Проблеми розвитку валютної системи та валютного ринку в Україні, шляхи їх вирішення.

 

Забезпечення стабільної національної грошової одиниці є одним з головних чинників досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни, оскільки стабільна національна грошова одиниця виступає першоосновою економічного зростання, а також сприяє підвищенню добробуту населення країни. Звідси випливає, що саме цю позицію розглядають як ключову передумову реалізації курсу євроінтеграції України, що в останні роки набуло широкого значення та стало актуальним, адже держава повинна контролювати та вживати заходів щодо зміцнення стабільності в усіх аспектах, зокрема стабільності своєї грошової одиниці.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. У цьому випадку Центральний банк України має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

З 4 квітня 2014 року офіційні курси гривні до іноземних валют та курсу банківських металів визначаються Національним банком України на поточний робочий день, і діяють з часу їх встановлення.

Ефективність режиму валютного курсу визначається насамперед ціновою стабільністю, низьким і передбачуваним рівнем інфляції, а також можливістю

кращого адаптування до внутрішніх і зовнішніх шоків, що в більшій мірі забезпечується в умовах гнучкого режиму курсоутворення.

Загалом вважається, що фіксований курсовий режим ефективніший для країн, що розвиваються, спільними ознаками яких є відсутність необхідних інструментів і механізмів регулювання інфляційних процесів, обмежений рух капіталу тощо. Відкриті до міжнародного фінансового ринку країни отримують більші переваги за гнучкого режиму курсоутворення, який своєчасно реагує на зміни у світовій економіці.

Проте, розгортання світової фінансової кризи змусило країни переглянути ефективність діючих валютних режимів, внаслідок чого відбулася певна зміна структури розподілу країн у залежності від обраної стратегії валютного регулювання. Зокрема, значно скоротилась кількість країн, які не мали суверенного платіжного засобу, в той час як відбулося зростання їх чисельності з фіксацією курсу та незалежним плаванням (рис. 4).

Рис. 4 Утворення валютного курсу за даними 2012р.

В умовах України за стабільної економічної ситуації головними стримуючими факторами зміни режиму курсоутворення є зниження цінової конкурентоспроможності товаровиробників, які реалізують продукцію як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку; зростання валютних дисбалансів банківської системи та бізнесу; втрата курсового орієнтира для всіх макроекономічних агентів.

Для покращення ефективного розвитку валютного ринку України пропонується дотримуватися таких заходів:

1. Короткострокові заходи:

- створення Національним банком рівних умов забезпечення симетричності інформації. В наш час очікування (інфляційні, валютні) відіграють вагому роль в економічних відносинах;

- узгодження з боку НБУ та міжнародних фінансових компаній, зокрема НАК «Нафтогаз України», графіку купівлі-продажу іноземної валюти, оскільки об’єм разової закупівлі доларів США такими організаціями складає значну величину від обсягу операцій на валютному ринку;

- створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні. Цей фактор дозволить знизити рівень технічного попиту на валюту;

- використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку. Центральний банк має достатньо великий запас валюти, враховуючи обсяг торгів на міжбанку. Його своєчасне використання дозволить підтримувати рівень пропозиції валюти на сталому рівні. НБУ часто «пересиджує» з валютною інтервенцію, що підштовхує курс UAH/USD вгору.

2. Довгострокові заходи:

- впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів, розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки.

- постійна й узгоджена програма співпраці між Національним банком та урядом. Чітка стратегія співпраці дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні.

– стабільна політична ситуація.

Виконання цих основних цілей дозволить стабілізувати валютний ринок та створить передумови для виходу держави з валютної кризи.

Проаналізувавши динаміку макроекономічних та монетарних показників у січні – квітні 2014 року, Правління Національного банку України констатує напружену ситуацію на грошово-кредитному ринку України, що є наслідком погіршення ринкових очікувань економічних агентів на фоні суспільно-політичних подій.

В умовах складної макроекономічної ситуації це створює ризики для цінової стабільності, що є головним законодавчим пріоритетом діяльності Національного банку України. Так протягом останніх місяців зафіксовано певне прискорення темпів інфляції. Зокрема приріст індексу споживчих цін у річному вимірі в березні збільшився до 3,4% порівняно з 1,2% у лютому 2014 року. Водночас є ризики подальшого зростання інфляції як наслідок зниження обмінного курсу гривні та реалізації економічних реформ, наміри щодо впровадження яких оголосив Уряд України.

З метою стримування інфляційних процесів та збалансування ситуації на грошово-кредитному ринку Правління Національного банку України вважає за необхідне вжити заходів у напрямі збільшення внутрішньої вартості національної грошової одиниці за рахунок застосування важелів процентної політики. Разом з іншими стабілізаційними заходами Національного банку України це дасть змогу підвищити привабливість банківських депозитів, а також позитивно вплинути на кон’юнктуру валютного ринку України.

Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

– забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;

– залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;

– створення державного валютного фонду й ринку валюти.

Нинішня ситуація на валютному ринку характеризується нестійкою рівновагою, що виявляється в постійних коливаннях курсу долара. Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тільки на поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чим більше потрібний засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим менше можливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсу долара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:

Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві. "Втеча" капіталу має ряд негативних наслідків для економіки країни:

1. Скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса. Гривна поступає на валютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривни стає нестійким.

2. Скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривни. Якщо хоч би частина капіталу, що "втік", залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.

3. Скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

4. Зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

5. У країну не інвестується прибуток, одержаний від капіталу, що "втік" за кордон.

6. Знижується стійкість фінансового ринку, виникає асиметрія між його сегментами.

Для стримування витоку капіталу з економіки необхідно розробити стратегічну програму і тактику дій, зробити "втечу" капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження потоків капіталу:

– утримання внутрішніх заощаджень;

– збереження внутрішньої бази оподаткування;

– встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації;

– зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів.

Підводячи підсумок дослідженню валютної системи і валютного ринку, слід зазначити наступне: лібералізація ринку, зокрема валютного, повинна проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.

Національному банку України необхідно проводити заходи щодо забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі, з урахуванням можливих змін зовнішньої та внутрішньої кон'юнктури і змін в інституційному середовищі, оскільки стабільність грошової одиниці включає внутрішню і зовнішню стабільність, яка відображається у динаміці інфляції та обмінного курсу.

Для подолання інфляції, насамперед, потрібно стимулювати вітчизняне виробництво. Також необхідно більш жорстке регулювання цін з боку держави, скорочення державних витрат, зокрема управлінських та представницьких витрат.

Крім запровадження реформ та інноваційної реструктуризації банківського сектору України вкрай необхідними є повернення довіри громадян до банківської системи та налагодження сталого й ефективного кредитування економіки країни, зокрема таких галузей як фінансовий сектор, енергетика, сільське господарство, малий і середній бізнес тощо.