеху, ділянки.

IV.III. Організація оплати праці.

V. Організація ремонту обладнання виробничого підрозділу

VI. Розрахунок показників плану по собівартості

VI.I. Методика розрахунку витрат на утримання й єксплуатацію обладнання.

VI.II. Методика розрахунку цехових витрат

VI.III. Калькуляція собівартості деталі

VI.III. основні техніко-економічні показники по цеху (ділянці)

 

Висновок.

Список використаної літератури.

Курсова робота виконується відповідно завдання, методичних вказівок та рекомендованої літератури.

 

ІI.Обгрунтування виду потокової лінії.

Розрізняють дві форми організації виробництва: потокову і непотокову.

При організації виробництва за потоковим методом слід враховувати, що вона має дві основні форми: безперевну і преривну (прямоточну).

Вони відрізняються один від одного ступенем синхронізації операцій. Якщо тривалість кожної із операцій дорівнює або кратна такту, або відрізняється від нього ± 10%, то проектують безперервнопотокову лінію.

Відповідно, для встановлення виду потокової лінії необхідно співставити такт з штучною нормою часу по окремим операціям і зробити висновок про форму організації поточної лінії (безперервно-потокова чи прямоточна).

Величина такту визначається по формулі:

τ = Fg / Nзап.,

де:

Fg – дійсний фонд часу в плановому періоді, рік, час;

Nзап. - норма – виробнича програма запуску за той же період, шт.

Програма випуску визначається:

Nзап = Nвип · Кбр,

де:

Nвип – річна програма випуску, шт;

Кбр – коефіцієнт, який враховує величину браку при виготовленні деталей з врахуванням пробних виробів (прийнято вважати рівним 1,05).

Величина дійсного фонду часу устаткування визначається:

Fg = ((Др·Тсут – Дск.р · Тскор) · S) · (1 – Ррем / 100),

де:

Др – кількість робочих днів в плановому періоді;

Тсут – кількість робочих годин роботи у добу при встановленому режимі роботи (дві зміни, одна зміна);

Дск.р. – кількість скорочених робочих днів в плановому періоді;
Тскор – число годин, на які скорочується робоча зміна;

S – кількість змін у добу при встановленому режимі роботи;

Ррем – час простою устаткування в плановому ремонті (в розрахунку = 5 %).