Правове регулювання суспільних відносин

 

Соціальне регулювання та його різновиди. Риси правового регулювання суспільних відносин, які відрізняють його від інших видів соціального регулювання Поняття правового регулювання суспільних відносин. Найпоширеніші підходи до правового регулювання та їх види: релігійний; класовий та ін. Класифікація правового регулювання за різними критеріями: залежно від специфіки юридичних засобів; за характером розподілу компетенції тощо. Нормативно правове регулювання: поняття й ознаки. Індивідуально правове регулювання, його специфіка та засоби здійснення. Роль держави в організації правового регулювання суспільних відносин. Співвідношення понять «правове регулювання» і «законодавче регулювання».

Сфера правового регулювання як сукупність суспільних відносин, що підлягають врегулюванню правом. Її ознаки та класифікація за різноманітними критеріями: за принципом співвідношення можливого і необхідного; за певними блоками суспільних відносин та ін. Основні напрями правового регулювання. Об’єкт правового регулювання як поведінка людей та їх об’єднань у суспільстві та його істотні ознаки. Предмет правового регулювання, його характерні риси. Пріоритетні напрями правового регулювання в сучасній Україні.

Правове регулювання та правовий вплив, їх загальна характеристика та взаємозв’язок. Об’єктивні та суб’єктивні чинники правового регулювання: рівень економічного розвитку суспільства; рівень правової культури громадян і посадових осіб тощо. Сутність і призначення меж правового регулювання суспільних відносин та їх суспільна цінність. Суспільні явища, що не допускають правового або іншого впорядкування.

Обов’язкові стадії правового регулювання суспільних відносин: формування нормативно-правової основи; виникнення суб’єктивного права тощо. Особливості обов’язкових стадій правового регулювання суспільних відносин.

Основні способи правового регулювання: поняття та види: юридичне дозволяння; юридичне зобов’язання та ін. Допоміжні способи правового регулювання суспільних відносин. Відмінність основних способів від допоміжних способів правового регулювання. Типи правового регулювання: загально дозволений і спеціально-дозволений. Поняття та види методів правового регулювання: імперативний; диспозитивний тощо. Поняття правового режиму.

Механізм правового регулювання суспільних відносин: поняття й ознаки. Структура механізму правового регулювання і його складові: норми права; юридичні факти та ін. Загальна характеристика кожного з елементів механізму правового регулювання. Основне призначення механізму правового регулювання. Поняття впорядкованості суспільних відносин. Стан впорядкованості суспільних відносин як передумова ефективності функціонування механізму правового регулювання. Конкретні умови, що впливають на ефективність функціонування механізму правого регулювання суспільних відносин. Критерії оцінки ефективності правового регулювання.

 

 

ТЕМА №12.

СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

 

Поняття системи права та її ознаки. Співвідношення поняття системи права з правовою системою. Головні принципи побудови системи права: єдність системи права; узгодженість системи права тощо. Зміст і види структурних елементів системи права, їх взаємодія. Внутрішній поділ системи права. Норма права як універсальний елемент системи права. Поняття інституту права та його характерні риси. Класифікація інститутів права за різними критеріями: за галузевою приналежністю; за функціональною роллю в правовому регулюванні тощо. Галузеві та міжгалузеві інститути права. Сутність поняття «субінститут права» та визначити його відмінність від поняття «інститут права». Критерії розподілу норм права за галузями права. Предмет і метод правового регулювання. Підгалузь права як необов’язковий компонент системи права та її залежність від певної галузі права. Поняття й підстави для виокремлення галузей права як самостійних в національній правовій системі. Фундаментальні галузі права: конституційне, адміністративне, цивільне тощо. Спеціальні галузі права: трудове, земельне, сімейне та ін. Комплексні галузі права. Загальна характеристика внутрішньої побудови права України. Концепції співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права України.

Сутність поняття законодавства і його співвідношення з системою законодавства. Взаємозв’язок законодавства і права. Поняття й аспекти якості законодавства. Ефективність та стабільність законодавства. Систематизація законодавства: поняття, види і спрямованість. Мета систематизації законодавства. Інкорпорація та її різновиди. Кодифікація, її ознаки і види. Поняття системи законодавства. Основні ознаки системи законодавства: є елементом правової системи; має вертикальну будову тощо. Спільні й відмінні риси системи права та системи законодавства. Основа творення системи законодавства. Характеристика системи юридичних наук як системи знань про державно-правові явища через її співвідношення з системою права та системою законодавства. Структура системи законодавства. Основні види структурної організації законодавства: галузева, ієрархічна та ін. Поняття й види головних та допоміжних нормативно-правових актів у структурі законодавства України. Визначення нормативно-правового припису та його співвідношення з нормативно-правовим актом. Відмежування понять «галузь права» і «галузь законодавства»; «інститут права» та «інститут законодавства». Чинники формування та розвитку системи законодавства, їх види й характеристика. Зв’язок між системою права та системою законодавства.

 

 

ТЕМА №13.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

 

Поняття і ознаки нормотворчості. Принципи та функції нормотворчості. Стадії створення нормативно-правових актів. Прийняття рішення про підготовку проекту нормативного акта. Поняття й характерні риси проекту нормативного акта. Підготовка тексту проекту нормативного акта. Стадія обговорення, узгодження та доопрацювання проекту нормативного акта. Прийняття нормативно-правового акта. Специфіка оприлюднення та набрання чинності нормативно-правовими актами.

Поняття нормативно-правового акта як основного джерела права України та його характерні ознаки. Класифікація нормативно-правових актів за різноманітними критеріями: юридичною чинністю; сферою дії тощо. Конституція як основний закон громадянського суспільства і держави. Поняття, ознаки, види законів. Порядок прийняття законів та його законодавча регламентація. Поняття законодавчої ініціативи та права на законодавчу ініціативу. Класифікація законів за різними критеріями: за юридичною силою; за ступенем впорядкованості та ін. Підзаконні нормативно-правові акти та їх класифікація за різноманітними критеріями: за суб’єктами прийняття; за зовнішньою формою акта тощо. Поняття відомчого акта, його призначення та види. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Міжнародний договір: поняття, особливості та класифікація. Міжнародні договори, що не підлягають ратифікації: поняття та специфіка їх застосування.

Поняття систематизації нормативно-правових актів, її головне призначення та основні види: кодифікація, інкорпорація та ін. Державна реєстрація та облік нормативно-правових актів. Форми нормативно-правових актів та вимоги до їх структури й змісту. Офіційне опублікування нормативно-правових актів в Україні та їх чинність. Дія нормативно правових актів у часі, просторі та за колом осіб. Порядок набуття чинності нормативно-правовим актом. Напрям темпоральної дії нормативно-правового акта. Припинення та зупинення дії нормативно-правового акта. Втрата чинності нормативно-правовим актом. Пряма та зворотна дія нормативно-правових актів. Дія нормативно-правових актів у просторі: сутність поняття простору та території, їх співвідношення та принципи дії нормативно-правових актів у просторі: територіальний та ін. Зміст дії нормативно-правових актів за колом осіб та її види: загальна; спеціальна тощо. Параметри дії нормативно-правових актів за колом осіб, що визначаються за допомогою принципів персональної та територіальної юрисдикції. Винятки дії нормативних актів за колом осіб у двох аспектах: внутрішньодержавному та міжнародно-правовому. Сутність поняття особистої недоторканості. Поняття, особливості і види імунітету: дипломатичний; суддівський тощо.

Колізії норм права: поняття колізійної норми, правила за якими розв’язуються колізії норм права та фактори які враховуються при розв’язанні таких колізій: час прийняття; юридична сила та ін.

Співвідношення нормативно-правового акта з актом застосування та актом тлумачення норм права, їх спільні та відмінні риси. Відмінність нормативно-правового акта від індивідуально-правового акта. Співвідношення понять «нормативно-правовий акт» і «юридичний акт».

 

 

ТЕМА №14.

ПРАВОТВОРЧІСТЬ.
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

 

Поняття правотворчості як правової форми діяльності держави за участю громадянського суспільства. Ознаки правотворчості та її головне призначення. Співвідношення понять «правотворчість», «законотворчість» та «правотворення». Класифікація правотворчості за наступними критеріями: залежно від способу правотворчості; залежно від форм створюваного права тощо. Поняття та види суб’єктів правотворчості. Сутність правотворчості народу та способи її здійснення. Правотворчість органів місцевого самоврядування. Судова правотворчість як особливий вид правотворчості. Функціональна сторона правотворчості, що пов’язана із систематизацією нормативно-правових актів, оновленням і уточненням змісту норм права. Загальнолюдські принципи правотворчості: гуманізму; демократизму тощо. Спеціальні принципи правотворчості: планування; оперативності та ін. Мета й завдання правотворчості. Форми правотворчості держави. Поняття й особливості використання правонаступництва.

Підходи до розуміння системи стадій правотворчого процесу. Поняття стадій правотворчого процесу. Передпроектна стадія. Зміст законодавчої ініціативи та її суб’єкти. Проектна стадія. Термін та спосіб застосування Президентом свого права вето та можливість його подолання збоку Верховної Ради. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта. Засвідчувальна стадія та її складові: підписання й надання реєстраційного коду нормативно-правовому акту. Офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації і доведення його до відома виконавців як заключна стадія правотворчого процесу. Місце і роль правотворчості в державному управлінні.

Систематизація нормативно-правових актів та її роль у механізмі правового регулювання. Мета систематизації нормативно-правових актів. Державна реєстрація та облік нормативно-правових актів. Аналіз окремих видів систематизації: обліку; кодифікації тощо. Значення кодифікації у правотворчій діяльної та її сприяння стабільності законодавства. Кодифікаційні акти як основа законодавчої діяльності. Результат кодифікації нормативно-правових актів. Особливості застосування консолідації нормативно-правових актів і його результат. Поняття інкорпорації нормативно-правових актів, її види та результат.

 

 

ТЕМА №15.

ПРАВОВІДНОСИНИ

 

Поняття соціальних відносин та їх види: матеріальні; правові та ін. Правовідносини як найважливіший засіб реалізації юридичних норм. Сутність правовідносин і їх ознаки: обумовленість правом; свідомий та вольовий характер тощо. Визначеність правовідносин матеріальними умовами життя суспільства. Передумови виникнення правовідносин та їх види: матеріальні; юридичні. Особливості взаємозалежності правовідносин і норм права. Класифікація правовідносин за різноманітними критеріями: за галузевою ознакою; кількісним складом суб’єктів та ін. Загальні і конкретні правовідносини. Зміст, суб’єкти та об’єкти як елементи внутрішньої будови правовідносин. Поняття й структура змісту правовідносин. Суб’єктивне право та юридичний обов’язок як основний юридичний зміст правовідносин. Визначення правомочності. Фактичний зміст правовідносин.

Поняття суб’єктів правовідносин і їх характерні риси. Види суб’єктів правовідносин: індивідуальні та колективні. Держава як суб’єкт правовідносин. Посадова особа як спеціальний суб’єкт правовідносин. Визначення правосуб’єктності і її окремих елементів: правоздатності, дієздатності, деліктоздатності. Поняття правосуб’єктності фізичних осіб. Виникнення й припинення правосуб’єктності юридичних осіб. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктності. Особливості вступу до правовідносин окремих категорій фізичних та юридичних осіб. Поняття соціальних спільнот як суб’єктів правовідносин. Співвідношення понять суб’єктів правовідносин і суб’єктів права.

Поняття об’єктів правовідносин. Моноістична та плюралістична концепції визначення різновидів об’єктів правовідносин. Речі і цінності як об’єкти майнових правовідносин. Поняття особистих нематеріальних благ. Результати інтелектуальної діяльності як об’єкти правовідносин духовного характеру.

Юридичні факти як передумови виникнення, зміни або припинення правовідносин. Ознаки й функції юридичних фактів. Класифікація юридичних фактів за різними критеріями: за вольовою ознакою, за юридичними наслідками тощо. Поняття й види юридичних дій як різновидів юридичних фактів. Правомірні та протиправні юридичні дії. Юридичні події: поняття та характерні риси. Співвідношення понять «складний юридичний факт» та «фактичний склад». Поняття презумпції як феномену, що породжує правовідносини. Класифікація презумпцій за різними критеріями: за фактом правового закріплення, за субординацією в правовому регулюванні та ін. Особливості правовідносин, що виникають при виконанні обов’язків. Поняття й підстави припинення правовідносин. Зміна та відновлення правовідносин. Анулювання правовідносин.

 

 

ТЕМА №16.

Реалізація НОРМ права

 

Поняття й характерні риси реалізації норм права. Співвідношення поняття реалізації норм права та реалізації права. Класифікація реалізації норм права залежно від різних критеріїв: за рівнем реалізації розпоряджень; за кількістю суб’єктів тощо. Основні типи реалізації норм права: безпосередня та правозастосовна реалізація. Методи забезпечення реалізації норм права. Форми реалізації норм права та їх класифікація залежно від характеру диспозиції правової норми. Дотримання, виконання та використання як основні форми реалізації норм права. Дотримання норми права як форма реалізації забороняючих правових норм. Виконання норм права як форма реалізації зобов’язуючих правових норм. Використання норми права як форма реалізації уповноважуючи правових норм.

Чинники, які обумовлюють існування такої специфічної форми реалізації права як його застосування. Поняття правозастосування. Зміст та сутнісні ознаки правозастосовної діяльності. Об’єктивна та суб’єктивна сторона правозастосування. Принципи правозастосування: верховенство права; обґрунтованість тощо. Послідовність стадій здійснення правозастосовної діяльності. Основні стадії правозастосовної діяльності: аналіз фактичних обставин юридичної справи; вибір та аналіз відповідної правової норми та ін. Вимоги, що покликані забезпечити встановлення об’єктивної істини у справі. Поняття тлумачення норм права та його процесуальні складові: з’ясування і роз’яснення змісту правової норми. Документи, у яких відбувається фіксування рішення органу, що вповноважений здійснювати правозастосовну діяльність.

Поняття та властивості правозастосовного акта. Співвідношення понять правозастосовного акта, акта тлумачення норм права та нормативно-правового акта. Вимоги, що ставляться до акта застосування норм права: законність; доцільність тощо. Відмінність вимоги доцільності правозастосування від вимоги законності. Класифікація правозастосовних актів за різними критеріями: за суб’єктами їх видання; за характером застосування та ін. Реалізація актів застосування норм права та підкріплення її державним примусом. Акт застосування норм права як безпосередня підстава для застосування державних примусових заходів. Державно-владний характер актів застосування норм права.

Застосування правових норм за аналогією. Поняття й ознаки прогалин в законодавстві. Способи усунення прогалин в законодавстві. Поняття аналогії права та умови її застосування. Аналогія закону: поняття та випадки застосування. Субсидіарне застосування правових норм як один із різновидів усунення прогалин в законодавстві. Теоретичне підґрунтя застосування правових норм та умови такого застосування.

 

ТЕМА №17.

Тлумачення НОРМ правА

 

Визначення терміну «тлумачення». Поняття та ознаки тлумачення норм права. Необхідність тлумачення права, її зумовленість особливостями предмету права. Основні елементи тлумачення права як діяльності: з’ясування і роз’яснення змісту правової норми. Основні способи тлумачення норм права: мовний; систематичний; історико-політичний тощо. Поняття й мета мовного тлумачення норм права. Визначення меж систематичного тлумачення. Зміст історико-політичного тлумачення норм права. Поняття граматичного тлумачення. Логічне тлумачення норм права. Історичний спосіб тлумачення норм права. Автономність видів тлумачення норм права та необхідність їх комплексного застосування. Об’єкт тлумачення норм права та його відмежування від безпосереднього предмету тлумачення права. Статична й динамічна тенденції в правотлумачній діяльності. Співвідношення понять «спосіб тлумачення норм права» і «вид тлумачення норм права».

Види тлумачення норм права та їх класифікація за різноманітними критеріями: за суб’єктами; за обсягом їх змісту тощо. Офіційне та неофіційне тлумачення. Поняття, ознаки й класифікація офіційного тлумачення за різними критеріями: залежно від того, на яке коло осіб воно розраховане; залежно від суб’єктів, що тлумачать нормативно-правовий припис та ін. Поняття нормативного тлумачення та його істотні ознаки. Автентичне і легальне тлумачення норм права як різновиди нормативного тлумачення права. Казуальне тлумачення і його особливості. Визначення неофіційного тлумачення та його різновидів: побутове; професійне; доктринальне тощо. Відсутність обов’язкової юридичної сили як головна риса неофіційного тлумачення. Особливий вплив доктринального тлумачення норм права на правотворчу та правозастосовну професійну діяльність. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту. Поняття і характеристика розширювального, обмежувального та буквального тлумачення норм права.

Поняття й ознаки інтерпретаційних актів. Юридичні властивості актів офіційного тлумачення правових норм: офіційна обов’язковість; пряма та зворотна дія та ін. Їх місце в системі офіційних правових актів держави. Припинення дії інтерпретаційного акта у разі його скасування або заміни іншим інтерпретаційним актом. Припинення дії інтерпретаційного акта у разі припинення дії юридичних актів, положення яких виступали предметом тлумачення. Класифікація актів офіційного тлумачення за різними критеріями: за суб’єктами; за галузевою ознакою тощо. Акти казуального тлумачення та їх відмінність від судових рішень й інших актів, які містять казуальне тлумачення.

Сучасний стан тлумачення норм права в Україні, проблемні аспекти цього питання. Приклади актів нормативного та казуального тлумачення норм права. Місце рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України серед актів нормативного тлумачення.

 

 

ТЕМА №18.

ЮРИДИЧНА ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ.
ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС

 

Наукові підходи до визначення сутності й ознак юридичної практичної діяльності. Поняття юридичної практичної діяльності та його співвідношення з поняттям юридичної діяльності. Основні ознаки юридичної практичної діяльності. Загальна та конкретна мета юридичної практичної діяльності. Юридична практична діяльність і набутий соціально-правовий досвід як основа юридичної практики. Види юридичної практичної діяльності та їх класифікація за різними критеріями: за спеціалізацією; за галузевою належністю тощо. Правова форма діяльності органів держави, її ознаки та види. Інтегруюча роль юридичної практичної діяльності у правовій системі. Складові юридичної практичної діяльності: її зміст, внутрішня організація тощо. Відмінність юридичної практичної діяльності від правової практичної діяльності. Юридична практична діяльність як важливий чинник формування правопорядку і засіб його відновлення у разі порушення. Суб’єкти юридичної практичної діяльності та їх види: індивідуальні, колективні. Гласність і конфіденційність юридичної практичної діяльності як форми забезпечення прав суб’єктів такої діяльності.

Сутність теорії юридичного процесу. Визначення юридичного процесу та його сутнісні ознаки. Співвідношення юридичного процесу з юридичною процедурою. Поняття форм юридичного процесу. Основні ознаки процесуальної форми та її структура. Загальні, родові та видові принципи юридичного процесу. Види юридичного процесу, їх класифікація за різними підставами: за правовими формами діяльності держави; за предметними матеріальними нормами та ін. Поняття й ознаки установчого процесу. Правотворчий процес: зміст, ознаки та принципи. Правозастосовний процес, його зміст й ознаки. Контрольний процес: поняття та організаційно-правові засоби. Структура юридичного процесу. Процесуальне провадження як головний елемент юридичного процесу, його поняття та істотні ознаки. Процесуальний режим та його складові: принципи, юридичні засоби й гарантії процесуальної діяльності. Види гарантій юридичного процесу. Основні стадії юридичного процесу. Зміст, поняття та класифікація процесуальних документів. Процесуальні правовідносини: поняття, ознаки й склад. Суб’єкти процесуальних правовідносин.

 

 

ТЕМА №19.