Відносні показники руху кадрів.

1. Інтенсивність обороту кадрів з прийняття –– відношення кількості прийнятих працівників у підприємство за певний період до середньооблікової чисельності працівників за відповідний період.

2. Інтенсивність обороту кадрів зі звільнення –– відношення кількості звільнених працівників у підприємство за певний період до середньооблікової чисельності працівників за відповідний період.

3. Інтенсивність загального обороту кадрів –– відношення кількості прийнятих і звільнених працівників у підприємство за певний період до середньооблікової чисельності працівників за відповідний період.

4. Коефіцієнт плинності кадрів –– відношення кількості працівників, які звільнилися з підприємства протягом певного періоду (за мінусом неминуче звільнених) до середньооблікової чисельності працівників за відповідний період.

5. Коефіцієнт співвідношення прийнятих і звільнених працівників.

6. Коефіцієнт стабільності кадрів –– відношення чисельності працівників зі стажем роботи на підприємстві більше одного року (за певний період) до середньооблікової чисельності працівників за відповідний період.

Відносні показники руху характеризують частку працівників, що зазнали зовнішніх професійних переміщень, у загальній кількості персоналу підприємства і містять важливу аналітичну інформацію.

 

АБСОЛЮТНІ ПОКАЗНИКИ ПРИРОДНОГО РУХУ.

Природний рух населення у широкому розумінні — відтворення населення шляхом зміни поколінь.

Абсолютні показники — загальна кількість народжених або померлих. Різниця між загальною кількістю народжених та померлих характеризує природний приріст (спад) населення. Також до абсолютних показників природного руху населення відносять кількість зареєстрованих шлюбів та розлучень за рік.

ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ ПРИРОДНОГО РУХУ.

Природний рух населення у широкому розумінні — відтворення населення шляхом зміни поколінь.

Відносними показниками природного руху населення вважають:

1. коефіцієнт народжуваності –– відношення кількості народжених на даній території за певний період часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб;

2. коефіцієнт смертності –– відношення кількості померлих до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення;

3. коефіцієнт оновлення –– відношення кількості народжених за певний період часу до кількості померлих за цей період на 1000 осіб населення;

4. коефіцієнт шлюбності – відношення кількості зареєстрованих шлюбів до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб;

5. коефіцієнт розлучень –– відношення кількості розлучень до загальної чисельності населення;

6. коефіцієнт несталості шлюбів –– відношення кількості розлучень до кількості шлюбів.

 

 

РИНОК ПРАЦІ.

З макроекономічної точки зору ринок праці –– система суспільних відносин (норм та інститутів), які забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої певним чином винагороджується.

На мікрорівні ринок праці –– система соціально-економічних відносин між роботодавцем (власником засобів виробництва) та населенням (власниками робочої сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других –– в пропозиції на робочі місця.

Товаром на ринку праці є робоча сила.

Складові ринку праці:

1. попит на працю

2. пропозиція робочої сили

3. вартість або ціна робочої сили

 

СУБ’ЄКТИ РИНКУ ПРАЦІ.

Ринок праці –– система соціально-економічних відносин між роботодавцем (власником засобів виробництва) та населенням (власниками робочої сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других –– в пропозиції на робочі місця.

Суб’єкти ринку праці: покупці робочої сили (роботодавці), продавці робочої сили (наймані працівники), держава.

Роботодавець –– фізична або юридична особа незалежно від форм власності, яка на ринку праці формує попит на робочу силу.

Наймані працівники –– особи, які пропонують власну робочу силу на ринку праці та формують пропозицію робочої сили для забезпечення джерела існування та власного відтворення.

Держава регулює функціонування ринку праці через забезпечення нормативно-правової бази.

 

 

ПОПИТ РИНКУ ПРАЦІ.

Попит ринку праці –– попит на робочу силу –– суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Загальний попит характеризується загальним наявністю і структурою робочих місць у цій країні.

Ефективний попит - чисельністю і структурою зайнятих в економіці (різниця між загальним попитом і зайвої зайнятістю).

Задоволений попит - це реалізований попит.

Незадоволений попит характеризується даними про наявність, рух і структурі вільних робочих місць та вакантних посад за різними ознаками.

 

ПРОПОЗИЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ.

Пропозиція робочої сили –– пропозицію найманим працівником своєї робочої сили, яка належить йому і є невіддільною від нього, яка виступає в якості товару на ринку праці, покупцеві даного специфічного товару - роботодавцю за певну плату, на певний часовий період.

Види пропозиції:

1. сукупна пропозиція –– все економічно активне населення

2. поточна, яка складається з:

–– безробітних

–– працівників, які намагаються змінити місце роботи

–– працівників, які шукають роботу за сумісництвом