Суб’єкти приватизації в Україні

 

Продавці:

1. Фонд держмайна України

 

2. Органи місцевих рад, у власності яких знаходяться об‘єкти приватизації

 

Покупці:

1. Громадяни України

2. Іноземні громадяни

3. Юридичні особи-резиденти

 

4. Юридичні особи-нерезиденти

 

 

Мета приватизації в Україні

 

· формування приватного сектора національної економіки;

 

· розвиток малих та середніх підприємств, особливо у сфері роздрібної торгівлі і громадського харчування;

 

· розвиток конкурентного середовища;

· розвиток вільного підприємництва;

 

· створення передумов для формування середнього класу

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

 

1. У чому полягає відмінність формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку?

 

2. Які критерії розвитку цивілізації існують в науці?

 

3. У чому полягає сутність економічної системи?

 

4. Якими критеріями визначається тип економічної системи?

 

5. Які ви знаєте структурні елементи економічної системи?

 

6. Які основні риси командно-адміністративної системи? Чому монополія державної власності в цій системі зробила економіку неефективною?

 

7. Які основні риси змішаної економіки?

 

8. Які спільні риси притаманні сучасним моделям ринкової економіки:

 

а) приватна власність;

 

б) акціонерна (корпоративна) власність;

 

в) державна власність;

 

г) різноманітні форми власності;

 

д) монополія держави;

 

е) соціальне забезпечення всіх верств населення.

 

9. Знаючи характерні риси різних економічних систем, проаналізуйте недоліки і переваги кожної із них. Обґрунтуйте, чому модель змішаної економіки

 

є найкращою серед інших економічних моделей.

 

10. Частка працівників на державних підприємствах Швеції на початку 90-х років сягала лише 7% від загального числа зайнятих. Чи можна, керуючись лише цим фактом, стверджувати, що економіка цієї країни є ―змішаною‖? Які додаткові факти могли б знадобитися вам для ґрунтовнішої відповіді?

 

11. Яке місце належить власності в економічному розвитку суспільства?

 

12. Які типи власності ви знаєте? Чим принципово вони відрізняються?

 

13. Які з наведених положень належать до характерних рис форм власності?

 

а) багатоструктурність за своїм змістом;

 

б) історичність існування;

 

в) відсутність різноманітних структур;

 

г) ефективність певної форми визначає конкуренція.

 

14. Що таке роздержавлення і приватизація, чому вони є важливим етапом переходу до багатоукладної економіки?

 

ТЕМА 4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Весь життєвий устрій первісного племені характеризувався надзвичайною узгодженістю інтересів окремих осіб… Обміну не було, або майже не було, продукти споживалися в тому господарстві, де вони вироблялися.

 

М.Туган-Барановський

 

Тільки-но відбувається обмін товарами, негайно стає чути й шелест грошей.

 

Ф.Бродель

 

Праця - батько багатства, земля – його мати

 

В.Петті

 

З попередніх тем про економічне життя суспільства зрозуміло, що головною метою виробництва є створення економічних благ для максимального задоволення людських потреб. Виробництво економічних благ забезпечується за допомогою ефективного розподілу і використання обмежених економічних ресурсів. Історичний досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Саме в умовах ринку найкраще вирішуються три фундаментальні проблеми економіки – що, як і для кого виробляти? Саме тому тема «Теоретичні основи ринкової економіки» займає особливе місце в економічній теорії.

 

Мета вивчення теми – опанування студентами принципів ринковоїорганізації економічної системи суспільства, з‘ясування об‘єктивних факторів становлення і еволюції товарної форми виробництва, історичного процесу виникнення грошей та їх еволюцію, розкриття механізму функціонування ринкової економіки та інститутів ринкової інфраструктури.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знати поняття: товарне виробництво,суспільний поділ праці,гроші,

 

паперові гроші, функції грошей, грошовий обіг, грошова система, банкнота,

 

функції ринку, домогосподарство, фірма, держава, інфраструктура ринку, біржа,

 

попит, закон попиту, пропозиція, закон пропозиції, ринкова рівновага, ціна,

 

конкуренція;

 

вміти: пояснити закономірності еволюції натурального господарства втоварне; проаналізувати суть грошей і їхні функції, оцінювати позитивні і негативні сторони ринку; розрізняти особливості функціонування різних ринків;

 

проаналізувати значення ринкової інфраструктури; розрізняти цінові і нецінові фактори, що пливають на економічну поведінку споживача та товаровиробника;

 

аналізувати дію законів попиту і пропозиції; аналізувати способи збалансування ринку та встановлення на ньому рівноважних цін; передбачати наслідки впливу різних факторів попиту і пропозиції на зміну рівноважних параметрів ринку;

 

приймати обґрунтовані рішення щодо змін поведінки споживачів і виробників у випадку відхилень ринкових цін від рівноважних.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Історично людство знає дві форми виробництва: натуральну і товарну.

 

Натуральне господарство було першою формою господарювання,де продуктивиробляються лише для внутрішнього споживання, задоволення потреб самих виробників. Таке виробництво було низькопродуктивним, його характеризують використання ручної праці та нерозвиненість людських потреб. Поступово його витіснила ефективніша форма організації суспільного виробництва – товарна.

 

Товарне виробництво означає виготовлення продуктів для обміну черезкупівлю-продаж на ринку.

 

Загальною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів економічних благ або виконанні певних виробничих операцій. Суспільний поділ праці виник ще в надрах древнього суспільства. Відомі три великі суспільні поділи праці:

 

перший – скотарські племена відділилися від землеробських (5-7 тисячоліть тому); другий – відокремлення ремесла як виду діяльності; третій – відокремлення торгівлі і формування прошарку купців.

 

Поділ праці, який приносить вигоду суспільству – зростає продуктивність праці, постійно ускладнюється. Він виражає специфіку сучасних економічних відносин і передбачає кооперацію праці.

 

Причиною товарного обміну є економічна відокремленість виробників на основі приватної власності. Виробники самостійно вибирають вид господарської діяльності, вирішують що і скільки виробляти, розпоряджаються виготовленою продукцією на свій страх і ризик. Економічна відокремленість перетворює обмін продуктами в товарообмін на основі еквівалентності.

 

В умовах товарного виробництва продукти стають товарами. Товар -

 

продукт, виготовлений для обміну, що має дві основні характеристики:

 

споживну вартість і вартість. Товари задовольняють потреби не виробників, а

 

споживачів. Продукт набуває суспільної форми товару під час реалізації на ринку. В принципі товаром може бути все, що купується-продається людьми.

 

Розвиток товарного виробництва означає існування різних його типів

 

(просте, підприємницьке і державне товарне виробництво) і характеризується ускладненням товарообміну. Історично першою формою товарного обміну був натуральний чи бартерний обмін. Із розвитком суспільства, поглибленням спеціалізації праці та виникненням грошей виникає товарно-грошовий обмін, де гроші виконують роль посередника в обмінних операціях.

 

Гроші –це продукт історичного розвитку товарного виробництва,товарособливого роду, який виконує роль загального еквівалента при обміні. Розвиток суспільного поділу праці і товарного виробництва привели до того, що із всіх товарів виділяється один товар, який стає загальним еквівалентом. Найповніше суть грошей розкривається через функції, які вони виконують: міра вартості,

 

засіб обігу, засіб нагромадження. Функцію міри вартості гроші виконують,

 

оскільки за допомогою грошей визначають ціни (вартість, цінність) всіх інших товарів. Функцію засіб обігу гроші виконують, обслуговуючи процес реалізації товарів і послуг, виступаючи посередником між продавцем і покупцем. Функція

 

засіб нагромадження означає,що гроші використовуються для створення танагромадження багатства.

 

На початковому етапі гроші були представлені різними товарами. Так, у

 

стародавніх греків роль грошей виконувала худоба, у скандинавських народів – шкури тварин, в Індії – перлини, в Ісландії – риба, у Монголії – чай, в Київській Русі – хутро куниць. Проте неможливість довільного поділу і тривалого зберігання зумовили перехід від товарних до металевих грошей.

 

Грошова система, в якій за сріблом та золотом законодавчо закріплюється роль грошей, називається біметалізмом. Біметалізм існував від XVI до середини XIX ст.

 

Перетворення золота (монометалізм) відбулося завдяки його фізичним властивостям і високій вартості. В Київській Русі за часів Володимира Великого на золотих монетах було зображено державний герб – тризуб.

 

Проте золоті монети з часом зношувалися, утруднювали обмін, їх можливо вилучати з обігу і переплавляти. тому були замінені символічними грошима – монетами із дешевих сплавів та паперовими грошима. Паперові гроші – це номінальні знаки повноцінних грошей в обігу. Вважається, що перші паперові гроші з‘явилися в Китаї у ХІІ ст. У Росії вони були випущені 1769 року, майже через 200 років після появи їх у Франції.

 

В сучасних умовах функціонують також банківські гроші (безготівкові гроші в межах банківської системи) та електронні гроші. Можливість здійснення платежів за допомогою комп‘ютерних та телекомунікаційних технологій означає використання сучасних електронних грошей.

 

Гроші є основним інструментом функціонування ринкової економіки.

 

Гроші здійснюють грошовий обіг, тобто рух у готівковій і безготівковій формах,

 

який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в державі. Формою організації грошового обігу є грошова система.

 

Товарно-грошові операції потребують певної кількості грошей для обігу.

 

Цю кількість визначає закон грошового обігу, який виражає об'єктивні зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, товарною масою, цінами товарів, що піддягають реалізації, та швидкістю обігу грошової одиниці. Згідно цього закону

 

(рівняння Фішера), кількість грошей, необхідних для обігу, є в прямій залежності від товарів і послуг, що реалізуються, і рівня цін та в оберненій залежності від

 

швидкості обігу грошової одиниці. Держава регулює грошовий обіг,

 

забезпечуючи його стабільність, що є важливою умовою ефективного розвитку національної економіки.

 

Товарне виробництво є матеріальною основою і глибинним змістом ринкових відносин. Відповідно розвиток товарних відносин визначає еволюцію ринкових відносин і ринкової економіки.

 

Ринок – це система економічних відносин, що виникають у сфері обігу у зв‘язку з купівлею-продажем товарів чи послуг за цінами, які формуються на основі взаємодії попиту та пропозиції в результаті конкуренції. Ця система економічних відносин є суттю ринкової системи господарювання, принципами функціонування якої є: економічна свобода, яка тримається на приватній власності та свободі підприємництва; конкуренція; автоматизм регулювання.

 

Економічна свобода визначає рівноправне становище суб‘єктів господарювання,

 

визначає повну їх відповідальність за свої дії та формує особистий інтерес підприємця (отримання прибутку). Конкуренція виконує роль регулюючого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси і орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів. Коливання ринкових цін надає виробникам і споживачам різну інформацію: виробництво яких економічних благ треба збільшити, а яких – зменшити; які ресурси використовувати, щоб зменшити витрати виробництва; які блага купувати, а від яких слід відмовитись. Постійна взаємодія між попитом і пропозицією, тобто взаємодія між споживачами і виробниками забезпечує стійкий взаємозв‘язок між виробництвом і споживанням. Створюваний ринком взаємозв‘язок виробництва і споживання одночасно вирішує три завдання: задоволення платіжного попиту, реалізацію товарів і послуг, забезпечення виробництва економічними ресурсами.

 

Роль ринку в суспільному виробництві глибше розкривається через його функції. Ринок виконує низку функцій: інформаційну, регулюючу, стимулюючу,

 

інтегруючу, сануючу.

 

Суб‘єктами ринкових відносин є домогосподарства, фірми і держава. Їхню роль в економіці можна представити за допомогою моделі кругообігу ресурсів,

 

продуктів та доходів. Ця спрощена модель дає загальне уявлення про функціонування ринкової економіки: по-перше, показує взаємозв‘язок між суб‘єктами ринку через ринки ресурсів та продуктів; по-друге, відображає найважливіші потоки – «доходи-видатки» та «ресурси-продукти», які визначають систему ринкової економіки. На противагу кругообіг ресурсів, продуктів та доходів в адміністративно-командній економіці відбувається без посередництва ресурсних ринків, оскільки тотальна державна власність повністю заперечує ринкові принципи господарювання.

 

Ринкова система є найефективнішою формою економічного життя суспільства. Проте попри суттєві переваги ринок має низку недоліків

 

(виникнення монополій, інфляція, бідність, безробіття, екологічні проблеми,

 

суспільні блага тощо), це зумовлює активну регулятивну роль держави в сучасній економіці, яку ми розглянемо в темі 9.

 

Ринкова система як складна система економічних відносин товарного обміну має власну структуру. Ринок структурують залежно від прийнятого критерію. Так, за територіальною ознакою виділяють місцевий, регіональний,

 

національний, світовий ринки; за ступенем конкуренції – ринок досконалої конкуренції, та ринки недосконалої конкуренції: монопольний; монополістичний;

 

і олігополістичний; за чинним законодавством – легальний (офіційний) та тіньовий (нелегальний) ринки; за характером продаж – оптовий (гуртовий) та роздрібний ринки.

 

Один з головних критеріїв структурування ринку – це класифікація за економічним призначенням об‘єктів ринку, тобто об‘єктами купівлі-продажу.

 

Згідно з цим критерієм, виділяють ринок економічних ресурсів, товарний та фінансовий ринок. Кожний із цих ринків має свою структуру і специфічний механізм функціонування.

 

На ринку економічних ресурсів формуються доходи суб‘єктів ринкової економіки: на ринку праці – заробітна плата, на ринку капітальних

 

(інвестиційних) благ – прибуток, на ринку землі – рента. Повноцінний і ефективний ринок праці, який є одним з найважливіших ресурсних ринків, має

 

такі ознаки: визнання унікальної цінності людської праці, яке фіксується у правових актах і соціальних інститутах; пріоритетність державного регулювання трудових відносин; створення нових і зміцнення існуючих соціальних інститутів для формування трудового потенціалу і удосконалення механізму мотивації до праці; постійний розвиток партнерських взаємовідносин між працівником і роботодавцем.

 

Товарний ринок включає ринки споживчих товарів, послуг, інформації,

 

житла, науково-технічних розробок та духовних і художніх благ. В історичному аспекті ринок споживчих товарів і ринок послуг виникли першими.

 

На фінансовому ринку відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів.

 

Він включає: 1) фондовий ринок, на якому купуються-продаються акції та інші цінні папери; 2) грошовий ринок, на якому формується кредитний процент; 3)

 

валютний ринок, де визначається курс валют.

 

Успішне функціонування ринкової економіки забезпечує ринкова інфраструктура, яка обслуговує як ринок загалом, так і окремі ринки.

 

Інфраструктура ринку –сукупність інститутів,служб,підприємств,організацій,

 

які забезпечують динамічну стабільність ринкової економіки.

 

Головними її структурними елементами є: біржі, банки та небанківські фінансові посередники, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські,

 

податкові та маркетингові установи, торгові доми, ярмарки тощо. Значне місце в ринковій інфраструктурі займає біржа, як організована форма оптового ринку.

 

Існують біржі товарні, фондові, праці, валютні, які обслуговують відповідні ринки.

 

Біржі полегшують фірмам реалізацію товарів, через систему угод та контрактів упорядковують стосунки покупців та продавців товарів та фінансових активів. Біржа праці здійснює посередницьку діяльність на ринку праці, сприяючи працевлаштуванню безробітних. Банки як важлива складова інфраструктури ринку створюють банківські гроші, кредитують ринкові суб‘єкти, виступають як інвестори,

 

вкладаючи гроші в цінні папери, надають консультативні та інші послуги. Фінансово-

 

кредитні посередники сприяють руху фінансових коштів від кредиторів до позичальників. Ярмарки, торгові центри, торгові доми, торгово-промислові палати

 

сприяють швидшій реалізації товарів. Зокрема, ярмарки, як періодичні чи регу-

 

лярні торги у відповідному місці, стали традиційними у світі, в тому числі на Україні (Сорочинський ярмарок).

 

Основними інструментами механізму ринкового саморегулювання є попит,

 

пропозиція і ціна, яка є результатом взаємодії попиту і пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає економічні процеси як на рівні макроекономіки, так і на рівні мікроекономіки.

 

Попит показує кількість товарів і послуг, які можуть купити споживачі за певної ціни протягом певного періоду часу. Зміна величини попиту перебуває в оберненій залежності до зміни ціни на цей товар чи послугу, в цьому полягає закон попиту. Крім ціни на попит впливають також нецінові чинники. За незмінної ціни на товар чи послугу зміна нецінових чинників зумовлює зміну в попиті, що графічно зображується переміщенням кривої попиту. Попит окремого споживача на товар чи послугу за певної ціни є індивідуальним попитом.

 

Ринковий попит – це попит всіх споживачів на даний товар чи послугу за конкретної ціни.

 

Пропозиція – це кількість товарів чи послуг, які готові виробити і продати виробники за певної ціни. Закон пропозиції виражає глибинний зв'язок між змінами цін і кількістю продукції, яку готові виробити підприємства на ринок.

 

Зростання цін зумовлює збільшення обсягів виробництва, і навпаки. Пропозиція може змінюватись під дією змін нецінових чинників, вплив яких аналізується за незмінних цін на товари і послуги. Так само як і ринковий попит, ринкова пропозиція товару чи послуги є сумою пропозицій окремих виробників даного товару чи послуги за даної ціни.

 

На ринку ринковий попит і пропозиція взаємодіють між собою, в

 

результаті встановлюється ринкова рівновага. В умовах рівноваги випускається рівноважний обсяг випуску продукції, а рівноважна ціна влаштовує одночасно і покупців, і виробників. Ринок завжди прагне до рівноваги, яка змінюється під впливом нецінових чинників попиту і пропозиції.

 

Споживачі і виробники неоднаково реагують на зміну цін товарів і послуг.

 

Реакцію споживачів на зміну ціни визначає еластичність попиту за ціною, а

 

реакцію виробників на зміну ціни – еластичність пропозиції за ціною. Розуміння і розрахунок коефіцієнтів еластичності дає змогу виробникам правильно виробити поведінку фірми на ринку, визначаючи ціну і обсяг випуску товару. Зокрема,

 

якщо виробник товару, попит на який еластичний за ціною, намагається збільшити виторг, то він повинен ціну товару знизити, а відповідно, якщо товар,

 

попит на який є нееластичний за ціною, то виробник для збільшення виторгу повинен ціну підвищити. Використання коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції на практиці дає можливість виробникам врахувати сумарний вплив різних чинників на зміну ринкового попиту і правильно виробити стратегію фірми.

 

Отже, ринкова економіка є складною економічною системою, яка охоплює сьогодні всі сфери і галузі національної економіки, усі регіони держави. Для сучасного ринку характерними є складна структура та поява і розвиток нових сегментів ринку, розвинена інфраструктура, активна роль держави як суб‘єкта господарювання.