Показники діяльності проекту.

Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може здій­снюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні переваги й недоліки При застосуванні певних методів оцінки ефективності вкладень зарубі­жні й вітчизняні фірми враховують існуючі цілі та власний досвід інвестиційного аналізу.

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділи­ти на дві групи (рис. 14.4):

1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здій­снюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

2) показники, що не враховують фактор часу.

 

Наведені на рис. 14.4 показники відображають співвідношення отриманих економічних результатів інноваційної діяльності з інно­ваційними витратами з різних точок зору.

Найбільш складним в оцінці економічної ефективності іннова­ційних проектів є обґрунтування майбутніх грошових потоків: над­ходження готівки (позитивна величина) і видатки готівки..

Видатки готівкових коштів виникають при здійсненні інвести­цій:

- у необоротні активи

- у чисті оборотні активи.

Окрім цього, видаток готівки відбувається через поточні іннова­ційні витрати, сплату податків і відсотків за кредитами, погашення позик тощо.

Величина грошового потоку може бути обчислена методом пря­мого розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати

Рух грошових коштів може визначатися як першим, так і другим методами за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фі­нансовою.

Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективнос­ті використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаці­ях і з різними ставками дисконту.

Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою про­блемою, яка вирішується для кожного інноваційного проекту окре­мо.

Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту:

- ставка має відображати вартість залучення коштів у проект;

- при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можливо­сті використання цих коштів.

За першим підходом за основу береться безризикова ставка, яка збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію та премії за низьку ліквідність.

 

Цілі та зміст контролю проекту.

Система контролю за виконанням проекту — це логічна структура формальних та неформальних процедур для аналізу та оцінки ходу виконання проекту та оцінки ефективності управління ресурсами, витратами, зобов'язаннями протягом усього терміну його реалізації.Це також процес, в якому керівник проекту встановлює, чи досягаються поставлені цілі, виявляє причини, які дестабілізують хід роботи, й обґрунтовує прийняття управлінських рішень, що коригують виконання робіт по проекту, перш ніж будуть завдані збитки проекту. Основними задачами контролю є: перевірка фактичних даних, зіставлення їх із плановими і виявлення відхилень.

Предметом контролю є: факти і події, перевірка виконання конкретних рішень, з'ясування причин відхилення, оцінка ситуації, прогнозування наслідків. Контроль передбачає постійне спостереження за ходом реалізації проекту.

Елементи проекту, що є об'єктами контролю, — це час, вартість, якість, зміни, які виникають у ході реалізації проекту; підготовка, отримання, розподіл і схвалення документів проекту, стан справ із фінансуванням, експлуатаційні характеристики проекту, відповідність положенням контракту тощо.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв'язку в системі управління. Його сенс полягає у створенні гарантій виконання планових рішень. До процесів контролю включають:

визначення результатів діяльності на основі зіставлення результатів здійснення рішень із запланованими; порівняння показників очікуваного й фактичного виконання планів; аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників; перевірка припущень; перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу, проведення необхідних робіт для виправлення ситуації. Існують три основні види контролю:

— попередній;

— поточний;

— заключний.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку виконання робіт і направлений на дотримання певних правил і процедур, як правило, він торкається ресурсного забезпечення робіт.

Поточний контроль здійснюється при реалізації проекту, він включає: контроль часу, досягнення проміжних цілей проекту, виконання заданих обсягів робіт, контроль бюджету, контроль ресурсів, контроль якості. Основна мета — оперативне регулювання ходу реалізації проекту. Такий підхід базується на порівнянні досягнутих результатів із встановленими в проекті вартісними, часовими, ресурсними характеристиками.

Моніторинг проекту.

Керівник проекту насамперед повинен відповісти на запитання, що є об’єктом моніторингу в процесі реалізації проекту.

Оскільки головними цілями проекту є якість, витрати і час, то ці показники і будуть відслідковуватися в першу чергу.

Наприклад, контроль вартості зосереджується на (а) виявленні чинників, що впливають на вартісну основу, для гарантії того, що ці зміни будуть сприятливими, (Ь) визначенні того, що вартісна основа змінилася, і на (с) управлінні фактичними змінами по мірі їх виникнення. Контроль вартості включає:

• Відстеження вартісного виконання для виявлення відхилень від плану.

• Гарантування того, що всі відповідні зміни точно відображені у вартісній основі.

• Запобігання включенню у вартісну основу неправильних, невідповідних або незатверджених змін.

• інформування відповідних зацікавлених осіб про затверджені зміни.

Контроль вартості включає пошук відповідей на запитання «чому», що стосуються як позитивних, так і негативних відхилень. Він має бути ретельно інтегрований Іншими процесами контролю. Наприклад, неправильні реакції на відхилення по вартості можуть спричинити проблеми з якістю чи календарним планом або неприпустимо підвищити ризик на пізніх стадіях проекту.