Глобальні екологічні проблеми сучасності


Початок XXI ст. — надзвичайно складний, вирішальний період в історії людства — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації посилення низки негативних факторів, до яких передовсім належать:

– занепад людської моралі;

– зростання бідності, злочинності;

– підвищення агресивності;

– поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин);

– деградація природи; загострення до критичного рівня конфлікту між техносферою та біосферою.

Екологічна ситуація, що склалася на планеті, носить характер глобальної і системної екологічної кризи

 

Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів, небачена забрудненість поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов'язані з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб людського суспільства призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці и технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва й споживання, що склалися в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи.

До розвитку глобальної екологічної й тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели, образно кажучи, два «вибухи» — демографічний, тобто різке зростання чисельності населення Землі за останнє століття, й промислово-енергетичний (науково-технічна революція), Головні наслідки цих двох явищ: виснаження природних ресурсів і продукування великої кількості відходів (забруднення довкілля)

За висновками експертів, некероване зростання населення планети і науково-технічна революція — головна причина розвитку глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження ресурсів, забруднення геосфер, негативні кліматичні зміни тощо).

На початку ХХі жило 1.5 млрд. чол.., у 1950 р. – 2,5 млрд., а в 2000 р. – 6 млрд.За прогнозами, в найближчому майбутньому чисельність населення зростатиме приблизно на три особи щосекунди, тобто на 90—100 млн. на рік, а в першій половині XXI ст. досягне 7— 8 млрд. Спеціальні дослідження показують, що для підтримання нормального існування такої кількості людей природних ресурсів Землі й можливостей біосфери буде абсолютно недостатньо..

Основні фактори деградації довкілля:

– збільшення кількості населення

– зростання споживання природних ресурсів при скороченні їх запасів

– продукування великої кількості відходів

– Зменшення біорізноманітності

– Спустелювання

– Урбанізація

– Загибель водних екосистем

– Деградація грунтів

– Забруднення атмосфери (парниковий ефект, руйнування озонового шару, кислотні дощі)

– Знищення лісів

– Зміни клімату (парниковий ефект), руйнування озонового шару тощо.

 

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, акти­візацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тошо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

Нині людина експлуатує більше, ніж 55% суші, використовує 13% річкових вод, інтенсивність вирубування лісів досягла позначки 20 млн. га за рік. Щороку при будівельних та гірничих роботах перемішується більше 4 тис. км3 породи, видобувається з надр землі 100 млрд. т руди, спалюється 7 млрд. т умовного палива, виплавляється більше 800 млн. т різних металів, розсіюється на полях більше 500 млн. т мінеральних добрив і більше 4 млн. т отрутохімікатів, третина яких змивається поверхневими стоками у водойми або затримується в атмосфері. За даними всесвітньої організації охорони здоров'я, у практиці нині викори­стовується до 500 тис. різноманітних хімічних сполук.

Частина біосфери, охоплена впливом діяльності людини, її технічних засобів, об'єктів, які працюють або споруджуються, називається техносферою. Вона почала формуватись у XVIII—XIX ст. водночас із бурхливим розвитком науки та техніки й до другої половини XX ст. стала силою планетарного масштабу. Це пов'язано з активізацією діяльності людини й появою нових факторів негативного впливу на природу: розвиток атомної енергетики, розробка нових видів озброєнь, хімізація сільського господарства, подальший розвиток усіх видів транспорту, гірничодобувної, металургійної промисловості, машинобудування та освоєння космічного простору. В результахі збільшилося забруднення всіх компонентів довкілля — повітря, води, ґрунтів, продуктів харчування. В біосфері почалися процеси міграції речовин, спричинені виробничою діяльністю людини, утворився третій вид кругообігу речовин у природі (крім геологічного й біологічного) — технологічний. Виникла необхідність детально вивчати, класифікувати різні техногенні забруднення довкілля, передбачати їх, уміти запобігати їм, зменшувати, нейтралізувати, нарешті, боротися з наслідками різних негативних дій людини на природу. Це зумовило розвиток багатьох нових напрямів у сфері прикладної екології, які узагальнено називають «техноекологією».

 

Природні ресурси, їх класифікація.

Природні ресурсице найважливіший компонент довкілля, який використовується для забезпечення матеріальних і духовних потреб суспільства. До природних ресурсів відносяться: атмосферне повітря, вода, грунт, сонячна і космічна радіація, корисні копалини, клімат, рослинний і тваринний світ.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяють на 2 категорії: вичерпні та невичерпні. Вичерпні ресурси в свою чергу поділяють на відновлювані і невідновлювані.

До вичерпних невідновних природних ресурсів належать ті, запаси яких абсолютно неможливо відновити (більшість корисних копалин: кам’яне вугілля, нафта, руди металів) або запаси яких відновлюються надзвичайно повільно (торф, осадові породи). Використання цих ресурсів неминуче приводить до їх виснаження.

До вичерпних відновних природних ресурсів належить грунт, рослинний і тваринний світ (біологічні ресурси) та деякі мінеральні ресурси (морська сіль). При раціональному використанні вони постійно відновлюються. Темпи витрачання цих ресурсів повинні відповідати темпам їх відновлення. Порушення цієї відповідності приводить до виснаження ресурсів. Відновні ресурси внаслідок антропогенного впливу можуть стати невідновними (зникнення видів тварин і рослин)

Невичерпні природні ресурси включають водні, кліматичні і космічні ресурси.

Водні ресурси є незмінними і невичерпними. Однак в зв”язку з людською діяльністю кількість та якість води в окремих регіонах планети може сильно змінюватись. Прісна вода складає лише 2% від усіх запасів на планеті, з них майже 80% є недоступною для людини (знаходиться в льодовиках)

Кліматичні ресурси включають атмосферне повітря та енергію вітру. Атмосферне повітря невичерпне, але під дією забруднення його склад може суттєво погіршуватись. Кисень атмосфери є обов’язковим учасником реакцій горіння, тому при спалюванні великої кількості корисних копалин для отримання енергії він швидко зв’язується. Теплове забруднення атмосфери і підвищення вмісту вуглекислого газу є причиною парникового ефекту.

До космічних ресурсів відносять сонячну радіацію та енергію морських припливів. Це єдиний вих.д ресурсів, на який людська діяльність поки що не має впливу.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь