Основні шляхи підвищення продуктивності праці на підприємствах харчової промисловості

1. Збільшення обсягів виробництва в зв’язку зі збільшенням попиту на ринку.

2. Структурні зміни у виробництві:

- зміни питомої ваги окремих видів продукції в загальному обсязі;

- виробництво нових конкурентоспроможних видів продукції.

3. Підвищення технічного рівня виробництва:

- впровадження нових безвідходних, маловідходних, інтенсивних, ресурсоощадних технологій;

- розвиток інноваційних процесів;

- поліпшення використання матеріалів, палива, енергії;

- використання нових ефективних видів чи заміна сировини, матеріалів, палива, енергії;

- комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів;

- підвищення якості продукції;

- заміна морально застарілого та фізично зношеного обладнання новим високопродуктивним.

4. Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

- зміни робочого періоду у сезонних виробництвах;

- зменшення втрат від браку;

- удосконалення систем управління;

- скорочення втрат робочого часу;

- зміни норм трудових витрат;

- поліпшення умов праці.

У кожній підгалузі харчової промисловості потрібно вишукувати такі резерви зростання продуктивності праці, використання яких дасть змогу врахувати галузеві особливості підприємств.

Резерви зростання продуктивності праці у виробничих процесах визначаються за допомогою використання методичних основ економіки праці, методів технічного нормування, а також методів вивчення витрат робочого часу персоналу й використання засобів виробництва.

 

Практична частина

Задача 1

Бригада із семи осіб за 20 робочих днів базисного періоду виготовила 1890 деталей; у звітному за 22 робочі дні — 2101. Визначити індекс та відсоток зростання денної продуктивності праці одного робітника.

Задача 2

На обробку деталі витрачали 55 хв. Після удосконалення технологічного процесу норму часу переглянули і встановили – 52 хв. На скільки процентів знизилась трудомісткість виготовлення деталі і підвищилась продуктивність праці?

 

Задача 3

Тривалість зміни становить 8 годин, витрати на виробництво одиниці продукції складають 12 хвилин, а внутрішні простої – 25 хвилин. Запровадження організаційно-технічних заходів дозволило ліквідувати втрати робочого часу і знизити трудомісткість одиниці продукції на 10%. Визначити зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивного і інтенсивного чинників.

 

Задача 4

Визначити вплив показників відпрацьованого часу на зміни годинної, денної, річної продуктивності праці за такими даними:

Показники	Базисний період	Звітний період
Годинний виробіток, грн.	22,0	24,0
Середня тривалість робочого дня, год	7,7	7,6
Число робочих днів за рік

Задача 5

Визначити виробіток на одного працівника за методом НВО, якщо обсяг виробленої продукції становить 3220 тис. грн., а питома вага основних витрат за нормативами така: заробітна плата основних робітників з нарахуванням — 9,5%, цехові витрати — 11%, загальнозаводські витрати — 12%, сировина й основні матеріали — 42,5%, кооперовані поставки — 13%. Середньооблікова чисельність ПВП — 317 осіб.

Задача 6

Робота двох цехів, що виробляють однакову продукцію, характеризується даними, наведеними в таблиці:

Цех	Базисний період	Звітний період
Обсяг виробництва, грн	Чисельність працюючих, осіб	Обсяг виробництва, грн	Чисельність працюючих, осіб
№І
№2

Розрахувати індекси продуктивності праці кожного цеху та загальний відсоток зміни продуктивності праці двох цехів.

 

Задача 7

Розрахувати зростання продуктивності праці за повним чинником зокрема і за всіма чинниками разом, маючи такі дані (ступінчатий метод). Розрахункова чисельність робітників за базисним виробітком складає 2755 осіб. За рахунок запровадження технології із виробництва вивільнено 25 осіб, за рахунок поліпшення організації виробництва -32 осіб, за рахунок зниження трудомісткості продукції - 12 осіб.

Задача 8

Визначити відсоток зниження трудомісткості та зростання продуктивності праці за такими даними:

Виріб	План випуску виробів, од	Затрати праці на один виріб, н/год
Базисний період	Звітний період
			3,5
		4,5
		6,5	4,5

Задача 9

Розрахувати зміну продуктивності праці в умовно-натуральному вимірі на підприємстві за наступними даними:

Показник	Базисний період	Звітний період
Вироблено мила, т
господарського
туалетного
мильної стружки
Відпрацьовано людино-днів

Коефіцієнти переведення в умовне мило: господарське — 1,0; туалетне — 1,9; мильна стружка — 2,1.

 

Тестові завдання

1. Показник, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг до кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу:

a) трудомісткість

b) продуктивність праці

c) рентабельність

d) фондовіддача

 

2. Продуктивність праці підвищується за умови, коли:

a) обсяг продукції залишається незмінним, а витрати зростають

b) обсяг продукції зменшується за незмінних витрат

c) обсяг продукції зменшується повільнішими темпами, ніж витрати

d) обсяг продукції зростає повільнішими темпами порівняно з витратами

 

3. Показник, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг):

a) трудомісткість

b) продуктивність праці

c) фондомісткість

d) собівартість

 

4. Трудомісткість, що визначається витратами праці основних робітників:

a) технологічна трудомісткість

b) виробнича трудомісткість

c) трудомісткість обслуговування

d) повна трудомісткість

 

5. Трудомісткість, що визначається витратами праці допоміжних робітників на виконання одиниці роботи:

a) технологічна трудомісткість

b) виробнича трудомісткість

c) трудомісткість обслуговування

d) трудомісткість управління

 

6. Метод вимірювання продуктивності праці, який передбачає визначення обсягу виробленої продукції або виконаних робіт в нормо-годинах:

a) вартісний

b) натуральний

c) трудовий

d) умовно-натуральний

 

7. Показник, що розраховується як сума нормативу витрат основної і додаткової заробітної плати основних робітників з відрахуваннями, цехових та загальнозаводських витрат:

a) нормативна вартість обробки

b) умовно-чиста продукція

c) чиста продукція

d) нормативна чиста продукція

 

8. Показник, що розраховується як сума заробітної плати з відрахуваннями, прибутку та амортизаційних відрахувань:

a) нормативна чиста продукція

b) нормативна вартість обробки

c) умовно-чиста продукція

d) чиста продукція

Основні терміни і поняття: ефективність, продуктивність праці, годинний виробіток, денний виробіток, річний виробіток, технологічна трудомісткість, трудомісткість обслуговування, виробнича трудомісткість, трудомісткість управління, повна трудомісткість, методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, вартісний, трудовий, нормативна вартість обробки, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативна чиста продукція, енергоозброєність праці, фондоозброєність, фондовіддача, резерви росту продуктивності праці, абсолютна економія витрат праці, відносна економія витрат праці, резерви зниження трудомісткості продукції, резерви поліпшення використання робочого часу, резерви покращення структури кадрів.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте поняття „ефективність” та „продуктивність праці”.

2. Назвіть показники вимірювання продуктивності праці.

3. Які розрізняють види трудомісткості?

4. Розкрийте сутність натурального і умовно-натурального методів обчислення продуктивності праці.

5. Розкрийте сутність вартісних методів обчислення продуктивності праці.

6. Розкрийте сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці.

7. Охарактеризуйте фактори, які впливають на продуктивність праці.

8. Які показники відображають вплив матеріально-технічних факторів на рівень продуктивності праці?

9. Які існують резерви підвищення продуктивності праці. Як розраховується зміна продуктивності праці за рахунок цих резервів?

10. Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці на підприємствах харчової промисловості.

 

ТЕМА 6

Організація праці

6.1. Поняття і основні напрями організації праці.

6.2. Форми розподілу й кооперації праці.

6.3. Сутність поняття „робоче місце”. Класифікація робочих місць.

6.4. Умови праці та фактори, що їх визначають.

 

Теоретична частина

6.1. Поняття і основні напрями організації праці

В умовах ринку зростає важливість усіх факторів, що впливають на ефективність виробництва. Не остання роль у підвищенні результативності суспільного виробництва відводиться науковій організації праці.

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:

- розробленні та впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;

- поліпшенні організації підбору, підготовки й підвищення кваліфікації кадрів;

- раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових способів і методів праці;

- вдосконаленні організації та обслуговування робочих місць;

- вдосконаленні нормування праці;

- впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

- покращенні умов праці;

- зміцненні дисципліни праці.

Впроваджуючи названі вище напрями вдосконалення організації праці, слід враховувати особливості виробничого рівня.

У масштабі народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих у галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни.

На рівні підприємства завдання з удосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації та розширенні зон обслуговування, узгодженості дій.

На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих засобів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне та безперебійне забезпечення їх інструментами й матеріалами, створення належних умов для роботи й життєдіяльності людини.