Роль місцевих фінансів в соціально-економічному розвитку держави

Функції МФ та їх дискусійні аспекти

Місцеві фінанси реалізують свою економічну сутність через функції, які вони виконують, а саме:

• розподіл і перерозподіл ВВП. Поряд із державним регулюванням діяльності соціально-економічної сфери здійснюється її муніципальне регулювання. Місцеві органи влади у сфері своєї компетенції здійснюють нормативне регулювання соціально-економічної діяльності суб'єктів господарювання, які діють на їх території.

• формування фіскальної політики на місцевому рівні Фіскальна політика дає змогу формувати фінансові ресурси для розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Фіскальна політика на місцевому рівні загалом спрямовується державою, але окремі її складові формуються фіскальною діяльністю місцевих органів влади, яка може здійснюватись на їх розсуд. Вони, наприклад, можуть вводити місцеві збори, податки тощо. Зазвичай така діяльність має свої економічні обмеження.

• фінансування громадських послуг. Ефективність реалізації даної функції залежить, головним чином, віл стану фінансів місцевих органів влади. Сучасна модель надання таких послуг громадянам базується на диверсифікації та поєднанні різних форм організації господарської діяльності, що є визначальним чинником її ефективності та динамічного розвитку. Держава надає лише певний мінімум набору та обсягів суспільних послуг, які може підтримувати суспільство, оплачуючи їх за рахунок податків. Тому державний сектор орієнтується на основні стандартні потреби і не може своєчасно і оперативно реагувати на швидку зміну всього спектра споживчого попиту. Органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства беруть на себе функцію вироблення таких необхідних суспільних послуг, виробництво яких є або стало неможливим у приватному секторі і заповнення багаточисельних прогалин у структурі незадоволеного попиту.

- забезпечення економічного зростання територій. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості та землі. У структурі видатків місцевих бюджетів України за останні роки відбуваються якісні зміни, що позитивно впливають на економічне зростання територій. Якщо в 1990-2000 роках до 80 % видатків місцевих бюджетів за економічною класифікацією становили видатки на утримання бюджетних установ, зокрема на заробітну плату працівників, то надалі спостерігається хоча й повільне, але стале зростання капітальних видатків: за період 2000—2007 років вони збільшилися у 102 рази. У 2007 році питома вага капітальних видатків місцевих бюджетів у загальному обсязі їх видатків становила 21 %. Значний вплив на економічну ситуацію в регіонах має діяльність місцевих органів влади на ринках землі й нерухомості. Місцеві органи влади як великі власники землі й нерухомості, здійснюють різноманітні операції: здають в оренду, відчужують, резервують ділянки землі, нерухомість тощо, і суттєво впливають на рівень ділової активності підприємницьких структур.

 

 

Територіальна громада як первинний суб’єкт МС, їх повноваження в системі МФ

Відповідно до Конституції України (ст. 140), місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села або добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Оскільки місцеве самоврядування виступає, насамперед, як вираження самоорганізації, самодіяльності, самодисципліни громадян (жителів певної території), його формування як цілісної системи в рамках усього товариства за необхідністю має відбуватися в першу чергу на її нижчих рівнях, у первинних осередках.

У зв'язку з цим, в системі місцевого самоврядування основним продуцентом його інтересів є місцеве співтовариство, визначене як територіальний колектив (громада).

основні ознаки територіальної громади, що знайшли закріплення в законодавстві України:

1) територіальна — спільне проживання осіб (жителів), котрі входять до громади на певній території (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці — села, селища, міста, ч. 1 ст. 140 Конституції);

2) інтегративна — територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, що мешкають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливо включення до територіальної громади біженців і переміщених осіб (за змістом ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 p.);

3) інтелектуальна — в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектра виникаючих між ними системних індивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної громади — питання місцевого значення, ч. 1 ст. 140 Конституції України);

4) майнова — територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності (їй належать рухоме й нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності відповідних територіальних громад — ч. 1 ст. 142 Конституції України);

5) фіскальна — члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; статті 4, 6,15 Закону України "Про внесення змін у Закон України "Про систему оподатковування" від 18 лютого 1997 р.)2.

Становить практичний інтерес визначення ролі територіальної громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі права виникають тільки у суб'єкта, котрий є членом територіального колективу, і реалізуються тільки у сфері місцевого самоврядування.

У широкому розумінні муніципальні права особистості базуються на "тріаді інтересів", що виникають у сфері місцевого самоврядування:

 

- інтересі території;

 

- інтересі територіальної громади;

 

- інтересі конкретного жителя-члена такої громади.

 

Виникнення інтересу території, на якій функціонує особистість, котра є невід'ємною частиною територіальної громади, прямо пов'язане з домінуючими на сучасному етапі процесами "самоствердження" територій, спричиненими децентралізацією державного управління. Інтереси самої територіальної громади виникають і виявляються на основі сукупності інтересів її індивідів-членів (спільні інтереси — насамперед, у задоволенні соціальних, комунально-побутових, локально-культурологічних та інших потреб) і в індивідуалізованому інтересі конкретної особи — члена територіальної громади (особистісні інтереси, що виявляються, насамперед, у сфері комунікативних зв'язків на локальному рівні і, як наслідок, самореалізація особистості в рамках територіальної громади). Нарешті, інтереси конкретної особи-члена територіальної громади являють собою її муніципальні права у вузькому розумінні й виникають під час реалізації нею практично всіх своїх життєвих прагнень. За такої реалізації конкретний житель виступає як суб'єкт-об'єкт місцевого самоврядування, концентруючи в собі і виявляючи зовні його демократичний заряд і позитивний потенціал.

Таке взаємне урахування всієї сукупності інтересів, що виявляються на рівні місцевого самоврядування і реалізуються у вигляді муніципальних прав особистості, їх взаємокомпромісність і гармонізація є гарантом існування і функціонування системи місцевого самоврядування, толерантності та протекціонізму до неї центральної влади держави.

Таким чином, територіальна громада виступає природним і єдиним соціальним утворенням, що діє у просторових межах держави, у рамках якої реалізуються природні й повсякденні потреби та інтереси жителів певних територій системного характеру (муніципальні права особистості).

 

Трансферти – фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до місцевих бюджетів, а також з бюджетів територіальних одиниць вищого рівня до бюджетів нижчого адміністративного рівня з метою збалансування дохідної і видаткової частини цих бюджетів.

 

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

• власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;
• передані доходи:доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня. Вони бувають закріплені та регульовані:

Закріплені доходи- це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі за єдиною часткою передаються до місцевих бюджетів одного рівня.

Склад доходів, що закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування базового рівня і враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів регламентується Бюджетним кодексом України (Розділ 3 “Місцеві бюджети” Глава 2, статті 64 - 69)

До доходів, що закріплюються за базовими бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян (до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя — 100 %, до доходів міст республіканського та обласного значення — 75 %, до доходів міст районного значення, сіл, селищ — 25 % загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на даній території);

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам (справляється на даній території);

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам (справляється на даній території).

 

Регульовані доходи- це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

До регульованих відносять загальнодержавні податки, які згідно нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів. Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. Регульовані доходи становлять основну частку доходів місцевих бюджетів України. На даний момент ця частка сягає 75% - 85%.

До основних регульованих доходів належать:

1. ПДВ
2. Податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності)
3. Акцизний збір
4. Прибутковий податок з громадян
5. Плата за землю

Бюджетний календар

 

	Державний бюджет	Місцеві бюджети
Січень	Затвердження розпису Дер­жавного бюджету України	Затвердження розпису дохо­дів і видатків місцевих бю­джетів і кошторисів бюдже­тних установ
Лютий	Визначення переліку показ­ників для обрахунку міжбюджетних трансфертів	Підготовка та подання на розгляд відповідним радам річного звіту про виконання місцевих бюджетів (у двомі­сячний строк після завер­шення відповідного бюджет­ного періоду)
Березень	Збір статистичної інформації для визначення коригуючих коефіцієнтів та розрахунку міжбюджетних трансфертів	Збір та подання Міністерству фінансів України статистич­ної інформації для визна­чення коригуючих коефіціє­нтів та розрахунку міжбю­джетних трансфертів
Квітень	До 1 квітня Національний банк України подає до Верхо­вної Ради України та Кабінету Міністрів України проект ос­новних засад грошово-кредитної політики та проект кошторису	Аналіз статистичної інфор­мації, оцінка виконання бю­джету за попередній бюдже­тний період
Травень	Не пізніше 1 травня подання річного звіту про виконання закону про Державний бю­джет України Розгляд Верховною Радою зві­ту про виконання Закону про Державний бюджет України. Розгляд основних макропоказників економічного і соціа­льного розвитку України Аналіз виконання бюджету у поточному бюджетному пері­оді. Оцінка обсягу фінансування бюджету Складання пропозицій проек­ту Державного бюджету Укра­їни Не пізніше, ніж за чотири дні до початку проведення пар­ламентських слухань з пи­тань бюджетної політики, Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політи­ки на наступний бюджетний період	Підготовка та подання на розгляд відповідним радам звіту про виконання місце­вих бюджетів (у двомісяч­ний строк після завершення відповідного бюджетного періоду) Аналіз виконання бюджету в поточному році Оцінка потреби у фінансо­вих ресурсах і визначення пріоритетів на наступний бюджетний період, розробка загальних цілей і фінансової політики регіону
Червень	Не пізніше 1 червня парла­ментські слухання з питань бюджетної політики (з допо­віддю про Основні напрями бюджетної політики на на­ступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його доручен­ням, Міністр фінансів)	Розробка та затвердження основних заходів по форму­ванню проекту бюджету на наступний бюджетний пері­од відповідно до основних напрямів бюджетної політи­ки, визначених Кабінетом Міністрів України
Липень	Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Розроблення та аналіз бюджетних за­питів	Розробка інструкції щодо підготовки бюджетних запи­тів
Серпень	Подання проекту закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України	Опрацювання спільно з Міні­стерством фінансів України методики, особливостей роз­рахунків та інших положень щодо формування міжбюджетних взаємовідносин на наступний бюджетний пері­од
Вересень	Схвалення проекту закону Кабінетом Міністрів Укра­їни Не пізніше 15 вересня по­дання проекту закону з відповідними матеріалами Верховній Раді України Не пізніше 22 вересня опублікування проекту за­кону в газеті "Урядовий кур'єр" Не пізніше 20 вересня представлення проекту за­кону на пленарному засі­данні Верховної Ради України	Опрацювання розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення та інших показни­ків, ухвалених Кабінетом Міні­стрів України Опрацювання пропозицій що­до типової форми проекту рі­шення про місцевий бюджет, доведеної Міністерством фі­нансів України
Жовтень	Не пізніше 1 жовтня роз­гляд проекту закону в ко­мітетах, депутатських фракціях і групах та по­дання пропозицій до комі­тету з питань бюджету Не пізніше 15 жовтня роз­гляд Комітетом з питань бюджету спільно з уповно­важеними представника­ми Кабінету Міністрів пропозицій до проекту за­кону. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України в першому читан­ні Не пізніше 20 жовтня прийняття проекту закону у першому читанні Підготовка проекту закону до другого читання	Подання пропозицій Міністер­ству фінансів України, Верхо­вній Раді України щодо розра­хунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показ­ників на наступний бюджет­ний період Розробка та підготовка голо­вними розпорядниками кош­тів місцевих бюджетів бюдже­тних запитів згідно з типовою формою та відповідними ін­струкціями в терміни та по­рядку, встановленими фінан­совими органами
Листопад	Не пізніше 3 листопада Кабінет Міністрів України подає доопрацьований проект закону відповідно до бюджетних висновків і порівняльну таблицю 3-6 листопада Комітет з питань бюджету готує ви­сновки щодо розгляду проекту закону у другому читанні Не пізніше 20 листопада прийняття проекту зако­ну у другому читанні Не пізніше 25 листопада внесення проекту на роз­гляд у третьому читанні Прийняття проекту зако­ну у третьому читанні	Аналіз бюджетних запитів і прийняття рішення щодо їх включення до проекту місцево­го бюджету Розробка проекту місцевого бюджету та підготовка проекту рішення на підставі положень і показників міжбюджетних від­носин, доведених місцевим ор­ганам влади у тижневий термін після ухвалення Верховною Ра­дою України закону про Дер­жавний бюджет України в дру­гому читанні
Грудень	До 1 грудня прийняття закону про Державний бюджет України Формування місцевих бюджетів	Затвердження обласних, місь­ких, районних бюджетів на пі­зніше ніж у двотижневий тер­мін після офіційного опубліку­вання закону про Державний бюджет України Затвердження міських (район­ного значення), районних у мі­стах, селищних і сільських бю­джетів не пізніше ніж у двоти­жневий термін після затвер­дження районного чи міського бюджету Оприлюднення рішення про мі­сцевий бюджет не пізніше 10 днів з дня його прийняття Складання розпису доходів і видатків місцевих бюджетів. Складання кошторисів бюдже­тних установ

 

 

Роль місцевих фінансів в соціально-економічному розвитку держави

Місцеві фінанси відіграють надзвичайно вагому і багатопланову роль в економічній системі кожної держави, де визнається і діє фінансово спроможне місцеве самоврядування. Місцеві фінанси, як специфічна сфера економічних відносин, впливають на соціально-економічне становище країни та її фінансову безпеку, сприяють розвитку демократії в суспільстві, визначають умови життєдіяльності громадян та рівень їх добробуту. Протягом останніх років до 12 % вартості валового внутрішнього продукту України перерозподіляється через систему місцевих фінансів; закономірно, що основна частина цих коштів акумулюється у місцевих бюджетах. Зосередження досить значних грошових засобів у місцевих бюджетах відповідає новим більш широким і складним завданням, які постають перед органами місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку держави. Кошти, які надходять до місцевих бюджетів, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального господарства, спрямовуються на виплати допомог із соціального захисту і соціального забезпечення. Таким чином, місцеві фінанси, у тому числі місцеві бюджети, виступають як інструменти перерозподілу суспільного продукту між різними сферами діяльності, соціальними верствами населення, окремими адміністративно-територіальними формуваннями. В умовах ринкових трансформацій місцеві фінанси і місцеві бюджети стають основними фінансовими гарантами існування і розвитку демократії та надання населенню суспільних послуг і благ, які недоцільно і неефективно задовольняти за рахунок державного бюджету. Місцеві бюджети перетворилися на основне джерело фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій відповідно до чинного в державі розподілу повноважень між рівнями і гілками влади. У зв'язку з цим особливої ваги набувають проблеми забезпечення місцевого самоврядування фінансовими ресурсами адекватними новим завданням, які стоять перед ними.

Місцеві фінанси відіграють важливу роль у забезпеченні в державі фінансової безпеки, яка є однією з найважливіших складових економічної безпеки країни. Фінансова безпека має вирішальне значення у функціонуванні економічної системи загалом, впливає на всі сфери суспільного життя; без її забезпечення неможливе досягнення як _{поточних}, так і перспективних загальнонаціональних цілей розвитку.

Місцевим фінансам відводиться належне місце у втіленні загальних національних цілей, визначених програмними документами розвитку українського суспільства, перш за все це: поліпшення життя народу, підвищення конкурентоспроможності України в глобальній системі, зміцнення основ демократії.

Центральний інститут системи місцевих фінансів — місцеві бюджети, які є інструментом фінансування державних видатків, головним чином тих, які безпосередньо пов'язані з вирішенням проблем економічного і соціального розвитку територій. За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється переважна частина державних видатків на житлово-комунальне господарство, охорону здоров'я, освіту, фізичну культуру і спорт, культуру, мистецтво та засоби масової інформації, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок та інформатику.

Майже 3/4 усіх коштів місцевих бюджетів спрямовується на соціальні цілі, а саме: соціальний захист і соціальне забезпечення населення, утримання закладів і об'єктів, що належать до соціально-культурної сфери. На місцеві бюджети лягає достатньо відчутний тягар соціальних видатків, спрямованих на вирішення в складних умовах перехідного періоду соціальних конфліктів і проблем, що виникають внаслідок різкого розшарування суспільства, зростання кількості безробітних, необхідності захисту найбільш вразливих верств населення — дітей, одиноких матерів, пенсіонерів, малозабезпечених громадян тощо.

Місцеві бюджети в сучасних умовах значною мірою зумовлюють рівень суспільного добробуту, є одним із основних джерел задоволення життєвих потреб громадян. За рахунок їх коштів здійснюється оплата праці працівникам бюджетної сфери, проводяться додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомог і пільг ветеранам війни та праці, сім'ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення, одиноким пере-старілим громадянам, які потребують догляду та ін. За допомогою місцевих бюджетів забезпечується надання суспільних послуг населенню, гарантованих Конституцією України: освіта, охорона здоров'я, медична допомога, соціальний захист тощо. З коштів місцевих бюджетів утримуються заклади культури, фізичної культури і спорту, фінансуються молодіжні програми.

Приблизно 1/4 коштів у цілому за місцевими бюджетами України використовується на розвиток економіки адміністративно-територіальних одиниць і сприяє забезпеченню нормального функціонування промисловості, сільського господарства, транспорту, дорожнього, житлового і комунального господарства. Стабільно зростають видатки місцевих бюджетів на утримання земельних ресурсів, водне, лісове і риболовецьке господарство, мисливство, вирішення екологічних проблем, благоустрій міст, сприяння науково-технічному прогресу.

За рахунок бюджетних коштів забезпечується розвиток стратегічно важливих регіонів і територій, проводиться структурна перебудова народного господарства, фінансується капітальне будівництво. Як показує досвід, фінансова підтримка конкретних підприємств найбільш ефективна саме на місцевому рівні, оскільки тим самим створюються можливості для обґрунтованого підходу, контролю за витрачанням виділених коштів.

 

Через місцеві бюджети реалізуються загальнодержавні програми, пов'язані з розвитком галузей народного господарства, у першу чергу сільського господарства, здійснюється підтримка вітчизняних виробників, фінансуються програми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових робочих місць, реабілітації та працевлаштування інвалідів, виплачуються допомоги реабілітованим, незаконно депортованим особам, біженцям; фінансується проведення превентивних, оздоровчих, спортивних, культурних заходів.

Місцеві фінанси і місцеві бюджети стали головним інструментом реалізації регіональної економічної політики, основними завданнями якої є: децентралізація влади і передача додаткових функцій з управління економічним розвитком органам місцевого самоврядування, ліквідація значних диспропорцій і підвищення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення, незалежно від економічних можливостей територій та ін.

Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорційності у розвитку регіонів, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту і здійснення фінансового вирівнювання. На практиці це завдання реалізується шляхом надання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з Державного бюджету України місцевим бюджетам. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і поступове усунення відмінностей. В останні роки відбувається збільшення абсолютних розмірів бюджетних трансфертів, зокрема дотацій вирівнювання та цільових субвенцій.

Отже, місцеві фінанси як цілісна і складна система економічних відносин мають відіграти важливу роль у реформуванні вітчизняної економіки, створенні основ ринкового господарювання, формуванні демократичної соціально-орієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері місцевих фінансів спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення таких цілей: стабілізація економічної системи; адаптація суб'єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень; формування інвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку; забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування; формування самодостатніх територіальних утворень; реалізація завдань державної регіональної політики; стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.