Предмет економічної теорії, її завдання та функції

Економісти різних часів, різних напрямків і шкіл економічної теорії по-різному підходять до визначення предмету економічної науки. У меркантилістів об’єктом дослідження була сфера обміну, у фізіократів – сільське господарство, у представників класичної школи – процес виробництва. Предметом вивчення марксистсько-ленінської політичної економії стала сукупність суспільно-економічних відносин, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. марксисти акцентували на соціально-економічних аспектах господарського життя, на класовому підході до нього.

Однак уся економічна й політична історія XX ст. засвідчила неспроможність класового підходу в економічній теорії і практиці. Нині в суспільному розвиткові та в суспільних науках пріоритетними стають загальнолюдські цінності.

Проте ще з кінця XIX ст. потреби практики посилили увагу дослідників до інструментальних, прагматичних аспектів економічної теорії, до функціювання ринкової економіки. Згодом масова практика і традиція закріпили поняття економічна теорія за однією з її течій, що на Заході одержала назву есономікс. Привабливість економікса, у тому, що він розкриває механізм функціювання ринкової економіки, а також у тому, що ця наука майже позбавлена ідеологічних складників. Перед економіксом поставлено завдання розробити раціональну, зорієнтовану на оптимізацію всієї господарської діяльності модель ведення господарства, за якої максимальних вигід досягають за мінімуму витрат. Економікс не використовує терміна виробничі відносини, концентруючи увагу на з´ясуванні кількісних взаємозв´язків між елементами господарської системи.

В українських перекладах популярних на Заході підручників «Економікс» П. Семюелсона і В. Нордгаузата, К. Макконнелла і С. Брю економікс перекладено як аналітичну економію або аналітичну економіку. Обидва ці терміни тотожні термінові економічна теорія.

Що ж нині вважають предметом економічної теорії?

Англійський економіст Л. Робіне предмет економічної теорії визначає так: економіка – це наука, яка вивчає поведінку людини з погляду відносин між її цілями та обмеженими ресурсами, які допускають альтернативне використання.

У підручнику П. Семюелсона і В. Нордгауза подано перелік того, чим займається аналітична економія. Аналітична економія вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, щоб виробляти різні товари, і розподіляє їх серед людей.

Предмет аналітичної економії К. Макконнелл і С. Брю визначають так: аналітична економія – це суспільна наука, яка досліджує проблему такого використання або застосування обмежених ресурсів (факторів виробництва), при якому досягається найбільше або максимальне задоволення безмежних потреб суспільства (мета виробництва).

У всіх цих визначеннях важливими є два поняття: потреби і ресурси. І не випадково, адже саме вони становлять наріжний камінь економікса.

Економікс виходить з того, що людям для існування потрібні товари і послуги. Оскільки більшість товарів і послуг природа не дає у готовому вигляді, то їх треба виробляти. Отже, потреби є внутрішнім стимулом господарської діяльності людей. Потреби бувають різні й постійно зростають; вони безмежні й невгамовні.

Оскільки потреби безмежні, а ресурси для їх задоволення в кожний даний період обмежені, то економісти намагаються знайти способи оптимізації виробництва матеріальних благ і послуг при обмежених ресурсах. Вони вивчають економічні зв’язки між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, виробляють принципи управління, знаходять шляхи впливу держави на економічну діяльність господарських суб’єктів.

Тому можна сказати, що предметом економічної науки є вивчення проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсів та управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини. Всі конкретні економічні проблеми – інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, бідність, нерівність в доходах, соціальна несправедливість та ін. – зрештою впираються в проблему ефективного використання ресурсів. Розв’язуючи проблему обмеженості ресурсів, економічна теорія повинна допомогти суспільству вирішити три головних завдання:

1) які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості;

2) як ці товари і послуги треба виробляти;

3) для кого виробляти.

Ці питання повинна з’ясовувати будь-яка економічна система. Але шляхи, методи, форми їх з’ясування розрізняються в конкретних умовах. Завдання економістів – знайти такі способи розв’язання цих проблем, які при даних умовах будуть найефективнішими, тобто забезпечать максимальне задоволення потреб суспільства при мінімумі витрат.

Проблема «що виробляти» пов’язана із знаходженням такого набору товарів і послуг, які відповідають потребам споживачів, які будуть реалізовані і в результаті реалізації яких їх виробники отримають доходи. Проблема «як виробляти» пов’язана з вибором варіантів виробництва товарів і послуг, тобто з визначенням того, хто, як, за допомогою якої техніки, технології організації виробництва буде їх виготовляти. З’ясування питання «для кого виробляти» пов’язане із розподілом створених товарів і послуг. Воно охоплює як проблему спрямованості виробництва на реалізацію потреб споживачів, так і проблему формування доходів у суспільстві, так і створення системи стимулів у виробництві.

Сучасна економічна наука розглядає економіку на мікро- та макрорівні. Мікрорівень – це рівень функціонування окремого підприємства, фірми, домашнього господарства. Макрорівень – економіка певної країни, національне або світове господарство.

Предметом мікроекономіки є, по-перше, дослідження поведінки підприємств та домогосподарств як окремих господарських одиниць, які розв’язують проблеми взаємодії попиту і пропозиції, ціноутворення, формування витрат виробництва; по-друге, дослідження впливу держави на діяльність підприємств; по-третє, вивчення економічної кон’юнктури та її впливу на ринках; по-четверте, дослідження потреб та інтересів споживачів, корисності споживчих благ, споживчої поведінки і т.д.

Предметом макроекономіки виступають галузі і сфери економіки, господарські зв’язки між ними, розвиток національного господарства як єдиного цілого. До неї відносяться такі явища і процеси: інфляція, безробіття, загальна динаміка виробництва, національного доходу, цін, видатків із державного бюджету і т.д. Поділ предмету економічної теорії на мікро- та макроекономіку достатньо умовний, оскільки їх проблеми взаємопов’язані і не можуть розв’язуватися ізольовано.

Як наука, економічна теорія покликана виконувати низку функцій:

1) пізнавальну, або світоглядну, яка полягає в тому, щоб пояснити суть економічних явищ і процесів, що відбуваються, показати закономірності їх розвитку;

2) методологічну – означає розробку методів, засобів, інструментів наукового пізнання економічних процесів для використання їх всіма іншими економічними науками;

3) практичну – створення конкретних рекомендацій для правильної економічної поведінки людей, для регулювання господарської діяльності підприємств, для розумної, виваженої економічної політики держави.