Становлення екологiчного права

Становлення правового регулювання охорони навко- лишнього природного середовища та екологiчного права як га- лузi права вiдбувалося в кiлька етапiв.

Окремi аспекти використання природних ресурсiв та охоро- ни природи знаходили своє правове закрiплення ще в «Руськiй Правдi», законодавствi Росiйської iмперiї за часiв Петра I та в подальших вiдомих iсторичних пам’ятках права. Однак слiд за- значити, що у зв’язку з об’єктивними причинами (загостренiсть конфлiкту «людина—природа», зацiкавленiсть держави, що про- явилась в прийняттi значної кiлькостi законодавчих актiв, якi ре- гулювали насамперед використання природних ресурсiв, при- падає на 60-i — 70-i рр. XX ст. В кiнцi 50-х — на початку 60-х рр. у всiх республiках СРСР були прийнятi республiканськi зако- ни про охорону природи. В Українськiй РСР вiдповiдний закон

«Про охорону природи в Українськiй РСР» було прийнято 30 червня 1960 р. Щоправда помiтної ролi в регулюваннi охоро- ни природи в той перiод цi закони не вiдiграли. Вони не мiстили ефективних природоохоронних заходiв, нормативних обмежень, санкцiй тощо. В 70-х рр. приймаються союзнi основи законо- давства, що регулюють окремi природнi об’єкти, а саме Основи

земельного законодавства, водного, лiсового, законодавства про надра, союзнi закони про охорону атмосферного повiтря, про охо- рону i використання тваринного свiту. В їх розвиток у союзних республiках були прийнятi аналогiчнi кодекси i закони. Вiдпо- вiдно, до початку 70-х рр. у СРСР набув поширення диференцi- йований пiдхiд до регулювання використання та охорони при- родних об’єктiв. У зв’язку з прийняттям окремих основ водно- го, земельного, лiсового та iншого законодавства обстоювалась позицiя про iснування окремих галузей права: земельного, вод- ного, надрового, лiсового тощо.

Паралельно розвивається iдея комплексного пiдходу до ре- гулювання вiдповiдних вiдносин, яка базувалась на положеннi про те, що всi природнi об’єкти взаємопов’язанi, їх використання та охорона не можлива окремо, без врахування iнших. У лiтера- турi була запропонована iдея про видiлення окремої галузi — природноресурсового права, що як самостiйна навчальна дисци- плiна почала згодом вивчатися в юридичних вузах. Одночасно висловлюється думка про неможливiсть вiдокремлення i вико- ристання природних ресурсiв вiд їх охорони i обстоюється iсну- вання двох взаємозв’язаних галузей: природноресурсового i приро- доохоронного права. У 80-х рр. в навчальних закладах починають читати навчальний курс «Природноресурсове право i правова охорона природи». У назвах курсiв, пiдручникiв, навчальних по- сiбникiв все частiше застосовується термiн «правова охорона навколишнього (природного) середовища».

Питання про екологiчне право як галузь права, його станов- лення вперше було порушено в юридичнiй лiтературi в 1976 р.1. В кiнцi 80-х рр. в лiтературi була пiдтримана думка про можли- вiсть формування на базi природноресурсових галузей права i природоохоронного права «бiльш широкої правової спiльностi, яка охоплює всю сферу суспiльно значимих вiдносин людини i навколишнього природного середовища» — екологiчного пра- ва2. В цей же час серед науковцiв продовжують точитись диску- сiї щодо назви цiєї галузi («природноресурсове право i правова охорона природи», «природоохоронне право», «право навколиш-

 

1 Колбасов О. С. Экология: политика — право. — М., 1976.

2 Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учеб- ник - Под ред. В. В. Петрова. — М., 1988. — С. 30.

нього природного середовища» (традицiйне для зарубiжного пра- ва), «екологiчне право».) У 1987 р. в Московському держунiвер- ситетi відбулося засідання «круглого столу» юристiв-науков- цiв-екологiв щодо розробки концепцiї галузi екологiчного права. В ходi наукових дискусiй вченими було обґрунтовано iснуван- ня екологiчного права як галузi права, визначено його предмет, особливостi iншi характеристики1.

В Українi бiля витокiв екологiчного права стояли такi вiдомi вченi-правознавцi, як В. Л. Мунтян2, Н. I. Титова3, Ю. С. Шем- шученко4.

Кардинально новий за змiстом та спрямованiстю етап роз- витку екологiчного права почався пiсля розпаду Радянського Союзу та переорiєнтацiї всiх республiк колишнього Союзу на новi прiоритети та цiнностi в органiзацiї правової та полiтичної систем. В Українi вiн напряму пов’язаний з прийняттям 25 черв- ня 1991 р. Закону України «Про охорону навколишнього при- родного середовища»5. Тодi було закладено iнтегрований, комп- лексний пiдхiд до правового регулювання екологiчних вiдносин, спрямований на забезпечення екологiчної безпеки в цiлому, ви- знання прiоритету життя i здоров’я людини, екологiчних вимог, необхiднiсть запровадження превентивного характеру заходiв охорони природи. З 1991 р. i досi триває процес створення та вдосконалення системи екологiчного законодавства України, що є основою розвитку та вдосконалення самої галузi екологiчного права. При цьому в сучаснiй системi права України, як i iнших держав, екологiчне право без сумнiву займає окреме, самостiй- не мiсце.

 

1 Круглый стол. Концепция экологического права -- Вестник Московско- го университета. — Серия 11. Право. — 1987. — № 5. — С. 33—56.

2 Мунтян В. Л. Правова охорона природи Української РСР. — К., 1966; Вiн

же. Правовые проблемы рационального природопользования: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — Харьков, 1975.

3 Титова Н. I. Правова охорона природи Української РСР: Курс лекцiй для

студ. юрид. фак-ту ун-ту. — Львiв, 1965; Титова Н. И. Ответственность за нару- шение законодательства об охране природы. — Львов, 1973.

4 Шемшученко Ю. С. Организационно-правовые вопросы охраны окружа-

ющей среды в СССР. — К., 1976; Вiн же. Государственное управление охраной окружающей среды в СССР (Проблемы теории и практики): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — К., 1978.

5 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546.

Однак науковi дискусiї щодо розумiння предмета, змiсту, об’єктiв, назви вiдповiдної галузi права не втрачають своєї гост- роти i сьогоднi.

В останнi роки у зв’язку iз зростанням ролi, значення, змiс- товного ускладнення нормативного обсягу регулювання вiдно- син, пов’язаних з використанням окремих природних об’єктiв, обґрунтовується видiлення як самостiйних природноресурсових вiдносин як предмета окремої комплексної галузi — природноре- сурсового права1. Як зазначається в лiтературi, природноресур- совi вiдносини не є iзольованi вiд iнших видiв. Природноресур- сове право знаходиться у безпосереднiй взаємодiї з екологiчним правом. Разом з тим основною метою природокористування є забезпечення головним чином економiчних потреб суспiльства. А природоохоронна дiяльнiсть спрямована на забезпечення їх екологiчних iнтересiв. Звiдси беруть початок рiзнi цiлi право- вого регулювання природноресурсових i природоохоронних вiд- носин.

Регулювання природноресурсових вiдносин, як правило, вiд- бувається на засадах права власностi i права спецiального при- родокористування. Правове регулювання екологiчних вiдносин, спрямованих на забезпечення екологiчної безпеки, охорону при- родних ресурсiв та їх компонентiв i захист природного середо- вища, здiйснюється незалежно вiд засад приналежностi природ- них об’єктiв i пiдстав природокористування2. Детальне розме- жування екологiчного i природноресурсового права проводить Б. В. Єрофєєв, зазначаючи, однак, що об’єктивною необхiднiстю на сучасному етапi є якнайшвидше перетворення природноре- сурсового законодавства на екологiчне3. I дiйсно, природоохо- роннi вимоги повиннi пронизувати норми, що регулюють при- родокористування, оскiльки без цього процес охорони природи буде неможливий та неефективний, а подiбнi розмежування є доволi умовними.

Аналогiчно є спроби розглядати екологiчне право тiльки як сукупнiсть норм, що регулюють вiдносини в галузi охорони нав-

 

1 Природноресурсове право України: Навч. посiбник - За ред. I. I. Карака- ша. — К., 2005; Калинин И. Б. Природоресурсное право. Основные положения. — Томск, 2000.

2 Природноресурсове право України. — С. 15—16.

3 Ерофеев Б. В. Экологическое право России: Учебник. — М., 2005. — С. 44—47.

колишнього природного середовища (екологiчнi вiдносини) з метою попередження i усунення шкiдливих хiмiчних, фiзичних i бiологiчних впливiв на нього, а також вiдносини з приводу за- безпечення правового режиму особливо охоронюваних природ- них територiй, використання i охорони тваринного свiту. В да- ному випадку гiрниче, водне, лiсове право охоплюються як пiд- галузi земельного права i не регулюються в межах екологiчного права. Однак нинi з урахуванням побудови та змiсту системи законодавства України, а також зважаючи на те, що, наприклад, вiдносини по захороненню вiдходiв є теж певною мiрою вико- ристанням природи та її об’єктiв (зокрема, надр), такий пiдхiд навряд чи є прийнятним.

Актуальним залишається питання i про назву галузi, яку, зокрема, пропонується перейменувати на «право навколишньо- го середовища», оскiльки об’єктом правового регулювання да- ної галузi виступає не система знань про взаємодiю суспiльства i природи (тобто власне екологiя), а природа, навколишнє при- родне середовище, i традицiйно за основу найменування галу- зей береться предметна сфера вiдносин, об’єкт регулювання.