Значення видів просування за їх властивостями

Вид просування	Місце в маркетингу
банківському	звичайному
реклама	реклама	прямий маркетинг
стимулювання збуту	стимулювання збуту	паблісіті
паблісіті	паблісіті	реклама
прямий маркетинг	індивідуальний продаж	персональний продаж
персональний продаж	прямий маркетинг	стимулювання збуту

Основними організаційними етапамизасобу комплексного просу­вання банківських продуктів є наступні:

1. Вивчення цільової аудиторії.

2. Вивчення цілей просування.

3. Вибір повідомлення.

4. Вибір засобів розповсюдження інформації.

5. Складання і затвердження кошторису витрат на просування.

6. Вибір засобів впливу:

- реклама;

- стимулювання збуту;

- формування іміджу;

- робота з індивідуальними кієнтами;

7. Формування каналів зворотнього зв'язку.

8. Управління єдиним комунікаційним процесом і його коорди­нація.

При комплексному розгляді комунікаційної політики банку важ­ливу роль відіграють внутрішні комунікації, тобто організація комуні­ка­ційного процесу серед працівників банку. Це важливо з багатьох причин. Наприклад, працівники певного банку відносяться до гарно­оп­лачуваної та соціально-захищеної категорії робітників. Вони, їх сім'ї, близькі, родичі та друзі також є споживачами банківських продуктів. Банк повинен організувати просування продуктів таким чином, щоб не склалася ситуація, при якій працівнику даного банку буде вигідно брати споживчий кредит, або користуватися іншою послугою в іншому банку. Це неприпустимо як з економічної, так і з пропаганд­дист­ської точки зору.

Важливість внутрібанківських комунікацій полягає і в тому, що банк є хоч і специфічним, але підприємством. Він, як і решта підпри­ємств, бере участь у розподіленні праці та процесах суспільного відтворення. Але, на відміну від малих або великих підприємств банк є, умовно кажучи, «середнім» підприємством. Якщо в інших секторах економіки існує багато різних видів підприємств від малих з кількістю працівників 2−3 особи до великих промислових гігантів, де працюють десятки тисяч осіб.

Головною перевагою малого підприємства є мож­ли­вість виділити вклад окремого працівника у результат спільної праці. Таке викрес­лення вкладу працівника дозволяє створити більш ефективний механізм стимулювання ефективності його праці. На великих під­приємствах постійною проблемою є вирахування впливу кон­кретного робітника або бригади у результаті спільної діяльності та створення механізмів мотивації праці. У той же час перевагою вели­ко­го підприємства є значний розмір капіталу і захищеність з боку проф­спілок. Одночасне існування різних форм і типів підприємств гармо­нійно доповнюють один одного та створюють конкурентні умови і можливісить вибору як на ринку праці, так і на ринку капіталу.

У банківській системі немає, умовно кажучи, банків у формі малого підприємства, або великих банків аналогічно до крупних промислових підприємств. Це, з одного боку, дозволяє ефективно працювати системі як єдиному цілому. А з іншого – у певному банку відсутні механізми ефективного стимулювання праці працівників, аналогічні механізмам стимулюван­ня у малих підприємствах. Тобто системна робота банків дає переваги, які за безпечує функціонування системи, та недоліки, що ускладнюють виділення вкладу певного працівника у результати діяльності всього банку. Простіше кажучи, як визначити, хто працював краще: касир, бухгалтер, кредитний пра­цівник, інкасатор, комп'ютерщик, фахівець відділу маркетингу, рек­лами, безпеки або цінних паперів. Саме для ви­рішення цього завдання для подальшого створення ефективних механізмів стимулювання ро­боти банківських працівників необхідно функціонування внутрібан­ківської комунікаційної системи.

Побудова аналогічної комунікаційної системи вкрай необхідна і для налагодження ефективного діалогу поміж власників (акціонерів) банку, власників і керівництва банку, власників і трудового колективу банку, керівників банку й асоційованих підприємств тощо. Органі­за­ція і функціонування таких комунікаційних систем є предметом дос­лідження для предмету «корпоративне управління» і відіграє велике значення саме для банківських установ і банківської системи. Водно­час принципи корпоративного управління банком або іншим підпри­єм­ством майже не торкаються банківської специфіки формування, збільшення та перерозподілу капіталу і тому не будуть розглянуті окремо від існуючого курсу.