Загальні відомості про кам’яні роботи.

Загальні відомості про кам’яні роботи.

Кам’яну кладку виконуют з окремих каменів які укладають у певному поєднанні. Для кладки використовують природні і штучні каменеподібні матеріали у вигляді цегли, великих і дрібних блоків, а також облицювальні та теплоізоляційні матеріали і вироби, кладочні розчини, бетон і арматуру.

До каменів правильної форми належать штучні вироби які одержані технологічною переробкою вихідної мінеральної сировини (керамічна, силікатна цегла, бетонна) або природні обтісані камені.

До каменів неправильної форми належать: бутовий камінь, куски каменю грубої обробки розміром не більше 50 см за найбільшим виміром.

За різновидами каменівтехнологічними ознаками та галуззю застосування камяних конструкцій розрізняють такі види кладки:

· Цегляну кладку із рядової цегли застосовують для зведення несучих і огороджуючихх конструкцій (стіни, простінки, арки, перемички)

· Із лицьової кладки з одночаним облицюванням стін та інших елементів будівель та споруд

· З вогнетривкої цегли – для конструкції, які працюють в умовах високих температур

· З кислототривкої цегли – для обробки димових труб

· З цегли, що отримана за технологією камяного лиття – для корозійно- і зносостійкого облицювання

Дрібноблокова кладка виконана з штучних і природних каменів і блоків правильної форми масою до 40 кг, що дозволяє укладати їх вручну.

Великоблокова кладка – це кладка із крупних блоків, які укладають в камяну конструкцію за допомогою монтажних засобів.

За конструктивними ознаками кладка буває: суцільна, полегшена, облицювальна, багатошарова, що складається з конструктивного та облицювального шарів, армована, комплексна (кам. Кладка із включенням до поперечного перерізу несучого елемента монолітного залізобетона), комбінована (із дрібноштучних каменів і великих блоків).

 

Установлення порядовок та причалок.

Встановлення порядовок.

Порядовки встановлюють під нівелір на всіх кутах примикання і перетинах стін, а також через кожні 12 м на прямих ділянках. На порядовки за допомогою нівеліра чи іншого обладнання виносять позначи низу віконних пропізів, перемичок, перекриттів, покриттів, сходів і ін. елементів.

Натягання причалки.

Причалку натягують між повзунками порядовок або причальними скобами і переміщують їх за ходом кладки вгору.

Під час кладки зовнішніх верстових рядів причалку натягають для кожного ряду, а внутрішніх через кожні 2-3 рядии.

Для заопбігання провисання причалки через кожні 4-5 м укладають на розчин маякові цеглини, на кожну із них на ребро кладуть цеглину і затискують між ними причалку.

 

Способи укладання цегли.

Вибір способу кладки цеглини залежить від пластичності розчину, стану цеглини (сухий або вологий), пори року і вимог до чистоти лицьової сторони кладки. Дивіться відео-інструкцію про кладку цеглини.
Кладку
Кладку цеглини ведуть трьома способами: вприжим, впритиск, впритиск із підрізанням розчину, а забутки вполупритиск

Кладка способом вприжим показана на мал. 1. При такій кладці викладають стіни з цеглини на жорсткому розчині (осідання конуса 7-9 см) з повним заповненням і розшиванням швів. Цим способом укладають як ложкові, так і тичкові версти. При цьому розчин розстилають з відступом від імені стіни на 10-15 мм. Розрівнюють розчин тильною стороною кельми, переміщаючи її від укладеної цеглини і влаштовуючи постільний розчину одночасно для трьох ложкових або п'яти тичкових цеглин.

Кладку цеглини вприжим виконують в наступному порядку. Тримаючи в правій руці кельму, розрівнюють нею розчин, потім ребром кельми підгрібають частину розчину і притискають його до вертикальної грані раніше укладеної цеглини, а лівою рукою підносять нову цеглину до місця укладання. Після цього опускають цеглину на підготовлений розчин і, рухаючи його лівою рукою до раніше укладеної цеглини, притискають до полотна кельми. Рухом вверх правої руки виймають кельму, а цеглиною, що присувається лівою рукою, затискають розчин між вертикальними гранями цеглини, що укладається і раніше укладеної. Натиском руки осаджують укладену цеглину на розчин. Надлишок розчину, вичавлений з шва на обличчя кладки. Підрізають розчин кельмою за 1 прийом після укладання стусанами кожних 3-5 цегли або після укладання ложками двох цегли.

Рис. 2. Кладка цеглини способом вприсик

Розчин каменяр розкладає на ряд цегли. Кладка цеглини виходить міцною, з повним заповненням швів, щільною та чистою. Проте цей спосіб вимагає більшої кількості рухів, чим інші, і тому вважається найбільш трудомістким.

Способом вприсик (мал. 2) ведуть кладку цеглини на пластичних розчинах (осідання конуса 12-13 см) із неповним заповненням швів розчином по лицьовому боці стіни, тобто впустошовку. Процес кладки ложкового ряду при цьому способі виконують в наступному порядку.

Узявши цеглину і тримаючи її похило, загрібають тичковою гранню цеглини частину розчину, заздалегідь розкладеного. Загрібати розчин починають приблизно на відстані 8-12 см від раніше укладеної цеглини. Присуваючи цеглину до раніше укладеної цеглини, поступово виправляють його положення і притискають до ліжка. При цьому частина розчину, знята з ліжка, заповнює вертикальний поперечний шов. Уклавши цеглину, осаджують її рукою на розчині. При кладці тичкового ряду процес укладання цегли виконують в тій же послідовності, що і ложкового, тільки розчин для утворення вертикального поперечного шва підгрібають не тичковій, а ложковій гранню. Цим способом цеглину можна укладати як лівою, так і правою рукою.

Для кладки цеглини способом вприсик розчин розстилають грядкою з відступом від зовнішньої вертикальної поверхні на 20-30 мм, щоб при кладці розчин не вичавлювався на лицьову поверхню кладки.

Спосіб кладки вприсик із підрізуванням розчину застосовують при зведенні стін з повним заповненням горизонтальних та вертикальних швів і з розшиванням JUBOB. При цьому розчин розстилають так само, як і при кладці вприжим, тобто з відступом від імені стіни на 10-15 мм, а цеглину укладають на розчин так само, як при кладці вприсик. Надлишок розчину, вичавлений з шва на лицьову сторону стіни, підрізають кельмою, як при кладці вприжим. Розчин для кладки цеглини застосовують жорсткіший, ніж для кладки без підрізання, рухливістю 10-12 см. При надмірній пластичності розчину муляр не встигатиме зрізати його при витискуванні з швів кладки. На виконання кладки вприсик з підрізуванням розчину витрачається більше часу і праця, чим на укладання вприсик, але менше, ніж на кладку вприжим.

Рис. 3. Кладка забутки способом внапівприсик: а — тичками; б — ложками

Для кладки цеглини способом напівприсик спочатку викладають забутку (мал. 3). Для цього між внутрішньою та зовнішньою верстами розстилають розчин. Потім розрівнюють його, після чого укладають цеглину в забутку. Процес кладки забутки нескладний. Цеглину при кладці тримають майже навзнаки, на відстані 6-8 см від раніше укладеного, поступово опускаючи цеглину на розчин, загрібають ребром незначну кількість розчину, присувають цеглину впритул до раніше укладеного і натиском руки осаджують його на місце.

Вертикальні шви залишаються при цьому частково незаповненими. Їх заповнюють при розстиланні розчину для кладки наступного по висоті ряду, причому муляр стежить за тим, щоб поперечні шви між цеглою заповнювалися повністю. Цеглину забутки щільно притискають до розчину, щоб верхня поверхня укладених в забутку цегли була на одному рівні з верстовими.

 

 

Бутова кладка під залив.

Бутову кладку виконують з каменів неправильної форми масою не більше 30 кг: рваний камінь, зокрема постелистий з двома приблизно паралельними гранями і бруковий округлої форми. Кладку ведуть горизонтальними рядами за можливості однакової товщини, з перев’язуванням швів і чергуванням у кожному ряду поперечникових і ложкових каменів. Перед кладкою камені очищують, а в суху, жарку і вітряну погоду змочують водою.

У процесі зведення фундаменту перший ряд з великих постелястих каменів викладають насухо, ретельно заповнюють пустоти щебенем, утрамбовують і заливають рідким розчином, кладку наступних рядів виконують двома способами - під залив або під лопатку.

Первый нижний ряд укладывают по подготовленному основанию насухо из крупных постелистых камней 4, обращенных постелью вниз. Чтобы камни плотно прилегали к основанию, их осаживают трамбовкой. Затем заполняют пустоты между ними мелкими камнями или щебнем и заливают жидким раствором (при осадке конуса 13...15 см) до заполнения всех пустот между камнями. Расщебенку уплотняют также трамбованием. Далее кладку ведут порядно, соблюдая перевязку на пластичном растворе. Подвижность раствора для кладки должна соответствовать погружению эталонного конуса на 4...6 см.

 

Бутова кладка під лопатку.

Кладку під лопатку починають з викладання верстових рядів заввишки 30 см на розчині рухливістю 4 - 6 см. Виступи каменів, які заважають кладці, сколюють. Кожний камінь кладуть на розчин і осаджують ударами кувалди. У проміжки між верстовими рядами накидають розчин і на нього кладуть камені забутки. Пустоти між каменями заповнюють щебенем (див. рис. 4.6, д, е, ж, з). Кладку під лопатку застосовують для зведення стін, простінків і стовпів. Камені в такому випадку підбирають за шаблоном однієї висоти, сколюючи їхній лицевий бік для отримання рівної поверхні кладки.

Бутові стіни облицьовують цеглою одночасно з кладкою, при цьому кожний шостий поперечниковий ряд лицевої поверхні зв’язують з бутовою кладкою (див. рис. 4.6, є).

Для створення декоративної поверхні стіни із бутового каменю, наприклад підпірної, застосовують циклопічну кладку (див. рис. 4.6, и, і). Кладку ведуть під лопатку з таким розміщенням каменів зовнішньої версти, щоб забезпечити перев'язування з внутрішньою верстою або забуткою і створити відповідний рисунок зі швів між каменями. Кладку виконують під розшивку (шов завширшки 2 - 4 см) з наданням відповідної форми. У суху, жарку і вітряну погоду кладку захищають від висихання брезентом, рулонними покрівельними матеріалами або матами. Після перерви в роботі поверхню кладки очищають від сміття, за потреби зволожують, а потім продовжують кладку прийнятим способом.

Горизонтальність і прямолінійність рядів кладки, особливо верстових, перевіряють за шнуром-причалкою, який натягують між порядовками або шаблонами.

 

Бутобетонна кладка.

Бутобетонная кладка состоит из бетонной смеси, в которую горизонтальными рядами втапливают бутовые камни "изюм", объем которых составляет почти половину общего объема кладки. Для бу-тобетонной кладки используют камни таких же размеров, как и для бутовой. Вместе с тем поперечный размер камней не должен превышать 1/3 ширины возводимой конструкции. Булыжный камень разрешается применять нерасколотым.

Бетонную смесь и камни укладывают последовательно горизонтальными слоями. Сначала расстилают слой бетонной смеси толщиной не более 25 см, затем в него втапливают ряд камней на глубину не менее половины высоты камней. Между втапливаемыми камнями, а также между камнями и опалубкой оставляют промежутки 4...6 см. После втапли-вания камней вновь укладывают слой бетонной смеси и уплотняют ее вибрированием. Далее процесс кладки повторяется.

Бетонная смесь для кладки должна иметь подвижность, соответствующую осадке конуса на 5...7 см, применяемый щебень или гравий в ней должен быть не крупнее 3 см.

14) Виконання кам’яних робіт в екстремальних умовах.

 

Оброблення деревини.

Основним способом оброблення деревини є різання.

Розрізняють три основних способи різання деревини: в торець, уздовж волокон і впоперек волокон. При різанні в торець волокна деревини перерізаються перпендикулярно до їхньої довжини; при різанні вздовж волокон різець стискує волокна деревини, що зрізуються, і долає зв'язок їх з волокнами, що лежать нижче оброблюваної поверхні (цілісність їх при цьому зберігається), при різанні впоперек волокна розриваються по довжині.

Зусилля, що затрачаються на різання деревини, залежать від її фізико-механічних властивостей, напрямку і кута різання, а також від товщини стружки.

Розпилюють деревину пилками - сталевими полотнами, стрічками або дисками із зубами. Зуб пилки є різцем з трьома різальними кромками, що створюють у деревині пропил. Для зменшення тертя між боковими поверхнями пилки і деревини в пропилі кінці суміжних зубів розводять у різні боки, надаючи різальним кромкам трапецеїдальної форми.

Рубають деревину впоперек волокон або під кутом до них сокирою при з'єднанні конструкцій із кругляку.

Обтісування застосовують при обробленні колод накругло, на один - чотири канти, при вибірці пазів.

 

Мобільні монтажні засоби.

 

Стрілові монтажні крани на гусеничному, пневмоколісному, автомобільному ходу і спеціальному шасі належать до мобільних монтажних засобів. Вони можуть вільно пересуватися з однієї стоянки на іншу, маневрові, мають значну зону обслуговування, але неоднаково стійкі при різних положення поворотної частини. Для збільшення вильоту стріли застосовують додаткове обладнання: гусачки чи клюви з допоміжним гачком,

 

Немобільні монтажні засоби.

 

Шеври, портали, стрічкові підйомники, гвинтові щоглово стрілові крани належать до немобільних монтажних машин. Робоча зона цих засобів описується розмірами цієї машини чи окремими її органами, наприклад стрілою.

Загальні відомості про кам’яні роботи.

Кам’яну кладку виконуют з окремих каменів які укладають у певному поєднанні. Для кладки використовують природні і штучні каменеподібні матеріали у вигляді цегли, великих і дрібних блоків, а також облицювальні та теплоізоляційні матеріали і вироби, кладочні розчини, бетон і арматуру.

До каменів правильної форми належать штучні вироби які одержані технологічною переробкою вихідної мінеральної сировини (керамічна, силікатна цегла, бетонна) або природні обтісані камені.

До каменів неправильної форми належать: бутовий камінь, куски каменю грубої обробки розміром не більше 50 см за найбільшим виміром.

За різновидами каменівтехнологічними ознаками та галуззю застосування камяних конструкцій розрізняють такі види кладки:

· Цегляну кладку із рядової цегли застосовують для зведення несучих і огороджуючихх конструкцій (стіни, простінки, арки, перемички)

· Із лицьової кладки з одночаним облицюванням стін та інших елементів будівель та споруд

· З вогнетривкої цегли – для конструкції, які працюють в умовах високих температур

· З кислототривкої цегли – для обробки димових труб

· З цегли, що отримана за технологією камяного лиття – для корозійно- і зносостійкого облицювання

Дрібноблокова кладка виконана з штучних і природних каменів і блоків правильної форми масою до 40 кг, що дозволяє укладати їх вручну.

Великоблокова кладка – це кладка із крупних блоків, які укладають в камяну конструкцію за допомогою монтажних засобів.

За конструктивними ознаками кладка буває: суцільна, полегшена, облицювальна, багатошарова, що складається з конструктивного та облицювального шарів, армована, комплексна (кам. Кладка із включенням до поперечного перерізу несучого елемента монолітного залізобетона), комбінована (із дрібноштучних каменів і великих блоків).