Сутність бюджетного менеджменту.

Сутність бюджетного менеджменту.

 

Вміле державне управління власними бюджетними ресурсами забезпечує розвиток усіх сфер суспільного життя країни, прогрес економіки і науки, оборону і правопорядок, рівень життя населення, соціальне забезпечення тощо.

Потреби підприємств, організацій та установ бюджетної сфери задовольняються з допомогою бюджетних асигнувань, без яких їх існування неможливе.

Бюджетний менеджмент забезпечує раціональне та ефективне використання бюджетних коштів відповідними розпорядниками та користувачами цих коштів, дозволяє сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах та реалізувати плани соціального та економічного розвитку країни.

Бюджетний менеджмент – це сукупність процедур, прийомів, методів та функцій, що забезпечують управління бюджетними коштами в процесі їх акумулювання, розподілу та використання і відносини, що виникають при цьому. Бюджетний менеджмент покликаний розв’язувати проблеми ефективного управління бюджетом, починаючи з раціоналізації бюджетного процесу, оптимізації джерел бюджетних надходжень і видатків до покращання діяльності органів виконавчої та законодавчої влади в бюджетній сфері.

Кожна система управління, в тому числі й управління бюджетом, складається з двох взаємопов’язаних частин – об’єкта і суб’єкта.

Об’єктом управління є бюджет і бюджетний процес. Суб’єктом – органи управління бюджетом. Для прийняття якісних рішень необхідні знання як об’єкта так і суб’єкта управління. Предметом бюджетного менеджменту є бюджетний процес і управління ним.

 

 

Функції бюджетного менеджменту.

 

Поняття бюджету достатньо різнопланове. Його визначають як економічну чи правову категорію, централізований фонд коштів чи центральну ланку фінансової системи, фінансовий план чи кошторис. Проте Бюджетний кодекс України подає визначення бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Як центральний фінансовий план держави, бюджет відображає усі джерела надходжень коштів та достатньо повно деталізує напрями їх використання. Ухвалений Верховною Радою України та підкріплений Законом України “Про Державний бюджет України”, цей фінансовий план підлягає безумовному виконанню протягом бюджетного періоду.

Економічна сутність бюджету полягає в розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення і територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян. Головними ознаками бюджету є: історичність, плановість, юридичний характер, термін дії.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподільна і контрольна.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

 

Або

1) підготовка питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту закону про Державний бюджет України;

2) надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини;

3) попередній розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;

4) попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду;

5) взаємодія з Рахунковою палатою (включаючи попередній розгляд висновків і пропозицій Рахункової палати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства).

За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань.

 

 

Бюджетний регламент.

 

Бюджетний регламент - це документ, у якому визначені порядок і терміни складання, розгляду і затвердження бюджету а також організація його виконання.

Бюджетний регламент виконує такі функції:

1) визначає чітке розмежування функцій між органами державної влади і державного управління;

2) обумовлює всю необхідну документацію, яку використовують у бюджетному процесі;

3) визначає особливий порядок виконання бюджету у випадку його несвоєчасного затвердження;

4) визначає відповідальність органів за порушення бюджетного регламенту, а саме:

—виконавчої влади — за неякісний проект бюджету і несвоєчасне подання проекту бюджету;

—законодавчої влади -за порушення визначених термінів розгляду і затвердження бюджету;

— Міністерства фінансів України — за нецільове використання бюджетних коштів.

Наявність затвердженого бюджетного регламенту в державі — найбільш актуальне завдання для організації бюджетного процесу.

 

20.Сутність бюджетного планування та його головні завдання.

 

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання.

Бюджетне планування - це комплекс організацій-но-технічних, методичних і методологічних заходів на таких стадіях бюджетного процесу як складання, розгляд і затвердження бюджетів для визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання бюджетних ресурсів держави з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку суспільства.

Бюджетне планування є складовою загальнодержавного економічного планування і займає центральне місце у фінансовому плануванні. Від рівня збалансованості бюджету на стадії планування, точності економічних і соціальних прогнозів залежить стабільність функціонування бюджетної сфери і рівень виконання програм протягом майбутнього бюджетного періоду.

Держава використовує бюджетне планування для забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи. Воно має такі особливості:

- об'єктом бюджетного планування виступають бюджетні ресурси держави;

- суб'єктами є органи державної влади й управління та місцевого самоврядування;

- предметною галуззю (сферою застосування) бюджетного планування є бюджетні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та пов'язані з формуванням і використання фінансових ресурсів держави на всіх стадіях відтворювальних процесів;

- у процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з прогнозами економічного і соціального розвитку, встановлюються безпосередні зв'язки підприємств і організацій різних форм власності з бюджетом на плановий період;

- за допомогою бюджетного планування створюється належна фінансова база, визначаються параметри та конкретні механізми реалізації програм соціального захисту населення;

- бюджетне планування ґрунтується на грошовій оцінці бюджету, що дозволяє визначати найефективніші варіанти фінансового забезпечення прогнозних показників соціально-економічного розвитку;

- бюджетне планування є дієвим інструментом бюджетної політики держави.

Ефективне використання бюджетного планування у суспільстві залежить від якості виконання завдань, що стоять перед ним на всіх стадіях бюджетного процесу. Найважливішими серед них є:

- формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки на плановий період;

- визначення раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня соціально-економічного розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

- виявлення резервів у галузях економіки і спрямування їх на виконання плану економічного і соціального розвитку;

- встановлення раціональних форм мобілізації грошових надходжень за окремими джерелами та формування доходів бюджетів з урахуванням резервів їх збільшення;

- раціональний розподіл видатків державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування бюджетів нижчого рівня.

Кінцевим результатом процесу бюджетного планування є сукупність рішень і бюджетних показників у вигляді державного та зведеного бюджетів з врахуванням змін, що відбулися або очікуються у бюджетній сфері.

Тактичні завдання бюджетного планування відображають механізм складання проекту бюджету. Насамперед, це триєдине завдання: перше - визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету; друге - оптимізація структури видатків бюджету; третє - досягнення збалансованості між доходами і видатками. Крім того, важливо встановити оптимальну структуру розмежування бюджетних ресурсів між ланками бюджетної системи і передбачити резервні кошти.

Бюджетне планування починається з визначенням реальних доходів і розробки заходів, які забезпечили б їх повне і своєчасне надходження до бюджету. В основу побудови системи бюджетних доходів повинні бути покладені принципи, які б забезпечили мобілізацію достатніх для діяльності держави фінансових коштів і одночасно використати платежі суб’єктів господарювання в бюджет як фінансові регулятори.

Друге тактичне завдання бюджетного планування полягає в оптимізації структури видатків. Це завдання дуже складне як в умовах фінансової стабільності у державі, так і в часи фінансової кризи. Коштів завжди не вистачає, а претендентів на отримання бюджетних асигнувань дуже багато. задовольнити всі потреби в заявленому обсязі просто неможливо. Тому так важливо в умовах постійного і сильного тиску знайти оптимальне співвідношення між напрямами видатків. На даний час не існує певної математичної моделі, яка визначала б чіткі параметри оптимальності. Але, як і в цілому у фінансових відносинах, існують посередні і водночас дуже точні критерії. Це економічне зростання і соціальна гармонія у суспільстві. Основна проблема в тому, що ці критерії повною мірою виключають один одного.

Третє тактичне завдання бюджетного планування - це забезпечення збалансування доходів і видатків, оскільки, як правило, потреба у видатках завжди перевищує наявні доходи. Збалансування може забезпечуватись трьома шляхами:

- перший - якщо немає можливості скоротити видатки, то проводиться збільшення доходів за рахунок введення нових податків;

- другий - якщо рівень оподаткування вже досить високий, то проводяться скорочення видатків з усіх можливих напрямів;

- третій - якщо неможливо ні збільшити доходи, ні зменшити видатки, то приймається бюджетний дефіцит і визначаються джерела його покриття, тобто, як визначалось раніше, фінансові позики чи грошова емісія.

21.Методи планування показників бюджету.

 

метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період; Цей метод є доволі простим у використанні. Однак, йому притаманні суттєві недоліки - разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце у минулому, а також не вишукуються внутрішні резерви та можливості економії бюджетних коштів.

нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії;

Нормативний метод буде ефективнішим за умови, якщо норми і нормативи будуть науково обґрунтованими, прогресивними (тобто зорієнтованими на кращий досвід), відносно стабільними. З огляду на зміни умов соціально-економічного розвитку держави, розвиток науково-технічного прогресу, враховуючи закон постійно зростаючих потреб населення, нормативи повинні час від часу переглядатися. Норми і нормативи мають формуватися на основі єдиного методологічного підходу незалежно від рівнів управління. Це, в свою чергу, дасть змогу виявляти бюджетні резерви, сприятиме економії бюджетних коштів.

балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

аналітичний. Забезпечує можливість розрахунку зміни того чи іншого показника бюджету на підставі врахування змін окремих факторів;

прямого рахунку. Планова величина бюджетного показника розраховується за його окремими складовими.

програмно-цільовий. Виходячи із пріоритетів соціального та економічного розвитку, розробляються конкретні завдання та виділяються відповідні ресурси, в тому числі й бюджетні, для досягнення бажаного результату. Його ефективність забезпечується довго чи середньо терміновим плануванням, яке спрямоване на подолання наявних проблем та досягнення конкретних цілей з урахуванням фінансових можливостей.

 

Етапи формування бюджету.

Формування бюджету — сукупність пов'язаних між собою суспільних відносин, які розкривають планування органами виконавчої влади пріоритетних видатків, вишукування достатніх для цього джерел, видання правових актів, що регулюють процес планування. Закон про державний бюджет займає основне місце серед інших бюджетно-правових актів. Він має провідне значення у їх системі, але не є єдиним, що регулює суспільні відносини під час формування бюджету. Спочатку складається проект бюджету, а потім, на основі узагальнюючих показників, проект закону про державний бюджет.

Стадіямибюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючивнесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Усі стадії бюджетного процесу взаємопов’язані. Цей процес триває протягом трьох років: складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження відбуваються у рік, що передує плановому; виконання бюджету (бюджетний період) – один рік; складання звіту про виконання бюджету і його затвердження – протягом наступного року після стадії виконання (бюджетного періоду). Ці стадії є прямим відображенням не лише економічного життя суспільства, а й політичної культури.

Планування доходів бюджету

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Для прогнозування і планування доходів бюджету необхідно:

- визначити джерела доходів, на основі яких складатимуться прогнози та плани;

- зібрати фактичні дані про кожне джерело доходів принаймні за три останні роки;

- спрогнозувати показники й характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

- вибрати й застосувати необхідний метод прогнозування та планування;

- визначити вірогідність отриманого прогнозу доходів та відкоригувати його з урахуванням змін, що можуть вплинути на доходи;

- визначити очікуваний рівень доходів бюджету на плановий період.

Планування доходів і обов'язкових платежів є базою для своєчасного й обґрунтованого складання бюджетів.

Прогноз надходжень доходів бюджету ґрунтується на макроекономічних показниках розвитку країни, провідних галузей економіки, конкретних регіонів, які розробляють центральні економічні відомства і місцеві органи влади. Зазвичай, прогноз формування доходів бюджету на наступний рік складають на підставі звітних даних за 9 місяців з урахуванням їхньої динаміки в етвертому кварталі.

Планування кожного податку, збору базується на чинному законодавстві, що регламентує його стягнення. Головними елементами механізму обчислення доходів бюджету є база оподаткування та ставка податку. Від рівня визначеності цих двох елементів залежить ступінь обґрунтованості планових сум податків,зборів, які формують доходи бюджету у перспективі.

Планування видатків на економічну діяльність

Планування бюджетних видатків на економічну діяльність пов'язане насамперед з необхідністю забезпечення пропорційного розвитку економіки держави. Активне державне регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки необхідне державі з будь-якою системою господарювання. Тільки завдяки державному фінансуванню можна забезпечити структурну перебудову економіки, підвищення її ефективності.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

– капіталовкладення;

– операційні витрати;

– кредити і дотації.

Планування бюджетних видатків на економічнудіяльність пов'язане насамперед із необхідністю забезпечення пропорційного розвитку економіки держави.

Фінансове забезпечення розвитку економіки реалізують у таких формах: капітальні вкладення; фінансування національних, державних і міжнародних науково-технічних програм; постачання продукції для державних потреб; фінансування підприємств, організацій та окремих заходів.

Головним критерієм державних вкладень в економіку повинні бути їхня ефективність, найвища віддача.

Однак завжди будуть галузі і виробництва, невигідні для комерційного капіталу. Це передусім об'єкти виробничої та соціальної інфраструктури, де досягається лише соціальний ефект і участь держави необхідна.

Сутність бюджетного менеджменту.

 

Вміле державне управління власними бюджетними ресурсами забезпечує розвиток усіх сфер суспільного життя країни, прогрес економіки і науки, оборону і правопорядок, рівень життя населення, соціальне забезпечення тощо.

Потреби підприємств, організацій та установ бюджетної сфери задовольняються з допомогою бюджетних асигнувань, без яких їх існування неможливе.

Бюджетний менеджмент забезпечує раціональне та ефективне використання бюджетних коштів відповідними розпорядниками та користувачами цих коштів, дозволяє сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах та реалізувати плани соціального та економічного розвитку країни.

Бюджетний менеджмент – це сукупність процедур, прийомів, методів та функцій, що забезпечують управління бюджетними коштами в процесі їх акумулювання, розподілу та використання і відносини, що виникають при цьому. Бюджетний менеджмент покликаний розв’язувати проблеми ефективного управління бюджетом, починаючи з раціоналізації бюджетного процесу, оптимізації джерел бюджетних надходжень і видатків до покращання діяльності органів виконавчої та законодавчої влади в бюджетній сфері.

Кожна система управління, в тому числі й управління бюджетом, складається з двох взаємопов’язаних частин – об’єкта і суб’єкта.

Об’єктом управління є бюджет і бюджетний процес. Суб’єктом – органи управління бюджетом. Для прийняття якісних рішень необхідні знання як об’єкта так і суб’єкта управління. Предметом бюджетного менеджменту є бюджетний процес і управління ним.