Слід запам'ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.

 

 

Дієслово

 

Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова, (інфінітив). Це незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію, не вказує на час, особу, рід, число, має інфінітивний суфікс -ти: писати, складати, перекладати, затверджувати, погоджувати, підписувати. Зворотні дієслова мають ще й частку -ся: зберігатися, друкуватися, слухатися, підбиратися, укладатися, перероблятися. Дуже часто форму інфінітива заступає іменник. Наприклад: паління заборонене; читання корисне. Дієприслівник   На основі дієприслівника виник складений сполучник: зважаючи —зважаючи на те, що; незважаючи —незважаючи ца те, що. Наприклад: Ми продовжували свою екскурсію, незважаючи на погану погоду; Зважаючи на поганий клімат, наша група вирішила залишити ці місця. Дієприслівники з пояснювальними словами називаються дієприслівниковим зворотом і на письмі виділяються комами Дієприкметник   Архаїчні форми активних дієприкметників із суфіксом -ш-(-ВШ-) типу перемігший, побігший, побудувавший у сучасній українській мові, зокрема і в діловому мовленні, не вживаються.   Мовні та психологічні особливості професійного спілкування медиків. Складні випадки керування. Фахове мовлення — це частина загальнонаціональ­ної мови. Характерними особливостями професійного мовлення медика є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів мови, вживання мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандар­тизації, точність формулювань, доречність викладу. Синтаксис наукової прози, і зокрема медичної, при­значений логічно, послідовно й аргументовано викла­дати хід думки, уникаючи при цьому надмірної інфор­мації. Синтаксичні зв'язки формуються залежно від логічних зв'язків. Тому в синтаксисі наукової прози особливо важливу роль відіграють ті синтаксичні засо­би, які служать для вираження логічних зв'язків між реченнями, абзацами, — сполучники, вставні слова і речення, прислівники, смислове узгодження, а також порядок слів. У мові наукової літератури спостеріга­ються принципи «лінійного» подання інформації, згідно з яким спочатку в речення вводиться додаткова інфор­мація, а потім основна (до і після присудка). Напри­клад, у реченні У лабораторії працювало 10 студен­тів... повідомляється, скільки в лабораторії працювало студентів, а в реченні 10 студентів працювало в лабо­раторії... повідомляється, де ці студенти працювали. У сучасній науковій літературі широко вживаними є означення, виражені іменниками, прикметниками; узагальнені члени речення; дієслівно-іменникові кон­струкції з десемантизованим дієсловом, що фактично виступає в ролі зв'язки (конструкції типу мати зна­чення, та ін.). Часто зустрічають у текстах безособові, неозначе­но-особові речення — при описі фактів, явищ, проце­сів. Майже не вживаються неповні речення, окличні речення (як емоційно забарвлені). Вставні слова та вставні конструкції в науковій прозі відіграють особливу роль. Вони вживаються для зв'язку думок, послідовності викладу (по-перше, отже, таким чином), для вказівки на джерело інформації (на нашу думку) та ін. Характерною особливістю сучасного наукового сти­лю є наявність у ньому багатокомпонентних складних речень із сполучниковим зв'язком і обмежене вжи­вання безсполучникових складних речень. У фахових текстах широко використовується й так звана умовна мова, що є засобом передання інформації, - - це одиниці вимірювання, маси, довжини тощо, формули, графіки, ілюстрації, схеми, діаграми та інші екстралінгвістичні (немовні) засоби. Синтаксичні конструкції, що часто зустрічаються в медичних текстах, потребують спеціального розгляду через свою надзвичайну чутливість до чужомовних впливів. Під рубрикою «Особливості перекладу словосполу­чень в українській мові» у кожній темі подавалися конструкції, у функціонуванні яких часто можна зуст­ріти порушення синтаксичних норм. Найосновніші з них такі: а) складні випадки керування: повідомляти когось (а не комусь); наголошувати щось (а не на чомусь); б) усталені конструкції різних типів: главным образом — переважно; относительно — щодо; преследовать цель — мати на меті; дает о себе знать - дається взнаки; в) конструкції з прийменниками, що відповідають російському прийменнику по: лікар за фахом; матеріали з питань екології; на тему; відпустка через хворобу; г) узгодження присудка з підметом, який вира­жений кількісно-іменниковими сполученнями

Додаток № 3