Обернена залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту.

5) ситуація, у якій величина попиту за існуючої ціни перевищує величину пропозиції.

 

 

Яка залежність існує у законі пропозиції:

1) графічне зображення шкали пропозиції;

2) графічне зображення шкали попиту;

3) пряма залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту;

4) обернена залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту.

5) ситуація, у якій величина попиту за існуючої ціни перевищує величину пропозиції.

 

 

Закон попиту формулюється так:

1) чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі і навпаки;

2) якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції і навпаки;

3) кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу;

4) ту кількість продуктів, яку виробник бажає виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу;

5) кількість товару, яку бажають і можуть придбати покупці за певною ціною;

 

 

Закон пропозиції формулюється так:

1) чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі і навпаки;

2) якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції і навпаки;

3) кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу;

4) ту кількість продуктів, яку виробник бажає виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу;

5) кількість товару, яку бажають і можуть придбати покупці за певною ціною;

 

 

Корисність - це:

1) за нижчої ціни товару споживач можу купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів;

2) за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими;

3) задоволення від споживання продукту;

4) додаткова корисність, отримує споживач від додаткової одиниці товару або послуги;

5) товари, споживання котрих зростає швидше, ніж дохід покупця.

 

Гранична корисність - це:

1) за нижчої ціни товару споживач можу купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів;

2) за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими;

3) задоволення від споживання продукту;

4) додаткова корисність, отримує споживач від додаткової одиниці товару або послуги;

5) товари, споживання котрих зростає швидше, ніж дохід покупця.

 

Яке з тверджень не належить до макроекономіки:

1) обсяги національного виробництва;

2) рівень цін та інфляція;

3) проблеми зайнятості та безробіття;

4) попит та пропозиція;

5) роль держави в економічному житті суспільства.

 

 

Яке з тверджень не належить до мікроекономіки:

1) виробництво і ціни конкретного товару;

2) обсяги національного виробництва;

3) попит та пропозиція;

4) доходи та затрати окремих фірм і домашніх господарств;

5) конкуренція.

 

Яке твердження неправильне:

1) Покупці на ринку створюють попит;

2) Бажання, підкріплені грошовими можливостями перетворюються на попит;

3) Закон попиту відображає пряму залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього;

4) Продавці формують пропозицію;

5) Крива попиту має спадний характер.

 

 

Яке твердження неправильне:

1) Основою попиту є потреби;

2) Попит - це потреби людей, представлені на ринку і забезпечені грошима;

3) У законі пропозиції існує обернена залежність;

4) Крива пропозиції є висхідною;

5) Максимальні ціни – офіційно визначений законом верхній рівень ціни.

 

 

Державний бюджет – це:

1) централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду;

2) грошові ресурси місцевих органів влади, які здебільшого надходять завдяки податкам;

3) забезпечують їхнє функціонування;

4) фонди соціального страхування, різні цільові фонди, фінанси державних кредитних органів, що відокремлені від державного бюджету й управляються центральними або місцевими органами влади;

5) усі твердження неправильні.

 

 

Місцеві фінанси – це:

1) централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду;

2) грошові ресурси місцевих органів влади, які здебільшого надходять завдяки податкам;

3) забезпечують їхнє функціонування;

4) фонди соціального страхування, різні цільові фонди, фінанси державних кредитних органів, що відокремлені від державного бюджету й управляються центральними або місцевими органами влади;

5) усі твердження неправильні.

 

Спеціальні державні фонди – це:

1) централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду;

2) грошові ресурси місцевих органів влади, які здебільшого надходять завдяки податкам;

3) забезпечують їхнє функціонування;

4) фонди соціального страхування, різні цільові фонди, фінанси державних кредитних органів, що відокремлені від державного бюджету й управляються центральними або місцевими органами влади;

5) усі твердження неправильні.

 

Суб`єкти оподаткування – це:

1) ті, хто сплачує податки;

2) прибуток підприємства, заробітна плата, вартість майна, кількість землі тощо;

3) одиниця виміру об’єкта оподаткування;

4) величина податку на одиницю оподаткування;

5) усі видатки з державного бюджету.

 

 

Об`єкти оподаткування – це:

1) ті, хто сплачує податки;

2) прибуток підприємства, заробітна плата, вартість майна, кількість землі тощо;

3) одиниця виміру об’єкта оподаткування;

4) величина податку на одиницю оподаткування;

5) усі видатки з державного бюджету.

 

 

Непрямі податки – це:

1) податкова ставка зі зростанням доходу збільшується;

2) податкова ставка є сталою;

3) податки стягуються безпосередньо з індивідів або фірм;

4) податки, що встановлюються на товари та послуги і включаються в їхню ціну;

5) податкова ставка зі зростанням доходу зменшується.

Фінансова система охоплює:

1) державний бюджет;

2) фінанси місцевих органів влади;

3) фінанси державних підприємств;

4) спеціальні державні фонди;

Усі відповіді правильні.

 

Дефіцит бюджету – це:

1) якщо видатки більші за доходи;

2) якщо доходи перевищують видатки;

3) відношення суми дефіциту до ВВП;

4) якщо доходи дорівнюють видаткам;

5) усі твердження правильні.

Підприємство – це:

1) основні принципи філософії фірми, її ключові переконання і система цінностей;

2) сформульоване положення, яке показує загальний напрямок, у якому фірма прагне проводити свою політику;

3) сформульована конкретна кількісна ціль, якої фірма прагне добитися за певний період часу;

4) економічна одиниця, в якій поєднуються фактори виробництва;

5) фірма, що володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію.

 

Витрати виробництва є:

1) вартістю ресурсів, залучених до виготовлення кінцевої продукції фірми;

2) платежі, які має робити фірма для отримання і використання всіх ресурсів;

3) платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами;

4) платежі за використання власних ресурсів;

5) усі відповіді неправильні.

 

 

Виторг – це:

1) сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості товарів і послуг;

2) сума грошей, яку отримує продавець за продану одиницю продукції;

3) добуток ціни та кількості проданого продукту;

4) зміна загального виторгу фірми, що походить із продажу однієї додаткової одиниці її продукту;

5) витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати – це:

1) сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції;

2) та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції;

3) та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції;

4) витрати на одиницю продукції;

5) різниця між виторгом фірми та її витратами.

 

Прибуток – це:

1) основний показник ефективності роботи підприємства;

2) відношення прибутку до вартості виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках;

3) рівень рентабельності;

4) відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво;

5) той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі.

 

Рентабельність підприємства – це:

1) основний показник ефективності роботи підприємства;

2) відношення прибутку до вартості виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках;

3) рівень рентабельності;

4) відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво;

5) той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі.

 

 

Рівень рентабельності продукції – це:

1) основний показник ефективності роботи підприємства;

2) відношення прибутку до вартості виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках;

3) рівень рентабельності;

4) відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво;

5) той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі.

 

Ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг вироблених у країні протягом певного періоду часу (як правило, року) – це:

1) валовий внутрішній продукт;

2) чистий внутрішній продукт;

3) національний дохід;

4) використовуваний дохід;

5) чистий національний продукт.

 

Номінальний ВВП – це:

1) ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах;

2) ВВП, обчислений у постійних цінах;

3) ВВП, що відповідає природній нормі безробіття;

4) різниця між природним і фактичним ВВП;

5) відношення номінального ВВП до реального ВВП.

 

 

Реальний ВВП – це::

1) ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах;

2) ВВП, обчислений у постійних цінах;

3) ВВП, що відповідає природній нормі безробіття;

4) різниця між природним і фактичним ВВП;

5) відношення номінального ВВП до реального ВВП.

 

 

ВВП можна виміряти як суму:

1) видатків на споживання, інвестицій, державних закупівель та чистого експорту;

2) видатків на споживання, трансферних платежів, заробітної плати і прибутків;

3) кінцевих товарів і послуг, трансферних платежів та чистих податків;

4) особистого доходу, національного доходу і трансферних платежів;

5) чистого національного продукту, трансферних платежів і амортизації.

 

 

ВВП є сумою ринкової вартості:

1) проміжних товарів і послуг;

2) кінцевих товарів і послуг;

3) проміжних і кінцевих товарів і послуг;

4) товарів і послуг нижчої споживчої цінності;

5) товарів і послуг вищої споживчої цінності.

 

 

Ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, незалежно від того, де використовувались ці фактори – в Україні чи за кордоном - це.

1) ВВП;

2) ВНП;

3) ЧВП;

4) НД;

5) макроекономіка.

Кінцеві продукти – це:

1) товари і послуги, які купують для споживання, а не для подальшого оброблення чи перероблення;

2) товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення;

3) різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вони придбали в постачальників;

4) короткострокові коливання обсягу виробництва;

5) споживчі видатки населення.

Додана вартість – це:

1) товари і послуги, які купують для споживання, а не для подальшого оброблення чи перероблення;

2) товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення;

3) різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вони придбали в постачальників;

4) короткострокові коливання обсягу виробництва;

5) споживчі видатки населення.

Яке твердження правильне:

1) у макроекономіці інвестиції поділяють на валові й чисті;

2) у ВВП враховують валові інвестиції;

3) чистий експорт не може бути від`ємною величиною;

4) усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат;

5) ВВП є сумою ринкової вартості проміжних товарів і послуг;

6) ВВП, скоригований на суму амортизаційних відрахувань – це ВВП;

7) державні закупівлі товарів і послуг - різниця між експортом і імпортом країни.

 

Яке твердження правильне:

1) у макроекономіці дуже часто використовують поняття «повна зайнятість»;

2) як фрикційне так і структурне безробіття розглядають як неминуче;

3) фрикційне безробіття не є короткостроковим;

4) у фрикційно безробітних є навички, які можна продати;

5) структурно безробітні працівники можуть отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а часом і зміни місця проживання;

6) структурне безробіття не є тривалішим;

7) у фазі піднесення циклічне безробіття не дорівнює нулю.

 

Яке твердження правильне:

1) Макроекономіка досліджує 3 основні сфери національної економіки;

2) Макроекономіка досліджує національну економіку в цілому;

3) ВВП, обчислений у постійних цінах, називають номінальним ВВП;

4) Діловий цикл охоплює 2 головні фази – піднесення і спад;

5) Макроекономіка вивчає ефективність функціонування економічної системи;

6) Найвищу точку піднесення називають спадом;

7) ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах, називають реальним ВВП.

 

 

Яке твердження неправильне:

1) Макроекономіка вивчає ефективність функціонування економічної системи;

2) Макроекономіка досліджує національну економіку в цілому;

3) ВВП, обчислений у постійних цінах, називають номінальним ВВП;

4) Діловий цикл охоплює 2 головні фази – піднесення і спад;

5) Макроекономіка досліджує 4 основні сфери національної економіки;

6) Найвищу точку піднесення називають спадом;