Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.

Види ІД:

• підготовка та організація виробництва, що включає як придбання виробничого обладнання, так і внесення змін в них, а також процедурах, методах і стандартах виробництва і контролю якості;

• передпроектні та проекті розробки, що стосуються модифікації продуктів, технологій послуг;

• перепідготовка персоналу з метою використання нових технологій та обладнання;

• маркетинг нових продуктів, що передбачає попереднє дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, розробку та проведення рекламної кампанії;

• придбання технологій у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей та послуг технологічного змісту;

• придбання машин та обладнання, технологічно пов’язаних з впровадженням інновацій;

• виробниче проектування, що включає підготовку планів та креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик

СФЕРА ІД:

 

Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення.

Інноваційне підприємство: В широкому розумінні – це використання будь-яких нововведень в господарській діяльності організації (як власних, так і залучених). У вузькому розумінні, тобто власне інноваційне підприємництво. (Інноваційне підприємництво повного циклу – це підприємницька діяльність з розробки та впровадження у виробництво власних новацій. Інноваційне підприємництво неповного циклу – це підприємницька діяльність з розробки новації і продажу патенту, або діяльність з комерціалізації купленого патенту)

Під бізнес-моделлю розуміємо сукупність узгоджених в рамках єдиної системи управління сучасних методів (моделей, методик), інформаційних технологій, технічних засобів обробки інформації, що забезпечують реалізацію підприємницьких цілей.

Бізнес-модель описує як бізнес позиціонує себе у ланцюжку створення цінності в межах своєї галузі і як він себе буде забезпечувати, тобто створювати прибуток.

Бізнес-модель підприємства (компанії) включає низку різних часткових бізнес-моделей, а саме: модель виробництва готової продукції або надання послуг, організаційну модель, модель проведення рекламної компанії, модель матеріально-технічного забезпечення виробництва, модель збуту, фінансову модель, інвестиційну модель, логістичну модель, модель управління базами даних тощо.

 

Сутність та структура інноваційного процесу.

Інноваційний процес- це процес перетворення наукового знання в інновацію, який є певною послідовністю подій, під час яких ідея перетвор. в конкретний науковий продукт, технологію або послугу і розповсюджується при практичному використанні.

Цей процес не переривається і після виходу товару на ринок, оскільки із зростанням масштабів використання в економіці новинок удосконалюються, стають більш ефективними, набувають нових споживчих якостей. Це відкриває для новинок нові ринки, нових споживачів, які бачать цей продукт як новий для себе.

Інноваційний процесс має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: *науковий, *технічний, *технологічний, *експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності:

* Фундаметальні дослідження (це розроблення гіпотез, концепцій, теорій у конкретних сферах наукової діяльності, яка є основою для нововведення). * Прикладні дослідження (спрямовані на пошук шляхів практичного використаннявже відкритих явищ і процесів). * Дослідно-конструкторські розробки (мета-створення зразків нових виробів, техніки, які можуть бути передані у серійне в-во). * Дослідно-експериментальні розробки (остаточна перевірка р-тів теоретичних досл. і розроб. технічна документація, випробовуються зразки нових виробів. * Дослідна база наук (Дослідне виробництво). * Організаційно-економічна робота (удосконалення організації та планування в-ва, праці та управління, методів оцінки ефективності наук. розробок). * Промислове в-во нових товарів; масове в-во.

Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.

Інноваційна сприйнятливість – це здатність організації виявити інновації в інформаційному полі, розрізнити та ідентифікувати їх окремі ознаки, виділити в них інформативний зміст, адекватний цілям управлінського впливу щодо сформованої моделі розвитку організації, та прийняти інновацію до використання для підвищення своєї конкурентоспроможності.

ЧИННИКИ

1.Економічні чинники. До них можна віднести, наприклад, збитковість виробництва продукції, високі витрати виробництва, надмірні витрати матеріалів, дефіцит (або відсутність) власних оборотних коштів, неочікувані невдачі на ринку, скорочення обсягів продажу, зміни соціальних індикаторів, нові потреби виробничого процесу, кризові явища в окремих підсистемах підприємства тощо. Все це має спонукати до активізації інноваційної діяльності, для успіху якої важливими є наявність нерозподіленого прибутку, дивідендна політика, фінансова стійкість організації. Функціонування в умовах конкурентного ринку висуває на перший план конкурентоспроможність підприємства як узагальнюючий показник, який відзначає сприйнятливість до інновацій, що відповідають змінам зовнішнього середовища.

2.Технологічні чинники. До чинників сприйнятливості технологічної системи організаціїможна віднести науково-технічний рівень виробництва, мінливість технологій, наукоємність продукції, оскільки саме ці фактори вимагають радикалізації інноваційної діяльності і, як результат, сприяють більшій відкритості підприємства до нововведень.

Дослідники зазначають, що:

§ чим вище наукомісткість продукції, що виробляється, тим більше потреба в новаціях і більш відкрита технологічна система до радикальних нововведень;

§ з посиленням мінливості технології зростає потреба в радикальних нововведеннях, проте знижується ступінь відкритості технологічної системи;

§ чим вище науково-технічний рівень технологічної системи, тим остання більш відкрита для нововведень.

3 .Індивідуальні характеристики інновацій. Важливе значення для прийняття інноваційвідіграють такі їх характеристики, як економічні та соціальні витрати, норми прибутку на інвестиції в нововведення, ефективність, ризики та невизначеність, сумісність з існуючою системою, складність, відносні переваги, строки впровадження, можливості наступної модернізації тощо. Кожна з цих характеристик може слугувати як прискоренню прийняття, так і гальмуванню або відторгненню інновацій в умовах конкретних організацій. Тому важливим є аналіз і оцінка організаційно-управлінських аспектів розвитку інноваційної сприйнятливості підприємств.

Кожна інновація є специфічною, має власні особливості і характеристики, які впливають на їх сприйняття в конкретній організації. Будь-які інновації в організаціях мають тісний зв'язок з її історією – минулим, теперішнім та спрямовані в майбутнє. Відповідно можливі форми інновацій поділяють на запрограмовані, незапрограмовані та такі, які викликані (обумовлені) необхідністю (таблиця 7.3).

Форма інновації	Умови сприйняття інновації
Запрограмована	Планується завдяки науковим дослідженням і розробкам продукції або послуг
Незапрограмована	Здійснюється в разі наявності в організації відповідних «резервів», тобто за умови, що ресурсів більше за потрібне на даний момент, то вони можуть бути використані для здійснення інновацій
Викликана необхідністю	Усвідомлення кризи та пошук шляхів виходу з неї через інновації. Інновації можуть розвиватися всередині організації або продиктовані умовами оточення.

Індивідуальні характеристики інновацій тісно пов’язані з характеристиками самої організації, причому сильніше ніж інші чинники. Загалом це підтверджує провідну роль організаційних характеристик щодо причин реалізації інноваційних процесів.

4. Чинники системи управління. Для визначення впливу слід розглянути критерії ефективності організації, які вона використовує, та наявність інноваційної політики й ініціювання інновацій.

До таких критеріїв відносять здатність організації до досягнення визначених цілей, збереження внутрішньої єдності та виживання в середовищі, яке змінюється, впливу організації на оточуюче середовище.

Наявність інноваційної політики спрямована забезпечення проведення систематизованої інноваційної діяльності, що формує її імідж як лідера інноваційних змін. Відсутність політики в сфері інновацій призводить до негативних наслідків, поглиблення кризових явищ та дисбалансу як в самій організації, так і з її оточенням.

Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.

Види ІД:

• підготовка та організація виробництва, що включає як придбання виробничого обладнання, так і внесення змін в них, а також процедурах, методах і стандартах виробництва і контролю якості;

• передпроектні та проекті розробки, що стосуються модифікації продуктів, технологій послуг;

• перепідготовка персоналу з метою використання нових технологій та обладнання;

• маркетинг нових продуктів, що передбачає попереднє дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, розробку та проведення рекламної кампанії;

• придбання технологій у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей та послуг технологічного змісту;

• придбання машин та обладнання, технологічно пов’язаних з впровадженням інновацій;

• виробниче проектування, що включає підготовку планів та креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик

СФЕРА ІД: