Тема 8 витрати. Собівартість. Ціна продукції

 

1. Сутність витрат та їх класифікація. Собівартість продукції.

2. Поняття ціни продукції. Система знижок.

1. З позицій бухгалтера до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економіста до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти.

Витрати підприємства утворюються в процесі використання ресурсів для досягнення певної мети (виробництво продукції, надання послуг тощо). Всі витрати можна розподілити на інвестиційні (на довгий термін) і поточні (операційні).

Поточні витрати бувають:

· Циклічними - повторюються у кожному циклі виготовлення продукції (витрати на матеріали, зарплату робочих…);

· Безперервними - існують постійно і незалежно від виробництва: оренда, утримання приміщень, зарплата адміністративно-управлінського персоналу.

Витрати мають натуральну і грошову форми. Планування і облік витрат зручніше робити в натуральній формі (кількість, маса, довжина), а оцінювати результати діяльності підприємства зручніше через грошову форму витрат.

Будь-які витрати орієнтовані на певний результат, тільки це виправдовує їх доцільність. Треба мати на увазі, собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Бо відомо, що витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості та прибутку. При цьому за рахунок собівартості мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів та засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Водночас є такі витрати, які включаються і собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов’язків робітниками, скорочення робочого дня підлітків; матерів, які мають дітей віком до одного року тощо.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, нестач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються до фактичної собівартості. А втрати від порушення умов договорів з іншими підприємствами (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Розрізняють загальні (сукупні) витрати (на їх базі складається кошторис) та витрати на одиницю продукції. Класифікація витрат за економічними елементами (кошторис) дає можливість знати структуру собівартості, але не дозволяє визначити собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення ж витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями калькуляції. На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу.

Отже, собівартість продукції – це сума витрат підприємства на її виробництво і реалізацію з урахуванням податків, зборів і обов'язкових відрахувань.

Згідно з Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ кожне підприємство самостійно обирає і затверджує перелік статей калькуляції одиниці виробу, бо цей перелік залежить від напрямку діяльності підприємства. Інформацію про склад статей калькуляції містить Положення (стандарт) № 16 “ Витрати “.

У собівартість продукції включаються:

· витрати на освоєння виробництва;

· витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості; відрахування на обов'язкове медичне страхування;

· витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва, а також з покращанням якості продукції;

· витрати на обслуговування виробничого процесу та ремонти;

· витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки;

· витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом;

· витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

· виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

· витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг;

· витрати на гарантійне обслуговування продукції;

· витрати, пов'язані зі збутом продукції;

· витрати на відтворення основних виробничих фондів (амортизація);

· втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами.

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси, які необхідні для виробництва товару, а також від технологій їх використання.

Види собівартості

$1 Залежно від часу виникнення витрат існують планова та фактична (звітна) собівартість. На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Планові розробляються у плановому відділі на плановий період за плановими нормами витрат. Фактичні - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції, дані про які збирають у бухгалтерії. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

$2 Залежно від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управлінням, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому (тобто адміністративні витрати).

Повна собівартість включає виробничу собівартість і витрати на збут, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

2. В умовах ринку ціна активно впливає на розвиток суспільства та рівень життя людей. Ціна - грошовий вираз вартості товару.

В чітко налагодженій економіці передбачається взаємодіюча система цін на різні групи товарів і послуг. Існує класифікація цієї системи:

1. За особливостями купівлі – продажу та за сферами економіки:

· оптові ціни;

· тарифи за перевезення вантажів, а також споживання електроенергії, води, палива тощо;

· закупівельні ціни;

· роздрібні ціни;

· світові ціни.

2. За ступенем регулювання:

· централізовано-фіксовані та регульовані;

· договірні;

· вільні.

3. Залежно від території дії:

· Єдині;

· Регіональні;

· Зональні;

· Поясні.

4. Залежно від ступеню новизни товару розрізняють встановлення цін:

· на нові товари

· на товари, які реалізуються на ринку відносно тривалий час.

Основні види ринкових цін

- базисна; - номінальна; - початкова і продажна; - тверда; - змінна

- фактурна; - демпінгова; - розрахункова внутрішньофірмова; - франко.

Система знижок

На практиці фірми, як правило, створюють цілу систему ціноутворення, що пояснюється розходженням в попиті за географічною ознакою, вимогами конкретних сегментів ринку, різними обсягами замовлень, графіками постачань, гарантіями тощо.

НАДБАВКА ДО ЦІНИ – встановлюється залежно від особливих вимог покупця, зокрема, при виконанні індивідуального, спеціального замовлення, за підвищену якість товару, надання додаткових послуг, розстрочення платежу тощо.

Надзвичайно корисним і гнучким інструментом маркетингової політики фірми є система знижок із цін. Ціни, що публікуються, носять переважно довідковий характер і досить часто істотно відхиляються від тих, що фактично сплачуються покупцем унаслідок широкого застосування системи спеціальних знижок (discount)- дисконт.

Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і сплати, взаємовідносин із покупцями і від кон'юнктури ринку в момент укладання угоди. В даний час у практиці міжнародної торгівлі використовуються біля 20 різних видів знижок.